Допомога чи занепокоєність: як змінити підхід Євросоюзу до підтримки України

"Європейська правда" публікує ґрунтовне та детальне дослідження провідного європейського аналітичного центру European Council for Foreign Relations щодо підтримки України різними країнами-членами ЄС.

Дослідження ECFR – це не просто думка експертів. Їхні висновки часто стають основою аналітичних зведень в європейських столицях і впливають на формування офіційної політики.

Ми публікуємо одночасно два матеріали.

Ця публікація містить аналіз стану допомоги ЄС Україні та рекомендації про її зміни. Тут і поради бути жорсткішими у діалозі з Києвом, і позиція щодо надання летального озброєння.

Також до вашої уваги – огляд рівня допомоги різних держав-членів ЄС, від друзів Києва до тих, хто відверто саботує підтримку, від Німеччини до Греції і від Литви до Мальти.

* * * * *

В листопаді 2013 року українці зібралися на Майдані, протестуючи проти відмови Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄС. В цей час українська політика перетворилася на хаос.

Майдан почав ланцюг подій, який призвів до анексії Криму і триваючої війни на Донбасі, до зміни політичного керівництва і поставив Україну на шлях реформ.

Україна була однією з найбільш "совєтизованих" республік в СРСР, та й досі зберігає багато найгірших організаційних характеристик того часу.

Реформи в Україні – це фактично "десовєтизація".

Зусилля щодо реформування України досягли певного прогресу в останні два роки. Реформи тривають майже у кожній ланці державного апарату, попри те, що Україні довелося зіткнутися з викликами щодо її територіальної цілісності та з російською агресією.

Але результати цього процесу наразі є неоднозначними.

Україна досягла великих успіхів у деяких галузях, зокрема оборонному секторі, банківському та аграрному. Але реформи в ключових державних органах, зокрема в судовій системі, так і не дали результатів.

ЄС та його держави-члени надавали Україні фінансову та експертну допомогу. Ця допомога виявилася особливо корисною в питаннях дерегулювання, розвитку сільських районів, реформи енергетичної галузі. Попри деякі проблемні питання, європейська підтримка в цих сферах в цілому увінчалася успіхом.

Допомога ЄС та країн-членів допомогла принести більші зміни у цих сферах, ніж Україна бачила за всі роки незалежності.

За роки, що минули після Майдану, Україна прийняла більше законів, ніж будь-яка інша європейська країна. Прозорість збільшилася, і був введений додатковий контроль для придушення корупції.

Але є сфери, де зусилля ЄС не були вдалими.

Євросоюз не допоміг прискорити втілення ефективної судової і адміністративної реформи, тобто реформи центрального державного апарату. Відсутність прогресу в цій сфері ускладнює реформи в інших областях.

Очевидно, що ЄС мав більше тиснути на керівництво країни задля поглиблення судової та адміністративної реформ. Замість цього багато дипломатичної енергії було витрачено на Мінський процес, який перебуває у глухому куті.

В деяких європейських країнах є втома від України і скептичні настрої.  Але уряди цих країн повинні знати, що Україна зможе реформуватися.

Вона просто потребує ефективної підтримки та порад, частина з яких може бути надана Євросоюзом.

Так, іноді ця підтримка та рекомендації не досягають цілей, але є речі, на яких ЄС повинен зосередитися зараз, щоб допомогти змінити Україну.

Існує також регіональний розрив у готовності держав-членів ЄС надати допомогу Україні. Тоді як північні і східні держави-члени активно підтримали перехід України, низка західних і південних держав-членів не беруть в цьому участі. Цей дисбаланс підриває ідею європейської солідарності і згуртованості та, зрештою, ефективність ЄС як політичного гравця.

Італія, наприклад, забезпечує навіть меншу допомогу Україні, ніж її надає Словенія.

Франція, Іспанія та Італія разом дають менше, ніж будь-яка з країн Балтії.

Щоби просувати процес реформ, ЄС повинен продовжувати спілкуватися з українською громадськістю, надавати їм докази впливу реформ, свідчення прогресу за Мінськими домовленостями. Потрібно переконати українське суспільство, що сепаратисти на сході країни не отримають впливу (на процеси в державі).

Євросоюз повинен допомогти завоювати серця і уми українців завдяки послідовній і чіткій комунікації. Її відсутність призведе до подальшого розчарування під час тривалого реформування країни.

ЄС має зосередитися на судовій та адміністративній реформі. Реформування цих секторів є найважливішим.

Один зі шляхів підтримки судової та адмінреформи – робота європейських дипломатів та експертів в українських адміністративних структурах. Це дозволить передавати досвід і надасть певний контроль над процесом реформ.

ЄС матиме більше важелів для просування реформ, якщо буде дотримуватися своїх зобов'язань перед Україною.

Після проведення Україною реформ для лібералізація візового режиму Євросоюз повинен виконати свою обіцянки і скасувати візи.

В іншому разі він ризикує відштовхнути українців від процесу реформ.

Одним з ключових факторів, які стримують зусилля по проведенню реформ в Україні, є відсутність спеціально створених "команд з реформування". Євросоюз повинен просувати ідею створення спеціалізованих "підрозділів з реформування" в кожному міністерстві України, щоби там були виділені співробітники, які працюють над здійсненням реформ.

Це сприятиме тому, щоби реформи стали пріоритетним напрямком для міністерств.

Попри реформи, триває конфлікт на сході країни. ЄС повинен підтримати Україну в цій боротьбі.

Для цього Євросоюз має вжити заходів для реформування українських збройних сил, щоб вони були краще оснащені для боротьби з російською загрозою, а також бути готовим надати летальне озброєння, якщо будуть дотримані необхідні умови.

Українська економіка є слабкою, з високим ступінь фінансової невизначеності.

ЄС має переконатися, що допомагає економічним перетворенням в Україні, але також – процесу деолігархізації, вибираючи для підтримки малі та середні підприємства, власниками яких є звичайні люди, а не олігархи.

Крім того, Євросоюз повинен продовжувати підтримку розвитку сільських районів, зважаючи на те, що під час реформи сільськогосподарського сектора на багато невеликих фермерських господарств чекають важкі часи. Україна має один із найбільших аграрних секторів в Європі, і посилення підтримки реформ у цьому секторі може забезпечити перехід до європейських стандартів якомога легше.

Можливо, найбільшою є потреба, щоби Євросоюз був прямим та відвертим щодо проблем, які виникають на шляху реформ.

ЄС був занадто м'яким в Україні.

Європейські дипломати повинні бути якомога прямолінійнішими, чітко вказуючи на тих, хто несе відповідальність за затягування реформ.

Тільки таким чином можна домогтися реального прогресу.

Реформа України за самою своєю природою є тривалим, затяжним процесом. Навіть якщо українська влада була б прихильнішою до реформ, ця робота розтягнулася б на роки.

ЄС повинен зрозуміти це. Неприпустимо демонструвати свою втому від України.

Євросоюз повинен підтримати Україну на її шляху до членства в ЄС, щоб не сприяти ще більшій нестабільності на своєму східному кордоні.

Пропонуємо прочитати також огляд рівня допомоги різних держав-членів ЄС, від друзів Києва до тих, хто відверто саботує підтримку, від Німеччини до Греції і від Литви до Мальти.

Автор дослідження: Густав Гресель, European Council for Foreign Relations

Переклад "Європейської правди", публікується зі скороченнями

Переклад українською та публікація здійснені з дозволу ECFR