Завод на Донбасі без радянського минулого, але з європейським майбутнім

"Європейська правда" продовжує публікувати роботи призерів конкурсу регіональних журналістів, які пишуть на європейську тематику.

Ми вже публікували статтю, яка здобула  нагороду "Вибір редакції" – Історія черкаських горіхів, якими смакує королівська родина в Нідерландах, та першого призера - публікацію про адмінреформу Як Україні уникнути помилок та повторити успіх Польщі. 

Сьогодні до вашої уваги – текст, який отримав другу премію. Його автор працює в газеті "Новости Краматорска". Стаття публікується на ЄП в українському перекладі та з незначними редакційними скороченнями. Оригінальну, російську версію можна переглянути за цим посиланням.

* * * * * 

Українські виробники доводять, що цілком здатні конкурувати на світових ринках навіть в умовах кризи. Один із прикладів – завод Zeus Ceramica, який "прописаний" у Слов'янську Донецької області і має пряме відношення до Краматорська – частина виробничих потужностей розташована на землях Краматорської міськради.

На відміну від більшості підприємств Донбасу, у Zeus Ceramica немає радянського минулого. Це підприємство будувалося з нуля і відразу – з прицілом на європейський ринок і європейські стандарти.

"Власниками підприємства є українська та італійська фірми. На початку 2000-х було прийнято рішення будувати в Слов'янську сучасний завод із виробництва керамічної плитки. Будівництво почалося 2003 року, а в 2005-му ми вже випустили першу продукцію", – розповідає керівник підприємства Олександр Богославський.

Будувати завод почали на території площею 25 га, розташованій практично в чистому полі, на місці занедбаного підприємства "Сільгосптехніка" і болота. "Місце, на якому стоять наші цехи – з дуже непростою геологією. Тут – старе русло річки Сухий Торець, заболочена місцевість. Нам довелося проводити осушення і забивати палі на 12 метрів, щоб дістатися стабільного ґрунту", – розповідає керівник підприємства.

Крім того, до виробничого майданчика довелося прокладати під'їзні шляхи, водопровід і електрику.

А поки в Україні будувалося нове підприємство, 20 працівників вирушили на навчання і стажування до Італії.

"Далеко не у всіх був до цього досвід роботи на подібних підприємствах, але люди були зацікавлені працювати не гірше, ніж їхні італійські колеги", – розповідає Олександр Богославський.

Саме ці 20 осіб після повернення в Україну склали "кістяк" колективу.

За словами директора, спочатку італійці планували, що на завод приїдуть фахівці для координації виробництва, але українські працівники показали такий рівень, що ці консультанти виявилися просто не потрібні.

Навесні 2005 року почала працювати перша лінія з виробництва керамічної плитки. Вже за кілька місяців вона вийшла на промислову потужність. А в 2007 році була запущена друга лінія.

Кредити та інвестиції

Для будівництва нового підприємства використовували не тільки інвестиції від власників. За словами Олександра Богославського, компанія бере участь у програмі Міжнародної фінансової корпорації (IFC, підрозділ Світового банку, займається кредитуванням великого та середнього бізнесу).

Олександр Богославський каже, що співпраця з IFC дозволила отримати валютний кредит під дуже привабливі проценти – 3,5% річних.

Щоправда, для цього довелося пройти сувору процедуру відбору.

"Ми мали довести, що наше підприємство дотримується всіх європейських норм, починаючи від сертифікації систем управління і закінчуючи екологічними і нормами охорони праці", – розповідає керівник Zeus Ceramica.

Під час кризи 2008 року вдалося вдало реструктуризувати заборгованість, а наразі всі боргові зобов'язання вже виконані.

З прицілом на Європу

За словами Олександра Богославського, жодних проблем із виходом на західний ринок у підприємства не було – завод від початку будувався для виробництва продукції, що відповідає всім європейським нормам.

"Взагалі поділ продукції на експортну і для внутрішнього ринку – це пережиток радянської системи. Потрібно випускати продукцію хорошої якості, а от куди продавати – залежить від кон'юнктури ринків. Продавати потрібно туди, де є попит", – зазначає він.

Якщо аналізувати докризовий ринок, то приблизно половина продукції реалізовувалася на території України. Ще 35% йшло на ринок СНД і 15% продавалося в Європі.

