Революція гідності та зміна влади надали нашій державі шанс провести вкрай необхідні реформи в усіх сферах. Однак ані коаліційна угода, ані програми діяльності уряду не згадують про реформу зовнішньополітичного сектора.

Лише Стратегія "Україна-2020", розроблена адміністрацією президента, визначила реформу дипслужби одним із першочергових пріоритетів. А у жовтні 2014 року тодішній заступник глави АПУ Валерій Чалий заявив, що реформу дипломатії реалізують однією з перших.

Та чи виконано цю обіцянку? Чи насправді є зрушення?

На окрему уваги заслуговує кадрова політика МЗС України, якій присвячено цю статтю. Сподіваємося, на проблему звернуть увагу віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції (відповідальна до того ж за реформу державної служби), голови та члени парламентських комітетів у закордонних справах та з питань європейської інтеграції, експерти та дипломати.

Як потрапити до МЗС?

Багато студентів факультетів міжнародних відносин мріють про дипломатичну кар’єру. Але спробуємо розібратися: чи може молодий талановитий фахівець стати українським дипломатом?

На сьогодні працевлаштування в МЗС України відбувається двома шляхами: на підставі трудового договору із зарахуванням в штат і за цивільно-правовим договором (далі – ЦПД), тобто поза штатом.

Серед понад 600 співробітників центрального апарату МЗС близько 50 працюють за ЦПД.

І ця категорія співробітників заслуговує на окрему увагу.

Найм працівників на умовах ЦПД є досить поширеною практикою в МЗС України.

Для керівництва МЗС це – досить зручний шлях, зважаючи на обмежені кадрові можливості міністерства.

Звичайні трудові договори та ЦПД схожі за своєю суттю, але мають низку істотних відмінностей саме з формальної точки зору.

Сторонами ЦПД виступають "замовник" та "виконавець" (на відміну від "працівника" та "роботодавця" для постійних працівників). "Виконавець робіт" не входить до штату установи, не видається наказу про прийняття його на роботу.

Умови надання послуг за ЦПД регулюються внутрішнім документом, розпорядженням МЗС України. Такі договори укладаються строком на 3 місяці, виконавці не отримують місця в штаті, не мають права на відпустку і лікарняні та не проходять конкурсного відбору.

Водночас для них робиться запис у трудовій книжці, вони щомісяця отримують регулярну платню, що більше схоже на заробітну плату, а не на оплату за послугу.

Цікаво, що практика найму за такими договорами поширена лише в МЗС України. В решті міністерств усі співробітники є штатними.

Є види послуг, що виконуються за ЦПД: послуги технічного характеру (копіювання документів, формування робочих досьє); послуги інформаційно-аналітичної діяльності (аналіз інформації, що не становить державної таємниці, підготовка аналітичних матеріалів, перекладів, довідок).

За ЦПД може виконуватися також суто технічна діяльність (кухаря, вантажника, офіціанта), але нас у даному випадку цікавить лише робота "позаштатних дипломатів".

Людина, яка погоджується на роботу за таким договором, фактично знаходиться у стані довготривалого випробувального періоду, який розтягнутий на роки і жодним чином не гарантує повноцінного працевлаштування.

Також є певні труднощі технічного характеру: кожні три місяці людина має укладати новий ЦПД.

Однак в умовах відсутності набору на дипломатичні посади той, хто справді бажає спробувати себе на дипслужбі, просто не має іншої можливості туди потрапити.

Адже востаннє конкурс на заміщення вакантних дипломатичних посад у центральному апараті МЗС оголошувався аж у січні 2014 року.

А наразі можна без оголошення конкурсу набирати нових "тимчасових співробітників", не даючи їм жодних гарантій, передбачених трудовим законодавством.

По факту співробітники, що виконують однакову роботу, перебувають у нерівних умовах, якщо один із них працює в штаті, а інший – ні. До того ж особи, які укладають ЦПД, зазвичай виконують менш кваліфіковану роботу.

Їх просування по службі можливе лише на підставі суб’єктивних оцінок керівництва.

Та хоча в поточній роботі позаштатні працівники дискриміновані (у порівнянні з штатними), вони водночас мають перевагу перед... потенційними кандидатами на заповнення вакансій у міністерстві.

Є великі сумніви щодо чесного і прозорого конкурсного відбору у відомстві, адже керівники структурних підрозділів можуть просто переводити осіб із ЦПД в штат, організовуючи формальний, фіктивний конкурс.

По суті, "позаштатні дипломати" є таким собі кадровим резервом МЗС.

Конкурси для дипломатів: сумна реальність

В рамках реформування держслужби в березні 2016 року Кабінет міністрів затвердив Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби. Цей документ містить досить прогресивні норми для більшої прозорості конкурсного відбору в державних установах.

До складу конкурсної комісії можуть залучатися представники громадських об’єднань, державні службовці, в тому числі з інших державних органів, науковці, експерти (цього не було у попередньому Порядку проведення конкурсу від 2002 року, що давало можливість набирати співробітників за суб’єктивним рішенням керівника без врахування професійних здібностей кандидатів). Передбачено здійснення відео- та аудіофіксації засідань комісії при заповненні посад високої категорії; встановлений принципово новий механізм оскарження рішення конкурсної комісії (до суду або до профільного центрального органу виконавчої влади).

Є й інші важливі зміни, але...

Вже в першому пункту цього документа ми бачимо фразу: "дія цього Порядку не застосовується під час проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу".

В той час як інших держслужбовців вже можливо відбирати у прозорому конкурентному змаганні, найм співробітників в МЗС регулюється застарілими правилами від 2002 року.

На конкурсах в МЗС не діє жодна прогресивна ідея нового законодавства.

Тут немає норм щодо залучення до конкурсної комісії представників громадськості, експертів, фахівців та держслужбовців з інших державних органів, не передбачена відео- та аудіофіксація тощо.

А оскаржити рішення конкурсної комісії можна лише міністру закордонних справ протягом трьох днів. Залучення зовнішніх арбітрів не передбачено.

По суті, зроблено все, щоби у міністерства, в разі появи вакансії, була можливість відібрати на неї "свою" людину.

Тому доки діятиме старе положення про конкурс та існуватиме нинішня практика найму співробітників за ЦПД, про об’єктивність і неупередженість конкурсного відбору в зовнішньополітичному відомстві України просто не йдеться.

Шанси отримати роботу в МЗС для осіб поза межами відомства, які не мають необхідних зв’язків в апараті, практично зведені до нуля.

А конкурс в МЗС фактично стає фікцією та потрібен лише для формального дотримання законодавства.

Та чому у зовнішньополітичному відомстві укорінилася така практика?

Дипломатія – пріоритет чи залишкова функція?

Практика найму співробітників за ЦПД, яка тривалий час існує в МЗС, є вимушеним кроком, на який йде керівництво зовнішньополітичного відомства в умовах надзвичайно обмеженого фінансування. Згідно з держбюджетом на 2016 рік, на оплату праці в МЗС виділено 86,2 млн грн.

Для порівняння, витрати на оплату праці в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України складають 116,3 млн грн, а в Міністерстві юстиції – 833,9 млн грн.

Не маючи зарплатного фонду, складно залучати до МЗС кваліфікованих фахівців. Тому справедливими видаються ідеї, висловлені провідними експертами та дипломатами, у тому числі в аналітичній доповіді НІСД, щодо окремих бюджетів для пріоритетних напрямів зовнішньої політики, структурних підрозділів та для забезпечення індивідуальної роботи дипломатів.

Провал референдуму в Нідерландах, прийняття резолюції Сенату Франції, затримки із запровадженням безвізового режиму для України, можливо, змусять українських політиків звернути увагу на проблеми вітчизняної дипломатії та переконають у необхідності її кардинального оновлення.

Перебудова МЗС у перспективі має призвести до того, що Україна стане суб’єктом міжнародних відносин, а не об’єктом французької та німецької дипломатії. Адже наявність власних збройних сил та незалежної зовнішньої політики є основними ознаками незалежної держави. А практика ручного управління дипломатією, відсутність ініціативи та мотивації  вже продемонструвала свою неефективність.

Позаштатні експерти – не завжди погана ідея

За нинішньої системи виконавці за ЦПД радше беруть участь у процесі дипломатичної діяльності, аніж забезпечують її результат.

Хоча така форма найму працівників мала б сенс для забезпечення функціонування аналітичного центру при МЗС у разі його створення. На необхідності створення такого центру наголошує Геннадій Максак у своїй статті "Що таке експертна стратегія зовнішньої політики та чому вона вкрай важлива для країни".

Це була б неурядова установа, мета якої – аналітично-консультаційна підтримка МЗС, вироблення політик, стратегій, планів дій. Співробітники даного аналітичного центру цілком можуть не бути держслужбовцями. Результат їх роботи - аналітичний продукт, від якості якого має залежати винагорода.

Та надзвичайно великий інтелектуальний людський потенціал, який міг би бути залучений як до поточної роботи дипломатичної служби, так і до аналітичної діяльності у галузі міжнародних відносин, на жаль, на сьогодні залишається незадіяним.

Створені в МЗС умови та практика договорів підряду є найефективнішим інструментом нівелювання цього потенціалу.

Шлях виходу з нинішньої ситуації не є секретом: збільшення витрат на оплату праці працівників МЗС, поступове прирівнювання працівників за ЦПД до штатних посад міністерства з наданням їм соціальних гарантій. Одночасно варто дослухатися до ідеї створення неурядового аналітичного центру при МЗС.

Потрібно відновити конкурс на заміщення вакантних посад у зовнішньополітичному відомстві, забезпечивши при його прозорість і неупередженість.

Варто також активніше використовувати іноземну практику для реформування дипломатичної служби. Приміром, за досвідом Великої Британії варто підвищити роль випробувального терміну при прийнятті на роботу.

Варто запровадити обов’язкову щорічну оцінку (атестацію) результатів роботи співробітників, яка визначатиме просування по службі та підвищення заробітної плати. У такий спосіб буде забезпечено нову якість кадрів дипслужби. Важливо запровадити систему завчасного (за два роки) повідомлення дипломата про його майбутнє закордонне відрядження. За цей період на курсах людина зможе вивчити необхідну їй для подальшої роботи іноземну мову. Така практика також поширена у дипломатичній службі Великої Британії.

Проблема реформування дипломатичної служби України, зокрема, кадрової політики, назріла давно.

З її вирішенням на Україну чекатиме нове позиціонування на міжнародній арені, більша кількість перемог у дипломатичних дуелях та визнання важливої ролі України в світі як відповідального і передбачуваного партнера, а не проблемної "сірої зони".

Автор: В'ячеслав Голуб,

політолог-міжнародник,
випускник Програми стажування у Верховній раді та Відкритого університету реформ РПР