В суботу, 5 березня, словаки обирають новий парламент. Очікування досить напружене – прогнозувати склад майбутньої коаліції не береться ніхто.

Згідно з останніми опитуваннями, до парламенту мали би пройти сім партій. Однак головна інтрига – хоча відрив правлячої партії SMER значний, але голосів на формування уряду їм не вистачає.

Політичні аналітики задаються питанням: якою буде коаліція?

Чи сформують уряд SMER і традиційно націоналістична SNS? Останню вважають надійним партнером прем'єр-міністра Роберта Фіцо, та й досвід спільного уряду вже був.

А може сюрпризом стане правоцентристський ліберальний Most-Híd, котрий хоч і чітко протестує проти маніпулювання міграційними проблемами і звертає увагу на банальні економічні проблеми, які цікавлять дрібний бізнес, та все ж його лідер Бела Буґар однією своєю необережною фразою в теледебатах посіяв у своїх виборців підозру щодо перспектив "колаборації".

Згадують навіть трохи призабутих консервативних християн KDH, вони начебто мали непогані стосунки зі SMER, але останнім часом між ними пробігла чорна кішка. І, як не дивно для іноземного спостерігача, головного конкурента SMER - #Sieť.

Нинішня кампанія взагалі була незвична для Словаччини.

По-перше, ще ніколи так не використовували інтернет і, зокрема, соціальні мережі. З’явилося те, що було звичне в Україні ще під час президентських виборів 2004 року – онлайн-чати з кандидатами.

Активно в роботу пішли соцмережі. Причому тут треба дякувати не місцевим політтехнологам (у яких, звертаючись до української політичної класики, "скучное лицо"), а російській пропаганді. Вона намудрила – будучи, з одного боку, успішною серед тих, хто ностальгує за соціалістичним минулим, з іншого - консолідувала і активізувала тих, кого дістала нахабними маніпуляціями і брехнею.

А оскільки за Фіцо роками тягнувся шлейф корупційних скандалів з російським слідом, а останнім часом він досить регулярно агітує за скасування санкцій – то вибір активістів був однозначний.

Заступниця головного редактора економічного часопису Trend Зузана Петкова так порівнює нинішні й минулі вибори: 

"В кампанії 2012 року йшлося про одну сильну тему, яка перекрила всі інші – записи словацької служби безпеки, де йшлося про зв'язок олігархів з місцевої фінансової групи "Пента" з партійною правицею (колишньою коаліцією), знищили її реформаторський уряд.

У теперішній кампанії немає однієї провідної теми, їх чимало. Правлячий SMER вчепився було за біженців, але тема, здається, себе передчасно вичерпала, і йому вже не вдається з неї користатися до останньої хвилини. І навпаки, SMER не впорався зі страйками медсестер і вчителів – навпаки, своєю набундюченою риторикою стосовно цих груп він, по суті, пішов проти себе (партії соціал-демократичного спрямування) і  свого іміджу: "Працюємо для людей".

Медична тема взагалі стала ледь не центральною у виборчих перегонах, насамперед, завдяки медичній корупції.

Корупційні "казуси" в словацькій медицині й так траплялися регулярно, а під вибори посипалися як з мішка – і тому що красти стали швидше і нахабніше, і тому що вдавалося знайти "рупор".

Частину випадків відкрито оголошували обурені співробітники (за що потім проблеми не минали), а опозиційні лідери підхоплювали. Частину - через обережний злив документів пресі.  

Наприклад, скандал про купівлю томографа в лікарні курортного містечка Пєштяни. Той обійшовся в 1,6 млн євро, а такий самий в Чехії коштував мільйоном менше. Лікар і медсестра, котрі надали розголосу афері, мали потому серйозні проблеми.

Або, наприклад, казус "тьоті Анки". Керівник державної медичної страхової компанії Марцел Фораї уклав контрактів із фірмою своєї 77-річної тітоньки-пенсіонерки на 14 млн євро, а також "допоміг" кузену і родині колеги. Це лише один приклад, схожого в медицині чимало.

