Грецький прем'єр Алексіс Ципрас минулого тижня знову спромігся здивувати багатьох – подав у відставку, щоб домогтися дострокових виборів грецького парламенту.

Парламенту, в якому його партія СІРІЗА контролює 149 з 300 місць і разом із союзниками формує більшість.

Втім, в Україні здивування від того, що сталося, здається, було сильнішим, ніж в Євросоюзі. Це у нас прийнято, що відставка прем'єра – ознака слабкості.

А в країнах ЄС дострокові вибори не так вже й рідко оголошують на піку популярності правлячої партії.

І хоча з Грецією – особлива історія, відставка Ципраса зовсім не означає його поразки.

А тепер детальніше про це та про те, хто претендує зайняти місце СІРІЗА в керівництві Греції.

Вчорашні друзі Ципраса

У статті "Україна і Греція: схожість і відмінність" згадувалося про те, що криза в Греції може закінчитися достроковими виборами. Там також ішлося про причини – як відомо, Ципрас пішов на співпрацю з кредиторами, погодився прийняти план реформ, а частина його партійців сприйняла це як "зраду".

Переговори між прем'єром і внутрішньопартійною опозицією, якій відводилася левова частка уваги в грецьких медіа за останні тижні, ні до чого не призвели.

У підсумку – ввечері 20 серпня прем'єр-міністр Алексіс Ципрас подав у відставку, а у вересні мають відбутися дострокові вибори.

І на цих виборах скандальному лідеру СІРІЗА доведеться боротися зі своїми вчорашніми соратниками.

Вже наступного дня після відставки Ципраса двадцять п'ять депутатів від СІРІЗА оголосили, що створюють нову партію під назвою "Народна єдність", а 26 серпня список високопоставлених партійців, які вийшли із СІРІЗА, виріс на півсотні імен.

Очолив нову силу Панайотіс Лафазаніс, міністр енергетики.

Спікер парламенту Зої Константопулу (судячи з того, як жорстко вона критикує "угодовство" уряду з кредиторами) незабаром також до неї приєднається.

Колишні соратники Ципраса не забувають про піар, причому їхні дії часом нагадують українську партійну практику.

За інформацією Greek Reporter, "Народна єдність" може залучити до своїх лав або 92-річного ветерана Опору Маноліса Глезоса (раніше той був депутатом Європарламенту від СІРІЗА), або великого композитора, 90-річного Мікіса Теодоракіса.

Обидва – ідейні ліві, антиамериканісти. Обидва в період грецької громадянської війни (1946-1949) воювали в прокомуністичних формуваннях, билися проти урядових військ, підтримуваних британцями. Обидва свого часу були репресовані фашистської хунтою "чорних полковників", що правила в країні з 1967 по 1974 рр.

І, звісно, обидва для греків є національними героями.

Важко інакше ставитися до Глезоса, який, зокрема, зірвав у 1941 році прапор зі свастикою з Акрополя, або до Теодоракіса, що прославив грецьку музику на весь світ.

Проблем з тим, щоб розгорнути партійну структуру на місцях, у нової партії не буде – вона просто скористається партструктурою СІРІЗА. Багато низових осередків СІРІЗА і її молодіжне крило не приховують, що підтримують радикалів, які відокремилися від партії.

З партійною програмою теж все просто. Гасла "Народної єдності" нагадують риторику ранньої СІРІЗА:

Греція має відмовитися від програм, "нав'язаних кредиторами", припинити виплачувати борги, вийти із зони євро і НАТО і "зайняти антиімперіалістичну позицію".

Останнє легко розшифрує будь-яка людина, знайома із сучасними європейськими лівими: мається на увазі антиамериканська позиція. До того ж радикали хочуть "відмовитися від багатьох політик, нав'язаних Євросоюзом"; оскільки в рамках законодавства ЄС це зробити важко, їм довелося б для цього Євросоюз залишити.

Хто ж за них проголосує?

