"Він вб'є нас чи зробить сильнішими" - як європейські та російські ЗМІ писали про Brexit

Європейські ЗМІ виявилися вкрай негативно налаштовані щодо результатів референдуму про вихід Великої Британії з Євросоюзу.

Найпоширенішою думкою, незалежно від політичних поглядів видань, була теза про те, що ЄС потрібно реформувати, а не дозволити йому розвалитися. Більшість видань також зійшлися на тому, що становище ЄС без Британії погіршиться.

Лише в Росії позитивних статей про Brexit було більше, ніж негативних.

"Європейська обсерваторія журналістики" провела контент-аналіз загальнонаціональних щоденних газет у 12 країнах (членах і не членах ЄС, включно з Україною) за період з 25 червня по 1 липня.

В кожній державі аналізувалися три друкованих видання, щоби "вихідні шанси" були рівними.

Моніторинг відбувся в Албанії, Чехії, Німеччині, Угорщині, Італії, Латвії, Польщі, Португалії, Румунії, Росії, Швейцарії, Україні та США.

Більшість (56%) статей виявилися негативними щодо Brexit. Лише 8% матеріалів були позитивними і 36% –  нейтральними. ЗМІ, незалежно від політичних уподобань, писали про "вражаючу несподіванку" та "розчарування" після референдуму.

В окремому дослідженні було проаналізовано 489 статей у трьох британських газетах (The Telegraph, Guardian та  Daily Mail) за той самий період.

Цікаво, що дві з них підтримували кампанію проти ЄС перед референдумом, однак висвітлення після голосування змінилося і стало переважно антибрекзитівським (39%). 27% матеріалів підтримували Brexit і 34%  були нейтральними.

Східна Європа та Україна

Не менш цікаве питання – рівень уваги ЗМІ до референдуму. Україна тут, на жаль, пасе задніх.

Британський референдум не привернув великої уваги газет "День","Сегодня" та "Факты" у перший тиждень після голосування. Варто додати, що друковані видання в цей період опублікували менше номерів через додатковий вихідний – День Конституції.

Найменше уваги до тектонічних змін в ЄС – у "Дні" (три тексти, один з яких – фото із коротким коментарем). Докладніше про референдум писали "Сегодня" (5 матеріалів) та "Факты" (4). І хоча загалом про Brexit  писали мало і нейтрально, помітною була тенденція до сприйняття референдуму як негативного, зокрема для України і перспектив нашої євроінтеграції.

У проаналізованих чеських виданнях 84 зі 118 статей були негативними щодо британського референдуму. У шести текстах стверджувалося, що не треба наслідувати приклад Британії і залишати союз.

Лише п’ять статей у чеських газетах описували позитивні аспекти Brexit; 29 були нейтральними.

На сході ЄС занепокоєні долею своїх громадян, які живуть та працюють або хочуть працювати у Великій Британії.

Та питання власних трудових мігрантів висвітлювалося не так активно, як наслідки референдуму у ширшому контексті.

У Польщі лише таблоїдна газета Fakt писала про агресію стосовно поляків, які живуть у Британії. У медіа Латвії більше йшлося про національні економічні перестороги, ніж про латишів у Великій Британії.

Румунські газети також висвітлювали проблему робітників-мігрантів, але нарівні з аналітичними статтями про майбутнє ЄС. Більшість румунських статей використовували негативний тон щодо Brexit, висловлювали занепокоєння і говорили про референдум як про "фатальне рішення" та "шокуючу новину".

Угорська преса загалом погоджувалася з тим, що ЄС треба реформувати, висвітлюючи цю проблему залежно від своїх політичних орієнтацій. "У газеті правого спрямування Magyar Idők на передній план вийшли статті про ‘розуміння’ Brexit. Це відповідало політиці угорського уряду та заявам прем’єр-міністра, – каже Марта Бенчик з Будапешту. – Як головну причину такого рішення зображували неадекватну міграційну політику ЄС".

Натомість газета лівого спрямування Népszabadság стверджувала, що прем’єр-міністр Віктор Орбан має відмовитися від своїх антиєвропейських заяв, оскільки ЄС потребує посилення, а не приниження. Більшість (51 із 83) статей в Угорщині негативно оцінили Brexit, 8 підтримали вихід Британії з ЄС, 24 були нейтральними.

"ЄС потребує реформування"

Країни-засновники ЄС, Німеччина та Італія, опублікували найбільше статей про результати референдуму. У Німеччині впродовж тижня після голосування вийшло 252 тексти у Süddeutsche Zeitung, Bild та Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ).

Лише в одній статті йдеться про те, що вплив Brexit на Велику Британію буде позитивним. У 40 статтях зазначалося, що Brexit означатиме щось погане для ЄС і лише у чотирьох – протилежне.

У провідній консервативній щоденній газеті FAZ Brexit зображували як головну кризу ЄС. "Кожен коментар – без жодного винятку – був дуже критичним стосовно політики ЄС та рішень, ухвалених ЄС у минулому. Червоною ниткою проходить тема необхідності реформування ЄС",  – каже Гордон Вюльнер з Німеччини.

В Італії Corriere della Sera, La Repubblica та Il Giornale опублікували 249 статей, з яких 132 були негативними, 29  – позитивними і 88 – нейтральними.

Чи не найбільше підтримала Brexit популярна газета правого спрямування – італійська il Giornale, якою володіє родина Сільвіо Берлусконі.

Il Giornale зображувала Brexit як перемогу людей над ієрархією ЄС.

