У четвер 28 грудня Суд ЄС (орган, що розглядає позови проти органів Євросоюзу) виніс одне з найрезонансніших рішень останнього часу.

Суд загальної юрисдикції (перша судова ланка в ЄС) одночасно оприлюднив рішення щодо п’яти позовів: екс-прем’єра Миколи Азарова, його сина Олексія, першого віце-прем’єра Сергія Арбузова, екс-глави Мінтопенерго Едуарда Ставицького, а також нардепа та брата екс-глави адміністрації Януковича, Сергія Клюєва.

В усіх п’яти справах вердикт суду був ідентичним:

санкції, запроваджені в березні 2014 року, незаконні, а арешт активів в період 2014 та початку 2015 років необхідно "скасувати". Заднім числом.

В цьому рішенні є кілька важливих деталей та ще більше – важливих наслідків. Спочатку – коротко:

– Спершу – про неприємне. Швидше за все, на Януковича з сином та на Андрія Клюєва чекає ідентичне рішення – санкції проти них також визнають незаконними.

– Але важливо, що рішення суду не означає моментального розморожування їхніх активів. Брюссель та Київ ще мають час відреагувати.

– Суд ЄС водночас залишив підстави для оптимізму. У Євросоюзу є юридична схема для того, щоби знову продовжити санкції проти ключових "героїв" колишнього режиму. Бо юридично ситуації 2014 та 2016 років – різні.

– Джерела також підтверджують, що трагедії не сталося. Янукович та більшість його соратників лишаться під санкціями принаймні в 2016 році. Але декілька імен точно зникнуть із санкційного списку.  

– І якщо Генпрокуратура не буде діяти швидко та результативно, то цих імен буде більше. ЄС теж має підстави стерегтися "друзів Януковича", адже після виграшу в Суді ЄС вони можуть звернутися до Брюсселя ще й з вимогою про фінансову компенсацію.

А тепер – детальніше про резонансне рішення Суду ЄС.

"Уявіть, що санкцій не було"

Те, як працює Суд ЄС у питанні санкцій, може здаватися ненормальним. Бо процедури суду, на перший погляд, суперечать логіці.

Європейський суд, в якому оскаржуються рішення про санкції, в принципі нездатний зупинити їхню дію.

З однієї причини – бо він надто довго розглядає справи. Для винесення рішення Суду ЄС потрібно як мінімум півтора роки. В найпростіших випадках можна вкластися в рік, але після того – буде апеляція.

Але санкції завжди ухвалюються терміном на один рік. Тобто на той момент, коли виноситься рішення про скасування санкційного рішення, термін дії санкцій вже буде завершений. І виходить, що скасовувати вже немає чого.

Саме так сталося зараз – арешт активів Азарова, Арбузова, Клюєва та інших скасований на період майже річної давнини,  від березня 2014 до березня 2015 року.

В переліку тих, кому скасували санкції, немає імен самого Януковича, його сина Олександра та "сірого кардинала" колишнього президента, Андрія Клюєва. Та не варто сподіватися, що це добрий сигнал – по них рішення так само будуть не на нашу користь. Розгляд їхніх справ забере додатковий час (імовірно, ще півроку), після чого Суд ЄС майже напевно оголосить, що санкції проти самого Януковича також були незаконними.

Але так само буде йтися лише про санкції 2014-2015 років, а не про ті, які діють зараз.

То навіщо тоді звертати увагу на цей суд?

Логічне запитання як для нашої правової системи, тому не здивуюся, якщо воно виникне:)

На жаль чи на щастя, але в ЄС система працює інакше. Не звертати уваги на рішення суду в Брюсселі не можуть. І тому воно цілком може спрацювати. Просто його дія – не моментальна. Ще раз нагадаємо, що Рада ЄС має продовжувати санкції раз на рік, і кожного разу це рішення ухвалюється консенсусом. Достатньо, щоб одна країна з 28 проголосувала проти – і рішення немає.

І йдеться не лише про питання принципу чи іміджу.

Продовжуючи санкції, які перед тим скасував Суд ЄС, Брюссель ризикує своїми грошима. Клюєв чи Арбузов мають повне право позиватися до ЄС ще й за фінансовою компенсацією.

І саме тому Рада Євросоюзу не ризикуватиме. І продовжить санкції лише в разі, коли буде впевнена: небезпека того, що їх знову скасують, суттєво знизилася.

Нагадаємо, наступне продовження санкцій буде вже на початку березня, часу лишилося вкрай мало, але він ще є. Навряд чи хтось сподівається, що за цей місяць розслідування в Україні радикально просунеться. Але ЄС ще має час для того, щоби скоригувати формулювання нових санкцій, виходячи з рішення Суду.

