7 історій про польських депутатів, що не підтримали "геноцид на Волині"
Коли минулої п’ятниці спікер польського Сейму Марек Кухцінський запропонував ухвалити резолюцію про визнання геноциду на Волині одноголосно, в залі почулися вигуки незадоволення.
Кричали ті, хто в момент голосування "утримався" або вийшов з зали. Остаточно Сейм прийняв документ під бурхливі оплески, проте "присмак залишився": автори резолюції хотіли саме одноголосного схвалення. Хто ж був проти такого кроку?
Утриматися або вийти з зали – це були єдині способи висловити протест проти резолюції. Документ сконструйований таким чином, що проголосувати проти нього означало поховати свою політичну кар’єру.
Не йшлося тільки про "геноцид" – як, наприклад, проголосувати проти "солідарності з Україною, яка бореться із зовнішньою агресією за збереження територіальної цілісності" чи проти "гідного поховання всіх знайдених жертв"?
Отже, з-поміж усіх 442 депутатів ніхто не був проти, 10 депутатів утрималися від голосу і 18 не голосувало.
Ті, які утрималися, це депутати опозиції: троє від "Громадянської платформи" – Марчин Свенцицький, Януш Цихонь і Мар’ян Зембаля; а також 7 депутатів від партії "Новочесна" – Ева Лідер, Катажина Любнауер, Єжи Мейштович, Кшиштоф Мешковський, Моніка Роса, Йоанна Шойрінг-Вельгус і Адам Шлапка.
Що стосується 18, які не голосували, то частини на сесії взагалі не було. Не голосували, наприклад, досить видні політики правлячого "Права і справедливості": міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський і оборони Антоні Мацеревич. Обоє в той день перебували з візитом у Вашингтоні.
 |
А от офіційного пояснення, чому не голосував Марек Якубяк, заступник голови фракції Кукіз’15, я не знайшов.
З-поміж усіх 72 голосувань того дня Якубяк не брав участі лише в одному, "волинському". Між тим він досить емоційно закликав парламентаріїв "не боятися українців", бо цей документ "можна просунути за два дні".
Однак наші інші історії – саме про тих польських політиків, хто був проти такого "просування". Ці історії не всі, проте вони показові.
Яцек Протасевич і Стефан Несьоловський
Яцек Протасевич був присутній у Сеймі 22 липня, проте у голосуванні за "волинську резолюцію" участі не взяв. Він – донедавна один із найвпливовіших політиків "Громадянської платформи" (нині опозиційної, донедавна правлячої), – три дні як був виключений зі своєї партії.
 |
| Яцек Протасевич |
Офіційно його виключили за "псування іміджу", проте, за версією Протасевича, нині в "Платформі" йде боротьба "поміркованих" із "консерваторами". Одним із лакмусових папірців цієї боротьби стало голосування у справі Волинської трагедії, говорив він в одній з публіцистичних програм напередодні прийняття резолюції.
– Три роки тому ми в "Платформі" не хотіли вживати слово "геноцид", тому зійшлися на формулюванні "злочин з елементами геноциду". Щоб для блага всього регіону не загострювати відносин з Україною, – наголошував Протасевич.
Натомість нині, за версією Протасевича, теперішній керівник "Громадянської платформи" Ґжеґож Схетина чимало речей погоджує із "Правом і справедливістю". Зокрема, "волинську резолюцію".
Саме через тиск Схетини в "Платформі" проти документа не голосував ніхто, припускає Протасевич.
Черговим депутатом "Платформи", який вийшов з зали в момент голосування, був Стефан Несьоловський. Перед тим він виступив проти виключення Протасевича з партії. Обидва, ще раз підкреслю, – одні з найвпливовіших політиків "Платформи" часів Дональда Туска.
Марчин Свенцицький
Якщо двоє попередніх депутатів "Платформи" просто проігнорували голосування і не брали участі в дискусії з трибуни Сейму, то Марчин Свенцицький весь час брав слово.
 |
Він підкреслював, що міцні формулювання нашкодять двостороннім взаєминам, він вказував, що резолюції варто приймати спільно з українським парламентом, він наголошував, що в Україні вшановують УПА не за вбивства поляків, а за боротьбу за незалежність.
– Тому я вас закликаю, нехай польські прапори на Майдані не будуть забуті! – говорив Свенцицький під час дискусії щодо проекту на парламентському комітеті.
– Чи ви взагалі вірите в те, що говорите? – відповідав йому Пйотр Зґожельський з Польської селянської партії. – Адже ми маємо стільки доказів того, що вся українська самосвідомість будується на злочинах УПА! Це ж знають учні початкових класів.
Загалом Свенцицький почув у свій бік чимало колкостей від колег.
Варто додати, що він 20 червня вніс проект "резолюції Сейму в справі польсько-українського примирення". У ньому є заклик про "продовження примирення і діалогу, розпочатого політичними лідерами і духовенством", а також прохання до Верховної Ради України прийняти такий же заклик.
