Чи отримала Греція оновленого Ципраса

Аналізом ситуації після виборів у Греції ми продовжуємо проект про особливості виборчих перегонів у країнах-партнерах України та про вплив результатів виборів на нашу зовнішню політику.

В далекому 1985 році влада Греції так само, як і сьогодні, усвідомлювала необхідність проведення реформ та замороження зростання заробітної плати в державному секторі. Але тогочасний прем’єр-міністр, представник лівої партії ПАСОК (PASOK) Андреас Папандреу не зміг протистояти бажанню суспільства та вимогам профспілок.

Він вирішив відкласти необхідні реформи та надати перевагу здійсненню передвиборчих сподівань свого електорату, щоб не втрачати його підтримку. Відтоді кожен грецький прем’єр, роблячи вибір між жорсткими реформами та популістськими гаслами, зупинявся на останньому. Такі дії зберігали рейтинг політика, але послідовно занурювали державу в боргову яму.

Невже вперше з часів Папандреу до влади в Греції прийшов політик, який змінив це?

20 вересня коаліція лівих сил СІРІЗА (SIRIZA) та її лідер Алексіс Ципрас знову здобули перемогу над правоцентристською "Новою демократією" (New Democracy). Це трапилося вже вдруге протягом цього року.

Які висновки з перебігу подій та прогнози на майбутнє можна зробити з даного результату?

1. Хоча грецький закон пише, що голосування на виборах – обов’язкове, на третіх за 2015 рік виборах (других парламентських + літній референдум) була найнижча явка, починаючи з часів повалення диктатури у 1974 році.

Наприклад, на одній із дільниць в місті Афіни після перших трьох годин голосування проголосувало "аж" 25 осіб.

Цьому сприяло як загальне розчарування (про що піде мова далі), так і дуже старий реєстр виборців – не всі змогли знайти себе у списках. Крім того, в Греції виборці мають голосувати за місцем реєстрації, що також знижує явку, адже чимало людей, як і в Україні, зареєстровані за місцем проживання, а працюють у великих містах чи взагалі в інших країнах Євросоюзу.

2. Незважаючи на багатодесятирічне двополярне представлення в парламенті "лівих романтиків" ПАСОК та "правих прагматиків" "Нової демократії", звідки і з’явилась система 50-місного бонуса, зараз пересічні виборці не бачать різниці між партіями.

Якщо переглянути результати опитувань, видно, що всі партії втратили чимало прихильників. Людям набридло приходити на вибори, вони не бачать різниці, адже зрозуміли, що хто б не був при владі, болючі зміни неминучі. Адже будь-який уряд тепер змушений втілювати реформи, яких вимагає ЄС.

3. Ципрас очистив СІРІЗА від радикальних противників реформ, які  в результаті відокремились у нову політичну силу.

Найвідоміші з них – колишній міністр навколишнього середовища та енергетики, теперішній голова новоствореної партії Popular Unity Панайотіс Лафазаніс. Ще одна відома особистість, що залишила СІРІЗА – відомий своєю різкою позицією та небажанням віддавати грецькі борги, через що він став "зіркою" популярних в Європі пародійних політичних відеороликів, екс-міністр фінансів Яніс Варуфакіс.

Усі парламентарі від СІРІЗА, незадоволені впровадженням реформ замість класичних грецьких популістських кроків, створили в старому парламенті окрему фракцію та політичну партію Popular Unity, яка під час виборів не подолала 3%-й бар’єр та до нового парламенту не потрапила.

4. Не дивлячись на присутність у новому парламенті ідеологічно близьких до СІРІЗА партій – помірних проєвропейських лівих "Всегрецького соціалістичного руху ПАСОК-ДІМАР" (PASOK-DIMAR) – 17 депутатів, "Ріка" (To Potami) – 11 депутатів та навіть Комуністичної партії Греції з її 15 місцями, одразу по закінченню виборів СІРІЗА оголосила про створення коаліції із АНЕЛ (ANEL).

АНЕЛ – партнер СІРІЗА з попередньої каденції, якому притаманна популістська "права" риторика.

Ця коаліція лівих та правих популістів, що так налякала європейських демократів своєю появою у січні 2015 року, зараз вустами Ципраса обіцяє робити реформи, про які було домовлено з представниками країн Євросоюзу влітку цього року, за час попереднього прем’єрства Ципраса.

5. Парламентська більшість не є стабільною – лише 155 осіб при мінімумі 151 депутат із 300 місць.

Існуюча більшість нестабільна ще й тому, що попереду, крім старих викликів для грецького уряду – болючих реформ, є також і нові, що виникли вже під час вересневої виборчої кампанії.