А ще – зібрати якісніший підтверджуючий пакет документів. Приміром, запитавши про додаткову документацію у нашої Генпрокуратури.

Шлях "зламати" Європейський суд

Для брюссельських бюрократів "боротьба" з Судом ЄС не є чимось новим. Люксембурзький суд  не раз скасовував загальноєвропейські рішення, і навіть рішення про санкції.

Тому в Люксембурзі дуже добре усвідомлюють (і навіть відкрито визнають!!!), що Рада ЄС може знову затвердити санкції проти Азарова, Арбузова, Ставицького або Клюєва. (Ще в 2014 році в інтерв’ю "Європейській правді" це казав офіційний представник суду Балаш Лягоцький – див. публікацію  "Якщо Янукович виграє в суді ЄС – він лишиться під санкціями")

За словами представника Суду, є одна вимога: "Це рішення (про нове продовження санкцій проти Януковича і Ко) має бути належно оформленим, воно має враховувати всі зауваження Суду ЄС".

У вердикті у справі Азарова, Арбузова та інших суд ЄС сам підказав брюссельським юристам шлях до вирішення проблеми.

Основною претензією до санкцій стало те, що вони ухвалені в той період, коли прокуратура Махницького лише збиралася починати розслідування проти Януковича та його соратників і не оформила ці розслідування юридично.

"Схоже, що Рада ЄС (в якості достатньої підстави для оголошення санкцій) використала те, що заявник був лише фігурантом попереднього розслідування, яке на той момент не дійшло до стадії формального висування обвинувачення, причиною якого була би причетність до незаконного використання бюджетних коштів", – йдеться зокрема, в параграфі 40 рішення у справі "Сергій Клюєв проти Ради ЄС".

Аналогічні формулювання – в усіх інших рішеннях, від Азарова до Ставицького.

Звідси виходить рецепт, чи то юридична "шпаринка" для Брюсселя.

Наступна хвиля санкцій може бути запроваджена лише щодо тих, проти кого ГПУ за два роки спромоглася висунути підозру або, краще, офіційне звинувачення. І ще – проти  тих, хто не зміг успішно оскаржити це звинувачення, як свого часу зробив Андрій Портнов (і тому він одним із першим "випав" із санкційного списку ЄС).

Ті, хто не підходить під такі критерії – залишаться без санкцій. 

Чи багато буде тих, хто "випаде" з-під санкцій?

Точної відповіді немає.

Але джерела і "Європейської правди", і інших ЗМІ запевняли, що в Раді ЄС – принаймні, до останнього рішення суду – був консенсус про те, що проти більшості імен зі списку санкції мають бути продовжені.

Однозначно з переліку не випадуть сам Янукович та його син. Швидше за все, будуть продовжені санкції проти Андрія Клюєва, Едуарда Ставицького, Сергія Арубузова – найодіозніших персон минулої влади.

У зоні ризику до 28 січня був Сергій Клюєв. Як відомо, Генпрокуратура тривалий час не вносила до ВР скориговане подання про позбавлення його депутатського імунітету, а без цього пред’явити підозру і тим більш звинувачення було неможливо. В четвер,  після "пинка" з боку Суду ЄС, Рада нарешті ухвалила рішення щодо нього. Тепер черга за Генпрокуратурою.

За наступний місяць вона може врятувати арешт майна Клюєвих, а може завалити його.

Або, до прикладу, Олена Лукаш – її з великою імовірністю не буде в оновленому санкційному списку. Бо дії українських правоохоронців, які затримали екс-міністра, а потім не змогли пред’явити їй юридичні претензії, для Брюсселя стали наочним показником.

Чи навмисно створюються проблеми? Всі питання – до ГПУ.

Але факт є фактом: затягуючи процесуальні дії, прокуратура сама викреслює додаткові й додаткові прізвища з українського санкційного списку. І формальними відписками в Брюссель тут не допомогти, бо там – навчені обманом з боку українських партнерів – тепер запитують у Києва не лише про факт пред’явлення підозри, але й про суть справи.

Саме тому ЄС ще в березні 2015 року не став включати в оновлений санкційний перелік Андрія Портнова. Бо звинувачення ГПУ на його адресу у "присвоєнні заробітної плати" в Брюсселі сприйняли як знущання.

А справа Портнова в Суді ЄС автоматично стала для Євросоюзу програшною. І нові такі справи Брюсселю не потрібні.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"