Потрібні не зміни, а Європа. Чому Польща вийшла на найбільші акції протесту

В той час як країни Європейського Союзу страждали від економічної кризи, Польщі вдалось не тільки успішно вистояти, а ще й вдало пережити пануючий на континенті привид Великої депресії.

Але з новими викликами сьогодення західний сусід України поки що не справляється. Йдеться про кризу політичну.

Хоча ситуація в Польщі дещо інакша, аніж в інших країнах-членах ЄС, де на внутрішні кризи вплинули зовнішні чинники. Тоді як у Варшаві криза внутрішня вдало збіглася із загальноєвропейськими проблемами.  

Консервативна партія "Право та справедливість" отримала абсолютну владу в країні – більшість у Сеймі, уряд та крісло в президентському палаці.

Однак найзапекліші вороги правлячої партії навіть після такого виборчого сценарію не могли уявити, що після приходу до влади Ярослав Качинський та команда встигнуть зробити стільки, що Венеціанська комісія почне цікавиться польськими законопроектами, Єврокомісія ставитиме Польщі ультиматуми, Європарламент заговорить про загрозу демократії, а в рейтингу свободи ЗМІ країна скотиться з 18 на 47-му позицію.

"Попередники" та оновлення Конституційного трибуналу

Історія сьогоднішніх проблем Польщі бере початок ще від попередніх господарів парламенту – коаліції "Громадянської платформи" та Польської селянської партії.

На останньому засіданні своєї каденції, в жовтні минулого року, парламент призначив п’ять нових суддів Конституційного трибуналу (КТ). Вони мали замінити своїх колег по дев’ятирічній каденції в суді.

Призначення нових членів КТ відбулося на підставі ухваленого закону, який, за поясненнями "Громадянської платформи", унеможливлював ситуацію, коли б новий парламент після виборів не зміг обрати суддів.

Звичайно, що такі кроки не могли подобатись депутатам від "Права та справедливості". Консерватори побачили в діях попередників блокування реформ нової влади. Адже, як заявляли в партії Качинського, якби не законодавчі зміни "Громадянської платформи", була б їхня черга призначити суддів.

Відповідь "ПіСу" на ці дії виявилася ще брутальнішою та блискавичною.

Новий парламент повторно обирає суддів. Вже після юридичних урегулювань, в ніч з 2 на 3 грудня, президент Анджей Дуда прийняв присягу у перших чотирьох суддів, а 9-го – у останнього.

Криза набирає обертів, а такий поважний в Польщі орган, як Конституційний трибунал, несе репутаційні втрати.

Очевидно, що зміни, які запровадила "Громадянська платформа", стали лише передумовою та зіграли на руку Ярославу Качинському. Адже партії й так необхідно було якнайшвидше взяти під контроль або різними способами юридично ліквідувати орган, який міг завадити "добрим змінам" (гасло з яким правляча партія йшла на вибори).

У грудні Сейм та Сенат ухвалюють поправки авторства партії "Право та справедливість" до закону про Конституційний трибунал. Згідно з новими засадами, КТ мав виносити вироки у складі 13 з 15 судів та більшістю голосів, тоді як раніше – простою більшістю.

Більше того, нові зміни передбачають розгляд справ Конституційним трибуналом за порядком їх надходження. І це в ситуації, коли у трибуналі зареєстровано декілька сотень справ.

Це означає, що до розгляду нових спірних законопроектів черга у суддів-конституціоналістів може дійти лише за кілька років.

Після підписання президентом закону КТ ухвалює рішення, що прийняті зміни є неконституційними.

На це в уряді повідомили, що вирок суду не буде опублікований в офіційному віснику законів. Тобто рішення не набере чинності. 

Привіт від міжнародних органів

На тлі таких юридичних баталій та невдоволення опозиції міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський звернувся до Венеціанської комісії, щоб остання дала оцінки законодавчим змінам у Польщі.

Заблокований реформами правлячої партії, Конституційний трибунал став першим чинником погіршення стосунків Польщі з міжнародними організаціями.

Венеціанська комісія розкритикувала зміни та закликала парламент вирішити кризу, а уряд – опублікувати рішення КТ. На що прем’єр Беата Шидло заявила, що Польща візьме до уваги рекомендації, які, за її словами, не мають жодної юридичної сили.

Окрім того, Рада Європи теж висловила незадоволення швидкими змінами у Польщі. У Страсбурзі наголосили, щоб польські колеги так драматично не змінювали докорінно законодавство щодо Конституційного трибуналу.

Одне з найдраматичніших протистоянь відбувається на лінії Варшава-Брюссель.

Європейський парламент висловив серйозне занепокоєння подіями в країні над Віслою, а Європейська комісія неодноразово зверталась до польської влади щодо спірних реформ.

Ще в січні ЄК відкрила справу проти Польщі з метою дослідити й оцінити зміни, які стосуються Конституційного трибуналу.

А вже цього місяця європейський орган поставив Варшаві ультиматум: ухвалите якісь рішення, щоб покращити ситуацію до 23 травня, або справа може дійти до санкцій.

Звісно, підлили олії в огонь й інші законодавчі зміни від партії "Право та справедливість".

Органи ЄС теж гостро розкритикували закон про державні засоби масової інформації. Депутати "ПіС" затвердили поправки, які значно посилюють контроль держави над медіа.

"Добрі зміни" вже відчули cотні журналістів. "Чистки" не тільки обмежуються польськими журналістами, жертвами стали й кореспонденти української та російської служб Польського радіо. За офіційними даними, звільнення відбувається через ліквідацію посад та реструктуризацію.  

