Вас ще турбує, що український безвізовий режим під загрозою через війну на Донбасі? Маємо розчарувати. Європа зіткнулася зі значно масштабнішою загрозою, яка невдовзі може потужно вдарити і по Україні.

Йдеться про міграційну кризу, яку вже встигли охрестити "найбільшою з часів Другої світової війни". І це – не перебільшення.

Щоб зрозуміти критичність ситуації, варто лише поглянути на "апокаліптичні" фото з вокзалу в Будапешті, який блокували тисячі біженців, котрі хочуть потрапити до Австрії та Німеччини.

Лише за одну ніч (!) з Угорщини до Мюнхена прибуло 2,5 тисячі мігрантів.

Ситуація настільки вийшла з-під контролю, що місцевій владі у вівторок навіть довелося на декілька годин закрити вокзал та розмістити на головному вході десятки поліцейських, які не дають розгніваним біженцям увірватися на платформи.

Звісно, Україну криза поки не зачіпає, і ми можемо й далі казати, що наш кордон не несе міграційної загрози для Європи. Адже частка нелегалів, що потрапляють до ЄС зі сходу, нині складає менше 1%. Та й президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер нещодавно заявив, що безвізовий режим для України та міграційна криза не пов’язані між собою.

Проте чи не зміниться думка Брюсселя за півроку чи за рік?

Адже нинішня міграційна проблема може стати визначальною для майбутнього розвитку Євросоюзу.

Більш того, якщо ЄС ближчим часом не знайде вихід із міграційної кризи, найімовірніше буде підірвано один з ключових стовпів нинішньої Європи – вільне пересування.

Це розуміють як європейські політики, які ледь не щотижня в тих чи інших форматах обговорюють питання небувалого напливу мігрантів, так і громадяни ЄС, 38% з яких, за останніми опитуваннями, вважають імміграцію ключовим викликом для Євросоюзу.

То в чому, власне, полягає проблема?

Чому Євросоюз з його величезною кількістю ресурсів та інституційних механізмів виявився не в змозі її вирішити?

"Європейська правда" підготувала відповіді на ці питання.

На "прифронтових" лініях

Щоб оцінити масштаби ситуації, достатньо поглянути на цифри.

За даними прикордонного агентства Євросоюзу Frontex, від початку року на кордонах ЄС було виявлено рекордні 340 тисяч мігрантів.

Та проблема полягає навіть не у кількості біженців, а в тому, що основна їх маса прибуває до трьох з 28 країн ЄС.

Ілюстрація BBC

Справжніми "фронтовими лініями" Європи стали Італія, до кордонів якої щодня прибуває до 1 тисячі мігрантів з Північної Африки, а також Греція та Угорщина, які щодня змушені приймати по 2-2,5 тисячі біженців, переважно з Сирії та Афганістану. Останні цифри нині лише зростають. За останній тиждень, за даними Frontex, в Греції зареєстрували 23 тисячі мігрантів, більше ніж 3 тисячі на день

Звичайно ж, Греція не є омріяним краєм для сирійців.

Вони прямують до заможних Австрії, Німеччини та Швеції.

Найкритичніша ситуація склалася на островах Греції, до якої з січня прибули близько 230 тисяч біженців, здебільшого з Сирії, Афганістану та Іраку.

Грецький острів з благозвучним ім’ям Лесбос опинився в епіцентрі, чи то на передній лінії фронту. Сюди щодня приїздить більше тисячі нелегальних мігрантів.

Річ у тім, що Лесбос розташований лише в 120 км від берегів Туреччини. Тобто – в кількох годинах морем.

Люди, що біжать від злиднів, військових конфліктів та нестабільності в рідних країнах, платять по 1-1,5 тисячі доларів за місце в надувному човні, який перевозить їх з турецького портового міста Ізмір на грецький берег.

Більшість нелегальних перевізників, прагнучи легкої наживи, розміщують у 20-місних човнах до 80-90 осіб. Не дивно, що найбільш переповнені судна тонуть, не допливши до грецького берега.