Завод почав виходити навіть на ринки Північної Америки: "В Європі і США ми продавалися як під своєю маркою, так і під відомими торговельними марками, які просто замовляли у нас продукцію під свій бренд. У світі це звичайна практика".

Ринки великої відповідальності

За словами керівника Zeus Ceramica, західні ринки кардинально відрізняються від наших. З одного боку, там діють дуже прості, зрозумілі та прозорі правила, а з іншого – дуже велика конкуренція і високий рівень відповідальності постачальника.

"Це у нас завжди є можливість домовитися або отримати відстрочку за контрактом. В Європі таке просто неможливо, зобов'язання треба виконувати вчасно і в повному обсязі", – розповідає директор.

Є й інші особливості.

Приміром, там відсутнє таке поняття, як передоплата – ринок настільки насичений, що споживачі вибирають не лише товар, а й фінансовий сервіс, який може запропонувати виробник. "Всі ці механізми потрібно розуміти і ними треба вміти користуватися. Без наших італійських співзасновників нам було б нелегко", – визнає Олександр Богославський.

Що стосується європейської сертифікації, то тут у підприємства не виникло жодних труднощів. Найсуворіші норми діють у Франції, а ось вимоги у Німеччині чи Італії – набагато лояльніші.

У кожного ринку свій смак

Щоб вийти на західний ринок, підприємству довелося не тільки відповідати всім стандартам, але й вивчати, що люблять споживачі в тих чи інших країнах.

Італійці вважають, що колекція плитки може жити не більше двох років, а на нашому ринку колекції можуть успішно продаватися і п’ять років. Крім того, наші споживачі люблять дуже яскраву продукцію, а ось європейці й американці схильні до спокійних, пастельних, майже сірих відтінків.

Різними є вимоги й до зовнішнього вигляду керамічної плитки. "Наші споживачі вимагають виробляти практично глянцеву плитку для великих торговельних центрів – її простіше мити. А ось європейцям потрібна максимально "шорстка" плитка, якою буде безпечно ходити в будь-яку погоду. Там немає проблем із сучасним обладнанням для прибирання приміщень, ось на передній план і виходять безпека та комфорт відвідувачів", – розповідає керівник підприємства.

Цікаво, що потреби ринку не завжди можуть передбачити навіть законодавці мод – італійці.

"Кілька років тому ми випускали колекцію для українського і американського ринків. Наші італійські партнери крутили носом: надто вже проста вона була для них. А ось ринки відреагували на неї просто чудово – колекція і досі добре продається", – поділився досвідом наш співрозмовник.

Стабільна гривня – не завжди добре

За словами Олександра Богославського, стабільно низький курс долара, який штучно підтримувався в країні, дуже заважав роботі на зовнішніх ринках.

"Ми всі знали, що в країні досить висока інфляція, і при цьому курс валюти роками не змінювався.

Як наслідок, собівартість нашої продукції в гривневому еквіваленті постійно зростала, а її ціна на зовнішньому ринку залишалася незмінною. Ми просто переставали бути конкурентними на світових ринках", – пояснив він.

З точки зору зовнішньої торгівлі ці роки були дуже нелегкими. Взагалі, на його думку, держава повинна якомога менше "включати" ручний режим управління економікою.

Нелегкі часи

Олександр Богославський каже, що зараз для підприємства наступають дуже непрості часи.

Український ринок через війну та економічні труднощі активно звужується, і до весни можна чекати його повного обвалу.

Втім, підтримати підприємство може девальвація гривні: "Через зростання курсу валют імпортна плитка починає коштувати величезних грошей та її перестануть купувати, а ми сподіваємось зайняти цей сегмент і на українському ринку, і на ринках країн СНД. Крім того, здешевлення гривні робить нас більш конкурентоспроможними на західних ринках".

Досвід Zeus Ceramica показує, що українські підприємства цілком здатні виходити на західні ринки.

Для цього просто потрібно виробляти продукцію, що відповідає європейським стандартам, і мати бажання працювати "по-європейськи".

І не забувати, що не тільки західні, але й українські споживачі хочуть отримувати якісну продукцію.

Автор: Андрій Романенко,

Краматорськ,
газета "Новости Краматорска"

Стаття увійшла до числа переможців конкурсу для журналістів, що пишуть на європейську тематику.
Републіковано "Європейською правдою" з дозволу автора