Молдовський протест змінює обриси: з друзями Путіна та готовністю до силового опору

Наприкінці минулого тижня в антиурядових заворушеннях у Молдові сталася різка, хоча й очікувана зміна – протести, які в Україні багато хто сприймав як проєвропейські, спробували очолити проросійські партії.

До того ж одна з вуличних маніфестацій ледь не закінчилася зіткненням демонстрантів і поліції, а в платформі "Гідність і правда" (DA), всупереч попереднім заявам, оголосили про створення "Народної гвардії" – структури, яка має бути готова до силових варіантів.

На сьогодні, втім, молдовська опозиція каже лише про захист від можливого нападу з боку влади.

З подробицями з Кишинева – кореспондент "Європейської правди" В'ячеслав Крачун.

* * * * *

Ліва опозиція – дві партії проросійської орієнтації, – приєдналася до демонстрацій у Кишиневі ще наприкінці вересня. Але минулими вихідними вони спробували стати лідерами протесту не на словах, а насправді.

У ніч з п'ятниці на суботу проросійські демонстранти перекрили на добу центральну вулицю Кишинева – проспект Штефана чел Маре, – збудувавши на проїжджій частині наметове містечко, яке до того тулилося на тротуарі. А в неділю депутати-соціалісти спробували зібрати екстрене засідання парламенту, на якому планували винести вотум недовіри уряду і в чергове вимагати розпуску парламенту.

І хоча в цей день представники Партії соціалістів Республіки Молдова (Соцпартія, ПСРМ) виявилися єдиними депутатами, хто прийшов до сесійної зали, вони скористалися парламентською трибуною, щоб пригрозити "збільшити тиск на владу" і висунути нові вимоги на адресу уряду.

Однією з таких вимог стала зміна Конституції для всенародних виборів президента (нині президента Молдови обирає парламент). А оскільки провладна більшість, напевно, проігнорує цю ініціативу, ПСРМ планує розпочати збір підписів за проведення референдуму з цього приводу.

Реакція другого протестного табору з'явилася вже в неділю, під час чергового масового мітингу. У суботу довелося зробити перерву на непартійний захід – день вина. І цей епізод – одна з найкращих ілюстрацій того, що протести в Кишиневі, навіть ставши масовими, не отримали дійсно всенародної підтримки.

Згадати, як все починалося

Коли на початку вересня в Кишиневі пройшов масовий антиурядовий протест правої опозиції, багато хто охрестив цю подію "молдовським Майданом". Наметове містечко на центральній площі столиці, вимога про відставку "всіх і вся" і про проведення європейських реформ, звинувачення на адресу влади в корупції і фінансових злочинах – лише частина схожих ознак.

Хоча самі демонстранти були категорично проти будь-яких порівнянь з українським Майданом, підкреслюючи, що в жодному разі не застосовуватимуть силу.

Втім, згодом мітинги платформи DA встигли перетворитися на караоке на центральній площі, де однотипні виступи з трибуни змінювалися прослуховуванням популярних 20 років тому національно-патріотичних балад. І вже не зрозуміло, для чого насправді збираються учасники цього дійства.

Від багатотисячного протесту залишилося встановлене перед будівлею уряду містечко з приблизно сотні наметів, яке на деякий час стало новим елементом міського пейзажу, що не надто дратувало владу.

З 27 вересня новий фронт протестів відкрила коаліція двох лівих і відверто проросійських партій – вже згаданої ПСРМ під керівництвом Ігоря Додона і "Нашої партії", яку очолює популярний, класичного популістського штибу політик Ренато Усатий. Тієї партії, яку Центрвиборчком Молдови відсторонив від участі в парламентських виборах в листопаді минулого року, буквально за добу до дня голосування, забезпечивши тим самим перемогу проєвропейської коаліції.

Ця історія не залишає шансів на примирення лівих з владою. І не дивно, що вимоги лівих про відставку уряду та інших ключових органів влади, так само, як і вимоги платформи DA, залишилися проігноровані.

Як розвивався протест

У цій ситуації не дивно, що ліві сили спробували очолити протест. І "вихід наметового містечка" на центральний проспект Кишинева став досить яскравим кроком.

Однак новий імпульс далеко не одразу призвів до переходу протесту на новий рівень.

