"Конвенція з прав людини – під загрозою". Історичний виступ Генсека РЄ

Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд 26 січня звернувся до ПАРЄ зі щорічним звітом про свою діяльність.

Та цього року виступ генсека виявився особливим.

Ягланд вперше публічно оголосив про системну загрозу того, що Європейська конвенція з прав людини – документ, який визначає та втілює спільні європейські цінності, – може бути зруйнована.

"Європейська правда" наводить скорочений переклад історичного виступу Ягланда в Страсбурзі. 

* * * * *

Я хочу скористатися цією можливістю, щоб поговорити з вами про нашу Конвенцію. Адже це – один із кращих інструментів приборкання багатьох криз, з якими зараз зіткнулася Європа.

А ще – через те, що Конвенція нині опинилася під загрозою.

Європейська Конвенція з прав людини зміцнила свободу, демократію і верховенство права в кожній з наших країн. Конвенція – це наш компас. Вона забезпечує чітке юридичне керівництво у всіх дилемах, із якими ми зараз стикаємося.

Наприклад: яких основних стандартів мають очікувати ті, хто приєднується до нашого суспільства?

І, в свою чергу, яких стандартів вони самі мають дотримуватися?

Багато людей ставлять ці питання, особливо після жахливих подій у Кельні.

Важливо сказати, що ми все ще не знаємо точно, що сталося на Центральному вокзалі Кельна у переддень Нового року, і хто конкретно є відповідальним за це. Тому ми повинні уникати широких узагальнень, які йдуть на користь ультраправим.

Є запитання про те, як примирити різні культури і мислення в сучасному і різноманітному європейському суспільстві, та ми повинні чітко розуміти, що є один набір цінностей, який має поважати кожен. Вони написані чорним по білому в Конвенції.

Всі в Європі повинні мати набір свобод – ніяких "якщо", ніяких "але", ніякої залежності від культурних особливостей.

У контексті насильства щодо жінок ці права були наведені у Стамбульській Конвенції, яка забороняє всі види насильства на гендерній основі. І, до речі, я думаю, Німеччина надішле вельми обнадійливий сигнал, якщо ратифікує зараз "Стамбул", підписаний нею майже п'ять років тому.

Конвенція також спрямовує нас у боротьбі з тероризмом. Як ми можемо розширити можливості нашої служби безпеки для запобігання атак без шкоди для громадянських свобод?

Коли свобода вираження стає закликом до насильства?

Це – надзвичайно чутливі питання, але відповіді вже є, вони напрацьовані у прецедентному праві Європейського суду з прав людини.

І наша Конвенція є спільним словником, основою для співпраці, навіть коли відносини – під загрозою.

Взяти, наприклад, суперечки навколо законодавчих змін у Польщі, які загрожують підірвати ефективність Конституційного суду. Я закликав польський уряд запитати думку Венеціанської комісії, що вони і зробили, і в нас склався діалог з урядом. З цього питання будуть призначені контактні особи в Міністерстві закордонних справ і в моєму офісі.

Європейська комісія також розпочала офіційний розгляд, щоб визначити, чи порушує Конституційний закон норми верховенства права, і це спонукало до контактів між Варшавою і Брюсселем. Я знаю, що обидві сторони зацікавлені розрядити напруженість – і я це вітаю – і обидві визнають, що Венеціанська комісія – це світова влада у цьому питанні, і хочуть почути її думку...

Небезпека – реальна

Але, попри все це, незважаючи на реформи останніх років, спрямовані на поліпшення системи, нині зростає політична загроза для Конвенції.

Завжди були ті, хто кидає виклик владі міжнародних установ, але зараз ці сили потрапили у мейнстрім – і вони набирають обертів.

Якщо "з'єднати точки", ви відчуєте, що небезпека для нашої Конвенції – дуже реальна.

У Великій Британії тривають дебати з приводу рішення ЄСПЛ щодо права ув’язнених голосувати. Я ціную те, що уряд веде з нами поглиблений діалог, щоб знайти вихід. Я також розумію, що для виконання деяких рішень Суду потрібен час.