62% греків проголосували на нещодавньому референдумі проти заходів економії, запропонованих кредиторами. Саме на них і орієнтується "Народна єдність", критикуючи чинну владу, яка, незважаючи на результати референдуму, здалася кредиторам і прийняла їхні вимоги.

До речі, читач може запитати: а де ж Янніс Варуфакіс, найзавзятіший критик заходів економії, яскравий політик серед "розкольників" СІРІЗА? Чому ми про нього не згадали, коли перераховували кістяк "Народної єдності"?

Янніс Варуфакіс - ключовий прихильник виходу з єврозони серед колишніх соратників Ципраса

Судячи з усього, в їхньому списку Варуфакіс на вибори не піде.

Можливо, тому, що його участь у команді може вдарити по рейтингу нової партії, адже екс-міністра можуть офіційно звинуватити в організації зламу бази даних платників податків. Однак симпатії Варуфакіса (і його прихильники), судячи з усього, відійдуть на користь "Народної єдності".

Сам він продовжує критикувати свого колишнього партійного шефа, Ципраса.

"Не можна постійно говорити:" Я проведу цей закон через парламент, хоч він і шкідливий'. В певний момент ти або йдеш у відставку, або починаєш вважати, що ці закони не шкідливі, що це саме те, що доктор прописав", - говорить Варуфакіс.

У СІРІЗА у відповідь на все перераховане вище є лише один козир – це сам Ципрас, який завоював в країні чималу особисту популярність.

Адже аргументи СІРІЗА – на кшталт "нам самим не подобається те, що ми робимо, але ми змушені – іншого виходу немає" – навряд чи сподобаються значній частині електорату. Минулого року виборці партії, які й привели СІРІЗА до влади, масово виступали проти цих заходів. Так навіщо ж знову підтримувати Ціпраса, якщо він не відрізняється від попередників?

У такій ситуації політик, що викликає особисту довіру, просто необхідний.

Греки вірять Ципрасу. Так, є політики, яким люди вірять ірраціонально – чи українцям цього не знати.

І коли Ципрас каже, що "вибір стояв між меморандумом (про заходи економії) із збереженням євро і меморандумом з драхмою", коли він переконує, що зробив все можливе в ході переговорів – йому теж вірять.

Євро як козир

У CNBC відзначили цікавий факт: Європа зараз покладає надії на недавнього бунтаря Ципраса як на прихильника заходів економії і побоюється приходу до влади лівих радикалів.

Але схоже, що побоювання щодо шансів грецької партії радикалів-євроскептиків прийти до влади є безпідставними.

Останні публічні дані опитувань від великих соціологічних компаній у Греції датовані липнем - серпневих даних у відкритому доступі немає.

Але липневі цифри виглядають для Ципраса оптимістично.

На 15-17 липня, за даними Palmos Analysis, рейтинг правлячої партії становив 42,5%. Це – вже після того, як Ципрас погодився на вимоги кредиторів, всупереч результатам референдуму. Порівняно, наприклад, з початком травня – падіння лише на 2%.

Звісно, враховуючи появу "Народної єдності", симпатії електорату можуть розподілитися інакше. Але у Ципраса є величезна перевага перед опонентами – він хоче зберегти Грецію в зоні євро, тоді як його колишні соратники виступають за повернення країни до драхми.

Замисліться: 84% греків, згідно з липневим опитуванням, хочуть зберегти євро як валюту.

Останніми роками греків регулярно запитували, чи підтримують вони членство своєї країни в єврозоні – і кожного разу переважна більшість відповідала "так". Не дивно, враховуючи залежність економіки країни від ЄС.

Зважаючи на це, потенційний електорат "Народної єдності" невеликий. Врахуйте, що до 16% бажаючих повернутися до драхми вже входять прихильники грецької компартії (неосталіністів), яка відома тим, що роками таврує всі інші – численні – грецькі ліві сили, називаючи їх "зрадниками", "угодовцями", "буржуйскими посіпаками" і так далі. (До речі, нещодавно представники компартії Греції, поряд з італійцями, побували на з'їзді комуністів у Донецьку.)