На жаль, наслідки не чекають. Днями в мережі емоційно закликав голосувати проти SMER чоловік, який втратив 29-річну дружину, матір тритижневої доньки. На її проблеми діабетика не зважали ні в пологовому, ні терапевт, ні спеціалісти – "все нормально, терпіть"... 

Активнішими будуть і малі й середні підприємці. Серед них багато "аналогів" українських ПП-шників, коли люди оформлюються на роботу, укладаючи контракт про послуги як приватні одноосібні підприємці - всі фінансові й адміністративні витрати на сплату соціальних платежів лягає на їхні власні плечі.  

Сплеск виборчої активності підприємців уже був на президентських виборах-2014. Тепер вони ще активніші - багато хто серйозно вивчав програми партій в економічній частині. Популізм SMER топить їхній бізнес.  

Щоправда, протилежний табір теж не релаксує.

Головна надія нинішнього-прем'єр міністра - висока явка його прихильників.

Річ у тім, що серед виборців Фіцо багато пенсіонерів, які дисципліновано ходять на виборчі дільниці. а на минулих виборах, коли правоцентристи були деморалізовані, явка соціал-демократів була зразковою.

За два роки до виборів прем’єр взявся "купувати" голоси соціальними пакетами.

Це були різнопланові проекти: наприклад, 6-місячний проект доплати працедавцю 50-90% зарплати працевлаштованої матері дитини до 6-10 років, гроші на дитячі майданчики для сіл, дотації обласним адміністраціям, локальні програми боротьби з безробіттям... Все це давало можливість зробити піар для влади - знайомий Україні сценарій. 

Доходило до маразму: один із проектів – повернення переплати за газ через падіння ціни. Ці кошти отримали навіть пенсіонери по селах, де газу ніколи не було. Але хто звертає увагу на такі дрібниці, коли треба "окучувати" пенсіонерів!

Поки більшість була пасивною, а головне - поки економіку Словаччини тягнув локомотив ЄС, це працювало.

Однак зараз така система раз за разом дає збої. Головний редактор інтернет-видання Aktuality.sk Петер Барді так аналізує шанси опонентів Фіцо: 

"Останні офіційні опитування показали зростаючий тренд партії #Sieť (Мережа), яка є найсильнішою з опозиційних, але після теледебатів ситуація може змінитися. Лідер #Sieťі Радо Прохазка навіть у тих теледебатах був дуже пасивним і не спромігся викристалізувати свою позицію в противагу правлячій SMER. Крім того, він кілька разів нечітко відповів на питання про те, чи може сформувати уряд разом із Фіцо. Це для його виборців був не найкращий сигнал. Аналогічно і Most-Híd, чий лідер також мусив пояснювати, чи буде після виборів блокуватися з Фіцо – чимало його виборців сьогодні теж вагаються.  

Лідер лібералів із партії SaS Ріхард Сулік має, мабуть, найстабільнішу кампанії щодо виборців. Він ясно сформував свою позицію щодо Фіцо, а також грає "іммігрантською" картою – хоче подібно до Фіцо "оберігати Словаччину".   

Що ж до #Sieťі, то з цією партією взагалі цікава історія. Вона нова, сформована адвокатом, випускником Єля Радославом Прохазкою після президентських виборів січня 2014 року, де в першому турі він посів третє місце із солідним результатом - 21,24 %.

Цілеспрямовано склавши депутатський мандат, він запустив проект нової партії. І термін "запустив проект" тут підходить якнайкраще.

Хоч це і мала б бути партія нової генерації, альтернатива кволим правоцентристам, куди було запрошено борців із корупцією з солідною репутацією, просування партійного бренду було схоже на комерційну рекламу. Партію намагалися зробити "сексі", яскравою і оптимістичною - при цьому популістські обіцянки, нереальніші за приземлення НЛО на братиславському "мості з тарілкою", до болі нагадували нещодавні тези від Юлії Володимирівни.  

Хоча в містах все було досить банально - роздавання кульок і кави, столики-ятки з листівками, але були і спроби пристосуватися до смаків електорату: була, наприклад, здибанка з виборцями десь в регіоні з гуляшем, двадцятьма грамами 52-градусної сливовиці і народною музикою. Це якось не дуже узгоджується з "сексі"-брендом, але було дуже позитивно оцінено місцевими сільськими дядьками.

