Британія, на мій погляд, мала найкращу можливу угоду з Європейським Союзом, адже вона  будучи членом спільного ринку без спільної валюти, євро, ще й забезпечила собі право не дотримуватися європейського законодавства в декількох інших сферах. І все ж цього не вистачило, щоб зупинити виборців Сполученого Королівства від підтримки виходу з ЄС.

Чому?

Відповідь на це питання можна побачити в опитуваннях громадської думки в останні місяці перед референдумом.

Міграційна криза та дебати про Brexit підживлювали один одного.

Кампанія за вихід Британії з ЄС озброїлася погіршенням ситуації з мігрантами.

Символом проблеми стали фото тисяч біженців, що зібралися в Кале (на в’їзді в "євротунель" під Ла-Маншем), готових за будь-яку ціну дістатися Британії. Це, зі свого боку, доливало бензину до страхів щодо "неконтрольованої" міграції з інших країн-членів ЄС.

А європейська влада затримувала важливі рішення щодо політики міграції, щоб уникнути негативного впливу на британський референдум, та натомість – сама створювала сцени хаосу, такі як в Кале.

Рішення канцлера Німеччини Ангели Меркель відкрити двері своєї країни для біженців було жестом надихаючим, але не продуманим, воно не врахувало масштаби проблеми. Різкий приплив  шукачів притулку зруйнував звичне повсякденне життя людей на всій території ЄС.

Відсутність належного контролю за потоком біженців, навпаки, створила паніку, яка зачепила всіх: місцеве населення, правоохоронну систему та й, зрештою, самих біженців. Вона також відкрила шлях до вибухового зростання популярності ксенофобських антиєвропейських партій - таких, як Партії незалежності Великобританії. Саме ця партія, як відомо, очолила кампанію за вихід з ЄС – в той час як національні уряди і європейські інституції не демонстрували, що вони в змозі впоратися з кризою.

Нині став реальністю катастрофічний сценарій, якого багато хто побоювався, зробивши розпад  ЄС практично незворотнім.

Можливо, Британії зрештою стане краще від того, що вона вийшла з ЄС, можливо – ні, але в короткій та середній перспективі економіка країни та її мешканці опинилися перед серйозними проблемами. Відразу після голосування фунт впав до найнижчого рівня за більш ніж три десятиліття; фінансові ринки в усьому світі, ймовірно надовго увійшли в період турбулентності; попереду – складні переговори про політичне і економічне розлучення з ЄС.

Наслідки для реального сектора економіки можна порівняти лише з фінансовою кризою 2007-2008 років.

Цей процес, безсумнівно, несе політичні ризики та подальшу невизначеність, адже на кону – не якась реальна або уявна перевага Великої Британії.

Йдеться про збереження самого європейського проекту.

Brexit відкриє шлюзи для інших антиєвропейських сил в рамках Союзу. Загадайте – щойно був оголошений результат референдуму, французький Національний фронт закликав співвітчизників до "Frexit", а голландський популіст Герт Вілдерс оголосив про "Nexit."

Більше того, Сполучене королівство може не пережити Brexit.

Шотландія, яка підтримала збереження членства в ЄС переважною більшістю голосів, імовірно, зробить ще одну спробу оголосити про свою незалежність. А деякі офіційні особи Північної Ірландії, де виборці також підтримали членство, вже закликали до об'єднання з Республікою Ірландія.

Реакція ЄС на Brexit цілком може проявити ще один підводний камінь.

Щоби утримати інші держави-члени від подібного кроку, лідери ЄС можуть не запропонувати Великобританії умови виходу, які пом’якшили б його наслідки – зокрема, щодо доступу до єдиного європейського ринку. Враховуючи, що на ЄС припадає більше половини британської зовнішньої торгівлі, вплив на експортерів може бути катастрофічним. Навіть попри встановлення більш конкурентоспроможного валютного курсу, тобто попри девальвацію фунту.

А враховуючі, що фінансові інституції у найближчі роки почнуть переміщувати свої операції і персонал до хабів у єврозоні, лондонському Сіті (а також ринку нерухомості Лондона) не варто очікувати, що обійдеться без болю.

Але наслідки цих події для всієї Європи можуть бути набагато гіршими. Напруженість між країнами-членами досягла критичної точки, і не лише з питання  біженців, але і в результаті виняткового розриву  між країнами-кредиторами та країнами-боржниками в єврозоні.

Водночас, ослабленим лідерам Франції і Німеччини доводиться зосередитися на внутрішніх проблемах. А в Італії 10% падіння на фондовому ринку після Brexit чітко сигналізує, що в країні можлива повномасштабна банківська криза, яка вже наступного року може привести до влади популістський рух "П'ять зірок", який щойно виграв на муніципальних виборах в Римі.

Все це не дає підстав сподіватися на серйозне реформування єврозони, після якого мав би з’явитися справжній банківський союз, обмежений фінансовий союз, а також сильніші механізми підзвітності.

І час тут не на боці Європи.

Зовнішній тиск від таких гравців як Туреччина чи Росія – адже обидві ці країни використовують розбрат в ЄС в своїх інтересах – лише додає до політичної боротьби всередині Європи.

Це – та реальність в якій ми опинилися сьогодні.

Вся Європа, включаючи Великобританію, страждатиме від руйнування спільного ринку і втрати спільних цінностей, які ЄС мав захищати за своїм покликанням.

Однак Європейський союз справді зламався.

Він перестав задовольняти потреби і сподівання своїх громадян. Він рухається до хаотичної дезінтеграції, яка залишить Європу в стані гіршому, аніж той, що ми мали би, якби Євросоюз взагалі не був створений.

Але ми не повинні здаватися.

Так, треба визнати, що ЄС  побудований некоректно.

Після Brexit всі ті, хто вірить в цінності і принципи, на основі яких був створений ЄС, мають об'єднатися, щоб зберегти його, але в суттєво оновленому вигляді.

Я переконаний, що у найближчі тижні та місяці, коли будуть проявлятися наслідки Brexit, все більше і більше людей підтримають цю позицію.

Автор: Джордж Сорос,

Фінансист та філантроп

оригінальний текст статті англійською опублікований проектом Project Syndicate