Політичний ландшафт ФРН упродовж трьох років, що минули з часу останніх виборів до бундестагу, зазнав суттєвих і навіть до певної міри драматичних змін.

Місцеві вибори, що відбулися в п'яти федеральних землях - Баден-Вюртемберзі, Саксонії-Анхальт, Рейнланд-Північній Вестфалії, Мекоенбурзі-Передній Померанії та Берліні - поставили доволі великий знак питання стосовно того, чи є успішною "велика коаліція" блоку ХДС/ХСС та соціал-демократів, а відповідно - чи можливе її повторення в бундестазі наступного, 19-го скликання.

Адже міграційна криза, яка супроводжувала всі 5 регіональних кампаній, ознаменувалася не лише втратою рейтингу для канцлерки ФРН, але й успіхом правопопулістської й євроскептичної партії "Альтернатива для Німеччини" (AfD), в серйозність намірів котрої вийти на федеральний рівень ще восени 2013 року навряд чи можна було вірити.

Саме тому так важко прогнозувати майбутній курс Німеччини. Навіть відновлення за результатами виборів нинішньої "великої коаліції" не означатиме продовження нинішнього курсу. Якими ж є нині проблеми й перспективи окремих політичних партій у ФРН?

Блок ХДС/ХСС

Оголошення Ангелою Меркель наміру бути кандидатом на наступний термін убезпечило її політичну силу від необхідності пошуку нового лідера й формування нової владної команди.

Ще після виборів-2013 циркулювали чутки про те, що нинішня каденція Меркель є останньою, у зв'язку з чим для неї "підшукували" наступників. В цьому контексті називали різні кандидатури, починаючи від чинного голови мінфіну Вольфганга Шойбле й закінчуючи головою оборонного відомства Урсулою фон дер Ляйєн.

Наразі рейтинг ХДС, за різними опитуваннями, складає від 30% до 33%. Це, звісно, не найкращий результат, однак християнські демократи залишаються найвпливовішою політичною силою Німеччини.

З іншого боку, ХДС необхідно запропонувати виборцям нові підходи, які дозволили б ефективно реагувати на виклики, що існують в сучасному світі, а також розв'язувати внутрішні проблеми.

Серед останніх відзначимо, приміром, питання сімейного оподаткування. Нинішнє законодавство передбачає надання податкових пільг особам, що перебувають у зареєстрованому шлюбі. При цьому одинокі матері чи батьки, які виховують дітей, не можуть претендувати на подібного роду пільги. Це ж стосується й осіб, що зареєстрували цивільне партнерство.

Актуальними проблемами є також запровадження зборів за пересування автошляхами на особистих транспортних засобах (PKW Maut), реформа соціального захисту (імплементація пакету Hartz IV) та реалізація цілей екологічної політики.

У заявах Меркель наразі відсутні чіткі наміри, які давали б змогу отримати уявлення про програму діяльності канцлера впродовж наступних чотирьох років. 

Однак, так чи інакше, її команді доведеться пропонувати виборцям щось нове.

Адже нинішній стан справ у Німеччині, Європі й світі кардинально відрізняється від того, що існував восени 2013 року, коли її кампанія була побудована на тезі "ви добре знаєте мене й мою політику".

Одночасно ХДС треба подолати суперечності з баварським ХСС.

Останній хоч і поділяє цінності ринкової економіки, з точки зору цінностей є більш консервативною політичною силою. Серед іншого, це виявляється у ставленні баварської партії щодо міграційної політики, яке нині, принаймні на рівні заяв, видається ближчим до риторики AfD, аніж до позицій Меркель. До того ж, в ХСС доволі сильними є голоси, які намагаються просувати відновлення діалогу з Росією та скасування економічних санкцій проти офіційної Москви.

Водночас, на противагу ХДС, в ХСС найближчим часом може постати проблема лідерства. І хоча керівник партії і прем'єр-міністр Баварії Хорст Зеєхофер демонструє готовність залишатися на чолі партії й уряду до чергових місцевих виборів, що відбудуться в 2018 році, низка експертів не виключає його дострокового виходу у відставку.

Соціал-демократи

За даними соціологічних досліджень, СДПН наразі має від 22% до 24% голосів виборців, що роблять її шанси на проходження до бундестагу і вплив на майбутні "коаліційні розклади" доволі високими попри втрату близько 7% рейтингу порівняно з результатами виборів-2013.

Більш того, СДПН вдалося стати чи не провідним ньюзмейкером Німеччини впродовж останніх двох тижнів, адже соціал-демократи змогли висунути власного кандидата - чинного голову МЗС ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра на посаду федерального президента як представника "великої коаліції".

Останній чинник робить обрання Штайнмаєра на найвищу політичну посаду Німеччини в лютому 2017 року майже доконаним фактом - цей успіх нинішній голова соціал-демократів Зігмар Ґабріель цілком може записувати до власних політичних здобутків.

