Звіт Ради Європи щодо одеської трагедії: "Чи здатне слідство знайти істину? Є сумніви"
У 2014 році, коли Україна погодилася залучити Раду Європи до розслідування подій Майдану та одеської трагедій, багато хто вважав, що орган, створений під Україну – Міжнародна дорадча група (МДГ) – виявиться "мертворожденним".
Та в березні 2015 року з’явився резонансний, навіть революційний звіт щодо Майдану. МДГ розкрила системні проблеми у правоохоронній системі та назвала установи, через помилки яких уникнули покарання винні у розстрілах на Інститутській.
Вранці 4 листопада МДГ опублікувала новий звіт – про розслідування трагічних подій в Одесі у травні 2014 року.
Цей документ, схоже, стане не менш резонансним. А його підсумки – в країнах, де є повага до демократії, – мав би призвести до гучних відставок у силових відомствах.
Завідомо необ’єктивне слідство, упереджене ставлення до "майданівців" і "антимайданівців", тиск на суд і навіть фальсифікація доказів – ось неповний перелік проблем, що супроводжували розслідування "одеських справ".
Причому йдеться не про голослівні звинувачення – в документі обсягом майже 100 сторінок МДГ навела конкретні докази.
Мандат
Важливо розуміти: дорадча група не ставила на меті повноцінне розслідування, альтернативне до того, яке здійснює Україна. Експерти РЄ не мали ані такого права, ані можливості.
"Ми не ставили метою розслідувати чи допомагати в розслідуванні – це лишається за українською стороною.
Мета нашої групи принципово інша – з’ясувати, чи розслідування відповідає і чи продовжує відповідати зобов’язанням України перед Радою Європи", - заявив глава МДГ, Ніколас Братца.
Задача Ради Європи – спостереження над тим, як українська правоохоронна система проводила розслідування одеської трагедії, і чи проводила взагалі.
При цьому в Страсбурзі підкреслюють, що не цікавилися можливими порушеннями прав на мітинг, на свободу думки чи прав затриманих. Мандат МДГ поширюється лише на дві ключові статті Європейської конвенції з прав людини, які гарантують право на життя, а також заборону катування, нелюдського поводження чи принизливого покарання.
МДГ складається з трьох членів, призначених Радою Європи (Ніколас Братца, колишній голова Європейського суду з прав людини), українською владою (Володимир Буткевич, колишній суддя ЄСПЛ від України) та опозицією (Олег Анпілогов, колишній прокурор). Висновки МДГ затвердили всі три сторони, що дозволяє говорити про їхню неупередженість.
Та для офіційного Києва звіт МДГ є розгромним.
Цей орган робить висновок: жодні обставини, навіть надзвичайна складність одеської справи, не виправдовують помилок офіційного Києва.
"Серйозні проблеми, які постали перед особами, відповідальними за розслідування подій в Одесі... не можуть виправдати всі недоліки", - йдеться в документі.
"Серйозні недоліки у процесі розслідування можуть негативно вплинути на можливість з’ясування обставин справи та встановлення винних осіб", - одностайно погодилися члени групи Ради Європи.
"МДГ вважає, що в кожному з проваджень (ЄП: тобто за всіма без винятку епізодами одеських подій!!!) слідчі органи не виявили належної повноти та ретельності - як на стадії порушення провадження, так і під час подальшого його розслідування, внаслідок чого загальна ефективність розслідувань була поставлена під загрозу", - йдеться в документі.
З опису, який забрав близько 50 сторінок, можна відокремити наступні групи проблем.
"Рівне ставлення": антимайдан карати,
майданівців – відпускати
Ми свідомі того, що аргументи РЄ ллють воду на млин російської пропаганді. Але від правди ніде дітися. Особливо - коли йдеться про документально підтверджені дані, що увійшли до звіту міжнародної інституції.
МДГ стверджує, що Україна обрала нечесну тактику – переслідуючи одних, Київ не робить ані кроку для покарання інших. Далі – розлоге цитування.
"Хоча масові заворушення відбулися в ході конфлікту між двома групами активістів, що протистояли одна одній, через рік після подій усі, крім одного з 23 підозрюваних,... належать до прихильників федералізації.
Усі ці підозрювані перебували під вартою, а семеро з них знаходяться там і донині з моменту затримання. Натомість лише троє прихильників єдності – іншої конфліктуючої групи – були повідомлені про підозру.
