Перемога з присмаком розколу: що чекає на Молдову з проросійським президентом

Опівночі на понеділок на вулиці під штабом Соцпартії Молдови було чути вигуки та скандування "Додон – президент!". Тут зібралася група однопартійців Ігоря Додона зі святковим тортом, щоби привітати його з перемогою на виборах.

Атмосфера свята у соціалістів була відчутна задовго до того – лідер президентських перегонів ще о 10 ранку оголосив про свою перемогу.

Його опонентка Майя Санду натомість кілька разів заявила, що вибори вже стали нечесними, та утримувалася від прогнозу щодо подальших дій. Її поразка була прогнозованою. "Немає аргументів, щоби сподіватися на перемогу, та дуже хочу вірити в це", - зізнався ЄП один з опозиційних лідерів у приватній розмові за кілька днів до голосування.

Хоча результат Санду виявився вищим за очікуваний – кандидат, яку ще кілька місяців тому вважали явно непрохідною, отримала аж 47,7%.

І це – попри відсутність коштів на рекламу та попри "чорну" агіткампанію, розгорнуту проти неї в Молдові.

Отже, переможець та переможений – визначені. Але запитання залишаються, і на них варто відповісти.

– То чи були вибори чесними? Чи справді молдовани підтримали проросійського кандидата, адже надходило чимало повідомлень про проблеми?

– Невже Молдова звертає з європейського шляху? Адже Додон говорив про можливе скасування угоди про асоціацію з ЄС.

– Що буде далі у відносинах з Україною? Враховуючи заяви про "російський Крим", що лунали від Ігоря Додона, це питання – вельми серйозне.

– І, нарешті, якою є найбільша втрата Молдови за підсумками передвиборчої кампанії 2016 року?

Відповіді на них – у статті "Європейської правди".

Президент закордону

В місті Бельці на півночі Молдови нещодавно ледь не розпочалися народні протести. Причина в тому, що тут взялися за ремонт офісу місцевого підрозділу міграційної служби. Містом поповзли чутки, що саме сюди завезуть частину з тих 30 тисяч сирійських біженців, яких Євросоюз має передати Молдові в разі перемоги Майї Санду. Мовляв, домовленість про це вже є.

Міф про сирійців – не жарт, він поширюється у ЗМІ, і йому вірить чимало людей (детальніше про фейки передвиборчої кампанії читайте в публікації "Смак молдовської вати: чому наші сусіди обирають проросійського президента").

А тому звинувачення Майї Санду про те, що вибори перестали бути чесними ще до дня голосування, мають підгрунтя.

Але чи можна говорити про голоси, вкрадені у день виборів? Навряд.

Мешканці Молдови справді хотіли обрати президентом проросійського кандидата. І навіть неймовірна активність виборців у закордонному окрузі, де закінчилися бюлетені для голосування, не врятувала ситуацію.

Треба визнати: проєвропейский шлях Молдови підтримують ті виборці, які вже обрали його самостійно – емігрувавши до ЄС.

Із 760 тисяч громадян Молдови, які підтримали Майю Санду, близько 100 тисяч віддали за неї свої голоси за кордоном.

Причому скарги опозиціонерки, що на дільниці в Лондоні, Дубліні чи Бухаресті не було спрямовано достатньо бюлетенів і через це її результат був занижений, не видаються серйозними. Значно більше приводів для скарг тут має Ігор Додон.

Його виборці – це молдовська діаспора та заробітчани в Росії. Але в РФ було відкрило 8 дільниць для голосування, а, до прикладу, в Італії – 20. Хоча кількість заробітчан у Росії – в кілька разів вища.

Та варто зауважити, що Соцпартія не лишила без відповіді "закордонну мобілізацію" прибічників Санду.

Асиметричною відповіддю проросійських сил була "мобілізація" у Придністров’ї та Гагаузії. Мешканці Придністров’я, які мають молдовські паспорти, голосують на дільницях у Нових Аненах, Резині та Дубоссарах. Сумарно тут проголосувало майже 15 тисяч людей за "додатковими списками".

