Навряд чи хтось візьметься сказати, що головна європейська новина минулих вихідних "сколихнула Брюссель". Швидше навпаки: європейські посадовці намагаються не коментувати її або обмежуються коротким "взяли до відома".

Йдеться, звісно ж, про референдум щодо розподілу мігрантів, який відбувся за ініціативи угорського уряду. Референдум, який в уряді  вважали апріорі переможним і який сенсаційно провалився через низьку явку.

Та відсутність коментарів не означає, що в Європі не слідкують за угорськими подіями.

Швидше, ніхто не знає, як лідер Угорщини Віктор Орбан діятиме далі.

Наразі можна говорити, що Європа уникла найгіршого сценарію. Але лишилися погані.

І небезпека тут виходить не лише від угорської, а й від європейської влади.

Спробуємо розібратися, яка саме.

Що відбулося в неділю?

Дуже коротко нагадаємо про суть голосування, що дістало назви "референдум щодо мігрантів" та "референдум про квоти".

Уряд Угорщини у своїй суперечці з Брюсселем вирішив задіяти "глас народу". На референдум винесли таке питання: "Чи хочете ви, щоб ЄС мав право зобов’язати Угорщину до обов’язкового розселення негромадян Угорщини навіть без згоди на це угорського парламенту?"

По суті, уряд Віктора Орбана хотів мати ще один козир, щоби не виконувати зобов’язуюче рішення Ради ЄС про перерозподіл мігрантів, які зібралися у прикордонних державах-членах ЄС. Нині йдеться про незначну кількість, майже 1300 людей (хоча їх угорці також не прийматимуть, з принципових міркувань). Та згодом, побоюються в Будапешті, до них можуть спрямувати значно більшу кількість біженців з Близького Сходу та з Африки (аргументи угорської влади див. у публікації "Угорщина кидає виклик Євросоюзу: міграційна суперечка, здатна розірвати ЄC").

Опоненти Орбана обрали найвигіднішу тактику. Вони агітували не йти на референдум.

І зрештою – виграли.

На виборчі дільниці прийшло лише 43% виборців. І хоча переважна більшість із них проголосувала за урядову ініціативу, але вона не набрала мінімального порогу у 50% голосів. Відповідно, референдум був визнаний недійсним. Попри те, що 98% з тих, хто прийшов на дільниці, підтримали пропозицію прем’єра. Як відомо, опоненти уряду обрали "тактику ігнорування" і закликали своїх прибічників не приходити на дільниці.

Поза тим, уряд спробував переконати всіх, що він не програв, а виграв на референдумі. Для цього, щоправда, він сховався від преси – "прес-конференцію" прем’єра провели за відсутності журналістів, лише з телеоператорами.

Чи "назавжди" програла Угорщина
у суперечці про мігрантів?

Можна впевнено говорити, що рішення про неучасть Будапешта в розподілі мігрантів не буде скасоване.

Для угорської влади це – принципове питання.

В уряді Орбана вже шукають інші юридичні важелі для цього. Зокрема, прем’єр вже заявив про наміри ухвалити поправки до Конституції, які заблокували би можливість "примусового" розподілу мігрантів, без згоди на це парламенту країни.

Тому Будапешт має всі підстави говорити про те, що всі плани будуть втілені. Всі, без винятку.

В інших питаннях міграційна політика країни також лишається без змін.

Зокрема, Угорщина, яка ще в 2015 році збудувала стіну з колючого дроту на кордоні з Сербією, нині планує додатково посилити фізичний захист свого кордону. Побудова стіни з колючого дроту є внутрішнім питанням Угорщини, це питання не виносилося на референдум і провал голосування не впливає на рішення уряду.

Фото The Independent

І те, що організації із захисту прав людини та окремі країни критикують Угорщину за цей паркан, а окремі виробники відмовляються продавати колючий дріт для нього, не змінює плани Будапешта.

Там резонно відповідають: захист кордону є не лише правом, а й обов’язком країн-учасниць Шенгену. Тому "стіна" не тiльки залишиться, але й має стати потужнішою.

Якої загрози уникнув Євросоюз
через поразку Орбана на референдумі?

Навряд чи хтось назве "новиною" те, що в ЄС стрімко зростає популярність ультраправих сил. Цей процес триває вже кілька років поспіль, він розпочався ще до міграційної кризи, а після її початку проблема суттєво загострилася.

