#зради та #перемоги української дипломатії очима експертів

Втома від українського питання, відсутність позитивного іміджу, "Мінськ-2" - як головний успіх і найбільший провал вітчизняної дипломатії. Саме так Україна виглядає на міжнародній арені в очах українських та іноземних аналітиків.

Експертне опитування провела Рада зовнішньої політики "Українська призма". Опитування проводилось упродовж лютого-березня 2016 р. У ньому взяли участь 80 експертів з України та 86 з ЄС, США, держав Східного партнерства та Центральної Азії.

Думки та поради респондентів виявились подекуди несподіваними і повчальними та можуть стати уроком для тих, хто відповідає за формування порядку денного зовнішньої політики України.

Тверда "трієчка" і необхідність роботи над помилками

Коли експертам запропонували оцінити зовнішню політику України у 2015 році за 5-бальною шкалою, більшість як українських експертів (56%), так і фахівців з-за кордону (69%) оцінили її на "трійку".

Такий результат зрозумілий. Українське питання і справді продовжує лишатися на порядку денному світової спільноти, і цьому чимало сприяли зусилля наших дипломатів та політиків на міжнародно-політичній ниві.

Проте якихось проривів, здобутків, які б кардинально змінили становище України у міжнародній системі, не відбулося.

Не сприяла цьому міжнародно-політична кон’юнктура – західний світ зосереджений на власних проблемах, тож українське питання навіть палким прихильникам Києва дуже важко втримати серед пріоритетних для світових лідерів.

Заважали й внутрішньополітичні чвари на Печерських пагорбах. На Заході почасти кажуть про втому від України – держави, чий народ готовий революційним способом долати диктатуру, проте щоразу стикається з неспроможністю новообраних можновладців впровадити реформи та подолати корупцію.

Примітно, що

серед українських експертів більше тих, хто оцінює зовнішньополітичні ініціативи Києва навіть нижче за "трійку". "Двійку" або й "одиницю" ставлять майже 28% українських експертів.

Іноземці налаштовані дещо оптимістичніше – серед них так низько реалізацію зовнішньої політики України оцінює лише близько 13% опитаних.

Такий результат є для Києва досить обнадійливим. Західні експерти, які цікавляться розвитком подій в Україні, й дотепер досить позитивно налаштовані щодо Києва, і розчарування не є домінуючим трендом.

Що ж до українських фахівців з питань міжнародних відносин, то їхні низькі оцінки можна пояснити завищеними очікуваннями, які характерні для травмованого постреволюційного суспільства.

На користь такого припущення свідчить і те, що, говорячи про найважливіші досягнення української зовнішньої політики у 2015 році, 12% опитаних українських експертів не змогли назвати жодного досягнення.

Мінський процес, реформи й санкції

Серед досягнень, які входять до трійки найважливіших, як для українських, так й іноземних експертів – Мінський процес та призупинення гострої фази воєнних дій на Сході України.

Щоправда, серед опитаних українських експертів кожен третій називає Мінський процес ще й найбільшою поразкою української дипломатії на міжнародному фронті.

Пояснити таку парадоксальну оцінку можна з допомогою коментарів іноземних експертів.

Вони, як і фахівці та політики в Україні, свідомі, що Мінський процес та домовленості далекі від ідеалу.  Мінські домовленості – результат компромісів, що народжувався під гарматну канонаду на Сході України, – були свого роду тимчасовим кроком, спробою повернутися за стіл переговорів і припинити вогонь. І хоча запуск Мінського процесу сприяв певній деескалації на Донбасі, там і донині гинуть люди, а помітних просувань у втіленні "Мінська–2" немає.

За таких обставин Мінські домовленості важко вважати вагомим здобутком.

Проте іноземні експерти наголошують: якщо угоди не втілюються, то Україна мала б запропонувати їм альтернативу. А якщо Київ такої альтернативи не пропонує, то й нарікати на те, що існуючий формат є провальним, не мав би. 

Тож відповідь на питання, чи є Мінський процес перемогою чи поразкою України, така:

"Мінськ" – лише проміжний інструмент повернення до діалогу політиків замість діалогу гармат, а ті, хто вважає його неефективним, мають бути більш ініціативними у просуванні альтернативних форматів.

Цікаво, що одним з основних провалів української зовнішньої політики іноземні експерти назвали… брак внутрішніх реформ в Україні. Провали у боротьбі з корупцією не дають країні сформувати позитивний імідж на міжнародній арені. 

