18 серпня експертну спільноту сколихнула ексклюзивна новина від авторитетного онлайн-видання EurActiv про те, що Сполучені Штати переводять свою ядерну зброю, наразі дислоковану в Туреччині, до Румунії.

Йдеться про 50 одиниць тактичної ядерної зброї, що перебувала на турецькій військовій базі Інджирлік.

За словами авторів видання, про цю новину їм стало відомо з двох незалежних джерел.

Інформаційне цунамі

За даними EurActiv, передумовою для такого рішення американської сторони стало те, що під час недавньої спроби перевороту в Туреччині базу було заблоковано. Американські літаки не могли здійснювати польоти ані з території бази, ані до неї, а командувач бази згодом був звинувачений у причетності до спроби перевороту і заарештований.

Занепокоєння американців зрозуміле, адже невідомо, хто контролював би ядерну зброю, якби не оперативність, з якою турецька влада придушила спробу перевороту.

До того ж, зі слів анонімних джерел видання, після спроби перевороту відносини між Вашингтоном та Анкарою погіршилися настільки, що американська сторона більше не довіряє Туреччині, тож вирішила перевезти ядерні боєголовки на румунську базу Девеcелу.

Видання звернулось за коментарями до МЗС Туреччини та Румунії, а також Держдепу США і НАТО. МЗС Румунії оперативно і категорично спростував дану інформацію, а румунський міністр оборони зауважив, що публікація є не більше ніж спекуляцією. НАТО відповіло у притаманній міжнародним організаціям обтічній манері, відіславши журналістів "перечитати комюніке Варшавського саміту", а Держдеп повідомив, що переслав журналістський запит до Пентагону.

Публікація EurActiv спричинила справжнє "інформаційне цунамі" у середовищі тюркологів, румунологів та американологів, а також знавців тематики ядерної зброї.

Сенсаційна новина моментально поширилася в інших ЗМІ, а експерти взялися її коментувати.

Багато хто побачив "російський слід" – спробу розхитати відносини в трикутнику Анкара–Бухарест–Вашингтон, "додати перцю" в американо-турецькі тертя. Стурбованість висловили і російські ЗМІ, які користуються з кожної нагоди, аби підкреслити агресивність НАТО.

Вони ж повідомили про готовність Росії "орендувати" Інджирлік для російських потреб – мовляв, не треба база американцям, то Росія готова скористатися.

А чи була сенсація?

Питання про те, чи дійсно мали місце події, про які повідомив EurActiv, залишається відкритим.

Існує чимало аргументів, які спростовують цю версію.

Скажімо, румунський експерт, що нині живе і працює в Брюсселі, Пол Іван наголошує, що Румунія не належить до держав, на території яких НАТО може формально розміщувати зброю, Румунія не має належної інфраструктури для розміщення ядерних бомб, на базі Девеселу не побудовано навіть злітної полоси, тож розміщувати там зброю, переведену з Туреччини, немає сенсу (адже йдеться про ядерні бомби, доправити які до цілі можна лише авіаційним шляхом).

До того ж такий крок ще більше погіршив би відносини Вашингтона і Анкари, а здійснити його без попереднього обговорення в принципі неможливо.

Подібні аргументи наводить і Джордж Фрідман – засновник агенції Stratfor.

У публікації, яка вийшла вже після сенсаційного матеріалу від EurActiv, Фрідман розповів, що його автори радилися з ним, чи варто публікувати матеріал, і він порадив утриматися від публікації.

Як каже Фрідман, інформація про розміщення американської ядерної зброї є надсекретною – в іншому разі  противник міг би знищити ядерні боєприпаси з допомогою конвенційної зброї. Тож ті, хто "злив" у медіа інформацію про переміщення зброї, порушили безліч правил та приписів щодо поводження з надсекретною інформацією і ризикують отримати щонайменше 30-річне ув’язнення.

Чи справді знайшлися б такі сміливці?

До того ж, додає Фрідман, наскільки доречним був би такий крок напередодні візиту до Туреччини віце-президента США Джо Байдена, який мав би стати "візитом примирення", а не нагодою вкотре поговорити на "підвищених тонах"?

Отже, підсумовує Фрідман, історія, опублікована EurActiv, позбавлена здорового глузду.

А позбавлені здорового глузду історії лише дуже рідко виявляються правдивими.

Автори EurActiv натомість наголошують, що навіть якщо ця інформація не вивірена на 100%, вона заслуговує на оприлюднення, а два анонімних джерела заслуговують на довіру. Проте не можна не погодитися з Фрідманом у тому, що іноді й 10 джерел можуть брехати або помилятися.