У планах "ПіС" прийняти ще один закон про державні ЗМІ, які за задумом повинні стати національними та триматися лінії влади.

Ще одним показником прагнення Ярослава Качинського мати вплив на державні органи є ухвалення парламентом закону про прокуратуру, який підпорядковує орган міністерству юстиції.

В "Громадянській платформі" порівняли такі зміни з практикою сусідньої авторитарної Білорусі.

Але й це не все. "Право та справедливість" також полегшила доступ поліції та спецслужб до стеження за громадянами в інтернеті та застосовування спеціальних засобів, що полегшують стеження в непублічних місцях.

Останній союзник

Ще в лютому 2015 року Ярослав Качинський відмовився зустрічатися з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, коли останній був з робочим візитом у Варшаві. Тоді в партії пояснили, що лідер не бажає бачитися з тим, хто руйнує європейську солідарність та має стосунки з Росією.

За рік ситуація змінилась.

Качинський таємно зустрівся з Орбаном на півдні Польщі, а ще за місяць Польщу почнуть прирівнювати до Угорщини. Польщу, яка була прикладом стабільної демократії в Центрально-Східній Європі!

Редактор "Politico Europe" Меттью Камінські з цього приводу сказав, що "у Брюсселі панує думка, що Польща ізольована і що вона не має союзників, хіба що тільки прем’єра Угорщини Віктора Орбана".

"Gazeta Wyborcza" тижнями раніше теж публікувала схожу думку, що Варшава втрачає авторитет на Заході не тільки через зміни в країні, але й тісну дружбу з Угорщиною. Більше того, Варшава, яка була лідером в цій частині ЄС, ховається в тіні Будапешта.

Угорщина сьогодні євроскептична і досить гостро критикує міграційну політику Європейського Союзу, що, звісно, не могло не відбитися на Польщі.

Євроскептичні погляди набирають популярності в ЄС. Дивно, якби Польщу, де влада в руках консерваторів та правих, ці погляди оминули.

Сьогоднішнє незадоволення європейців перед усім полягає в неспроможності подолати кризу біженців, які сотнями тисяч продовжують добиратися до берегів Європи. Ситуацію загострили й терористичні акти в Парижі та Брюсселі.

Це ще більше дозволило консерваторам, євроскептикам та популістами розіграти карту нестабільної Європи та загрози від мігрантів.

Саме біженці сьогодні – фобія номер один для рядових поляків.

Уряду, який неохоче розділяє позицію ЄС щодо розподілу мігрантів, звісно, така ситуація до вподоби. Влада декларує різні цифри та грається із загальноєвропейською проблемою.

Спочатку йшлося про декілька тисяч, потім мільйонів, потім сотень біженців, яких Польща готова прийняти.

Згідно з останнім повідомленням міністерства закордонних справ, Польща готова прийняти лише 2 тисячі біженців, бо "країна взяла відповідальність за Схід".

Йдеться, звісно, про Україну. Не вперше влада Польщі відгороджується від кризи біженців за допомогою східного сусіда.

Прем’єр-міністр Беата Шидло в Європейському парламенті в січні заявила, що Польща прийняла мільйон українських біженців. Звісно, йдеться про економічних мігрантів, але така "помилка" про біженців з України дедалі частіше приживається в суспільній думці та в медіа правого характеру.

Така досить неоднозначна позиція Варшави у питанні біженців ще більше загострює відносини з Брюсселем.

Комітет захисту демократії

Все це дедалі частіше змушує поляків виходити на вулиці. Так, у грудні, під час початку конституційної кризи, зародився громадський рух і об'єднання "Комітет оборони демократії".

Опозиція спочатку протестувала проти змін, які стосуються Конституційного трибуналу. Вже згодом, коли азарт "ПiС" до "добрих змін" збільшився, люди почали виходити проти усіх спірних ініціатив влади.

Остання маніфестація, яка відбулася 7 травня, зібрала, за даними опозиції, більше 200 тисяч осіб.

"Комітет оборони демократії" назвав цей протест найбільшим у незалежній Польщі. Вулицями Варшави пройшли люди з державними прапорами та прапорами ЄС на захист польської присутності в європейській спільноті.

Річ у тім, що перед цим опозиційні лідери зіграли на тому, що партія "Право та справедливість" веде політику до "PolExit". Хоча, звісно, їхню заяву Ярослав Качиньский спростував, сказавши, що Польща хоче бути в ЄС, і це точка зору більшості поляків.

Однак ці слова аж ніяк не вплинули на проведення маніфестацій проти антиєвропейської політики уряду.

Надія лібералів, лівих та центристів зовсім не в перевиборах, адже для цієї карти немає поки жодних шансів.

Для цього у нинішньої польської опозиції немає ані більшості в парламенті, ані правових підстав, ані бажання.

"Громадянська платформа" не оговталася після поразки та до кінця не сформувала новий імідж, програючи в усіх опитування більше десяти відсотків сьогоднішній коаліції. В "Новочесній" – новій партії, що несподівано вийшла на четверте місце у виборчих перегонах, сподіваються підняти свій рейтинг до 20%, але ці цифри занадто утопічні для неолібералів в такій країні, як Польща.

Ліві партії й далі пасуть задніх, маючи туманні надії потрапити до Сейму.

Втім, поки що польська влада тільки обростає проблемами, ніяк не намагаючись їх вирішити.

Все це призводить до того, що окрім внутрішнього невдоволення, реформаторський шлях "Права та справедливості" може дійти й до позбавлення права голосу в європейських інституціях.

Картковий будинок Качинського починає хитатися, і вітер дме не лише з боку власної країни. Справжня буря наближається ще й з Брюсселя. 

Автор: Євген Приходько,

журналіст, Польща