Як і Україна, Грузія визначила одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики вступ до НАТО.

І так само, як і у випадку з Україною, найближчим часом такого членства очікувати не варто. Поки Грузія не може навіть отримати ПДЧ. І так само, як і в нашому випадку, причина обережності Альянсу – геополітика. А саме – російський фактор.

Та є одна відмінність.

У Грузії давно відмовилися від підходу "членство або нічого", але вважають, що зможуть приєднатися до Альянсу пізніше.

Кореспондент "Європейської правди" поїхав до Грузії, щоб з'ясувати, що являє собою "грузинський шлях" євроатлантичної інтеграції.

"Політична ситуація в Європі змінюється. Вікно можливостей (для вступу в НАТО) неодмінно відкриється, і ми маємо бути готові до цього моменту", – пояснив ЄвроПравді державний міністр Грузії з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Давид Бакрадзе (інтерв'ю з ним ЄП публікувала раніше).

При цьому, розуміючи, що повноцінного членства в Альянсі найближчими роками очікувати не варто, в Грузії вирішили максимально використовувати ті можливості, які їм готовий надати НАТО зараз. Як виявилося, це не так вже й мало.

Зараз НАТО реалізує в Грузії кілька програм з підвищення обороноздатності країни – від логістики до адміністрування. У міністерстві оборони кажуть, що їхня мета – повністю адаптувати Грузії до членства. У Тбілісі розраховують, що вступ буде можливий навіть в обхід традиційного механізму ПДЧ, який досі був обов'язковий для країни-кандидата.

Найвідомішим спільним проектом став "НАТО-Грузія Спільний центр підготовки та оцінки" (JTEC, NATO-Georgian Joint Training and Evaluation Centre), який урочисто відкрили минулого року.

Саме про нього ви найчастіше чуєте у Брюсселі, якщо йдеться про успіх співпраці з Тбілісі.

Центр, запевняють у грузинському Міноборони, не має аналогів у країнах, що не входять до Альянсу.

ЄвроПравда вирішила відвідати Центр, щоб оцінити, чим така підготовка відрізняється від консультативної допомоги, що надається Україні.

Центр знаходиться на території грузинської військової бази "Крцанісі", що в 20 хвилинах їзди від Тбілісі.

На перший погляд – звичайна військова частина, хіба що з "євроремонтом". Тим більше, що основні роботи зі створення Центру ще не завершені, хоча з початку 2016 року тут проводяться тренування. Зокрема, штаб JTEC досі знаходиться в приміщенні ще радянських часів, хоча у вересні вже почали зводити нову будівлю.

Та головне – зовсім не будинок. В Центрі на постійній основі працює сім натовських інструкторів. Точніше, шість, оскільки один з інструкторів делегований Фінляндією, що не входить до Альянсу.

Керівників Центру двоє – один від Грузії і один від НАТО.

Керівник з боку Альянсу, офіційно – голова групи радників JTEC, норвезький віце-полковник Ян Маріус Нільсен лише влітку прибув в Тбілісі і готується працювати в Грузії ще два роки.

За його словами, основні відмінності JTEC від звичайних навчальних центрів – акцент на колективній роботі.

"Ближче до 2019 року ми вже плануємо тренувати паралельно на декількох рівнях – від роти, яка проходитиме тренування в польових умовах, до батальйону і бригади – в симуляційному центрі. Ми розраховуємо, що солдати, які прибули в Центр, вже мають певні навички, а наше завдання – навчити їх краще взаємодіяти", – каже він.

З такими оцінками згодні й у грузинському Міноборони. "У нас і раніше працювали натовські інструктори, але поява спеціального центру – це зовсім інший рівень співпраці.

Сім офіцерів НАТО – це ще не все. Насправді кожного з них курирують на батьківщині. І коли ми потребуємо технічної допомоги, яку інструктори не готові надати – в столицях країн дуже швидко шукають відповіді на всі наші питання.

Ключова відмінність – саме в цій швидкості",

розповідає перший заступник міністра оборони Грузії Лела Чіковані.

Сам полігон на тренувальній базі невеликий – за необхідності тренування проходять на інших полігонах. На базі "Крцанісі" військовослужбовці живуть, проходять теоретичні заняття. Також на базі відбуваються навчання для старших за званням офіцерів.

За комп'ютерами при цьому сидять командири взводів, а армійське керівництво розташовується у дворі – у таборі, що імітує польові умови.

"Повномасштабні навчання – це дуже дорого. А головне, вони супроводжуються купою дрібних помилок, які треба виправляти по ходу навчань і які відволікають від головної мети. Комп'ютерне моделювання дозволяє знайти ці помилки і виключити їх, причому з набагато меншими витратами", – пояснюють у Центрі.

Для цього командири підрозділів моделюють розташування і дії своїх солдат, виконуючи команди "штабу".

Навчання в JTEC відбувається безперервно – військові підрозділи змінюють один одного. "Вже є розуміння, що хороші результати, показані в Центрі – запорука кар'єрного зростання. А це хороший стимул для офіцерів", – каже полковник Григол Челідзе.

До речі, в березні в Центрі навчались і українські офіцери – їх запросили пройти курс логістики. Поки це перший прецедент, коли в новому Центрі навчалися військові з третіх країн – не з Грузії і не з держав-членів Альянсу. Втім, у Міноборони Грузії уточнюють – ця практика триватиме.

Залишається питання – яким є практичний ефект роботи Центру?

Іншими словами – чи стала за останній рік грузинська армія боєздатнішою?

Тут, у Грузії, дають оптимістичні оцінки. Та й західні експерти впевнені, що на це питання можна відповісти "так".

"Дуже багато розмов точиться про те, буде членство чи ні. Але це – політичне питання, і це треба розуміти. Якщо ж брати військову складову, то багато країн, вступивши до НАТО, витрачали чимало років, щоб привести свою армію у відповідність зі стандартами Альянсу", – пояснює керівник зв'язкового офісу НАТО в Грузії Білл Лахью.

Представник Альянсу визнає, що Грузія вже зараз набагато адаптованіша до взаємодії з НАТО, ніж східноєвропейські члени в момент вступу.

"Навіть якщо відкласти розмови про членство, НАТО надає безліч інструментів для модернізації нашої армії. І наше завдання – максимально повно скористатися ними.

Зрештою, це також наближає момент нашого вступу", – вважає Лела Чіковані.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди",
з Тбілісі