До завершення терміну повноважень адміністрації Барака Обами залишилося менше року, і в цей період не варто очікувати суттєвих змін у її позиції щодо Європи та України.

Наразі всі сподівання звернені до майбутнього керівництва США, тобто перш за все – до кандидатів у президенти від Республіканської та Демократичної партій. Російська агресія проти України стала для них справжнім тестом на розуміння зовнішньої політики та міжнародної безпеки.

І, з української точки зору, цей тест пройшли не всі кандидати.

Попри те, що українське питання вже не так часто з’являється на порядку денному президентських дебатів, це не є ознакою ігнорування, а скоріше свідчить про "дозрівання" поглядів кандидатів. Загалом, усі фаворити кампанії засуджують російську агресію проти України, але пропонують різні шляхи розв’язання конфлікту.

Аналітичний центр "Інститут світової політики" проаналізував для ЄвроПравди позиції найрейтинговіших кандидатів з українського питання.

Спробуємо відповісти на запитання: що чекає на нас за нового президента США?

* * * * *

Як з’ясувалося, партійність кандидатів не є визначальним фактором. Так, представник демократів Гілларі Клінтон пообіцяла протистояти Путіну та підтримувати Україну як в економічному, так і у військовому аспекті. Найімовірніше, вона виступатиме за зміцнення взаємин між НАТО і Україною.

На противагу цьому, її однопартієць Берні Сандерс вбачає у розширенні НАТО провокацію проти Росії. Він продовжуватиме стратегію Обами, яка характеризується поєднанням дипломатичних зусиль і санкцій щодо Росії.

В таборі республіканців теж немає єдності.

Тед Круз і Марко Рубіо обіцяють радикально посилити підтримку Києва: вони висловлювали думки про абсолютну необхідність забезпечення України летальним оборонним озброєнням, зміцнення української економіки та розширення торговельних відносин.

Обидва кандидати виступають за жорсткіші санкції проти Росії,

які, на думку Теда Круза, мають супроводжуватися розміщенням систем ПРО в Європі та диверсифікацією енергоресурсів.

На відміну від інших кандидатів-республіканців, Дональд Трамп наполягає на "налагодженні стосунків" з Росією з метою спільного протистояння ІДІЛ, а також на тому, що конфліктами у Криму та на сході України мають опікуватися європейські держави.

Демократи чи республіканці – хто "кращий" для України?

Ще одним аспектом, вартим уваги, є американська громадська думка: за опитуванням, проведеним Pew Research Center,

населення США підтримує економічну допомогу Україні (62%) та її членство у НАТО (теж 62%).

Однак якщо аналізувати окремо очікування прихильників Республіканської та Демократичної партій, то відмінність стає очевидною.

Республіканці більш схильні підтримати постачання зброї Україні (60%) та її членство в Альянсі (71%), тоді як в демократичному таборі таку політику підтримали відповідно тільки 39% та 59% виборців. Тому, попри радикальні заяви деяких учасників перегонів, робити припущення про "найкращого кандидата для Києва" трохи передчасно.

Часто обіцянки кандидатів після обрання стикаються з реальністю та залишаються невиконаними. Новообраний президент може скоригувати їх не лише через брак політичної волі, але й відсутність консенсусу між різними гілками влади.

Політичний глухий кут у Конгресі, що переслідував адміністрацію Обами впродовж усього терміну його перебування при владі, навряд чи припиниться у найближчому майбутньому.

Але вже зараз можливо виокремити найкращі й найгірші сценарії, виходячи із заяв політиків під час перегонів.

Найгірша стратегія, яку Україна може очікувати від нового американського президента, включатиме в себе збереження економічної допомоги з одночасним зниженням обсягу військової підтримки, поступовим зняттям санкцій і зближенням між Росією та США через ігнорування останніми проблеми Криму та окупованих територій Східної України.

Найкращий курс може передбачати зміцнення торговельних відносин між США та Україною, диверсифікацію поставок енергоносіїв, поглиблення партнерства з НАТО, а також подальший тиск на Росію через санкції та інші заходи, що триватиме до повернення анексованих і окупованих територій під контроль України.