Річ у тім, що 3 жовтня увагу протестувальників частково затьмарив фестиваль вина, який став за останні роки популярним святом у Молдові.

Цього року скасовувати його через протестів не стали, а лише перенесли зі звичної центральної площі на територію виставкового комплексу "Молдекспо". Любов молдован до свого національного напою виявилася досить сильною. Багато журналістів, як і учасників протесту, в цей день визнали більш важливим відвідати свято вина, або поїхати в автобусний тур на одне з виноробних підприємств.

Нова ескалація протистояння сталася у неділю, 4 жовтня. У цей день табір платформи DA знову відновив активні дії, вирішивши урізноманітнити слухання промов на мітингу маршем вулицями міста.

Завершивши мітинг біля уряду, лідери Платформи зачитали резолюцію, в якій пригрозили владі акціями громадянської непокори, серед яких – відмова прихильників опозиції від сплати рахунків за комунальні послуги.

В певний момент від мітингу відокремилася делегація з кількох сотень опозиціонерів, в основному учасників війни у Придністров'ї, які вирушили до парламенту. Вони оголосили, що мають намір брати участь в екстреному засіданні – тому самому, яке скликали соціалісти.

Права доступу до будівлі у активістів, звісно ж, не було, тому на місці – цілком очікувано – їх зустрів поліцейський кордон.

Опозиціонери спробували чи то штурмувати будівлю, чи то імітувати спробу штурму і, прорвавши один ряд поліцейських, зустріли новий, більш щільний кордон. Після цього, розуміючи, що подальше протистояння ні до чого, активісти вишикувалися перед поліцейськими, стримуючи своїх же соратників від радикальних дій.

При цьому, незважаючи на гострі моменти, прихильники Платформи намагалися підкреслити ненасильницький характер своїх намірів. А лідер DA Андрей Нестасе, старанно підтримуючи імідж "оксамитової революції", навіть роздавав правоохоронцям білі хризантеми "як символ миролюбства".

Між тим площа біля парламенту стала місцем протистояння не лише мітингувальників із силовиками, а й лівої опозиції – з правою.

З будівлі до протестуючих вийшов лідер соціалістів Ігор Додон, який разом з однопартійцями в той момент саме чекав початку надзвичайної сесії законодавчого органу. Прихильники Платформи переключили свою увагу з поліцейських на свого "опонента за протестом", що для самих силовиків, схоже, стало вдалою розв'язкою конфлікту.

Додона, який намагався звернутися до мітингувальників і привернути їх на свій бік, ті зустріли свистом і криками: "До в’язниці!". Після нетривалої спроби налагодити діалог, головний соціаліст Молдови відійшов убік і провів для журналістів брифінг з приводу зірваного засідання парламенту.

Народні гвардійці опозиції

Після марш-кидка до парламенту праві активісти повернулися до уряду, де зі сцени пролунали нові рішення Платформи, серед яких – формування "Народної гвардії", створення у всіх районах страйкових комітетів і відмова прихильників опозиції від сплати комунальних рахунків.

Також було оголошено про створення ініціативної групи для підготовки прямих президентських виборів – вимога, ідентична тій, що лунала від лівих.

А наостанок – ставлячи крапку в кінці мітингового дня – колона проєвропейської опозиції попрямувала до офісного центру Global Business Centre, який належить олігарху Володимиру Плахотнюку – спонсору Демократичної партії, що входить до правлячого Альянсу, і найодіознішої фігури молдовської політики (на яку припадає, мабуть, найбільше критики і народного обурення).

Біля бізнес-центру повторилося протистояння з поліцією, за прикладом того, що сталося раніше у парламенті, тільки в жорсткішій формі. За свідченням учасників сутички, ситуація часом нагадувала початок погрому урядових будівель, що стався в молдовській столиці 7 квітня 2009 року.

Але на щастя – як і перед парламентом кількома годинами раніше, – минулося без руйнувань і жертв. Випустивши пару й показавши серйозність своїх вимог, опозиціонери пішли.

Головним підсумком протестних вихідних, схоже, стало створення "Народної гвардії".

Хоча лідери Платформи DA і раніше, і в неділю неодноразово підкреслювали "мирний характер" свого протесту, така структура виводить протест на новий рівень.

Права опозиція однозначно показала, що готова до нових підходів і поворотів у розвитку подій.

В якому вигляді проявить себе ця ініціатива, можна буде побачити в найближчому майбутньому. А поки цей інформаційний привід, схоже, вже взяли в оборот провладні ЗМІ. Так, відомий своєю близькістю до Демпартії телеканал Publika TV вже від понеділка розкручує висловлювання тритижневої давнини одного з лідерів DA Станіслава Павловського, який допустив революцію в разі відмови влади виконувати вимоги протестувальників.

"Не забувайте, що Молдова пройшла через придністровський збройний конфлікт, у нас багато колишніх військових, учасників цього конфлікту, які мають бойові навички. Їм не зможуть протистояти 18-річні поліцейські, які, бідолахи, стоять біля будівлі уряду і яких навіть не годують", – сказав в одному з інтерв'ю Павловський.

Підсумки і перспективи

За місяць протестів влада не виконала жодної ключової вимоги двох опозиційних таборів.

Проте говорити, що мітинги виявилися зовсім безрезультатними, також не можна. Так, правлячий Альянс скасував прийняте в серпні рішення про підвищення тарифів на газ і електрику, заморозивши колишню ціну до листопада поточного року. А тиждень тому "добровільно" пішов у відставку голова Нацбанку Молдови Дорін Дрегуцану, на якого опозиція покладає частину відповідальності за крах кількох великих банків, з яких перед тим вивели мільярд євро, і за нестабільність національної валюти.

Перші особи держави дедалі частіше стали говорити про необхідність боротьби з корупцією, фактично озвучуючи вимоги опозиції. Саме по собі це мало що значить, але при продовженні громадського тиску влада цілком може піти на компромісні відставки деяких важливих фігур, включаючи генпрокурора та директора Центру по боротьбі з корупцією.

До речі, саме Центр по боротьбі з корупцією, на переконання багатьох, є одним з найкорумпованіших в країні.

Перспективи зростання протестного руху в Молдові – більш ніж сприятливі. За даними останнього опитування Центру соціологічних досліджень і маркетингу CBS-AXA, сьогодні понад 90% жителів країни не довіряють жодному інституту влади.З іншого боку, в опозиції, як лівого, так і правого її крила, є досить багато слабких місць. Додон і Усатий ділять один електоральний сегмент, і природні політичні ревнощі робить їх партнерство досить крихким.

У лідерів Платформи DA теж не все гладко. Частина з них вже оголосили, що хочуть перетворити організацію на нову політичну партію, яку очолить, як вони розраховують, екс-міністр освіти, член правлячої Ліберально-демократичної партії Майя Санду. Ліберал-демократка Санду, незважаючи на формальну належність до влади, нерідко піддає уряд жорсткій критиці і висловлює солідарність з вимогами опозиції.

Втім, потенційний розкольник ЛДПМ поки не поспішає відповідати на запрошення.

Водночас більшість представників Платформи наполягають на продовженні протестів у форматі громадянського руху, погрожуючи в іншому випадку вийти з її лав.

Додатковою перешкодою для реалізації вимог протестуючих є положення молдовської Конституції, яка забороняє розпуск парламенту і проведення дострокових виборів за півроку до кінця мандата президента. І ці "останні півроку" якраз настали в середині вересня.

"Як сильно цього не хотіло б суспільство, і навіть якби самі депутати підтримали організацію дострокових виборів, за Конституцією вони не мають права на розпуск законодавчого органу", - сказав з цього приводу голова Конституційного суду Молдови Александр Тенасе.

А півроку, в умовах жорсткого невдоволення в суспільстві і вже розпочатого безстрокового протесту в центрі столиці, – занадто великий термін, щоб робити якісь прогнози.

І, нарешті, перспективи молдовського Майдану залежать від того, як вирішаться суперечності між проєвропейським і проросійським таборами.

Мешканці двох наметових містечок, які розташовані у п'ятистах метрах один від одного і однаково лають владу за корупцію і правове свавілля, за минулий місяць не зблизилися ані на сантиметр.

І в збереженні такої ситуації, напевно, полягає єдина перевага правлячого режиму, його єдиний шанс залишитися при владі.