Поки в Україні все політичне життя поволі зосереджується навколо місцевих виборів, наші західні сусіди готуються до власних виборів – того ж дня, 25 жовтня, поляки обиратимуть 460 депутатів Сейму.

І підсумки їхнього волевиявлення можуть мати чималий вплив як на внутрішню політику Польщі, так і на її стосунки з ЄС та Україною. Тож події у сусідів заслуговують на увагу.

Початок великих змін

Як відомо, в травні у Польщі вже відбулися вибори. Президентські. На них переміг Анджей Дуда – кандидат від консервативної партії "Право і справедливість" (ПіС).

До цього влада в країні тривалий час належала правоцентристам з "Громадянської платформи" (ГП) - президентом був представник ГП Броніслав Коморовський, уряд з 2007 року очолюють політики від ГП (спершу Дональд Туск, далі – Ева Копач). В парламенті так само була стійка коаліція, утворена ГП та Польською народною партією. Остання – поміркована християнсько-демократична сила, що, зокрема, активно захищала інтереси сільгоспсектора.

Перемога Дуди ознаменувала початок змін у Польщі та стала тривожним сигналом для багатьох у Європі.

Адже цей політик до виборів займав євроскептичну позицію – хоча й не настільки радикальну, як європейські крайні праві на зразок Марін Ле Пен (французький "Національний фронт") або Найджела Фараджа (Партія незалежності Сполученого Королівства).

Зокрема, новий президент виступив за повернення країнам-членам частини повноважень, раніше переданих Євросоюзу. Дуда відкрито висловлювався проти квотного перерозподілу мігрантів між країнами-членами ЄС, називаючи неприпустимим "нав’язування (Брюсселем) рішень, що суперечать національним інтересам".

Та вага президента в Польщі - значно менша, ніж в Україні, вона є ключовою лише в питаннях оборони та міжнародних відносин. А щоби отримати реальну владу, "Право і справедливість" мусить вигравати парламентські вибори.

Не виключено, що Польща зараз йде саме за таким сценарієм. Тому є сенс розібратися, що змінить прихід ПіСу до влади і яку політику провадитиме нова Польща.

Минуле і теперішнє

В ПіСі активно говорять, що насправді Польща ще недостатньо очищена від комуністичної спадщини, і цей процес має поновитися.

Водночас ледь не третина поляків, за опитуванням Pew Global, не підтримують перехід до ринкової демократії та багатопартійної системи, що відбувся з крахом комуністичного режиму. Більше 40% поляків, старших від 40 років, вважають, що "людям за капіталізму живеться гірше, ніж за комунізму".

Зрештою, 15% поляків навіть зараз зберігають позитивне ставлення до Росії.

Прихід до влади партії, що підтримує жорсткий люстраційний процес, а до того ж – виступає за ще тіснішу співпрацю з НАТО та називає Росію мало не ворогом, призведе до поляризації суспільства.

Але прагнення до боротьби з прорадянськими проявами водночас створює проблему для партії – серед "ностальгуючого" електорату, ймовірно, є частина нинішніх та потенційних виборців "Права і справедливості".

Також ПіС виступає за значну роль католицької церкви у суспільному житті і приведення певних політик у відповідність із релігійною доктриною.

Водночас і ця позиція може розділити польське суспільство: так, наприклад, опитування 2014 року показує, що 37% поляків підтримують легалізацію абортів. Зараз у Польщі аборти, крім окремих випадків, визнані незаконними, однак покарання за нелегальний аборт немає. 

"Право і справедливість" натомість хоче ввести таке покарання, тим самим відштовхуючи частину виборців.
Загалом у польському суспільстві серед противників ПіСу існує побоювання, що їхній прихід до влади може призвести до встановлення авторитарного консервативного режиму, подібного до Угорщини Віктора Орбана.

Популізм

Щоб не надто обурювати людей, а перш за все – завойовувати прихильність масового виборця, "Право і справедливість" активно використовує популістські заклики.

Партія пропонує знизити пенсійний вік з 67 до 65 років, зменшити податкове навантаження на найбідніших, водночас збільшуючи податки на діяльність банків та мереж супермаркетів, та підвищити соціальні виплати.

У Качинського кажуть, що економіка країни є стабільною та легко пережила світову економічну кризу, і тому "потягне" додаткове навантаження.

Водночас їхні опоненти з нинішнього уряду (і не тільки вони) критикують ці ідеї, попереджаючи, що через безвідповідальну бюджетну політику Польща може повторити долю Греції, де саме популізм за рахунок бюджету заклав підґрунтя для кризи.

Хто переможе?

Тож які перспективи мають "Право і справедливість" та їхні опоненти на жовтневих виборах?

Спершу – коротко про технології ПіСу.

Річ у тім, що лідер партії Ярослав Качинський у Польщі має надто великий негативний рейтинг, більший за антирейтинг партії. Саме тому Качинський висунув на президентські перегони маловідомого Дуду, та й на парламентських не став очолювати партійний список. А оскільки президент має бути позапартійним, на парламентські перегони довелося шукати нового публічного лідера.

Першим номером списку ПіС стала Беата Шидло – саме вона, найшвидше, стане прем’єром у разі перемоги ПіСу у боротьбі за цю посаду.

Тож подивимося на останні опитування.

Всі соціологи кажуть, що ПіС є лідером гонки та набирає 33-36%. "Громадянська платформа" може розраховувати на 22-25%.

Не виключено, що партія Дуди-Шидло не зможе самостійно зібрати 50% мандатів, в цьому разі для контролю над урядом вона повинна створити коаліцію.

Нині, окрім ПіСу та ГП, серйозні шанси потрапити до Сейму мають ще 4 партії та блоки.

8-10% може набрати коаліція об’єднаних лівих – блок, до якого долучився популістський "Твій рух" Януша Палікота. Найбільша ж партія коаліції, "Союз демократичних лівих", відзначилася тим, що на президентських виборах висунула у кандидати Магдалену Огурек. Остання обіцяла примирення з Росією і запам’яталася заявою: мовляв, у разі чого особисто подзвоню Путіну, щоб вирішити проблему.

Можна стверджувати, що ліві не будуть створювати коаліцію з партією Качинського – надто значними є їхні ідеологічні розбіжності.

Зауважимо, попри значний рейтинг, гарантії потрапляння лівих до Сейму немає – тоді як для партій прохідний бар’єр становить 5%, для блоків він складає 8%.

Найімовірніше, до парламенту пройде партія "Кукіз-15". Її лідером є рок-музикант Павел Кукіз, що набрав на травневих президентських виборах майже 21% голосів.

До слова, в сегменті виборців до 29 років на виборах президента Кукіза підтримали 42% виборців.

Партійна основа – популізм, жорстка емоційна критика, антисистемність. Однак 5-7% поляків готові підтримати його партію на виборах до Сейму.

З чималою ймовірністю потрапляє до парламенту партія "Новочесна" (дослівний переклад - "Сучасна"), що в низці опитувань набирає 5-8%. Ця нова, створена лише навесні цього року сила підтримує подальшу європейську інтеграцію та є ліберальною за своєю ідеологією. Її керівник, Ришард Петру – лідер Товариства польських економістів, яке відзначається чіткою прихильністю до ринкової економіки. Одним з його засновників є автор польських реформ Лешек Бальцерович.

У програмі партії – ліквідація привілеїв окремих робітничих професій, дерегуляція, пласка ставка податків на прибуток, посилення інноваційності та ефективності економіки.

Тобто – тези, геть протилежні програмі ПіСу.

І, нарешті, четверта сила, що балансує на межі прохідного бар’єру – чинний партнер ГП за урядовою коаліцією, Польська народна партія з показником 4-5%.

Коаліціада

Питання, яке є вирішальним для долі майбутнього уряду – з ким "Право і справедливість" створить коаліцію, якщо не набере більшості одноосібно, і чи зможе це зробити взагалі.

Відповідь на нього не є надто зрозумілою.

Ліві не приймуть її антикомуністичних поглядів, "Новочесна" - морального консерватизму та євроскептицизму. Молодь, що є основою електорату Кукіза, також навряд чи підтримає його союз з консерваторами.

Деякі експерти прогнозують можливість об’єднання всіх або більшості парламентських партій проти "Права і справедливості". Коаліція за участі ГП та лівих, звісно, була б надто нестабільною. Водночас про готовність "Новочесни" і ГП до об’єднання говорять досить активно; а якщо ПНП також пройде до Сейму, то не виключено, що мандатів у цих трьох партій буде якраз достатньо.

І, зрештою, наразі не можна виключити, що країні доведеться вдатися до перевиборів через неможливість формування коаліції.

Хоча в самому ПіС розраховують на інший сценарій. Соціологи припускають, що більшість "малих партій", за винятком соратників Кукиза, не подолають 5% бар'єр і залишаться за бортом парламенту. В цьому випадку перемога ПіСа виявиться незаперечною - з нинішніми рейтингами вони отримають понад 50% мандатів, власний уряд, всю повноту влади в країні і всю відповідальність за неї.

Який з варіантів стане реальністю – покаже час.

Автор: Костянтин Федоренко,

молодший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва, Київ,

випускник Києво-Могилянської академії та Університету Гамбурга