Але багато інших країн беруть приклад з Великої Британії, країни-засновника Ради Європи і я дуже стурбований аргументом, який я чую все частіше, що відмова парламенту вносити зміни до закону є останнім словом. (Коментар ЄП – згадане рішення ЄСПЛ є давнім, Британія тривалий час відмовлялася виконувати його.)

У РФ, згідно з новим законом, в разі, якщо влада вважає, що є конфлікт між російською Конституцією і рішенням міжнародного суду, вони зможуть запитати думку Конституційного суду.

Це створює значні шанси на те, що Конституційний суд дозволить не виконувати рішення ЄСПЛ у Росії.

Ще невідомо, що станеться, якщо і коли такий конфлікт виникне, і дотримання Конвенції буде залежати від Конституційного суду, але було б набагато краще, якби ця невизначеність не виникла взагалі.

Так само краще було б взагалі не мати суперечки з Британією про те, чи мають рішення ЄСПЛ вищу силу.

Тим часом, у Швейцарії зібрана достатня кількість підписів під петицією для проведення референдуму з питання ролі міжнародних договорів у порівнянні з національним законодавством.

У Норвегії парламент нещодавно прийняв резолюцію, в якій ідеться, що міжнародні Конвенції повинні бути адаптовані до так званих "нових реалій".  Вони посилаються на кризу з біженцями, вважаючи, що такі договори, як Женевська конвенцію про біженців та Європейська конвенція з прав людини, були написані для "сонячних днів". Між тим, вони були розроблені саме для захисту прав людей у важкі часи, як зараз.

На мій погляд – це дуже серйозно, це дуже турбує.

Якщо це не "дно", то де воно?

І ми бачимо низку держав, які свідомо ігнорують свої зобов'язання. Я хотів би окремо зупинитися на утриманні під вартою відомого інтелектуала та активіста Ільгара Мамедова в Азербайджані.

Пан Мамедов знаходиться у в'язниці два роки, і є явні ознаки того, що він стикається з погрозами і жорстоким поводженням.

Так, він – не єдина людина в Європі, яка перебуває за ґратами, хоча не мала би там опинитися. Але він – єдиний, хто досі залишається у в’язниці, попри те, що Страсбурзький суд, вища юридична сила на континенті, спираючись на рідко використовувану статтю 18, дійшов висновку, що суди і прокуратура зловживають своєю владою при розгляді справи проти нього.

Іншими словами, проти нього були використані політично мотивовані докази.

У кількох випадках, коли Страсбурзький суд дійшов висновку про порушення статті 18, заявників швидко відпустили, їх виправдали, а їхня судимість була анульована.

А в цьому випадку – нічого не відбувається півтора роки. Влада Азербайджану не реагує на неодноразові заклики від мене, від ПАРЄ та від комісара з прав людини, про необхідність звільнити Ільгара Мамедова.

У такій ситуації я маю право вжити надзвичайні заходи. Згідно зі статтею 52 Конвенції, я направлю, вперше відтоді, як я став генеральним секретарем, спеціальну місію в країну, щоб домогтися визволення Мамедова.

Йдеться про те, чи працює Конвенція взагалі! Ми не можемо тримати людей у в'язниці на європейському континенті, коли наша вища судова інстанція визначила, що обвинувачення неправдиві.

Шановні, це – рівень дна. Якщо це не найнижчий рівень, то що може бути дном?

(оплески в залі).

Рішення ЄСПЛ – обов’язкові

Всі ці роз’єднані тенденції, якщо зібрати їх разом, є причиною для справжнього занепокоєння.

Система Конвенції – у якій всі 47 держав-членів поділяють відповідальність – кріпиться на статті 46 цього документа, в якій ідеться, що Сторони Конвенції зобов'язуються виконувати рішення Європейського суду.

Там не сказано "мали би". Написано чітко – "зобов’язані"!

Коли окремі держави ігнорують свої зобов'язання, або коли намагаються вибирати, яких правил необхідно дотримуватися, а яких – ні, то це висмикує з'єднувальні елементи з тканини Конвенції.

І якщо вона почне "розплутуватися", цей процес буде дуже важко зупинити.