В Гагаузії, як кажуть місцеві журналісти, був запущений адміністративний ресурс – директори шкіл та місцеві керівники просили людей будь-що прийти на дільниці; явка зросла на 13 тисяч людей порівняно з першим туром.

Тут, у глибоко проросійському регіоні, не потрібно було агітувати людей за Додона – аби лише вони прийшли на дільницю.

Одностайність людей вражає – в Гагаузії підтримка Додона склала 98,89%, а в одному з населених пунктів – досягла 100%.

Загалом електоральні симпатії Молдови виявилися поділені по регіонах. Столиця та центр дали трохи більше голосів Санду, на півдні та півночі Додон переміг з великим відривом.

І на цьому тлі проросійському кандидату може бути непросто виконати свою обіцянку "стати президентом всіх молдован".

Євросоюз чи Росія?

Ігор Додон в усіх офіційних заявах та інтерв’ю підкреслює: він був не "проросійським", а "промолдовським" кандидатом, а тепер буде "промолдовським президентом".

Та назви – штука оманлива. А по справах судити поки що зарано, бо до роботи майбутній президент ще не став.

Але заяви новообраного лідера Молдови – як до дня виборів, так і після – не лишають сумніву в тому, який вектор інтеграції він обрав для Молдови.

"Вперше за останні 7 років промолдовські, продержавні сили об'єдналися і проголосували за дружбу з Росією, за нейтралітет і за наше православ'я", - заявив новообраний президент в першому інтерв’ю після дня голосування.

"Ми вважаємо, що підписання угоди про асоціацію два роки тому не призвело до покращення рівня якості життя в Республіці Молдова. Ми відкрито виступаємо за стратегічне партнерство з Російською Федерацією", - додав він.

Доля угоди про асоціацію – найбільша інтрига. Перед виборами Додон обіцяв взагалі її розірвати.

Щоправда, згодом він визнав, що президент не має таких повноважень. За конституцією Молдови, глава держави представляє її на міжнародному рівні, підписує угоди, але не формує зовнішню політику і точно не може денонсувати асоціацію з ЄС.

В Молдові ключові повноваження має парламент і уряд. Тому Додон не приховує, що його задача – повне перезавантаження влади, із проведенням дострокових виборів та формуванням нового складу Кабінету міністрів.

До того ж, соціалісти (зі своїм дуже високим рейтингом) є не єдиною відкрито проросійською партією в Молдові. Окрім них, в країні діють комуністи та "Наша партія" молдовсько-російського бізнесмена Ренато Усатого. Разом вони впевнено отримають більшість голосів у парламенті в разі, якщо дострокові вибори відбудуться ближчим часом.

Та поза тим, буде поспішним стверджувати, що обрання Додона поховає угоду про асоціацію. Для лідера соціалістів вибори ще не завершилися – можна говорити, що від сьогоднішнього дня розпочалася парламентська кампанія. А тому його висловлювання і досі не позбавлені популізму.

Вільна торгівля з ЄС вигідна Молдові, тож навіть у разі зміни влади новий уряд навряд чи поспішатиме розривати цей  документ. І немає впевненості, що Росія надасть Кишиневу гідні компенсатори для такого кроку.

Отже, висновок: Молдова входить у період невизначеності. Не варто виключати розворот країни від мети євроінтеграції, але наразі він не є невідворотнім.

Крим чий?

Набагато більше визначеності, на перший погляд, у питанні погіршення стосунків Молдови з Україною.

Після передвиборчих заяв Додона про те, що "Крим – це Росія", а також подальшого недолугого пояснення про те, що він, мовляв, сказав це "як політик", а не як президент, дуже складно говорити про якісь позитивні очікування.

І навіть офіційний Київ, попри схильність Порошенка шукати компроміси у найбільш неприйнятних ситуаціях, зважився на демарш через цю заяву. З Кишинева відкликали на консультації посла України, причому перед від’їздом він показово зустрівся з прем'єром Філіпом, щоби продемонструвати:

Україна не має зла щодо Молдови в цілому. Погане ставлення – особисто до Додона.