В Євросоюзі роздратовані довгими місяцями переговорів про впровадження реформ і не схильні терпіти подальші затримки щодо будь-якого важливого питання від країни-боржника.

Додаймо сюди те, що в останній місяць Європа потерпає від напливу сирійських біженців, тому вимагає від Греції солідарності щодо прийому мігрантів за додаткові кошти з бюджету ЄС.

З іншого боку – є позиція партнера по коаліції, партії АНЕЛ, яка неодноразово висловлювала вимогу заборонити сирійським біженцям навіть тимчасовий притулок у Греції.

У цій важкій ситуації підтримати уряд та реформи може, як не дивно, проєвропейська опозиція. Адже коли заради врятування економіки, йдучи проти власних передвиборчих обіцянок, Ципрас був змушений прийняти реформи влітку, його підтримала не лише частина рідної партії, а й "Нова демократія", "Потамі" і ПАСОК, які зараз також представлені в парламенті.

Тобто якщо Ципрас знову узгодить свої кроки з Брюсселем (по суті, буде змушений прийняти наступні його умови), ці партії з величезною вірогідністю підтримають їх голосуванням. Це стосується, крім іншого, також і всіх питань щодо України.

6. Можливо, громадяни Греції досі не пробачили "новим демократам" 2009 рік, з якого почалася нинішня криза, але СІРІЗА на цих виборах не була покарана виборцями. Їй вибачили повне невиконання обіцянки про те, що "Європа не буде вказувати нам, що робити", вибачили початок болючих реформ та втрату зі своїх рядів радикальних популістів. Про це свідчить її перше місце на виборах 20 вересня.

Можливо, СІРІЗА досі при владі саме тому, що це ліва партія, тобто має підтримку від профспілок та основної маси лівих виборців.

Якби всі ці реформи робила права партія, активний і легкий на підйом лівий електорат та профспілкові лідери вже б давно проводили багаточисельні та багатоденні мітинги під парламентом.

Через це серед аналітиків часто з’являються припущення, що прем’єр Ципрас є своєрідним "лівим проектом правих сил".

7. Якщо проаналізувати склад грецького уряду після виборів, де, крім представників партії-переможця, присутні 4 представники АНЕЛ, 8 незалежних і 1 представник екологів, то можна передбачити, що тактикою прем’єр-міністра найближчим часом стануть політичні торги та "політичний карвінг".

Про політичні торги та шантажування партнерів в ЄС – спосіб, відомий нам з попередньої каденції, – написано вже багато.

Це і поїздки до Росії, і "грецьке політичне ноу-хау" – референдум по перекладанню відповідальності за дії уряду на виборців, і сумнозвісна історія з ратифікацією Угоди про асоціацію України з ЄС, яку Греція навмисно блокує. Про плани використовувати такий спосіб свідчать також деякі призначення в уряді.

Наприклад, повторне призначення міністром навколишнього середовища та енергетики Паноса Скурлетіса, відомого зупинкою роботи канадської золотодобувної кампанії – найбільшого інвестора в Греції за останні два десятиліття. Цей затятий антикапіталіст і захисник робочого класу не пошкодував задля політичних цілей кілька тисяч грецьких робітників даної компанії, які втратили роботу та дохід під час кризи в країні.  

Щодо іншого способу, "політичного карвінгу" (карвінг – вирізання фігурок із овочів та фруктів): змушений погоджуватись на кожну з умов Брюсселя в цілому, Ципрас намагатиметься, "відрізаючи" по шматочку незручні задачі, отримати щось, що задовольнить грецького виборця.

Для цього у прем’єр-міністра є, наприклад, Евклід Цакалотос, який вів переговори щодо "Угоди про порятунок Греції 2015" (Greek bailout agreement of 2015) – він зараз знову очолив Мінфін, так само там присутній і Йоргос Хуліаракіс, що був міністром фінансів у тимчасовому уряді у серпні-вересні 2015р.

Підводячи підсумок: зараз, вперше за багато років, 

ситуація в Греції виглядає так, що стара політична угода, започаткована між Андреасом Папандреу і грецьким суспільством, та підтримувана десятиліттями "Новою демократією" та ПАСОК, вичерпала себе і більше не працює.

Прийшов час повертати накопичені за багато років високі державні борги та реформувати податкову й пенсійну системи, скоротити державні витрати, знизити вартість державного сектора, реформувати правосуддя, провести рекапіталізацію банків та приватизацію державного майна.

Новий уряд Греції має не задовольняти передвиборчі сподівання і побажання свого електорату, а оздоровити економіку країни.

Автор: Олена Медвєдєва,

виконавчий директор

Українського інституту міжнародної політики