До жодного з них не було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: усі вони були поміщені під домашній арешт або звільнені під особисте зобов’язання. Коли строки застосування цих запобіжних заходів спливли, до цих осіб не було обрано жодного іншого запобіжного заходу, хоча їм інкримінувалися, серед іншого, вбивство та замах на вбивство".
В Раді Європи наводять прізвища та деталі розслідування, стверджуючи, що "мали місце випадки цькування і залякування активістами руху за єдність" тих свідків, які були готові давати покази проти прибічників майдану. Один з прикладів, наведених у звіті – справа одесита Сергія Ходіяка.
Він, за даними слідства, прийшов на мітинг 2 травня з рушницею, де застрелив одного з опонентів та поранив міліціонера. Водночас до нього нині не застосовано жодного запобіжного заходу, а судді, які мали розглядати питання про його арешт, один за одним брали відвід та скаржилися на зовнішній тиск.
"МДГ вважає особливо тривожним... внесення у ВР законопроекту (автори – депутати Радикальної партії), яким пропонується застосувати амністію до прихильників єдності, які підозрюються у нападі на людей та у вбивстві", - йдеться в документі.
В РЄ є питання і до того, як уникнули покарання окремі прибічники антимайдану, наприклад Олександр Грибовський. Його обміняли на СБУшників, що потрапили у полон на Сході України. При цьому слідчі ГПУ, які стверджували, що в справі Грибовського повно доказів, згодом змінили позицію і почали говорити, що його вину довести не вдалося, і тому справу закрили (і це не дивно, адже обмін осіб – це дія, якої немає в законодавстві).
Та найбільше запитань – до розслідування дій не мітингуючих, а правоохоронців. В тому числі тих, хто відверто допомагав "антимайданівцям" під час подій 2 травня.
Незалежне розслідування – це не там,
де МВС вивчає дії міліції
Те, що в Одесі міліція діяла спільно з "тітушками", не є секретом і МДГ це, звісно ж помітила: "Численні відео- та фотоматеріали, демонструють озброєних вогнепальною зброєю прихильників федералізації, всередині міліцейського кордону або безпосередньо за ним, і принаймні один з них (як вважається – Віталій Будько) здійснював постріли звідти, при цьому працівники міліції не вжили жодних заходів, щоб заарештувати цих людей".
Значна частина провини за трагедію 2 травня, на думку представників Ради Європи, лежить саме на міліції.
"Якщо на ранніх стадіях сутичок правоохоронці вживали певних заходів, але пізніше схоже вони не робили майже нічого, щоб втрутитися та зупинити насилля", - йдеться у звіті.
Та чи велося справжнє, якісне розслідування вини міліції? Звіт РЄ стверджує, що ні.
Річ у тім, що частина проваджень у одеських справах розслідувалася... самою міліцією. В тому числі – одеською. І хоча формально "міліцейські епізоди" були передані в ГПУ, та збір даних та доказів щодо одеських подій проводився спільно слідчими прокуратури і міліції. Останні точно не були зацікавлені шукати докази проти себе.
"Масові заворушення загалом, як в частині дій співробітників міліції так і учасників цих заворушень, повинні розслідуватися органом, який є повністю незалежним від усіх осіб, що перебувають під слідством. МДГ не вважає, що Головне слідче управління МВС відповідає цьому критерію", - дипломатично, але водночас чітко зазначено в звіті РЄ.
Окреме питання – на кому саме з міліцейських посадовців лежить частина вини за одеську трагедію. МДГ наводить міркування представників ГПУ, які вважають, що в цьому переліку - і тодішнє керівництво міліції (двом особам пред’явлено звинувачення, один з них, Дмитро Фучеджи, втік за кордон), і середня ланка УМВС, і деякі бійці нижчої ланки. Хоча щодо вини останніх експерти Ради Європи мають іншу думку.
"Співробітників міліції, які в той час перебували в центрі міста, було недостатньо для попередження зіткнення між двома групами, одна з яких налічувала приблизно 1500 осіб, а інша – 600.
У той час там перебувало не більше сотні співробітників міліції, і все, що вони могли вдіяти – це створити кордон між двома натовпами. Будь-який зі співробітників міліції наражав би себе та своїх колег на серйозну небезпеку, якщо би покинув кордон з метою затримання будь-кого з учасників конфлікту", - йдеться в звіті.
Окремою проблемою стала свідома фальсифікація даних та показів міліцейськими посадовцями. Про це – дещо нижче.
