Експортні орієнтири України: до чого ми прагнемо

Сьогодні, коли ми говоримо про нарощування експортної спроможності України, дуже часто можна почути про необхідність орієнтуватися на експорт високотехнологічних товарів, товарів з високою доданою вартістю та високим ступенем обробки.

Це твердження видається дуже привабливим, адже

високий рівень технологій, висока додана вартість та високий ступінь обробки є важливими "експортними орієнтирами", на які варто скеровуватися.

Але при цьому треба розуміти, які саме товари належать до кожної з груп, якими є світові тенденції і яким є український експорт, щоб не припуститись методологічних помилок, які не можуть не позначатися на загальній експортній політиці країни.

Ми вирішили показати, що ж криється за кожним з трьох понять, і довести, що між ними абсолютно неприпустимо ставити знак рівності.  

Почнемо з експорту високотехнологічних товарів.

Існує декілька підходів до визначення того, які саме товари належать до високотехнологічних. В ЄС при аналізі статистики торгівлі використовується так званий "продуктовий підхід", в результаті застосування якого сформовано перелік товарів з високим рівнем наукоємності, тобто співвідношення витрат на науково-дослідні роботи до загального обсягу продажів. Такі товари вважаються високотехнологічними.

Відповідно до цієї класифікації, виділяють такі групи товарів, які повністю або частково належать до високотехнологічних:

• аерокосмічна продукція;
• комп’ютерна та офісна техніка;
• електроніка та телекомунікації;
• фармацевтична продукція;
• наукові інструменти;
• електричні машини та обладнання;
• хімічна продукція;
• неелектричні машини та обладнання.

Підкреслимо, що приналежність товарів до даної категорії не означає їх автоматичного включення до групи високотехнологічних товарів.

Наприклад, підгрупа "Вимірювальні інструменти та апарати" належить до групи "Наукові інструменти", тоді як інструменти для креслення та здійснення математичних обчислень (креслярські набори, калькулятори), які є складової даної підгрупи, не відносять до високотехнологічних товарів. І це цілком логічно.

Яке місце України у світовому експорті високотехнологічних товарів?

Якщо подивитись на загальні тенденції високотехнологічного експорту (рис. 1), зможемо побачити, що після зниження частки, яке розпочалося в 2000 році, світова торгівля високотехнологічними товарами за останні 5 років стабілізувалася на рівні 10% від експорту. Саме такою є частка високотехнологічного експорту таких розвинених країн, як США, Німеччина, Японія.

Цікаво, що експортні тренди США та Японії є дуже схожими – в обох країнах спостерігалось поступове скорочення питомої ваги високотехнологічного експорту протягом 2001-2011 років.

Для США ця зміна найбільш вражаюча – у 1999-2000 роках високотехнологічний експорт займав до 35% загального товарного експорту країни, а у 2014 році його частка була вже втричі меншою. Ця різка зміна питомої ваги високотехнологічного експорту значною мірою пояснюється розвитком глобальних виробничих ланцюгів та перенесенням останніх стадій виробництва до країн з дешевшою робочою силою, тоді як в США залишилась лише власне розробка технологій, яка не вловлюється статистикою товарної торгівлі.

У Німеччині динаміка високотехнологічного експорту протягом останніх десятиліть більше відповідала світовому тренду, хоча до 2011 року hi-tech експорт займав трохи меншу частку, ніж в середньому в світі.

В структурі українського товарного експорту частка високотехнологічних товарів складає близько 3%. У 2014 році це становило $1,65 млрд.

Досить очікувано питома вага високотехнологічного експорту в Україні виявилася значно нижчою за світовий рівень та показники більшості розвинених країн.

А от якщо порівняти країну з найближчими сусідами, ситуація не є такою однозначною. І Польща, і Росія експортують значно менше високотехнологічних товарів за середньосвітовий показник.

Однак, за майже однакових стартових позицій, тренди України, Польщі та Росії, починаючи з 2004 року, почали розходитися в протилежних напрямках: Польща демонструє стабільне зростання питомої ваги експорту високотехнологічних товарів в загальному експорті країни; Україна після падіння 2004-2005 років тримає позначку 2-3%, тоді як Росії не вдалося втримати свої позиції, й сьогодні  її показники є найнижчими серед цих трьох країн, навіть незважаючи на незначне зростання останніх трьох років.

Якщо говорити про абсолютні показники експорту високотехнологічних товарів з України, то можна ствержувати, що "злети та падіння" в більшості років з незначним лагом векторно відтворюють загальну динаміку українського експорту.  

Що експортує Україна?

Які ж високотехнологічні товари експортує Україна? На першому місці - аерокосмічна продукція (середній показник за період, що аналізується, 36,2%), серед товарів цієї групи найбільше за сукупною вартістю експортувалися турбогвинтові двигуни, літаки та інші пристрої з механічним рухом та вагою більше 15 тонн, космічні апарати та супутники, турбореактивні двигуни.

Друге та третє місця українського високотехнологічного експорту займають електроніка і телекомунікації та неелектричні машини і обладнання, які дуже близькі за своєю часткою в загальному експорті –17,7% та 17,6% відповідно.  

В групі "Електроніка та телекомунікації" найбільше експортувалися передавальні пристрої, панелі управління, радіоапаратура. Основу експорту неелектричних машин та обладнання склали газові двигуни.

В окремі роки (і тут знову привертає увагу 2004 рік) на лідерські позиції за питомою вагою у високотехнологічному експорті виходить товарна група "Наукові інструменти". В 2004 році питома вага експорту цієї групи склала 35,7% українського експорту високотехнологічних товарів. Найбільше за сукупною вартістю з цієї групи експортувалися товари, які належать до групи "Прилади та апаратура для автоматичного регулювання або керування".

Куди експортує Україна?

Питання "куди експортуємо?" є не менш, а подекуди й більш важливим, ніж питання "що експортуємо?".

Очікувано, питома вага експорту високотехнологічних товарів до країн Євразійського економічного союзу є достатньо високою майже за весь період, що аналізується (середнє значення 43%), але в окремі роки вона була суттєво меншою за середнє значення.

Передусім це стосується 2004 року, коли до п’ятірки країн, які на той період ще не були об’єднані союзом, було експортовано менше 20% загального обсягу високотехнологічних товарів, тоді як експорт до ЄС-28 склав 50%.

Відзначимо, що динаміка експорту до країн Євразійського економічного союзу досить чітко корелює з експортом товарів космічної промисловості, які складають основу українського експорту до цих країн.

Що далі?

Україні вдалося стабілізувати рівень експорту високотехнологічних товарів на рівні 3%. Звісно, ця цифра далека від показників розвинених країн і відстає навіть від рівня сусідньої Польщі, з якою ми "разом стартували", але якій потім вдалося вирватися вперед і продемонструвати доволі стійку тенденцію до зростання.

Більш того, різкі коливання як у товарній, так і у географічній структурі українського високотехнологічного експорту можуть свідчити як про тривалі виробничі цикли, так і про відсутність сталих довгострокових контрактів за багатьма товарними позиціями.

То що ж далі?

Відносно швидке досягнення мети збільшення високотехнологічного експорту можливе за рахунок включення до глобальних виробничих ланцюгів на останніх стадіях виробництва.

Наприклад, iPhone формально обліковується як експорт Китаю, оскільки збирається в цій країні, хоча США отримує близько 60% продажної вартості iPhone, в першу чергу за рахунок патентів. Окрім переваг, пов’язаних зі зростанням внутрішнього виробництва, Україна може отримати доступ до вже налагоджених торговельних зв’язків, що стабілізує структуру експорту.

Також важливим є розвиток власного високотехнологічного експорту та просування його на багатьох ринках, що дозволить знизити ризики, пов’язані з втратою якогось одного партнера.

Однак варто також подумати, що експорт високотехнологічних товарів поступово заміщується експортом технологій, захищених патентами. Забезпечення високого рівня захисту прав інтелектуальної власності дозволить через патенти отримувати високий дохід, навіть якщо фактичне виробництво буде відбуватись не в Україні. І саме це – високий дохід, а отже, зростання добробуту населення – є справжньою метою економічної політики, а не високотехнологічний експорт сам по собі.

* * * * *

У цій статті  ми розглянули основні тенденції високотехнологічного експорту України у 1996-2014 роках, а ось чи є експортовані товари з високою доданою вартістю саме високотехнологічними товарами, ми з’ясовуватиме в наступній статті.

Автори: Ольга Красовська, Вероніка Мовчан,

експерти Інституту економічних досліджень та політичних консультацій 

Матеріал підготовлено в рамках виконання проекту "Стратегічна дорадча група з економічних реформ в Україні" за фінансової підтримки Міжнародного фонду "Відродження"