Вона опублікувала 20 статей, в яких Brexit визначався як позитив, 8, де Brexit розглядали як негатив (через його потенційний економічний вплив на Італію) і 17 нейтральних матеріалів. Ця газета також опублікувала дві з чотирьох статей з усіх аналізованих газет у всіх країнах ЄС, де розглядалася можливість залишити ЄС слідом за Сполученим Королівством. Інші з’явилися у FAZ та португальській Público. 

Португалія, до слова, є особливо цікавою в цьому контексті.

Країна-член ЄС із 1986 року нині потрапила під загрозу санкцій через невиконання вимог до бюджету. Попри це, преса країни виявилась переважно проєвропейською і писала про Brexit у негативному контексті. Те, що Британія виходить з ЄС, сприймали як шкоду для португальських економічних інтересів (17 статей). Йшлося також, що це погано для туризму та працівників-португальців у Великій Британії.

Лише в одній із 174 статей підтримано думку, щоб услід за Британією покинути Європейський Союз. Натомість у 7 робили висновок, що залишатися в ЄС – краще для Португалії.

"Позитивна Росія" та роль РФ у Brexit 

Тексти про роль Росії у Brexit з’являлися переважно у східноєвропейських виданнях, а також в американських газетах (в 21 із 186 американських статей згадувалася Росія).

Переважала точка зору, що Росія виграє від референдуму, оскільки накладати санкції ЄС проти РФ без підтримки Британії буде складніше.

"Розділений ЄС – добре для Росії" – один із багатьох подібних заголовків у польських газетах.

Та найпоказовішим виявилося висвітлення наслідків референдуму в самій Росії.

Серед 13 досліджуваних країн лише у РФ не було статей, де б зазначалося, що Brexit зашкодить її національним інтересам. Натомість у 13 із 52 підкреслювалося, чому Brexit – це добре для РФ. 12 із них з’явилися у пропутінському консервативному виданні Regnum.

За словами Андрія Берднікова, редактора російськомовної EJO, висвітлення було вибірковим.

"Рішення про те, які цитати використовувати, залежало від ідеологічних поглядів порталу. Regnum тяжів до того, щоб показувати атмосферу збентеження серед європейських політиків, намагаючись зробити так, аби проєвропейський голос звучав як наївний та тривіальний ("Молдові слід посилити заходи щодо євроінтеграції, оскільки це може принести її громадянам достаток, суспільну солідарність, гарні закони та повагу"), а євроскептики здавалися дотепними та розумними ("ЄС – це проект із минулим, але без майбутнього")",  – пояснив Андрій Бердніков.

Опозиційний сайт "Новая газета" був майже повністю нейтральним стосовно Brexit, лише частково виражаючи занепокоєння небезпеками правого популізму у Європі. У таблоїдному виданні "Московский комсомолец" також було мало оцінок.

"Крик гніву і розчарування"

Один із найбільш вартих уваги аспектів висвітлення Brexit в американських медіа – це його обсяг. "День за днем Brexit генерував заголовки новин – незвична концентрація уваги на Європі для америкоцентричної преси", – каже Скотт Мейєр з Університету Орегона.

Зі 186 історій, які опублікували Wall Street Journal (WSJ), New York Times (NYT) та New York Post в тиждень після голосування, у 31 йшлося про те, що Brexit – це погано для Європи, лише у двох домінувала протилежна точка зору. Стосовно того, як британський референдум вплине на національні інтереси США, думки розділилися: 8 статей доводили, що позитивно, 6 – мали протилежні висновки.

Новинні матеріали, де про Brexit ішлося у позитивному руслі, були досить рідкісними у WSJ та New York Times – видання розділились порівну між нейтральним і негативним тоном. "У негативних історіях показували не оцінки, а реалії – ринки, що обвалилися, економічну, політичну нестабільність", – додав Мейєр. За його словами, навіть таблоїдна газета the New York Post, що належить Руперту Мердоку (Rupert Murdoch), була "на диво неупередженою".

Найпоширенішою ідею у New York Times були негативні наслідки для Великої Британії як країни. Негативний тон помітний по заголовках, що містили такі слова, як  "страх", "гнів", "розчарування", "хаос", "паніка", "популістське повстання".

Редакційний матеріал NYT із заголовком "Крик гніву і розчарування" (A Cry of Anger and Frustration), опублікований за день після голосування, закінчувався словами:

"Очікування катастрофи ніколи не є таким, як сама катастрофа. Усе те, що було сказане і написане стосовно того, що трапиться чи може трапитися з Британією в разі голосування за вихід з Європейського Союзу, не може вповні відобразити шок і збентеження, які Британія і світ відчули у п’ятницю".

Початково опубліковане на сайті EJO

Републікується "Європейською правдою" за згодою авторів у скороченій редакції

Автор статті: Керолайн Ліс (Caroline Lees),

редакторка англомовної EJO, Інститут Ройтерз із вивчення журналістики (Reuters Institute for the Study of Journalism) при Оксфордському університеті

Над аналізом працювали:

Рапо Згурі, Албанія; Філіп Ді Сальво, Італія; Ліга Озоліна, Латвія; Тіна Беттельс-Шваббауер, Анна Каріна Заппе та Гордон Вюльнер, Німеччина; Адам Шинол, Міхал Кусь, Польща; Ана Пінто Мартіньйо, Португалія; Антоніа Матей, Анамарія Неагу, Оскар Станчулеску, Румунія; Андрій Бердніков, РФ; Габор Поляк, Марта Бенчик, Угорщина; Галина Будівська, Україна; Сандра Стефанікова, Чехія; Філіп Дінгеркус, Швейцарія