Щоби визначити місце кожного кандидата у цьому спектрі, ми проаналізували досвід, передвиборчі обіцянки та аргументи, використані в ході дебатів основними кандидатами від демократів та республіканців.

Гілларі Клінтон (середній рейтинг – 49,2%)

Тут і далі середній рейтинг кандидата зазначається станом на 22 лютого 2016 року, за даними проекту FiveThirtyEight. 

Колишній держсекретар і сенатор Гілларі Клінтон, поза сумнівом, має більший за інших кандидатів практичний досвід в області зовнішньої політики, про що не забуває нагадувати під час дебатів. Вона підкреслює власні досягнення на посаді голови Держдепартаменту під час "перезавантаження" відносин з Росією, такі як угода New START, спрямована на зменшення ядерного арсеналу обох країн.

Клінтон однозначно заявляє про готовність протистояти Путіну. Зокрема – в економічній царині, зменшуючи залежність Європи від російської нафти. Що ж до санкцій проти Росії, то Клінтон наполягає: європейські держави мають докласти більше зусиль в цій сфері.

Гілларі Клінтон добре знається на українському питанні. Вона відвідувала Україну як перша леді, а згодом – як голова Державного департаменту США.

Клінтон готова збільшити обсяг фінансової підтримки для України, та водночас наполягає: надання подальшої допомоги має супроводжуватися посиленням відповідальності українського уряду.

Вона вважає: українська армія та український народ гідні більшого, коли йдеться про постачання військової техніки та допомогу інструкторів.

На думку Клінтон, Путін сприймає світ таким, що посилення безпеки інших держав означає послаблення позицій Росії. На її думку, анексію Криму можна розглянути саме в цьому світлі.

У 2008 році вона стала співавтором резолюції Сенату про рішучу підтримку надання ПДЧ НАТО Україні та Грузії. Навіть після того, як колишній президент Янукович заявив, що Україна не планує вступати до НАТО, Клінтон заявила, що двері до Альянсу залишаються відчиненими.

Вона залишається твердим прихильником продовження політики відкритості НАТО до розширення.

Берні Сандерс (середній рейтинг – 39,2%)

Досвідчений конгресмен Берні Сандерс побудував свою кампанію на принципах демократичного соціалізму, а також на розчаруванні нинішнім політичним істеблішментом. З часу оголошення рішення про участь у перегонах його рейтинг зріс втричі.

Берні Сандeрс заручився підтримкою молодих американців і, як показали праймеріз у Нью-Гемпширі, навіть зміг набрати більше голосів серед виборців-жінок, ніж Гілларі Клінтон.

У той час як його платформа передбачає зміну статусу-кво у внутрішніх справах,

у стосунках з Росією та Україною Берні Сандерс підтримує нинішній курс президента Обами.

Так, він пообіцяв продовжити політику тиску на Росію через заморожування російських активів по всьому світі та перешкоджання надходженню нових інвестицій у російську економіку. Проте він послідовно виступає проти розширення НАТО, вважаючи його марною тратою грошей і непотрібною провокацією Росії.

До того ж Сандерс не вважає Росію головним пріоритетом безпекової політики США та ставить її нижче за ІДІЛ та Північну Корею.

На відміну від інших кандидатів, Берні Сандерс досі не робив прямих заяв щодо підтримки України. З огляду на той факт, що він вважає підхід Обами найкращим курсом, за перемоги Сандерса новий імпульс для розв’язання проблеми російської агресії видається малоймовірним.

Дональд Трамп (середній рейтинг – 34,7%)

Успіх Дональда Трампа в опитуваннях і на початку праймеріз є ознакою того, що виборці-республіканці втомилися від наявної ситуації в Республіканській партії.

Трамп не боїться виголошувати власні думкі щодо найбільш спірних питань та використовує розчарування суспільства економічними та політичними проблемами США.

Попри відсутність зовнішньополітичного досвіду, Дональд Трамп не соромиться критикувати стратегію Обами стосовно Москви та робити заяви щодо власного підходу до розвитку взаємин між США та Росією у разі перемоги.

Зокрема, він пообіцяв "налагодити стосунки" з Путіним. Останній привітав можливість зближення та назвав Трампа "явним лідером президентських перегонів".

