Після бурхливої ночі з середи на четвер – з блискавичним голосуванням за новий уряд (з порушенням усіх можливих процедур), зі штурмом і захопленням будівлі парламенту мітингувальниками і з її несподіваним звільненням – зараз ситуація в Кишиневі виглядає набагато спокійнішою.

Хоча якщо не знати про минулі події і поглянути на місто "з чистого аркуша", може здатися, що тут ось-ось станеться, або вже сталася революція.

На центральному проспекті Штефана чел Маре з'явився наметовий табір, по місту ходять багатотисячні мітинги, а демонстранти випромінюють упевненість, що так звана "проєвропейська коаліція" ось-ось впаде.

А ще – дружно обговорюють, як на мітингу побили колишнього в.о. президента Молдови Міхая Гімпу.

Якщо послухати людей, то складається враження, що політика бив кожен другий.

"Ну, дали Гімпу кілька разів – але хіба він не заслужив?" "Він реально вважав себе героєм і думав, що всі його обожнюють. Ось і отримав", – ділилися з ЄП протестувальники.

Є навіть свіжий анекдот: мовляв, політик заявив поліції, що його переплутали з якоюсь жінкою, адже протестувальники весь час звали його Люда (насправді його били під крики "Юда").

Справа в тому, що лідер Ліберальної партії Міхай Гімпу, який раніше вважався одним із лідерів проєвропейського руху, став одним із тих, хто увійшов до оновленої коаліції, створеної олігархом і колишнім претендентом на посаду прем'єра Володимиром Плахотнюком.

Плахотнюк – абсолютний лідер за непопулярністю. Особливо – серед мітингувальників.

У Молдові не сумніваються (мають на те підстави), що саме Володимир Плахотнюк буде тіньовим керівником нового уряду – того самого, призначення якого призвело до захоплення парламенту демонстрантами.

Олігарх, депутат парламенту двох останніх скликань, колишній перший заступник голови парламенту, власник найбільшого в країні телерадіохолдингу, чи то колишній, чи то нинішній бізнес-партнер (як стверджують молдовські ЗМІ) і друг (за його словами) Петра Порошенка, Плахотнюк спочатку розглядався як ключовий кандидат на посаду прем'єра.

Однак його кандидатуру відкинув президент з причини невідповідності "критеріям чесності та непідкупності".

І лише після другої президентської відмови розглянути кандидатуру Плахотнюка з'явився "альтернативний" кандидат – близький соратник олігарха Павел Філіп.

Така символіка – на багатьох автомобілях. Інформвплив Росії тут дуже великий

Більшість гасел демонстрації в Кишиневі – антиолігархічні. "Ні уряду олігархів!", "Геть мафію!" – з такими плакатами йшли не лише прихильники соціалістів.

Соцпартія Молдови – нова політична сила, яка прийшла в парламент у 2014 році під гаслами "За вступ до Митного союзу" та з портретами Путіна на білбордах.

І все ж мітинг за участю соціалістів не стає автоматично проросійським.

Протест проти Плахотнюка об'єднав усіх - і лівих, і "західняків".

Проєвропейська і проросійська опозиції зуміли скоординувати свої дії. При цьому, за домовленістю, на протестних мітингах більше не має бути партійної символіки – тільки державна. Рецепт, який довів свою ефективність на українському Майдані в 2014 році, знайшов застосування і в Кишиневі.

Принаймні, у п'ятницю цієї домовленості дотримувалися повною мірою.

В цей день опозиція провела спеціалізований мітинг – за свободу слова, вирушивши колоною через усе місто до офісу телерадіомовної корпорації Teleradio Moldova.

Довгий марш, можливо, був помилкою – він почався з дійсно багатолюдної ходи у кілька десятків тисяч осіб (незважаючи на робочий день), але до офісу телевізійників, до якого йти кілька кілометрів, та ще й вгору, дійшла від сили третина.

"Ми прийшли сюди, щоб висловити свій протест телерадіокомпанії, яка дезінформує людей. Це (державне) телебачення фінансується за наші гроші, за кошти народу. Те, що ми бачимо на цьому каналі, обурює", – заявив лідер європейської платформи "Гідність і правда" Андрій Нестасе.

Мітинг під будівлею державної телекомпанії

Якихось негайних результатів мітинг перед собою не ставив – це була, швидше, ще одна "перевірка боєм" перед ключовим недільним протестом, який очікується ще більш велелюдним.

Готується до майбутнього протистояння і уряд. Зокрема, обмежуючи в'їзд до країни журналістів.

Найчастіше відмовляють російським ЗМІ, хоча додому довелося поїхати також репортерам Чеського радіо і AFP.

Увагу журналістів в аеропорту кореспондент "Європейської правди" відчув на собі. Після перевірки редакційних документів прикордонники довго не могли прийняти рішення, комусь телефонували за інструкцією і лише після цього дозволили в'їзд.

Усі певні, що найближчим часом протести наберуть силу. І вже є кілька підстав для цього. По-перше, соціалісти оскаржили в Конституційному суді призначення уряду у зв'язку з порушеннями процедури. І хоча самі вони впевнені, що КС відхилить їхнє подання, цей факт може активізувати протести.

Але головне – 29 січня спливає термін призначення уряду (легітимність якого мітингувальники не визнають). Після цього за законом повинні бути перевибори парламенту.

У влади – інша думка.

Спікер Андріан Канду пізно ввечері в п'ятницю заявив, що причин для дострокових виборів немає.

Загалом, стабільність в молдовській політиці настане не скоро.

Але головного переможеного в Молдові можна назвати вже зараз. Це – Європейський Союз.

Попри очікування демонстрантів, в ЄС визнали вибори прем'єра і не підтримують перевибори. Навіть у найскладніші моменти на київському Майдані не було такого розчарування в позиції ЄС і США, як зараз у Кишиневі.

"Чому ви вважаєте, що Євросоюз не зрадить Україну, якщо він щойно зрадив Молдову?" – неодноразово запитували у кореспондента ЄвроПравди протестувальники.

"ЄС говорив про демократію, але закрив очі на всі порушення. Він говорив про боротьбу з корупцією, але підтримав корупціонерів. Що ж це, як не зрада?" – з такою думкою, схоже, солідарні в Кишиневі майже всі.

Позиція Брюсселя, який закриває очі на зловживання уряду і на зовсім не ідеальні парламентські вибори 2014 року, схоже, таки зіграла злий жарт. Замість арбітра, який мав допомогти демократії, для багатьох він став пособником корупціонерів.

Причина такої політики ЄС вкрай проста – в умовах розчарування суспільства у нинішній "європейській" коаліції і незрілості нових проєвропейських сил, шанси лівих, орієнтованих на РФ, видаються як ніколи високими.

Однак, прагнучи не допустити приходу проросійських сил, Євросоюз такою політикою може домогтися зворотного результату. Розчарування в ЄС лише посилює шанси прихильників Росії.

Кореспондент "Європейської правди" і далі стежить за протестами в Кишиневі. У понеділок читайте на eurointegration.com.ua репортаж про ключовий недільний мітинг і про те, чи судилося йому стати поворотною точкою "Кишинівського майдану".