Також серед прихильників повернення до драхми – ультраправа "Золота зоря", електорат якої вже точно до лівої "Народної єдності" не перекинеться.

Що отримає Ципрас?

Враховуючи відрив СІРІЗА від найближчих за рейтингом партій приблизно на 20%, важко сумніватися, що правляча партія виграє і вересневі вибори. За грецьким законодавством, як переможець вона отримає бонус у 50 мандатів.

Щоправда, минулого разу партії Ципраса навіть це не допомогло самостійно сформувати уряд – довелося вдаватися до союзу з правими євроскептиками, партією "Незалежні греки". Не виключено, що сценарій повториться і після нових виборів – тим більше, що згідно з опитуваннями за попередні місяці, "Незалежні греки" знову проходять до парламенту.

Ципрас, якого ще донедавна вважали радикалом, вжився в роль європейського лідера

Навіщо ж Ципрасу вибори?

Перш за все, він отримає набагато контрольованіший парламент.

По-перше, з партії підуть непередбачувані радикали.

По-друге, згідно з грецьким законодавством, якщо вибори проходять протягом півтора роки після попередніх, порядок кандидатів в окружних виборчих списках визначає лідер партії. (Зазвичай в Греції вибори проходять за системою з відкритими списками.)

По-третє, вибори підтвердять мандат довіри, виданий йому раніше на виборах, але поставлений під певний сумнів після неприємної історії з референдумом.

Вочевидь, Ципрас розраховує отримати в коаліції з "Незалежними греками" стабільну більшість. Щоправда, є велике питання, чи довго "ліво-права" коаліція зможе в принципі проіснувати без виникнення нових політичних суперечностей.

Важливо розуміти, що проводити вибори Ципрасу треба було саме зараз, не зволікаючи.

Адже вже скоро греки відчують негативний ефект нових заходів економії – наприклад, скорочення соцвиплат і зростання ПДВ на багато товарів і послуг; зокрема, вдвічі зросте ПДВ для готельного бізнесу. Ну а підприємства на островах Егейського моря, які раніше користувалися податковими пільгами (-20% від материкових ставок ПДВ) задля підвищення туристичної привабливості Греції, тепер будуть позбавлені пільг.

При цьому всі економісти єдині в думці, що кінця економічної кризи в Греції в найближчому майбутньому чекати не варто.

Як і політичної стабільності в країні – адже тільки-но по гаманцях греків вдарять нові заходи економії, підтримка Ципраса похитнеться.

Це ще одна причина, чому для СІРІЗА вигідно провести перевибори і очистити свої лави якомога раніше.

Ручний підбір списків повинен забезпечити лояльність нових парламентаріїв Ципрасу.

Хоча далеко не факт, що і серед них з часом не з'являться охочі підхопити хвилю народного гніву. Зможе це зробити і молодший партнер по коаліції – "Незалежні греки". Тож новин з Греції найближчими роками буде багато, будьте певні.

Український фактор

До речі, для України є причина стежити за подіями в Греції.

Це – одна з двох країн ЄС (разом з Кіпром), які ще не почали процес ратифікації нашої Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Ратифікація всіма країнами-членами ЄС потрібна, щоб угода набула чинності.

Між тим з семи депутатів Європарламенту, які представляли правлячі в Греції партії СІРІЗА і "Незалежні греки", усі проголосували минулої осені проти асоціації України і ЄС.

Тому Ципрас теоретично міг би показати народу, що не повністю підпорядковується ЄС, заблокувавши рішення щодо України.

Хоча це – теорія. А на практиці для грецького виборця питання України надто незначне, а зайві проблеми у відносинах з Брюсселем уряду Греції навряд чи потрібні.

І все ж поки що питання ратифікації Угоди про асоціацію ЄС та України залишається відкритим.

Автор: Костянтин Федоренко,

молодший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва, Київ,

випускник Києво-Могилянської академії та Університету Гамбурга