Попри те, що Москва фаворита американських президентських перегонів уже явно визначила, вважати його проросійським кандидатом не варто.

Заяви Трампа про те, що санкції проти Росії буде знято лише тоді, коли Москва буде "поводитися пристойно", та про те, що йому байдуже, чи вступить Україна до НАТО, чи ні, навряд чи тішать адміністрацію Кремля.

Дійсно, стратегія Дональда Трампа щодо України є щонайменше непослідовною та неоднозначною.

З одного боку, він вимагає від європейських країн, особливо від Німеччини, більшої фінансової підтримки для України, а також активності щодо кримського питання. З іншого боку, загравання між президентом Росії та Дональдом Трампом дозволяє припустити, що не лише Україна, але й уся Європа в разі його перемоги може стати жертвою підходу "business as usual".

Тед Круз (середній рейтинг – 19,4%)

Тед Круз, сенатор від штату Техас, дещо несподівано виграв перший кокус в Айові, підсиливши інтригу в президентській кампанії Республіканської партії.

На відміну від Трампа, Круз вважає, що Сполучені Штати мали одразу відреагувати на агресію Росії проти України, розмістивши протибалістичні ракети в Польщі та Чехії, а також розпочавши експорт скрапленого природного газу до Європи. Він неодноразово критикував підхід Обами до вирішення проблеми анексії Криму та закликав до запровадження жорсткіших санкцій проти Росії в енергетичному та фінансовому секторах.

Також Круз є прибічником тісної співпраці з союзниками у НАТО для протистояння насильницькому екстремізму.

Сенатор Тед Круз був одним зі співавторів "Акта на підтримку свободи України"

(Ukraine Freedom Support Act), відповідно до якого Україна отримала фінансову допомогу та кредитні гарантії, необхідні для протистояння російській агресії. Його економічна стратегія щодо України спрямована на розширення торговельних відносин і зниження залежності від енергоресурсів.

Щодо військового аспекту Круз вважає, що в рамках власних зобов'язань перед Києвом та відповідно до чинних двосторонніх угод США мають надавати Україні оборонне озброєння.

Марко Рубіо (середній рейтинг – 15,3%)

Сенатор від Флориди та син кубинських емігрантів, Марко Рубіо розробив найдетальнішу стратегію щодо України та Росії.

План Рубіо "Захист і відновлення суверенітету України" спрямований на відновлення контролю України над Кримом і окупованими територіями східних регіонів. Він передбачає підтримку модернізації української економіки, надання летального озброєння, підготовку українських військовослужбовців, а також заморожування російських активів і розширення санкцій.

Рубіо назвав президента Росії гангстером, "лідером організованого злочинного угруповання, який очолює цілу країну

та контролює економіку обсягом $2 трлн... використовуючи наявні ресурси для швидкого нарощування військового потенціалу, попри стрімкий занепад економіки".

Прагнучи захистити Європу від російської загрози, Марко Рубіо планує запровадити постійну військову присутність США на континенті, посилити обороноздатність союзників по НАТО і підвищити обсяг допомоги для Грузії та Молдови.

Понад те, він не має наміру закривати двері до Альянсу для держав, що відповідають умовам для вступу, а також бажає позбавити Росію будь-якої можливості для втручання у цей процес.

* * * * *

Звичайно, обіцянки кандидатів з часом можуть змінитися.

За рік, коли Білий дім отримає сорок п’ятого президента, ситуація в світі може бути геть іншою. Ймовірність зіткнення великих держав у Сирії, подальша російська експансія у Східній Європі або Балтійському регіоні, міграційна криза, а також підхід нового президента до зовнішньої політики (делегувати прийняття рішень радникам або керуватися власним досвідом) – це далеко не повний перелік чинників, які впливатимуть на реальність.

Але загальні очікування цілком можливо сформувати. І варто пам’ятати, що обіцяв кандидат щодо України менше ніж за рік до свого обрання на найвищу посаду в США.

Стаття написана в рамках співпраці "Європейської правди" та Інституту світової політики.

Автор:

Іван Мединський,

аналітик Інституту світової політики