Мігрантам, яким вдалося висадитися на східному березі Лесбосу, далі доводиться йти пішки 50-60 км до головного порту Мітіліні, щоб зареєструватися та отримати документи.

Розраховувати на допомогу місцевих жителів не доводиться, адже перевезення біженців у автомобілі чи автобусі може бути прирівняне до нелегального переправлення мігрантів.

Поліцейський спілкується з мігрантами, які щойно прибули на берег Лесбосу, фото New York Times

Звісно, що інфраструктура Греції (як, зрештою, і Угорщини та Італії) не готова до такої кількості біженців. У країни не вистачає ані таборів, ані технічного персоналу, ані поліцейських, щоб зареєструвати та розмістити, хоч і на короткий час, таку велику кількість мігрантів.

Через це "гості Європи" дедалі частіше влаштовують заворушення та йдуть на конфлікт з місцевою поліцією. Та й поліція, розлючена напливом мігрантів, часто поводиться не найкраще.

Ще в червні сутички між двома групами мігрантів на Лесбосі переросли у криваву бійку з поліцейськими. На початку серпня поліція на іншому грецькому острові – Кос – застосувала кийки та вогнегасники проти мігрантів, які вимагали швидшої реєстрації.

Оскільки потік біженців нині лише зростає, ситуація на прикордонних територіях "прифронтових" країн може перетворитися на хаос...

Солідарність на папері

Оскільки мігранти, що прибувають до Греції, Італії та Угорщини, не мають наміру лишатися в цих країнах, видається логічним перерозподілити біженців між ними та іншими 25 країнами-членами ЄС.

Проте на практиці це непросто.

Міжнародне право виявилося неготовим до нинішньої кризи. А уряди тих країни ЄС, які не відчули на собі міграційний удар, не бажають приєднуватися до "постраждалих".

Питання надання притулку в ЄС регулюється так званою Дублінською конвенцією, яка набула чинності у "мирному" 1997 році, а також доповненнями до неї від 2003 та 2008 років. Згідно з документом, ключову відповідальність за розгляд заяв на надання притулку покладено на "країни першого в’їзду" біженців.

Тобто – на ті самі "прифронтові" країни.

Проте якщо 20 років тому така система розподілу була виправданою, то в нинішніх умовах вона виявилася абсолютно неадекватною.

Намагаючись вирішити проблему, Єврокомісія запропонувала розподілити біженців по країнах ЄС відповідно до квот.

Згідно з планом, складеним в травні поточного року, 40 тисяч біженців, що вже прибули до Італії та Греції, а також 20 тисяч, які перебували в таборах ООН, планувалося розподілити між країнами ЄС відповідно до квот, розрахованих на основі їхнього ВВП, рівня безробіття, кількості населення та вже прийнятих біженців.

Та коли йдеться про таке делікатне питання, як прийом біженців, солідарність ЄС стає досить примарною.

Пропозицію Єврокомісії відразу відхилило близько половини країн ЄС, зокрема Франція, Угорщина, Словаччина, країни Балтії, Польща та Чехія.

Низка лідерів "протестуючих" країн виступили за "добровільне рішення питання", та дехто виявився менш дипломатичним та більш відвертим.

Віктор Орбан – прем’єр Угорщини, яка першою призупинила прийом біженців з інших країн ЄС та побудувала стіну з колючим дротом на кордоні з Сербією, – пов’язав наплив мігрантів з терористичною загрозою, а також заявив, що "мігранти змінять європейську цивілізацію".

Угорська поліція зупиняє мігрантів, які хочуть швидше сісти на потяг до Німеччини, фото Reuters

Прем’єр сусідньої Словаччини Роберт Фіцо був ще більш категоричний та в інтерв’ю західноєвропейським ЗМІ заявив, що його країна Лівію не бомбила свого часу, тому і лівійські мігранти не повинні бути її проблемою.

Зрештою, після кількох місяців консультацій країни ЄС таки добровільно розподілили між собою 32 з 40 тисяч біженців.

Але зусилля, на які в ЄС витратили кілька місяців переговорів, видаються смішними, якщо згадати про нинішній масштаб проблеми.

