Яскрава і драматична перемога Джамали на Євробаченні-2016 означає, що в 2017 році конкурс відбудеться в Україні.

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман запевнив громадськість, що ресурси на проведення конкурсу знайдуться. Реакція мерів не забарилася - очільники Києва, Львова, Дніпропетровська, Одеси та Херсона вже заявили про бажання провести конкурс у своєму місті.

Втім, Україні, яка лише починає виходити з глибокої кризи, варто зосередитися не на мерських амбіціях, а на раціональному прорахунку і оптимізації майбутніх витрат на проведення конкурсу і на способах отримання якомога більшої віддачі від витрачених грошей.

Скільки коштує Євробачення

Досвід проведення пісенного фестивалю у різних містах Європи показав, що прямі доходи від туристів зазвичай не покривають витрати на організацію конкурсу.

Однак це не означає, що країни-господині завжди залишаються в мінусі. Існують інші джерела доходів: плата від телеканалів, внески учасників, доходи від продажу квитків і одне з найбільших джерел - доходи від розміщення реклами.

Як видно, результати досить нерівномірні.

Зокрема, можна припустити, що навіть сума всіх цих доходів, ймовірно, не покрила витрати на організацію конкурсу в Баку (офіційно понад $64 млн, за неофіційними даними - в 2-3 рази більше), адже проведення конкурсу в Азербайджані привабило лише 7 тис. туристів, що значно менше, ніж в інших країнах.

Але є і позитивні приклади. Зокрема, прибутковим був конкурс у шведському Мальмьо у 2013-му. Втім, тоді організатори не гналися за ефектом, провівши найбюджетніше (лише за 26 млн евро) за останні роки шоу. 

Дещо більше - 37 млн - витратила у 2011 році Німеччина. Тоді телеканал ARD заплатив $14 млн. Решту витрат покрили внески учасників ($5 млн), а також надходження від спонсорів і продажу квитків.

Варто відзначити, що тоді Євробачення відбулося на Esprit Arena, домашньому стадіоні футбольного клубу "Фортуна Дюссельдорф". Це дозволило продати найбільшу кількість квитків. 

Не тільки гроші

Якщо прямий економічний вплив можна спостерігати і оцінити відразу після події, то оцінити ефект від непрямого впливу складніше, але він, ймовірно, набагато більший.

Наприклад, Томас Шрайдер з телеканалу NDR (Norddeutscher Rundfunk) відзначав, що в 2011 році Євробачення подивилося близько 120 тис. глядачів у всьому світі, що було еквівалентно рекламній кампанії на суму $240 млн.

Ймовірно, що, крім реклами, місця проведення Євробачення стають більш привабливими для туристів у наступні роки.

Статистика ймовірності повторного візиту відвідувачів Євробачення 2013 у Мальмьо в майбутньому (джерело: Malmö Town)

Зокрема, більше 50% іноземних туристів, що відвідали Мальмьо під час конкурсу 2013 року, відповіли, що ймовірно або точно відвідають місто ще раз. Схожим чином, 60% відвідувачів Копенгагена під час Євробачення-2014 відповіли, що точно приїдуть сюди ще раз.

Відповідно, остаточний економічний ефект Євробачення буде набагато більшим за надходження протягом самого конкурсу.

Що далі?

Наступного дня після Євробачення-2016 своє бажання прийняти конкурс висловили голови декількох українських міст.

Віталій Кличко, мер Києва, запропонував НСК "Олімпійський" в якості місця проведення конкурсу. Потім пішли заяви мерів Одеси, Дніпропетровська, Львова та навіть Херсона.

Кожне з цих міст за рахунок проведення конкурсу бажає залучити кошти на розвиток інфраструктури. Наприклад, мер Херсона каже, що місто потребує нового аеропорту та будівництва нових доріг для поліпшення іміджу в очах європейських туристів.

Але сьогодні Україна не має достатнього грошей для масштабних інвестицій.

На основі досвіду країн ЄС, уряд оцінює витрати на організацію конкурсу Євробачення на рівні приблизно 15 млн євро.

Як показує досвід Мальмьо (міста у країні із цінами, набагато вищими, ніж в Україні), є всі шанси за ці кошти провести конкурс на високому рівні. 

Більш того, це означає, що, як і у випадку із шведським містом, Україна може заробити на конкурсі. Прямі та непрямі доходи від поліпшення іміджу та туристичної привабливості України можуть набагато перевищити ці витрати.

Але це станеться тільки в тому випадку, якщо кошти будуть витрачені з розумом.

Саме тому до питання вибору міста варто підходити дуже прагматично. Ці запити здаються нереалістичними, враховуючи нинішню економічну ситуацію та інвестиційний клімат в Україні в цілому.

З огляду на те, що Дніпропетровськ дуже близько розташований до зони конфлікту на сході країни, більш імовірно, що приймаючими містами стануть Київ чи Одеса. Львів може стати третім кандидатом, з огляду на його зручне розташування біля західного кордону.

Більш того, досвід проведення Євро-2012 у Львові та Києві може стати ключовим фактором, який вплине на вибір міста-організатора. У будь-якому випадку, всі ці міста мають аеропорти, готелі та стадіони місткістю понад 30 тис. осіб.

Безумовно, наявність інфраструктури в місті-організаторі буде дуже важливим аргументом, однак, як показує попередній досвід Євробачення, іншим важливим фактором є логістика.

Як в Одесі, так і у Львові в аеропортах діє режим "відкритого неба", тоді як він все ще не діє в Києві. Це суттєвий мінус української столиці, що може обмежити кількість туристів під час Євробачення. 

А також це важливий сигнал для уряду: час усвідомити, що іноземні туристи можуть принести Україні набагато більше доходу, ніж захищені державою вітчизняні авіалінії.

Втім, яке б місто не обрали для проведення конкурсу, в ньому необхідно здійснити багато удосконалень. Євробачення є можливістю не тільки поліпшити імідж України, а й вирішити деякі довгострокові проблеми.

В Україні є ще рік для підготовки. За цей рік необхідно здійснити низку удосконалень в таких сферах, як:

1. Парковка у великих містах. Наприклад, центр Києва переповнений автомобілями і місто виглядає ворожим до пішоходів.

2. Розваги - як в місті-організаторі, так і в сусідніх містах. Це можливість розвитку і залучення нових відвідувачів для різноманітних клубів, музеїв, ресторанів та інших культурних об'єктів.

3. Безпека. Швидше за все, місту-господарю доведеться ввести систему відеоспостереження, щоб запобігати або швидко реагувати на нещасні випадки.

4. Система орієнтування по місту. Незважаючи на значний прогрес перед Євро-2012, ще багато можна і потрібно зробити, щоб українські міста стали дружніми до англомовних туристів.

Але ці поліпшення слід робити не заради конкурсу, а для самого міста - для всіх його жителів і тих туристів, які відвідають його після визначення переможця Євробачення-2017.

Автори:

Юрій Городніченко (Каліфорнійський університет, Берклі),

Олександр Талавера (Шеффілдський університет),

співзасновники VoxUkraine

Стаття підготовлена VoxUkraine спеціально для "Європейської правди"