Румунське відлуння "ядерного скандалу"

Категоричні заперечення з боку румунського МЗС зрозумілі й цілком природні.

По-перше, якщо сенсації не було, то якою іншою мала бути реакція Румунії?

По-друге, плітки про розміщення на румунській території американської ядерної зброї погіршують і без того не найкращі румунсько-російські відносини. Москва давно "має зуб" на Бухарест за категоричність у питанні збереження санкцій, незалежність у формуванні власної чорноморської політики, готовність до співпраці з американцями у питаннях ПРО.

Американська ядерна зброя на румунській території стала б чудовим приводом для формування російськими ЗМІ демонічного образу Румунії (тим більше, що ця ніша саме звільнилась після повернення Туреччини до когорти "російських друзів").

Румунія ж прагне запобігти такому сценарію.

По-третє, рішення про розміщення ядерної зброї іноземного походження на власній території не додало б популярності жодному уряду. Тож навряд чи румунський уряд пішов би на такий крок всупереч громадській думці.

Та ще й на тлі зниження рейтингу президента Клауса Йоганніса (нині він становить 35% порівняно із 61% рік тому)... Та ще й напередодні парламентських виборів у Румунії восени цього року... Та ще й тоді, коли більшість у місцевих органах мають конкуренти президентської партії – соціал-демократи...

Отже, час для можливого рішення - надто несприятливий.

В умовах гібридної війни РФ проти ЄС румунські журналісти та експерти спробували з’ясувати, чи не була публікація EurActiv однією з операцій РФ (щодо дискредитації Румунії та дестабілізації ситуації у Чорноморському регіоні).

Деякі найгарячіші голови навіть спішно оголосили тих, хто передрукував новину EurActiv (передусім видання Epoch Times), агентами Росії в інформаційному протистоянні. Зокрема, окремі румунські медіа вказали, що вперше "сенсацію" про можливість виведення американської ядерної зброї до Румунії оприлюднив румунський військовий аналітик, полковник у відставці Іон Петреску ще 2 серпня – на два тижні раніше за EurActiv. А 12 серпня і екс-президент Траян Бесеску у непрямий спосіб підтвердив інформацію про те, що переговори про переміщення ядерної зброї тривають.

Відповідаючи на запитання Epoch Times, Бесеску зауважив, що він вважає такі переговори недоречними.

Водночас журналіст Epoch Times Матей Добровє спростовує звинувачення на адресу свого видання, вказуючи на те, що усвідомлював і усвідомлює високу вірогідність "російського сліду" в спекуляціях щодо переміщення американської зброї, однак вважав за потрібне опублікувати таку інформацію і надати коментарі експертів, які б відображали усю палітру думок з цього приводу.

Нині ж, за його словами, ці інформацію використовують проти його видання і проти екс-президента Бесеску.

Наслідки події, якої не було

Поза сумнівом, новина про переміщення американської ядерної зброї з Туреччини до Румунії в той чи інший спосіб позначиться на американсько-турецьких та російсько-турецьких відносинах. Сама подія справді навряд мала місце – проте навіть її імовірність стала сигналом, який почули в Анкарі, Бухаресті, Вашингтоні та Москві.

Це – сигнал про брак довіри між Туреччиною та США, про готовність Москви "прийняти в дружні обійми" Ердогана, про готовність Анкари до геополітичних торгів і з американцями, і з росіянами.

Реакція румунських дипломатів, експертів та журналістів свідчить, що вони усвідомлюють характер російської гібридної війни і перебувають насторожі. Разом з тим, суперечки і взаємні звинувачення, що їх спричинила публікація, говорять про те, що навіть в умовах високої готовності до російських інформаційних атак, в умовах передвиборчої турбулентності такі атаки мають шанси на успіх.

Зрештою, "сенсація, якої не було" показала, що, з одного боку, в умовах гібридної війни державні структури та міжнародні організації не готові до прозорості та відкритості.

Єдиним, хто конкретно і чітко спростував новину EurActiv, стало МЗС Румунії.

Своєю чергою, брак офіційної інформації створює привід для спекуляцій та маніпуляцій, а також ризик "бульваризації" медіа.

Ну і насамкінець, історія про "ядерну Румунію" стала уроком, що навіть інформацію з авторитетних джерел треба ставити під сумнів. Адже іноді навіть 10 джерел можуть свідомо чи несвідомо поширювати неправдиву інформацію.

Звісно, жити в умовах тотальної недовіри важко, проте це необхідно для того, щоб "цунамі у склянці води" не спричиняли наслідків масштабу Фукусіми.

Автор: Сергій Герасимчук,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"