Та проблеми в розслідуванні дій міліції видаються дрібними у порівнянні з тим, як розслідувалася вина пожежної служби. Тут можна говорити про відвертий саботаж.
"Хоча найближча пожежна частина перебувала менш ніж у п’яти хвилинах їзди від Куликового поля, перші пожежні машини прибули більше ніж за тридцять хвилин (після повідомлень на лінію 101)", - нагадують експерти РЄ.
Запис переговорів у черговій частині пожежників доводить, що там свідомо ігнорували виклики. Причина – особиста вказівка керівника облуправління ДСНС Володимира Боделана.
Та чому ж його роль не була "гідно оцінена" слідчими? Причина очевидна.
Пожежна служба від 2014 року є органом, підпорядкованим МВС. А розслідування щодо дій пожежників доручили... правильно, також МВС.
"Рішення про передачу до МВС для подальшого розслідування дій співробітників ДСНС порушує серйозне питання відсутності інституційної та практичної незалежності, - зазначається в звіті. - Недоліки в розслідуванні дій співробітників ДСНС залишаються найбільш яскравим прикладом відсутності ретельності в розслідуванні... Це розслідування розпочалося лише в жовтні 2014 року, майже через півроку після подій, і лише за скаргою третьої особи. Два місяці потому виявилось, що ГУ МВС в Одеській області начебто не просунулося в розслідуванні справи ані на крок, у зв’язку з чим матеріали цієї справи були передані до ГСУ МВС".
Причому міліцейські посадовці у спілкуванні з експертами Ради Європи змінювали покази про причини провалу. Спершу вони визнали, що затягування початку розслідування було необґрунтованим; згодом почати стверджувати, що не мали підстав для слідчих дій.
До слова, нині немає можливості провести додатковий допит Боделана – МДГ з’ясувала, що на початку 2015 року він залишив територію України.
Фальсифікаціям – "так"?
На окрему увагу заслуговують факти відвертої неправди, що поширювалася представниками міліції. У звіті Ради Європи є два ключових епізоди .
На веб-сайті МВС і досі присутні слова Арсена Авакова, який стверджує, що одеські силовики були поза зв’язком, на закритій нараді, коли на вулицях міста розпочалися сутички – мовляв, це завадило їм оперативно включитися в подолання проблеми.
Міністр стверджував, що "[ця] нарада тривала до 16.00 години … при вимкнених телефонах". Але парламентська ТСК встановила, що нарада завершилась ще до 14.30. А експерти РЄ з’ясували, що протягом наради більшість керівників правоохоронних органів відстежували вхідні дзвінки.
Та ключовий епізод – інший. Правоохоронні органі, схоже, свідомо гальмували розслідування фальсифікації документів про дії міліції 2 травня.
Лише в черні 2015 року(!!!) службове розслідування встановило, що в ніч з 2 на 3 травня глава ГУ МВС в Одеській області Петро Луцюк, "бажаючи приховати власне невиконання обов’язку із забезпечення охорони громадського порядку силами міліції під час масових заворушень в Одесі, доручив зробити запис, за яким 2 травня о 15.30 було введено в дію оперативний план "Хвиля" (щодо протидії масовим заворушенням)".
Насправді ж міліція, маючи узгоджений план дій, просто не стала його запроваджувати – навіть коли ситуація вийшла з-під контролю.
Та чому цей факт був встановлений лише влітку 2015 року?
МДГ наводить факти про те, що міліція і прокуратура знали про фальсифікацію щонайменше роком раніше, але просто ігнорували її.
"МДГ зазначає, що обґрунтовані висновки про підробку документів стосовно оперативного плану "Хвиля" були доведені до відома ГПУ ще 10 червня 2014 року, коли омбудсмен надала ГПУ свій звіт за результатами спеціального провадження стосовно подій в Одесі...
У червні й вересні 2014 року, а також в січні 2015 року Уповноважений Верховної Ради з прав людини зверталася до Генерального прокурора, звертаючи увагу на її звіт щодо подій в Одесі з проханням прийняти його до уваги в ході проведення досудового розслідування", - повідомили представники Ради Європи.
Відповіді на те, чому ГПУ ігнорувала очевидний факт, в РЄ не мають. Але дорадча група дозволила собі жорсткий висновок.
Навряд чи можна взагалі говорити про ефективність розслідування, яке не бачить очевидних фактів.