З таким підходом можна погодитися не у всьому. Адже, скажімо, санкції проти РФ та підтримка України мали б розглядатися, передусім, як покарання Москви за брутальне порушення міжнародного права та підтримка жертви таких порушень. Та вони натомість сприймаються на Заході радше як винагорода Україні за реформи.

Проте, навіть не погоджуючись з такою думкою, Україна має з нею рахуватися і бути свідомою: не буде реформ – втратиться й підтримка, а санкції проти Росії нерозривно пов’язані з тим, чи спроможна буде Українська держава вирватися з кола корупції та провалених реформ.

Є у цьому й позитивні сторони. Увага Заходу прикута до українських реформ, тож громадянське суспільство України, яке було й лишається основним рушієм змін у країні, наразі має потужних союзників і повинне користатися з цього повною мірою, попри інерцію системи і спроби реваншизму з боку окремих політичних сил.

Імідж – усе?

Дещо різняться уявлення українських та іноземних фахівців щодо кроків України для покращення своїх позицій на міжнародній арені.

Українські фахівці кажуть про співпрацю з ЄС (28%), безпекові ініціативи, як то реформування Радбезу ООН, формування регіональних безпекових об’єднань та посилення заходів безпеки на території України (25%), збереження тиску на Росію та протидію російській агресії (25%).

У переліку пріоритетів формування позитивного іміджу України за кордоном та протидія російським інформаційним атакам займають лише восьму позицію (8%).

Для українців видається очевидним те, що коїть на території нашої держави Кремль, і додаткові аргументи здаються зайвими.

Натомість іноземні експерти заперечують. Вони, як і українці, вважають, що беззаперечним пріоритетом має бути співпраця із Заходом (ЄС та США) та імплементація Угоди про асоціацію з ЄС – так вважають 33% опитаних експертів.

Однак вже на другій позиції в списку пріоритетів для іноземних експертів – фокусування на внутрішніх реформах, боротьба з корупцією та формування позитивного іміджу держави (про це сказали 30% опитаних).

Нам кажуть: "Досить посилатися на радянську спадщину чи зовнішню агресію. Сформуйте врешті-решт свій бренд".

З точки зору іноземців, це навіть важливіше, ніж урегулювання конфлікту на Сході, яке посіло третю позицію у списку пріоритетів, сформованих іноземними експертами (17%).

"Нова" vs "Стара" Європи?

Дещо відрізняються й підходи українських та іноземних експертів щодо того, які напрями мали б бути пріоритетними для України у майбутньому.

Обидві групи експертів погоджуються з тим, що передусім треба налагоджувати співпрацю із США та європейськими інституціями. Вони займають перші позиції у переліку, запропонованому обома групами експертів.

Проте на третю позицію українці виносять країни Центрально-Східної Європи та Балтії.

Можна припустити, що це пов’язано з тим, що саме ці держави найбільшою мірою поділяють занепокоєння України щодо російської неоімперіалістичної політики і найбільш свідомі наслідків гібридної війни РФ проти України та ЄС, а тому є нашими природними союзниками.

Закордонні експерти мислять більш тверезо і кажуть, що на третій позиції за пріоритетністю для України має стати напрям співпраці з Німеччиною та Францією.

Попри те, що сусіди України й висловлюють їй підтримку та співчуття, у "клубі ЄС" все вирішують Комісія та "великі держави", і саме з ними передусім треба вести діалог.

Що ж до відносин з Росією, то цей напрям включає до пріоритетних майже кожен третій з опитаних іноземних експертів (27%) і лише кожен десятий з числа українських (10%).

Це, напевно, обумовлено тим, що українці керуються емоціями, які не є дивними для держави, що де-факто перебуває у стані війни з РФ. А наші закордонні колеги натомість свідомі, що Російська Федерація й надалі лишатиметься сусідом України і мати з нею справу доведеться.

Загалом, чимало відповідей українських та іноземних експертів при оцінюванні зовнішньої політики, як бачимо, збігалися. Відмінності можна пояснити почасти виправдано емоційним підходом українців та, з іншого боку, прихильністю іноземців до реального виміру міжнародної політики.

Хочеться сподіватися, що подальший експертний діалог допоможе подолати наявні розбіжності, донести слушні думки експертів одне до одного, а вплив експертного співтовариства на міжнародну та внутрішню політику дозволить Україні подолати внутрішні проблеми і посісти гідне місце на міжнародній арені.

Стати новим "брендом", за який буде не соромно ані українцям, ані їхнім друзям за кордоном. 

Автор: Сергій Герасимчук,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"