Ми в Європі вже мали досвід найгірших проявів необмеженої державної влади. Саме через цей досвід (після Другої світової війни. - ЄП) наші країни домовилися про набір спільних юридичних обмежень. Тому що такі обмеження роблять усіх нас сильнішими, а Європу - безпечнішою загалом.

І ця логіка досі зберігає сенс.

Тому мій сигнал сьогодні – я закликаю до термінових дій та до відповідальності. Парламентську асамблею не потрібно навчати вмінню заявити про себе. Я надзвичайно вдячний за тверду і принципову позиції, яку ви регулярно займаєте.

Але сьогодні я звертаюся до вас також як до окремих парламентаріїв.

Я прошу вас повернутися додому і голосніше, ніж будь-коли, захищати архітектуру європейських прав людини.

Україна та інші пріоритети на 2016 рік

Точно такий сигнал, як до вас, я доніс і до Комітету міністрів. Зі свого боку, я буду продовжувати вести Раду Європи шляхом реформ...

Ми будемо продовжувати співпрацю з Києвом щодо оновлення Конституції України та децентралізації.

Чимало думок у цей час - про припинення вогню і мінські угоди. Труднощів багато, але одне можна сказати напевно: сторони (Україна та Росія) зможуть дійти спільної мови тільки в разі, якщо вона побудована на стандартах Конвенції з прав людини - стандартах, які обидві вони підписали.

Ще одна річ, яка зрозуміла: всі люди, які живуть в Україні і в Росії, перебувають під захистом Конвенції, і Рада Європи зобов'язана робити все можливе для цього захисту,

незважаючи на розбіжності, в тому числі щодо статусу Криму.

Наша позиція по територіальному статусу Криму була чітко визначена Комітетом міністрів та Асамблеєю. Це не повинно, однак, перешкоджати нам контролювати, як дотримуються в Криму основні статті Конвенції.

Жодна міжнародна організація не відвідувала Крим протягом більше ніж року.

Мені вдалося домовитися про те, щоби відправити місію з прав людини на півострів. Я призначив Жерара Штудманна, досвідченого швейцарського дипломата, очолити місію – і я можу підтвердити, що він зараз в Криму.

Це не повинно розглядатися як визнання "де-факто влади", яка там діє.

Це, швидше, визнання того факту, що ми, як захисники свободи людей, маємо спеціальну відповідальність просити захисту свободи для 2,5 мільйонів мешканців Криму.

Після того, як я отримаю звіти про відрядження, я надам свої висновки Комітету міністрів. На цьому етапі ми можемо вирішити, що додатково має бути зроблено для відстоювання прав людини.

Це – наше зобов’язання.

* * * * *

Для вирішення всіх проблем, які має Європа, у нас є найдосконаліша на планеті система міжнародної співпраці.

У нас є верховенство закону, затверджене на загальноєвропейському рівні – йдеться про Конвенцію з прав людини.

І я хочу додати дещо особисте.

Політичні аргументи в цій дискусії не зможуть похитнути мої дії. Я буду спостерігати за законом, незважаючи на інтереси власної країни (Норвегії). Всі - рівні.

Вінстон Черчилль одного разу сказав з цього приводу: "У вас є вороги? Це добре. Це означає, що в своєму житті ви ставали на захист чогось!"

Часом потрібно стати на захист чогось, якщо кінцева мета – захистити Конвенцію.

Ми маємо стати на захист того, у що віримо, того, про що говоримо в цій будівлі в Страсбурзі. Це зараз дуже важливо.

Повторюся: суть та логіка конвенції зараз під загрозою. Відразу в декількох країнах.

Так, ви маєте право говорити: "Ми господарі в своєму домі, рішення національних парламентів є найвищим". Але щойно такий принцип почне діяти, це означатиме кінець Європейської конвенції з прав людини. Адже – нагадаю – Конвенція стверджує, що країни зобов’язані виконувати рішення ЄСПЛ.

Якщо ми почнемо ставити це під сумнів, у підсумку ми позбавимо себе того, що є лише в Європі, чого не має жоден інший континент у світі.

Тому я закликаю вас: давайте "станемо на захист чогось".

Преклад "Європейської правди"