А ось що викликає чималі побоювання - це посилення протестних голосів.

Все це дозволяє прогнозувати прихід до парламенту досить незвичних партій. 

Серед них - і відверто проросійські сили. Принаймні, якби голосували соцмережі, в яких протестні настрої розцвітають, проросійські партії мали б електоральний успіх. 

Серед словацьких проросійських сил насамперед варто згадати "Відвага – Велика проросійська коаліція".  Ця "диванна" партія була створена і пішла на вибори після поїздки до Москви представників проросійської групи "Мирні бійці".

Не зовсім-то й мирні, вони відомі поїздками на Донбас із допомогою для бойовиків, в тому числі для словацьких найманців – то викладуть в мережу відео того, як бойовики тренують їх кидати гранати, додавши "сьогодні на Донбасі, завтра у нас", то без зайвого галасу вдома в "зірницю" пограють.

Поїздка в Москву допомогла їм не тільки внести виборчу заставу, назбирати 150 кандидатів на список, але й солідно витратитися на білборди, "макулатуру", а також на утримання своїх офіційно безробітних активістів.  

Серед відкрито проросійських, але не відверто радикальних, ще є "Відсіч – партія праці" та Комуністична партія Словаччини.

З російським фінансуванням у Словаччині, вочевидь, без проблем. Наприклад, у блозі Антона Шеховцова, експерта з ультраправих рухів, є запис розмови представників російського посольства в Словаччині і видавців часопису "Зем а Век", повного конспіративних історій, антисемітизму та критики "злого заходу".  В результаті зустрічі видання отримало офіційне фінансування з російського МЗС.

Реально проросійською є (але не сильно це афішує) класична партія "бритоголових" "Котлеба - Народна партія Наша Словаччина".  Її лідер Маріан Котлеба на минулих муніципальних виборах на хвилі протестних голосів неочікувано отримав контроль над самоврядуванням Бансько-Бистрицького краю.

Голосували за нього чимало зовсім не "ультра" - на знак протесту проти злодійкуватості попередників, - але проміняли шило на мило – за "котлебівцями" потягнувся шлейф локальних корупційних скандалів.  

Проте йти на парламентські вибори їм це не заважає, навпаки, популярність зросла – їм вдалося успішно розіграти міграційну карту. Опитування показували їм рейтинг 1,5-2,1%. Під час мораторію на оголошення результатів соціологічних досліджень з’явилися чутки, що вони набирають 3%, потрібні для фінансування з бюджету.

До збирачів протестних голосів належить і партія Коллара. Це такий собі варіант Ляшка - теж грається з маскулинним образом, тільки з нальотом метросексуальності.

Батько чи то 8, чи то 9 позашлюбних дітей від різних жінок (таблоїди втомилися їх рахувати) позує на білбордах із партнеркою по виборчому списку Петрою Криштуфковою, котра водночас є матір’ю його дитини.

Це було б не особливо цікаво – не одна гламурна блондинка йде в політику, – якби не її біографія: вона була партнеркою двох вбитих в мафіозних війнах словацьких кримінальників – Роберта Дініча та Петра Гаваші. Нею самою поліція теж цікавилася, а тепер ймовірний політик виступає як менеджер і окраса білбордів.

В програмі цієї партії важко знайти щось особливе: суміш ідей економічного лібералізму, соціалістичної риторики і побутової ксенофобії. Але її відносно високий рейтинг можна пояснити і тим, що нелюбителі ромів, мабуть, віддадуть перевагу саме Колларові перед Котлебою. Адже у нього в першій десятці тез окремо згадується про "непристосованих співгромадян" - а це евфемізм для маргіналізованих ромів.

Таким чином, вже найближчими днями Словаччину чекає непередбачувана коаліціада. А нам треба бути готовими до того, що сусідня країна може посилити свій проросійський вектор. 

Автор: Олеся Басараб,

афільована дослідниця 

Групи стратегічних та безпекових студій