Лівий крен Молдови. Чи можливо зупинити друга Путіна на шляху до президентства

Щоб зрозуміти, що означає в Молдові пост президента країни - варто поглянути на будівлю його Адміністрації.

Вже більше семи років найчастішими відвідувачами президентського офісу є бродячі собаки, які для центральної частини Кишинева – явище досить звичне.

Розгромлену в ході квітневих заворушень 2009 року Адміністрацію президента Республіки Молдова влада країни намагалася відновити і навіть заново засклила розбитий фасад, повернувши будівлі первісний вигляд. Однак внутрішній ремонт і відновлення гранітних сходів для державного бюджету виявилося непосильним завданням, і сьогодні це в якомусь сенсі головне будівництво країни стоїть замороженим, ховаючись від очей жителів молдавської столиці за триметровим парканом.

Хто буде господарем цього будинку, громадяни Молдови будуть вирішувати 30 жовтня, коли в республіці пройдуть вибори президента.

У Молдові це перші за майже двадцять років прямі вибори глави держави.

У 2000 році, після прийнятих змін до конституції, РМ стала парламентською республікою, і право на обрання президента перейшло до депутатів парламенту. Навесні 2016 року Конституційний суд визнав недійсними зміни 16-річної давності і, тим самим, повернув громадянам їх демократичне право.

Усього на посаду глави республіки претендують 10 кандидатів, з яких явним фаворитом є лідер проросійської Партії соціалістів Ігор Додон.

Ще два роки тому 25% голосів на парламентських виборах сприймалася соціалістами як небувалий успіх. Цей успіх тоді пояснювали "підтримкою Кремля" - на білбордах висіли фотографії молдавського опозиціонера разом з Володимиром Путіним.

Невдалі реформи влади, що проводяться під гаслами про євроінтеграцію, а також великі корупційні скандали, пов'язані з непрозорою концесією кишинівського аеропорту і виведенням з банківської системи країни одного мільярда доларів, сприяли зростанню популярності лідера лівої опозиції.

Як показують останні соцопитування, Додон в першому турі виборів може отримати до 40-45%. Головна інтрига – хто складе йому компанію у другому турі.

Реальні шанси продовжити боротьбу після 30 жовтня є у кандидата від партії "Дія і солідарність" (рум. Partidul Acţiune şi Solidaritate — PAS) Майї Санду.

Тиждень тому свою кандидатуру на її користь зняв партнер по правій опозиції, лідер Партії "Гідність і правда" Андрій Настазе, а також дві партії ліберального напрямку.

Однак її основний козир - підтримка з ЄС. Ще до політичної кар'єри в Молдові Санду два роки пропрацювала у Вашингтоні радником виконавчого директора Світового Банку, тому увага до неї з боку Заходу ні для кого сюрпризом не стала.

Саме Санду виглядає кандидатом, найбільш бажаним для Заходу. Принаймні - для європейських правих.

Доказом цього стали фотографії, розміщені у Twitter Європейської народної партії (ЄНП). На них Майя Санду зображена з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, головою Європейської ради Дональдом Туском і головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером в ході Саміту ЄНП.

При цьому в підписі до знімків зазначалося, що

лідери ЄНП "схвалили і підтримали єдиного правоцентристського кандидата в президенти Молдови".

Цікавий момент - ЦВК Молдови вже виніс Санду попередження за ці фото. За скаргою Додона було прийнято, що вони - іноземний вплив на вибір громадян. Щохарактерно, така норма у законодавстві Молдови з'явилася після використання під час виборів 2014 року фото самого Додона разом із Путіним.

Будь-як, така підтримка - серйозний удар по ще одному кандидату, який має всі шанси пройти в другий тур - лідеру правлячої Демократичної партії (ДПМ) Маріану Лупу. Незважаючи на особистий рейтинг близько 6%, кандидат ДПМ може досягти помітного результату за рахунок величезного адмінресурсу, яким володіє очолюваний демократами уряд.

Важливим учасником перегонів є так само публіцист Дмитро Чубашенко, який виступає кандидатом від Нашої партії (НП) скандального політика і жорсткого критика правлячого режиму Ренато Усатого.

Сам Усатий вже двічі був змушений відмовитись від особистої участі у виборах. Два роки тому, за добу до виборів у парламент партію Усатого зняли з перегонів "за порушення виборчого законодавства". Цього разу за тиждень до президентських виборів молдавський суд видав ордер на арешт лідера НП за звинуваченням у замовленні вбивства російського банкіра Германа Горбунцова в 2012 році. Арешту, втім, він уникнув, завчасно полетівши до Москви, де вже встиг провести зустріч з молдавськими співвітчизниками і зробити серію заяв про політичний характер свого переслідування.