32 тисячі – крапля в морі у порівнянні з 800 тисячами прохачів притулку, які лише Німеччина очікує до кінця 2015 року.

Шенгенська угода: початок кінця?

Рекордний наплив мігрантів може підірвати одну з ключових засад нинішньої Європи та її найбільших досягнень – вільне пересування.

Сім західноєвропейських країн ЄС ще від 1995 року живуть без внутрішніх кордонів. Нині шенгенська угода охоплює 25 країн, громадяни яких давно забули про існування паспортного контролю на кордоні.

Та в нинішніх умовах існування Шенгенського простору лише посилює кризу.

Адже біженці, що прибули до італійського берегу чи до Угорщини, можуть вільно пересуватися та осідати у щедріших на соціальні виплати Німеччині, Швеції чи Австрії.

Не дивно, що саме глава МВС Німеччини Томас де Мезьєр першим заявив про загрозу для Шенгенської угоди, якщо країни ЄС не дійдуть згоди щодо розподілу мігрантів.

Дещо обережніше таку думку висловили представники урядів Франції, Австрії, Італії, Фінляндії, Бельгії та Чехії.

Ідея перегляду Шенгенської угоди через наплив мігрантів виникає в Європі не вперше.

Ще у квітні 2011 року тодішні президент Франції Ніколя Саркозі та прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі звернулися з листом до очільників ЄС з проханням переглянути правила Шенгену з огляду на масове прибуття біженців з Північної Африки.

Проте пропозицію французького та італійського лідерів не підтримали інші країни ЄС,  та й власне масштаби "мігрантської кризи"  були незрівнянно нижчими.

Звісно, про повну підтримку перегляду угоди не йдеться і сьогодні.

Принаймні, поки що.

У Брюсселі вже заявили, що право на свободу пересування є недоторканним. Та й країни Східної Європи, які ще не відчули на собі "удару" від рекордної хвилі біженців, захищатимуть Шенгенську угоду.

До того ж навіть у нинішньому вигляді Шенген дає можливості відійти від правил. Зокрема, угода дозволяє країнам проводити вибірковий контроль на кордоні і навіть – терміном до 30 днів – відновлювати тотальний прикордонний контроль з міркувань національної безпеки.

Але оскільки за 30 днів кризу не вирішити, Німеччина та інші країни, що найбільше потерпають від напливу мігрантів, можуть тимчасово призупинять дію Шенгенської угоди та запровадити прикордонний контроль.

Виключати такий розвиток подій не варто.

Хоча про яку тотальність може йтися, якщо кордони всередині Шенгену  – прозорі?

Часом можна не помітити, як переїхав з однієї держави до іншої. І якщо між Угорщиною та Австрією чи між Польщею та Німеччиною ще є залишки прикордонної інфраструктури часів холодної війни, то між країнами Західної Європи немає й цього.

Кордон між Бельгією та Нідерландами

Тому навіть за найгіршого сценарію "повний розпад" Шенгену є неможливим.

Але зміни його обрисів чи правил – цілком реальні.

Вірогідність такого розвитку подій посилює зростаюча загроза терактів "Ісламської держави" в країнах Західної Європи.

Легко уявити, що після чергової стрілянини в міжнародному потязі чи виявленої вантажівки з тілами біженців та номерами сусідньої держави, Франція або Австрія оголосить про тимчасове відновлення прикордонного контролю задля захисту власної безпеки.

А в такому випадку спрацює принцип "доміно", коли низка країн одна за одною тимчасово обмежуватиме дію Шенгенської угоди заради національних інтересів.

А українець, який отримав туристичну візу в польському консульстві, може зіткнутися з паспортним контролем на кордоні з Німеччиною. Де його можуть не лише зупинити, але й анулювати візу – адже такі випадки вже були і неодноразово.

І байдуже, що причиною кризи були не українці, а сирійці. ЇЇ наслідки будуть болючими для всіх, і для нас – не в останню чергу.

Звісно, ЄС все ще може знайти компромісне рішення, проте часу на це залишається все менше.

Хоча всі чудово розуміють: вирішення цієї кризи визначить майбутнє не лише Шенгену, але й Євросоюзу в цілому.