Проект не вийшов за межі парламентської комісії.
Єжи Мейштович
 |
Досить активний загалом депутат партії "Новочесна". Це він висловив спротив на пропозицію спікера Сейму прийняти "волинську резолюцію" одноголосно – процедурою акламації.
– Європа переживає різкий поворот у своїй новітній історії, – наголошував він під час парламентської дискусії. – У мільйонів людей руйнується почуття безпеки і впевненості в майбутньому. Тому зростає страх перед незнайомим, ксенофобія і націоналізм. З тривогою ми спостерігаємо за подібними явищами в нашій країні.
Адам Шлапка
Черговий депутат від партії "Новочесна", який утримався від голосування і брав участь у парламентській дискусії щодо проекту. В його випадку просто наведу виступ з трибуни Сейму з урахуванням реакції зали.
 |
Шлапка: Давайте разом (з українцями. – Ред.) будувати консенсус і переконувати, що це був злочин.
Голос із залу: Геноцид!!!
Шлапка: ...бо ціль така, щоб і українці також це визнали. Тому закликаю всіх депутатів не використовувати цей жахливий злочин...
Голос із залу: Геноцид!!!
Шлапка: ...а прагнути вшанувати пам’ять жертв і шукати рішення в дусі примирення, тому що суттю нашого державного інтересу є добрі відносини з Україною. А ви про це часто забуваєте і граєте саме так, як хоче Владімір Путін.
Зала: сміх, оплески.
Богдан Борусевич
 |
Сенатор, колишній спікер Сейму, один із найвідоміших діячів антикомуністичної опозиції.
Нагадаю, ще перед резолюцією Сейму польський Сенат, верхня палата парламенту, закликав назвати події 1943 р. "геноцидом". Борусевич під час дискусії в Сенаті вказував на те, що проект невідомо звідки взявся на порядку денному (це правда, "волинське питання" в обох палатах потрапляло на розгляд у більшості випадків в останній момент), а також на те, що проект несправедливий щодо української сторони.
– Тоді загинули кільканадцять тисяч українців! – наголошував Борусевич під час дискусії в Сенаті. – Дії поляків мали менший масштаб, але вони були такі ж жорстокі, як і дії другої сторони. Дискусія необхідна, але тільки спільна дискусія поляків і українців. Нам не можна бити палкою по голові Україну тому, що та нині слабша від нас!
Єжи Вцісла
 |
Теж сенатор і, напевне, найбільш неочікувана історія.
Перед голосуванням Сейму він надіслав листа, в якому протестував проти одноголосного прийняття парламентом "волинської резолюції". Пікантність ситуації в тому, що за тиждень до голосування Єжи Вцісла приїхав до Одеси на запрошення "Опозиційного блоку", щоб зустрітися з "Радою матерів 2 травня".
Зустріч не відбулася, бо сенатора з колегами заблокував у готелі Автомайдан.
"Цей жест ("волинська резолюція Сейму". – Ред.) закриє двері політичного діалогу з Україною", – так Вцісла закликав своїх однопартійців не приймати резолюцію одноголосно. – "Я це зрозумів, коли під час мого драматичного перебування в Одесі один із активістів Автомайдану сказав мені: "Ми знаємо, що ви друг України, бо голосували проти „геноциду"".
Інші, які утрималися
Я не написав окремих історій про депутатів "Громадянської платформи" Януша Ціхоня і Мар’яна Зембаля, а також депутатів партії "Новочесна" Еву Лідер, Катажину Любнауер, Моніку Росу, Йоанну Шойрінґ-Вєльґус і Кшиштофа Мешковського.
 |
| Кшиштоф Мешковський |
За винятком останнього, вони не брали участі в обговоренні "волинської резолюції", проте утрималися під час голосування.
Загалом це депутати-ліберали, які критикували такі рішення Сейму, як-от загострення аборційного законодавства чи реформа шкільної освіти.
Кшиштоф Мєшковський перед самим голосуванням за "волинську резолюцію" риторично питав:
– Чи словом "геноцид" – адже таке визначення має давати Гаазький суд, а не ми, політики, – хочемо довести до балканізації польсько-українських взаємин?..
* * * * *
Відразу після "волинського голосування" в польському інтернеті з’явилися фото "10 зрадників", які утрималися.
"Ганьба в Сеймі! Ці депутати хотіли заблокувати пам’ять жертв геноциду на Волині. І програли", – таким був заголовок на популярному польському порталі.
Не буду судити, в чому була зрада, а в чому піррова перемога – проте парламентська дискусія про Волинь на вістря польських політичних дебатів поставила добре знані в Україні хештеги: #поразка, #зрада, #ганьба, #перемога.
Автор: Ігор Ісаєв,
журналіст, головний редактор