У Болгарії 6 листопада 2016 року відбулися чергові президентські вибори, які проходили одночасно з обранням віце-президента країни та голосуванням на референдумі.

Ці вибори хоч і не принесли особливих сенсацій, але можуть надати Україні підґрунтя для певних висновків.

По-перше, явка виборців на голосування була обов'язковою. Тобто усі 6,8 млн болгарських виборців мають прийти і проголосувати за того чи іншого кандидата, яких на цьогорічні вибори було зареєстровано аж двадцять один.

У Болгарії передбачене виключення із реєстру виборців тих громадян Болгарії, які двічі не голосують на одних і тих самих виборах, наприклад президентських.

На попередніх президентських виборах в Україні у 2014 році явка виборців була порівняно високою – 60%, але вже на парламентських виборах того ж року вона знизилась до 52,4%. Україні також слід подумати про введення подібного механізму, який сприятиме підвищенню відповідальності та рівня участі громадян в управлінні державою.

Черга на виборчу дільницю в Софії. Фото Reuters

По-друге, на увагу заслуговують питання, які були винесені на референдум.

Болгари повинні були відповісти "так" чи "ні" на три питання: стосовно введення мажоритарної системи на парламентських виборах, обов'язкового голосування на виборах і референдумах, а також системи фінансування політичних партій – виділення бюджетних коштів для партій з розрахунку 1 болгарський лев (0,5 євро) за кожен отриманий голос на останніх парламентських виборах.

Сам референдум показує, наскільки болгарське керівництво долучає населення країни до ухвалення важливих державних рішень. А останнє із зазначених питань референдуму демонструє ступінь вирішення у Болгарії проблеми з фінансуванням політичних партій.

Цей досвід є цікавим, адже болгарський метод спонукає виборців до підвищення відповідальності та усвідомлення голосування за ту чи іншу політичну силу, якій вони віддають свій лев.

По-третє, передвиборча кампанія у Болгарії була сфокусована на майбутньому Європейського Союзу, загрозі від потенційного збільшення напливу мігрантів із сусідньої Туреччини і відносинах з Росією. Вона показала, що

у Болгарії зберігається російський політичний вплив, проявом якого став генерал Румен Радєв, висунутий коаліцією на чолі з Болгарською соціалістичною партією.

Він став несподіванкою президентських перегонів, а в ході передвиборчої кампанії отримав низку звинувачень у підтримці проросійської політики.

Кандидат від соціалістів заявив, що Росія не є ворогом, що Крим є українським де-юре, але російським де-факто, і виступив за скасування санкцій ЄС проти Росії.

Румен Радєв

Зовсім іншої риторики дотримувалась його головна конкурентка - Цецка Цачева, кандидат від ГЕРБ (Громадяни за європейський розвиток Болгарії).

Під час передвиборчих дебатів вона чітко заявила, що анексією Криму Росія порушила міжнародні договори та що необхідно виробити загальноболгарську позицію щодо санкцій ЄС проти Росії.

Втім, Цачева проводила збалансовану передвиборчу кампанію, одночасно заявляючи й про необхідність виділення компенсації державам, які постраждали від антиросійських санкцій. В такий спосіб вона намагалась заручитись підтримкою болгарського електорату, який тяжіє до проросійської позиції.

Цецка Цачева

Більш відвертим напередодні "дня тиші" був чинний президент Болгарії Росен Плевнелієв, якого підтримує ГЕРБ.

Він закликав болгар "проголосувати розумно" і підтримати "стійкі рішення", а також відверто звинуватив Росію у спробах послабити і розколоти Європу, що в російських ЗМІ було одразу ж оцінено як контпродуктивна риторика.

Найрезонанснішою стала заява Плевнелієва про потужні кібератаки на сайт болгарського ЦВК. Зокрема, президент заявив, "що його країна під час проведення референдуму і місцевих виборів торік потрапила під кібератаки, які майже напевно були пов'язані з Росією". Втім, про подібні атаки під час нинішніх виборів поки не кажуть. 

Найголовніше ж для України полягає в тому, що перший тур виборів не визначив, якому курсу, проєвропейському чи проросійському, надали перевагу виборці.

За попередніми підрахунками, перемогу в першому турі не отримує жоден кандидат, але лідерство, за результатами екзит-полів, здобув болгарський генерал Румен Радєв. За нього проголосували 25% виборців, на другому місці – кандидат від правлячої партії ГЕРБ Цецка Цачева, яка набрала 22,1% голосів.

Хоча президент Болгарії не має великих повноважень, але перемога чи поразка кандидата від ГЕРБ на президентських виборах суттєво вплине на внутрішньополітичний баланс в країні. В умовах, коли правляча партія ГЕРБ з 84 із 240 голосами в парламенті не змогла самостійно сформувати коаліцію після виборів 2014 року, новообраний президент від цієї партії може додати їй політичної ваги.

Отже, якщо перемогу отримає кандидат від ГЕРБ, про що буде відомо вже за тиждень, то Болгарія продовжить дотримуватись проєвропейської позиції, а Україна зможе розраховувати на її підтримку в ЄС і НАТО. 

Якщо ж переможе кандидат від соціалістів, то зовнішньополітична риторика Болгарії трохи схилиться у бік Росії.

Принаймні, наскільки дозволятимуть повноваження президента країни та вплив соціалістів у парламенті. Це може мати наслідки у вигляді підтримки пропозиції щодо перегляду антиросійських санкцій ЄС, їх поступового скасування та покрокового відновлення співпраці з РФ.

Крім цього, в рамках НАТО Болгарія може й надалі утримуватись від розміщення сил Альянсу на її території та поводитись стримано щодо участі в оголошеному розгортанні союзницької бригади у Румунії.

Такий результат добавить роботи українським дипломатам.

Автор: 

Віталій Мартинюк,

аналітик УНЦПД, 
асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма",

для "Європейської правди"