Що стоїть на перешкоді скасуванню віз з ЄС: Біометрика та захист документів

Вже 31 серпня до України прибуде перша експертна місія з ЄС, що перевірятиме наш прогрес на шляху до скасування візового режиму.

Європейська правда вже писала про те, що до нібито "фінального" звіту про візову лібералізацію ще вноситимуть правки, і дуже вагомі. Адже для згоди ЄС на скасування віз Україна повинна виконати чимало завдань.

Але якими є ці завдання? Де Україна недопрацювала? Де – найбільші загрози?

"Європейська правда" та громадська організація "Європа без бар’єрів" розпочинають цикл публікацій про нинішній стан виконання Плану дій візової лібералізації (ПДВЛ) – документа, який визначає шлях України до скасування віз.

Завдання для України в ПДВЛ розбиті на чотири блоки, тож ми пройдемося по кожному з них.

Ця публікація – про перший блок, який має назву "Безпека документів та біометрика". І, попри суспільну думку, впровадження біометричних паспортів (яке Україна успішно здійснила) – лише невеликий крок на шляху до скасування віз.

Спершу - короткий висновок. Ситуація не настільки погана, як вважають скептики, але вона геть не така райдужна, як намагається переконати влада: вимоги ЄС ми наразі не виконали.

А тепер про все це - детальніше.

Біометрика

Те, що робить (і навіть вже зробила!) Україна в рамках першого блоку ПДВЛ – не просто зміна вивісок та заміна назви документів.

Зміни, передбачені "Безпекою документів", сміливо можна називати реформою.

Про одну з її складових чули всі. Вперше за всю історію незалежної України було запроваджено новий стандарт закордонного паспорта з біометричними даними. Документ повністю адаптований до системи електронного зчитування, що застосовується в країнах ЄС, і європейські дипломати вже визнали його якість.

Хоча біометричні паспорти почали видавати ще в січні цього року, це не означає, що ми виконали всі умови. У нас досі залишаються не виконані завдання по даному блоку ПДВЛ.

Та в Брюсселі, як виявилося, готові закривати очі на деякі недопрацювання української сторони.

Незалежні експерти неодноразово вказували на складнощі та проблеми з оформленням нових біометричних паспортів. Та попри це, ЄК ще навесні оголосила, що вважає виконаним напрямок "Умови та процедури видачі ідентифікаційних документів".

Що ж лишилося зробити?

За нашими даними, на неформальних консультаціях в червні та липні Україна та ЄК переглянули та узгодили перелік "рекомендацій", тобто завдань за "першим блоком" плану.

Так, Україні рекомендовано забезпечити пункти пропуску обладнанням для зчитування відбитків пальців; якомога швидше забезпечити функціонування Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР); організувати автоматизований доступ усіх правоохоронних органів до відповідних баз даних.

До речі, навіть українська сторона визнає, що низка рекомендацій не виконана (і це йде врозріз із заявами президента, що ми нібито передали до Брюсселя "фінальний" звіт).

Прикордонники кажуть, що вже обладнали 98 пунктів пропуску; ще 24 додаткових КПП будуть оснащені відповідним обладнанням до кінця 2015 року.

Але це також означає, що рекомендації ЄС не будуть виконані повністю до кінця року - 89 пунктів пропуску мають обладнати "під біометрику" лише в 2016 році.

Ідентифікація громадян

Закордонні паспорти не вирішують усіх проблем.

Є потреба додатково врегулювати питання, як ідентифікувати особу, що подала заяву на отримання нових документів.

Для чого це потрібно?

Просто наочний приклад. До паспортного столу приходить людина, яка каже: "я громадянин України такий-то, втратив документи, оформіть мені новий паспорт". А далі, за новим внутрішнім паспортом, отримує закордонний та їде з ним без візи до ЄС.

Звісно ж, ЄС вимагає, щоб Україна чітко контролювала перший етап, а люди, які не мають на це право, в жодному разі не отримали внутрішній паспорт.

Як з’ясувалося, існуюча нині система такої гарантії не дає. Різні бази даних про громадян нині "живуть" відокремлено одна від одної.

Щоб вирішити цю проблему, треба налагодити взаємодію Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) з реєстрами Мін'юсту. Зокрема, обов’язковим є включення до ЄДДР інформації про народження особи, про його / її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розлучення, зміну імені, смерть.

Також зараз триває робота зі створення системи, яка автоматично перевірятиме кримінальний статус особи, що подала заяву на отримання закордонного паспорта. А ще потрібно перемістити дані з існуючої бази ДМС до ЄДДР, оскільки дві системи не є повністю сумісними і вимагають додаткових ІТ-рішень.

Ці питання технічні, і більшість громадян про них навіть не чула, але для виконання плану візової лібералізації вони – вкрай важливі.

Також у стані розгляду – інтеграція бази даних Реєстру з інформаційно-пошуковою системою МВС, зокрема щодо виявлення осіб та перевірки їхніх особистих даних за допомогою баз даних ДМС; обробка заявок на реєстрацію/зняття з обліку місця проживання/перебування фізичних осіб тощо.

Інше питання, про яке часто згадують – заміна внутрішніх паспортів на Id-картки.

Керівництво країни часом плутає проблеми ідентифікації і внутрішніх паспортів. Але насправді це – різні речі.

