Після другого туру президентських виборів у Болгарії перемогу, за даними екзит-полів, отримав соціаліст із проросійськими поглядами Румен Радєв. Він отримав щонайменше 60% голосів, обійшовши свою опонентку від партії ГЕРБ Цецку Цачеву.

Таким чином, це вже друга країна (після Молдови), стратегічно важлива для України, де минулими вихідними до влади прийшли дружні до Кремля сили.

При цьому, якщо перемога кандидата-соціаліста у Молдові була очікуваною, то у Болгарії шанси двох ключових кандидатів були приблизно рівними. Уряд навіть пообіцяв подати у відставку, якщо його кандидат не переможе у першому турі.

Виникає питання: чого тепер чекати від Болгарії? Блокування антиросійських санкцій та участь у спільних енергетичних проектах з РФ? Принаймні, у Кремлі вже заявили, що їм імпонують деякі заяви переможців виборів у Молдові та Болгарії. Або обмежиться лише порожніми заявами, що не вплинуть на курс країни?

Звичайно, можна сказати, що промови кандидата в президенти, висунутого коаліцією на чолі з опозиційною Болгарською соціалістичною партією, і політика президента країни мають багато відмінностей.

Однак вже сьогодні слід назвати ті больові для України точки, які Румен Радєв озвучував під час своєї президентської кампанії, і які, вірогідно, залишаться незмінними.

Ставлення Румена Радєва до Росії та її агресивної політики не може не насторожувати Україну. Звинувачення на його адресу у проросійських поглядах пов’язані з його заявою, що Крим є українським де-юре, але російським де-факто, і що Росія не є ворогом Болгарії.

"Між двома народами існує багатовіковий духовний зв'язок, і він повинен бути розширений", - заявив перед виборами кандидат від соціалістів.

Одразу після своєї перемоги Румен Радєв амбітно заявив, що він працюватиме над відмовою ЄС від санкцій проти Росії.

Також він пообіцяв, що прагнутиме діалогу з Москвою, зокрема щодо нарощування торговельних обмінів.

Новообраний президент виступає за перенесення "відносин з Росією на ясну прагматичну основу". Такий підхід він пов’язує з тим, що "криза в Україні буде вирішуватись дипломатичним шляхом і не має перерости в конфлікт".

Втім, Радєв не повідомив, як, на його думку, може вирішитись криза, якщо Росія блокує будь-які мирні пропозиції, а це свідчить про відсутність у нього комплексного бачення ситуації.

Ще одним аргументом Радєва за розвиток діалогу з Росією є бажання зупинити потік біженців із Сирії, що стало серйозним викликом для безпеки Болгарії.

Вирішення цієї важливої для Софії проблеми він бачить через замирення Росії, не помічаючи, що саме вона спричинила ескалацію конфлікту і потоки нелегальних мігрантів до Європи.

Висловив Радєв і готовність обговорити з Путіним подальший розвиток двосторонніх економічних відносин.

Чутливою для України сферою цих відносин є енергетика, особливо участь Болгарії в російських енергетичних проектах, які спрямовані на посилення російського впливу в Європі. Вірогідно, що болгарська позиція щодо вже практично закритого російському проекту "Південний потік" не зміниться, адже свого часу уряд, очолюваний прем’єр-міністром від соціалістів Пламеном Орешарськи, зупинив участь Болгарії у цьому амбітному проекті.

Критичним на сьогодні питанням є недобудована болгарська атомна електростанція "Белене", яку мав звести "Росатом", що виграв суд проти Болгарії щодо зупинку будівництва.

З цього питання Радєв заявив, що Болгарія має добудувати цей енергетичний об’єкт, який відповідає російським інтересам та відновлює енергетичний діалог з Болгарією, яка демонструє зацікавленість у нових енергетичних проектах РФ, зокрема з будівництва газопроводу "Турецький потік".

Як військовий генерал, Румен Радєв заявив про наміри приділяти більше уваги безпеці країни, у тому числі й за рахунок розширення можливостей НАТО.

Тут генерал не уточнив, як одночасно проводити діалог з Росією і посилювати Альянс, проти чого категорично виступає Москва. Тож слід очікувати, що він дотримуватиметься досить стриманої політики щодо посилення східного флангу НАТО, щоб не дратувати Росію, адже тоді діалог з нею буде неможливий.

Радєв має намір розвивати партнерські відносини зі Сполученими Штатами, а першим питанням, яке він планує обговорювати з новообраним президентом США, назвав безпеку. Серед інших першочергових питань співпраці з Вашингтоном - інвестиції і розвиток нових технологій.

Румен Радєв висловив сподівання, що з новим президентом США Болгарія зможе налагодити необхідну комунікацію: "У нас традиційно хороші стратегічні відносини зі Сполученими Штатами. Таким чином, зміна однієї людини не вплине на них".

Погляди, висловлені кандидатом в президенти Руменом Радєвим, демонструють його схильність до багатовекторної політики через намагання налагодити дружні стосунки і з Росією, і з США, і з Китаєм, і всередині ЄС. Однак багатовекторна політика, як ми переконались на драматичному прикладі України, не призводить до бажаної стабільності і процвітання, а лише загострює проблеми. 

Обрання Радєва президентом Болгарії, хоч він і матиме обмежені повноваження, вже вплинуло на політику країни. Одразу після оголошення попередніх результатів голосування болгарський прем’єр-міністр Бойко Борісов оголосив, що його уряд подасть у відставку на найближчому засіданні парламенту.

Це означає, що країна може увійти у фазу політичної нестабільності, адже правляча партія ГЕРБ має у парламенті всього 84 із 240 мандатів. Принаймні опозиційна Болгарська соцпартія вже заговорила про можливість дострокових виборів.

Якщо ГЕРБ зможе утримати коаліцію як найбільша парламентська партія (друга за розміром Болгарська соціалістична партія має всього 38 мандатів), то вона зможе перезавантажити уряд.

У цьому випадку Україна може розраховувати на продовження вже існуючого курсу зовнішньої політики Болгарії та її позиції в ЄС і НАТО. Однак правляча коаліція все ж буде змушена "озиратись" на новообраного президента.

В будь-якому разі можна очікувати послаблення критичного ставлення Болгарії до політики Росії і приєднання Софії до когорти противників антиросійських санкцій в ЄС.

Втім, політика Болгарії залежатиме не тільки від новообраного президента Радєва та нового чи старого болгарського уряду, але й політики ЄС та США, які теж опинились на порозі змін.

Низка виборів в країнах світу, які вже відбулись, зокрема у Болгарії, або будуть проведені в найближчому майбутньому, провокують зміну міжнародної палітри. Україна мусить адаптуватися до нових реалій, щоб не втратити міжнародну підтримку у протидії російській агресії та захисті власних зовнішньополітичних інтересів.