Тут цікаво відзначити курйозний факт: у квітні 2014 року молдавська прокуратура висунула аналогічне звинувачення, тільки у Горбунцова і Усатого в ньому були протилежні статуси – Горбунцова звинувачували у спробі організації замовного вбивства Усатого, який, за версією самого банкіра, "рейдерським шляхом" захопив акції молдавського Universalbank, що належали йому.

Особливістю цих виборів є зміна геополітичного дискурсу, що панував протягом майже десяти років в періоди виборчих кампаній.

Тема протистояння "проєвропейських" і "проросійських" сил на цей раз відійшла на другий план. Заклики "Поверніть мільярд!" звучать набагато частіше і голосніше за обіцянки "привести Молдову в ЄС".

Не в центрі суспільної уваги знаходяться і ідеї об'єднання Молдови з Румунією, які на цих виборах просувають відразу два кандидати-аутсайдери. Головним же криміналом і страшилкою у пропаганді кандидатів є зв'язок з молдавським олігархом Володимиром Плахотнюком, якого звинувачують, ні багато ні мало, в захопленні молдавської держави.

Практично всі претенденти на президентське крісло за час виборчої кампанії удостоїлися один від одного ярлика "кандидат Плахотнюка". Уникання звинувачень на його адресу усіма розцінювалося як доказ залежності від олігарха, а критика з вуст самого Плахотнюка призводила до зростання популярності.

Одним словом, не будучи кандидатом у президенти, Плахотнюк примудрився стати найбільш цитованою, фактично, центральною фігурою цієї кампанії.

Де міфотворчість, а де реальність у розмовах про політичний вплив Володимира Плахотнюка, розібратися непросто. Тим не менше, можна стверджувати, що ці вибори для нього справді мають велике значення.

Плахотнюк з'явився у навколовладній орбіті ще за комуністів і, будучи вмілим маніпулятором, успішно пережив зміну режиму в 2009 році. За демократичного європейського правління він не тільки зберіг позиції в бізнесі, але і зміг поширити вплив на державні інститути.

Потім стався арешт його головного конкурента, лідера Ліберально-демократичної партії Володимира Філата, якого звинуватили в причетності до виводу з трьох молдавських банків мільярда доларів.

Після політичної нейтралізації Філата Плахотнюка стали називати фактичним "господарем" Молдови.

Тому майбутні вибори президента для Плахотнюка, що "захопив державу", – це пошук гарантій недоторканності для своїх бізнес-активів та особистої безпеки. Або в особі нового президента він отримає такі гарантії, або буде запущений механізм перебудови владної системи, першим кроком до чого буде спроба розпуску парламенту.

Що стосується наступництва державного курсу, то

навіть перемога на виборах проросійського фаворита, навряд чи приведе до радикального перегляду прозахідного вектора Молдови.

І справа не тільки в обмежених повноваженнях президента, які відповідають парламентській формі правління.

Той же Додон у своїх виступах робить акцент не на денонсацію Угоди про асоціацію з ЄС, а на перегляд тих його положень, в яких страждають інтереси молдавської сторони. Також він заявив про плани провести референдум про підтримку УА. Втім, без згоди парламенту такий референдум провести неможливо. А значить - такі заяви не матимуть продовження. 

Багато в чому це пов'язано з безальтернативністю фінансової допомоги ЄС. З 2007 року вона склала близько 1,5 млрд. євро, половина з яких – безоплатні гранти. Як стверджують економісти, при дефіциті державного бюджету і скороченні соцвитрат, єдина для Молдови можливість підтримувати фінансову стабільність і виконувати соціальні зобов'язання – це продовження співробітництва з іноземними донорами.

Ще одна зміна - з агітації соціалістів зникла і тема вступу Молдови у Митний союз.

Ще кілька років тому Ігор Додон логічно міркував про складнощі участі Молдови у цьому проекті, пов'язаних з територіальним розташуванням РМ і РФ, між якими знаходиться Україна. У контексті нинішніх відносин Києва і Москви цю тему на найближчі роки можна вважати закритою.

Втім, у разі його перемоги, Києву варто очікувати нових проблем у взаєминах з Кишиневом. В статусі кандидата в президенти Додон вже встиг назвати Крим російською територією.

У статусі президента Додон не зможе формувати зовнішній курс Молдови, проте має достатньо можливостей для створення конфліктів.

Автор: В'ячеслав Крачун (Кишинів),

для "Європейської правди"