ID-картки або "внутрішні паспорти"

Вже після Ризького саміту президент заявляв, що це завдання – ключова вимога ЄС, обов'язкова до виконання. Та це не зовсім так

Перехід на біометричні внутрішні документи – не обов’язок України. Такого пункту немає в Плані дій візової лібералізації. Та водночас він є в переліку рекомендацій Євросоюзу.

Тобто успішне виконання братиметься до уваги і стане додатковою перевагою, коли ЄС ухвалюватиме рішення про скасування віз для громадян України.

Відповідно до рекомендацій ЄК, українська сторона має запровадити стандарт ідентифікаційних карт європейського зразка - пластикових, з цифровим фото та біометричними даними – які у майбутньому, після скасування візового режиму, можуть фактично замінити закордонні паспорти для в’їзду до країн ЄС.

Офіційно рекомендація про Id-картки з’явилась лише цього року (хоча експерти попереджали про неї ще кілька років тому), тож Україна виявилася не готова до її виконання.

Для цього ми маємо провести через парламент законодавчі зміни. Таким чином, український парламент, прозвітувавши ще рік тому про завершення "законодавчого етапу" візової лібералізації, знову повинен включитися в процес.

Зараз триває підготовка змін до законодавства про створення національної інфраструктури відкритих ключів, які б забезпечили циркуляцію ID-карток у соціальній сфері та сфері електронного уряду, електронної демократії та електронних послуг.

До речі, змінювати законодавство доведеться і для створення нової системи первинної ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Закон має чіткіше визначатиме механізми оперативного доступу осіб, які містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану та які хочуть змінити прізвище у паспорті.

Очікується, що на початок вересня відповідний законопроект буде передано на розгляд до парламенту.

Співпраця з Інтерполом та зміна імені громадянина

Вимоги ЄС щодо кооперації України з Інтерполом – дуже чіткі.

Повинна запрацювати системи швидкого інформування про випадки втрати та викрадення паспортів та інших подорожніх документів.

Наразі обмін даними відбувається, але частково.

І, нарешті, про зміну імен (ми вже згадали коротко про те, що ці дані нарешті будуть опрацьовуватися централізовано).

Та крім того, Україна має змінити нормативну базу, заповнивши прогалини, що раніше уможливлювали різні зловживання з боку особи, яка змогла отримати два закордонні паспорти з різними прізвищами.

Окрім цього, встановлюються чіткіші процедурні правила зміни імені власника паспорту.

Та для ефективного запровадження цих змін необхідно повноцінний запуск ЄДДР, який, між тим, неодноразово критикувався правозахисниками.

Де ключові проблеми?

Перш за все, варто зазначити, що наше становище не таке вже й погане – принаймні, по першому блоку ПДВЛ.

Україна дійсно має прогрес у виконанні плану, і навіть від травня, коли ЄС оприлюднив свій попередній висновок, ми стали ближчими до виконання вимог Брюсселя.

Але це не означає, що ситуація – безхмарна. Проблеми є. Зокрема, фінансові.

Коштів, які виділені на впровадження внутрішніх Id (і які, схоже, ще не надійшли з казначейства) – бракуватиме.

Наприкінці липня Урядом прийнято постанову №546 "Деякі питання запровадження паспорта громадянина України", якою передбачено виділення 50 млн грн для здійснення заходів, пов’язаних із запровадженням паспортів громадянина. Даної суми, схоже, не вистачить для впровадження нових пластикових ID з безконтактним електронним чіпом, видача яких має розпочатись 1 січня 2016 року?

А без достатнього фінансування складно зробити процес централізованим і злагодженим, хоча саме цього вимагає від нас ЄК.

Україна вже мала схожий досвід – в 2014 році уряд довго не виділяв гроші на обладнання для збору біометрики (тобто – для виготовлення біометричних закордонних паспортів), і тим самим поставив на межу зриву запуск цих документів. Зрештою, наприкінці року гроші виділили і їх довелося витрачати в авральному режимі (а це означає – не найефективніше).

Тепер ми можемо наступити на граблі вдруге.

Друга проблема – пов’язана з ДМС. Міграційна служба  нині перевантажена роботою, до того ж, у неї немає керівника. Після відставки Сергія Радутного, якому висунули сумнівні звинувачення у зриві безвізового режиму, нового главу цього відомства не призначили й досі.

Третє – координаційний центр, який мав би "вести" і контролювати діяльність всіх відомств з "безвізових питань", не працює. Всю роботу нині тягне на собі МЗС. І це досить дивно, адже за першим блоком роль МЗС – мінімальна. Відповідальні відомства тут інші – МВС, ДМС та прикордонна служба

Отже, час підбити підсумки.

Україна ще має шанс вчасно – до кінця осені – виконати вимоги Єврокомісії по першому блоку Плану дій візової лібералізації. Та для цього ми маємо докласти всіх зусиль, щоби виправити ситуацію в проблемних сферах.

І те, що місія ЄК прибуває в Україну вже в понеділок, не є проблемою. Пізніше ми ще зможемо звітувати, де і що ми виправили.

Тому, попри слова адміністрації Порошенка про те, що ми нібито передали до ЄК "фінальний звіт", насправді Києву до кінця року ще доведеться надсилати до Брюсселя додатковий звіт по безпеці документів. І судячи з усього – не один.

Автори:

Ірина Сушко, 

керівник Громадської організації
"Європа без бар’єрів" 

Сергій Сидоренко

редактор "Європейської правди"