"Залишається незрозумілим, чому слідчим органам знадобився майже цілий рік для того, щоб дійти висновку, що 2 травня 2014 року оперативний план "Хвиля" не було введено в дію, а документи щодо його введення в дію були підроблені... Неспроможність вчасно перевірити очевидну версію слідства підриває вирішальною мірою здатність цього слідства встановити всі обставини справи та не відповідає необхідному стандарту ефективності", - йдеться в оприлюдненому звіті.
Міліція та прокуратура – хто гірший?
У звіті щодо подій на Майдані МДГ Ради Європи чи не найбільше обурення викликали дані про те, як міліція та прокуратура умисно заважали роботі один одного.
В "одеському звіті" про це не ідеться. Чи то слідчі стали обережнішими у свідченнях, чи то проблеми змінилися, але тепер представники МВС та ГПУ стверджують, що працюють разом – ефективно та продуктивно.
Та співставлення фактів свідчить, що про ефективність говорити не варто.
"МДГ вважає, що розподіл розслідувань між ГПУ та МВС є малопродуктивним", - йдеться в звіті міжнародної структури. Зокрема, в РЄ жорстко критикують рішення про поділ різних епізодів розслідування між двома силовими відомствами.
Хоча питання не лише у взаємодії. Робота в кожному окремому відомстві так само не була ефективною. Найяскравіший приклад – робота ГПУ, де розслідування тривалий час просто не велося. Причому йдеться про період роботи двох генпрокурорів – Яреми та Шокіна.
"У травні 2014 року, слідча група, якій було доручено займатися виключно справами, які пов’язані з подіями в Одесі, налічувала десять слідчих з ГПУ та місцевих органів прокуратури, станом на квітень 2015 року кількість слідчих, які працювали виключно над цими справами, вже становила лише дві особи...
У період між травнем 2014 та травнем 2015 року розслідування неодноразово передавалося з одного підрозділу ГСУ ГПУ в інший... ГПУ повідомила, що в період між кінцем 2014 року та початком 2015 року залишалося незрозумілим, яке конкретне управління ГСУ повинне розслідувати провадження", - йдеться в звіті.
"МДГ вважає, що нинішнє кадрове забезпечення (з боку прокуратури) є недостатнім. Це також підтверджується тим фактом, що на сьогодні тільки дві особи були повідомлені про підозру у зв’язку з подіями в Одесі, одній з яких вдалося втекти за нез’ясованих обставин", - констатує документ.
З боку МВС кадрове забезпечення є кращим, але також – недостатнім. А якість міліцейського розслідування взагалі є незадовільною.
"Деякі судові експертизи були проведено без належної ретельності. Наприклад, перша судова експертиза, яка стосувалася пожежі у Будинку профспілок, була проведена без будь-якого огляду самої будівлі.
У якості додаткового прикладу відсутності належної ретельності в питаннях проведення експертиз МДГ зазначає, що слідчі органи не спромоглися за більш ніж рік встановити особу одного з загиблих у Будинку профспілок", - кажуть в РЄ.
* * * * *
Загалом якість розслідування подій в Одесі – за всіма епізодами і всіма органами – є незадовільною. Це твердження, можливо, не здивує одеситів. Але тепер це – міжнародно визнаний факт.
На завершення ще раз процитуємо твердження, яке ми наводили на початку публікації. "МДГ вважає, що в кожному з проваджень слідчі органи не виявили належної повноти та ретельності, як на стадії порушення провадження, так і під час подальшого його розслідування, внаслідок чого загальна ефективність розслідувань була поставлена під загрозу", - стверджує звіт.
"Відсутність ретельності, особливо на початку розслідування, ставить під сумнів його загальну ефективність, а це, в свою чергу, підриває віру громадськості в дотримання владою верховенства права", - додає міжнародна дорадча група.
І, нарешті, МДГ знову наголошує, що ставлення до "майданівців" та "антимайданівців" є принципово різним, до того ж влада закриває очі на цю проблему. "Невжиття органами влади заходів попереджувального характеру щодо цькування потерпілих чи їхніх родичів іншими учасниками провадження може призвести до втрати бажання потерпілих та їхніх родичів брати участь у розслідуваннях і, таким чином, поставити під сумнів ефективність цих розслідувань", - йдеться, зокрема, в документі.
Тож тепер Україні доведеться не раз і не два виправдовуватися з цього приводу на міжнародній арені.