Нині можна навіть говорити про системну загрозу єдиній Європі з боку націоналістичних партій.

Те саме стосується розквіту партій відверто популістичного штибу. Проблема, до якої Україна давно звикла, для Європи є новою. Греція, Італія, Польща – неповний перелік країн, де популісти не лише опинилися в парламенті, а ще й отримали потужну фракцію. На черзі – вибори у Франції, в Німеччині, Голландії...

Повсюди у програмах популістичних партій є заклик обмежити вплив ЄС і виконувати "не всі рішення Брюсселя".

Угорський "референдум щодо мігрантів" багато хто вважав прецедентом. 

В разі перемоги угорського уряду – якби Орбан на підставі референдуму міг зупинити рішення Ради ЄС – низка країн могли піти тим самим шляхом.

І не лише у питаннях міграції.

Але функціонування Євросоюзу можливе лише в разі, якщо всі країни-члени виконують спільне рішення. Інакше вже наступного року десь у Німеччині чи Франції, приміром, може відбутися референдум про те, що Берлін або Париж відмовляється перераховувати кошти до бюджету ЄС. Або встановлює власні правила торгівлі, або не визнає безвізовий режим з Україною тощо.

Це був би прямий шлях до занепаду єдиної Європи. І цього, мабуть, найбільше побоювалися противники референдуму.

Ми недарма згадали про український безвіз.

Річ у тім, що єдиний ринок навряд ЄС чи є зоною ризику – він вигідний всім країнам, і питання, пов’язані з його роботою, навряд чи здобудуть підтримку на референдумі. А от зовнішня політика – благодатне поле для популістів.

Недарма саме українське питання, як пам’ятаємо, було винесене на схожий референдум у Нідерландах.

Отже, для нас цей підсумок голосування є без сумніву бажаним.

Нові загрози "плану Б"

Водночас, нинішній результат точно не є безпечним для Європи.

І про його приховану загрозу наразі майже не згадують.

Ми вже писали про те, що конфлікт між Будапештом і Брюсселем має також персональну складову. Угорський прем’єр Віктор Орбан та президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер відверто недолюблюють один одного, а свого часу Орбан голосував проти призначення Юнкера на посаду керівника ЄК.

І йдеться не лише про особистісні моменти – угорський лідер  та його візаві з Брюсселя розходяться у баченні того, яким має бути Євросоюз і  як він має змінитися.

Президент ЄК – прибічник найтіснішої інтеграції в ЄС, він лобіює посилення повноважень Брюсселя. Угорський прем’єр – затятий супротивник цього шляху.

Це – головна ціннісна розбіжність між політиками. Саме це є першопричиною нинішнього конфлікту (та, зрештою, референдуму).

В Будапешті скаржаться, що Брюссель за нинішнього складу комісії нерідко виходить за межі повноважень і втручається у внутрішні справи країн-членів, а ще – хочуть внести зміни до установчих договорів ЄС, обмеживши права Єврокомісії. Що, в свою чергу, не подобається Юнкеру.

Тому в Брюсселі також слідкували за угорським голосуванням і чекали на його результати.

Звідси виходить загроза, про яку ми згадали.

Дуже не хотілося би, щоб керівництво Єврокомісії сприйняло провал угорського референдуму як власну перемогу і як сигнал до того, що можна і надалі йти на конфлікт з країнами-членами. В тому числі у міграційному питаннi. Адже – хай як ми ставимося до Орбана (а його справді є за що критикувати) – але він є не єдиним в ЄС, кому не подобається активність Брюсселя.

Показовим прикладом тут є минулорічне рішення про розподіл мігрантів.

Хоча публічно проти нього протестують лише Угорщина та Словаччина (і прем’єрів цих країн небезпідставно звинувачують у схильності до ксенофобії), але по факту це рішення виконане лише на 13%. Що не завадило ЄК підготувати новий проект про "безлімітний розподіл" мігрантів.

То чи варто і надалі просувати проекти рішень, які не знаходять підтримки і не виконуються країнами ЄС? Чи не призведе це до нових спалахів антиєвропейськості в інших країнах та додаткового руйнування європейської єдності?

Брюссель має зважити всі ризики і дати відповідь на це питання принаймні для себе.

Автор:

Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"