І тому цілком імовірно, що Україна показово ігноруватиме новообраного президента. Візит Порошенка до Молдови, під час якого він зустрінеться з усіма – але лише не з Додоном – нині видається цілком реальним розвитком подій.

Та за даними, які надходять з Кишинева, можна зробити висновок, що новообраний молдовський лідер спробує запобігти цьому і домовитися з Києвом.

В штабі Додона запевняють, що вже ближчим часом від нього можуть пролунати заяви, які відкоригують його позицію з кримського питання.

Наскільки радикальною буде ця "корекція" і чи задовольнить вона Київ – наразі говорити зарано. Та, на думку автора даного тексту, Україна має продемонструвати принципову позицію. Заплющивши очі на дії Додона сьогодні, ми втратимо аргументи у діалозі з іншими державами завтра.

Українським дипломатам та президентові варто думати і про далекосяжні наслідки своїх дій.

На завершення – про те, яке відлуння можуть мати молдовські вибори для України та для всього регіону.

Дружба народу

"Я буду президентом для всіх, а не лише для тих, хто за мене проголосував", - заявив Ігор Додон на брифінгу, який відбувся в ніч на 14 листопада.

І, вже вкотре за виборчу добу, звернувся до свого опонента, Майї Санду, з проханням утриматися від вуличних протестів. "Я вас закликаю, шановний опоненте, давайте зробимо все, щоби у суспільстві був спокій... Зараз – не час для ненависті, ми не маємо розколювати суспільство", - заявив переможець виборів.

Слова про розкол відверто обурили молдовських журналістів, з якими спілкувався кореспондент ЄП.

Річ у тім, що саме Додон протягом усієї кампанії невпинно працював на розкол суспільства Молдови.

Історії про "європейську загрозу", брехня про міфічні "30 тисяч сирійців", фантазії на тему того, чи не є Санду лесбійкою – все це лилося на громадян Молдови зі сторінок офіційних ЗМІ Соцпартії та з ефірів телеканалів, які симпатизували Додону.

За підсумками цієї кампанії передвиборча Молдова нагадує передвиборчу Україну. Та сама поляризація суспільства, та сама міфізація як своїх кумирів, так і супротивників.

Вибори в Молдові перетворилися на гру "пан або пропав". "Свій або чужий" – не найкраще сприйняття в суспільстві, якщо ставиться завдання об’єднати країну.

До цієї поляризація додали дров і в штабі Майї Санду.

З їхнього боку не було потоку відвертої брехні та фейків, як від Соцпартії, але зараз, за підсумками виборів, прибічники та партійці PAS наполягають: компроміс не є можливим. У понеділок в Кишиневі розпочався мітинг за проведення "третього туру", його учасники твердять, що Додон не є президентом.  

Наразі немає підстав вважати, що ці протести матимуть реальний вплив на підсумки президентських виборів. Тут інше: по суті, обидві сторони вже увійшли у майбутню, парламентську передвиборчу кампанію. За цих умов про жодне примирення не може йтися. Швидше, варто чекати на загострення.

А в разі, якщо нова кишинівська влада вирішить змінити геополітичний вектор, суспільство може вибухнути.

Те, що відбувається, все більше нагадує Україну 2010 року, після перемоги Януковича.

Додон вже заявив, що він має намір збільшити свої повноваження, внісши зміни до Конституції.

І, насамкінець, ще одна обіцянка Додона, яка може болюче вдарити по Україні. Новообраний президент обіцяє вирішити придністровську проблему, створивши федеративну державу за участі Придністров’я.

Це – саме той сценарій, про який мріє Кремль. І саме той, який Москва нав’язує Україні. В разі його реалізації Кишинів втратить самостійність на зовнішньополітичній арені – будь-яка ініціатива, яка не подобається Кремлю, буде заблокована руками Тирасполя.

В цьому разі розмови про європейський вибір Молдови надовго втратять практичний сенс, а Москва отримає зручний підконтрольний плацдарм на південно-західному кордоні України.

І для нас це точно не є бажаним варіантом.

Автор: Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди"