У неділю ввечері в Єревані відбулася цікава прес-конференція.

Провели її озброєні бойовики, які вже тиждень утримують столичний відділок поліції, вимагаючи зміни влади в країні. А організувала їхнє спілкування з журналістами... сама вірменська влада.

Зустріч із пресою стала частиною хиткої домовленості між владою і бойовиками.

Домовленості, яку в деталях ніхто і не планував виконувати.

Бойовики, які обіцяли вийти без зброї, на прес-конференції показово стріляли в повітря з автоматів. А влада, яка клялася влаштувати онлайн-трансляцію конференції, зрештою, скасувала це. Але подія все ж відбулася.

Ситуація може здатися дивною і незрозумілою.

Ще 17 липня, під час штурму, бойовики вбили співробітника поліції, ще троє були поранені. Перші дні в будівлі залишалися заручники-поліцейські, але зараз немає і цього – всіх їх, у тому числі одного генерала, відпустили.

На перший погляд, влада має всі підстави для штурму захопленої будівлі.

Та все ж силовики не йдуть на штурм, побоюючись народних протестів. А бойовики залишаються на своїх місцях, вимагаючи створити новий уряд і відправити у відставку президента.

Люди дійсно виходять на мітинги на підтримку бойовиків, пояснюючи, що ті "зважилися на крок відчаю".

І не можна виключати, що ця криза дійсно призведе до зміни влади в країні. Хоча, звісно, безпосередньо вимоги бойовиків ніхто не виконуватиме.

Тим більше, після того, як влада офіційно назвала їх терористами.

"Наша воля понад усе"

Стихійні мітинги єреванців на підтримку озброєної групи почалися в перші ж дні після захоплення заручників. Спочатку купка людей з мегафоном збиралася біля будівлі Патрульно-постової служби поліції, захопленої бойовиками.

Потім протест "виріс" – на імпровізованій сцені встановили мікрофон і звукову апаратуру, а кількість мітингувальників перевищила 2-3 тисячі. Знайшовся і лідер протесту – депутат парламенту, голова опозиційної партії "Громадянський договір" Нікол Пашинян, який взяв на себе роль координатора натовпу.

І ця підтримка, до речі, не означає зв'язку між бойовиками і мітингувальниками.

Просто у них виявилася спільна вимога – відставка президента Вірменії Сержа Саргсяна.

Список вимог озброєних бойовиків, до речі, дещо ширший.

Вони, зокрема, вимагають звільнити з-під арешту одного з лідерів опозиції, учасника карабаської війни Жирайра Сефіляна, затриманого 20 червня за незаконне зберігання зброї і підготовку "збройного захоплення будівель та засобів зв'язку".

Коренем конфлікту між владою і Сефіляном став підхід до вирішення проблеми Нагірного Карабаху. Зокрема, соратники Сефіляна стверджують, що Єреван готується уступити Азербайджану сім прилеглих до Карабаху районів, які наразі перебувають під контролем вірменських збройних сил. А чутки про здачу території стали посилено мусуватися після квітневої ескалації конфлікту в Нагірному Карабаху, коли поновилися переговори під патронатом Москви.

Власне, весь конфлікт зараз крутиться навколо Карабаху. І це додає народної підтримки тим, хто захопив поліцейський відділок – також ветеранам карабаського конфлікту.

"Ми взялися за зброю, підняли збройне повстання з місією звільнити нашу країну від правлячої банди. Перший крок цієї місії припускає повстання самого народу", – пояснив у неділю на прес-конференції один із представників озброєної групи Варужан Аветисян.

"Тут дільниця вільної Вірменії, де наша воля понад усе", – додав Аветисян.

Бойовик повідомив, що група вимагає скоротити повноваження президента, створити "уряд народної довіри" і забезпечити плавний перехід до зміни влади.

Члени озброєної групи, що захопили будівлю, не збираються здаватися, підкреслив він.

Хто на чиєму боці?

Значна частина вірменського суспільства хоч і засуджує бойовиків, але водночас співчуває їм, виправдовуючи захоплення будівлі тим, що людей "довели до відчаю".

А масові протести біля поліцейського відділку стали реакцією частини населення, незадоволеного бідністю та соціальними проблемами.

20-21 липня між поліцією і мітингувальниками навіть сталася сутичка. Демонстранти вимагали негайно передати їжу бойовикам. Якоїсь миті в поліцейських полетіло каміння, учасники мітингу почали виривати у правоохоронців щити. У відповідь поліція застосувала шумові гранати і сльозогінний газ.

На вулиці Хоренаці швидко виросли барикади зі сміттєвих баків –

такі ж, як зводилися рік тому, коли центр столиці Вірменії був охоплений протестами проти підвищення тарифів, так званим "електромайданом".

Влада також винесла урок з подій річної давнини. Близько 4-ї ранку, коли кількість демонстрантів значно зменшилася, поліцейські зачистили вулицю Хоренаці, затримавши 136 громадян.

Подальших протестів це не зупинило – люди, як і раніше, збираються поблизу захопленої будівлі поліції, але нові барикади ніхто не будує.

З реакції міжнародного співтовариства також не все зрозуміло.

Представництво ЄС у Вірменії після нічного розгону мітингу виступило із заявою, в якій зазначило "невідповідне застосування сили" і масові затримання. Європейські дипломати не обійшли увагою і бойовиків, заявивши про "неприпустимість застосування сили з метою політичних змін".

Але при цьому підкреслили необхідність "повного розслідування повідомлень про порушення з боку поліцейських, в тому числі про неналежне ставлення, відмову надати захист і медичну допомогу".

Росія у відповідь звинуватила Євросоюз у підтримці сил, які "розгойдують" ситуацію у Вірменії.

Що буде далі?

Керівництво Вірменії опинилося в глухому куті.

Йти на поступки людям, які скоїли вбивство поліцейського, влада, безумовно, не може. Це призвело б до різкої активізації її супротивників – як внутрішньої опозиції, так і зовнішнього противника. Слабкість Вірменії стане серйозним стимулом для Азербайджану посилити свій підхід до врегулювання карабаської проблеми.

При цьому ліквідація повстанців також буде не найкращим виходом.

"Напружена ситуація триває довше, ніж ми можемо собі дозволити. Ми не маємо права, щоб все наше суспільство стало заручником цієї напруги", – заявив президент Вірменії Серж Саргсян 22 липня на нараді з головами силових відомств.

Ізраїльський експерт єреванського походження, директор Інституту країн Східної Європи і СНД Олександр Цинкер вважає, що влада може зважитися на штурм, наслідками якого можуть стати не тільки жертви серед бойовиків і поліції, а й збройне зіткнення з радикальною групою протестувальників.

Так чи інакше, будь-який вихід із цієї ситуації призведе до послаблення позиції влади.

Це особливо важливо в світлі майбутніх парламентських виборів – вони відбудуться в квітні 2017 року, після чого, згідно з нещодавно прийнятою новою конституцією, країна має перейти від президентського до парламентського правління.

А тим часом 24 липня увечері поблизу будівлі ППС знову пройшов мітинг, що зібрав більше тисячі людей. Один із лідерів партії "Установчі збори", до якої належать бойовики, Алек Єнікгомшян попередив, що члени озброєної групи не складуть зброї.

"Або ми виграємо, або втратимо країну", – заявив він.

Автор: Тигран Оганесян,
з Єревана,

для "Європейської правди"