Лідери соціал-демократів: Штайнмаєр та Ґабріель, а також Меркель

З іншого боку, особистість діючого федерального президента - колишнього східнонімецького дисидента та управляючого архівами тамтешніх органів держбезпеки Йоахіма Ґаука - ставить для майбутнього голови держави надто високу "планку" з точки зору авторитету. 

Одночасно із оголошенням щодо кандидатури Штайнмаєра розпочалися дискусії щодо його наступника чи наступниці на посаді голови МЗС, а також можливого кандидата в канцлери від соціал-демократів.

Відповіді на обидва питання має знайти з'їзд СДПН, що відбудеться в січні 2017 року. Про наявність канцлерських амбіцій вже дали зрозуміти як президент Європарламенту Мартін Шульц, так і лідер партії Зігмар Ґабріель.

Втім, не виключено, що амбіції стати кандидатом у канцлери від СДПН виявлять і деякі з її регіональних керівників. Зокрема, експерти не виключать такого кроку з боку голови уряду землі Північний Рейн-Вестфалія Ханнелоре Крафт. 

"Союз90/Зелені"

"Зелені" наразі є найбільшою політичною силою парламентської опозиції, тож актуальним є питання успішності їхньої опозиційної діяльності й того, як цю успішність оцінять виборці.

Наразі рейтинг "Союзу90/Зелених" сягає 10-13%, що на кілька процентних пунктів гірше за результат 2013 року. Тим не менш, не можна не відзначити успіх "Зелених" на весняних виборах в Баден-Вюртемберзі, де вони стали провідною політичною силою за підсумками перегонів.

Зважаючи на те, що рейтинг партії не сягає таких високих значень, як у ХДС/ХСС чи СДПН, їй значно складніше просувати власну політичну лінію. Це зумовлює необхідність вже зараз приглядатися до можливих варіантів коаліції.

Питання щодо того, хто вестиме "Зелених" на федеральні перегони, наразі теж далеке від з'ясування. До середини січня 2017 року в партії тривають праймеріз, метою яких є визначення двох провідних кандидатів.

Внутрішньопартійні вибори на початку лютого 2017 року мають встановити, хто з них очолить партію у федеральній кампанії. Основних претендентів на керівну роль в "Союзі90/Зелених" наразі чотири - це Сем Оздемір (чинний голова партії), Катрін Гьорінг-Еккардт (співголова фракції "Зелених" у бундестазі), а також Антон Хофрайтер та Роберт Хабек.

Зазначимо, що у кандидатів на посаду очільника "Зелених" немає єдиного уявлення як про можливі програмні засади їхньої кампанії, так і про потенційні міжпартійні союзи.

Катрін Гьорінг-Еккардт, приміром, в принципі застерегла партію від обговорення коаліційних питань, адже це, на її переконання, шкодить напрацюванню реалістичних пропозицій, з якими "Союз90/Зелені" виходитимуть на федеральні перегони. На її думку, екологічні аспекти програми "Зелених": форсований відхід від використання атомної енергії, потенційна відмова від вугілля й розвиток транспорту, що не шкодить довкіллю, - мають бути основними пунктами, на яких концентруватиметься її політична сила.

Голова ж партії Сем Оздемір вважає, що перевагу в новій програмі "Зелених" слід надати соціальним питанням.

Партія "Ліві" (Die Linke)

Дана політична сила наразі теж представлена в бундестазі, хоча частина її фракцій перебуває під наглядом Федерального відомства з охорони конституції, а сама партія веде свій політичний "родовід" від Соціалістичної єдиної партії Німеччини, яка стала основою лівоавторитарного режиму в Східній Німеччині, що існував в 1949-1989 роках.

Українським оглядачам

"Ліві" також відомі несанкціонованими поїздками до окупованих територій АР Крим та Севастополя, а також протиправними відвідинами ОРДЛО.

Вміст "багажу", з яким "Ліві" підходять до федеральних виборів, теж наразі не є до кінця з'ясованим.

Кандидат на посаду канцлера, аналогічно до "Зелених", має бути з'ясований на праймеріз в лютому наступного року. Водночас, деякі аспекти виборчої програми "Лівих" можна простежити вже зараз.

Наприклад, лідер парламентської фракції Сара Вагенкнехт заявляє, що її політичній силі варто було б докорінно переглянути власні підходи до ведення політики й сконцентруватися на конструктиві.

Голова партії Бернд Ріксінгер, зі свого боку, виступає проти переобрання Ангели Меркель на посаду канцлера, звинувачуючи її в авторитарному підході до управління та економічних негараздах. Окрім того, на його переконання, Меркель не зможе віднайти підходу до діалогу з таким непередбачуваним лідером, як новообраний президент США Дональд Трамп.

Співголова партії Катя Кіпплінг вважає за необхідне включити до програми партії пропозиції з соціальних питань. Зокрема, пропонується скасувати реформу Hartz IV, запровадити федеральну систему загального соціального страхування та мінімальну пенсію на федеральному рівні. Зауважимо, що критика Hartz IV соціолога Крістіана Буттервегге "Ліві" вбачають власним кандидатом на посаду федерального президента, який опонуватиме Франку-Вальтеру Штайнмаєру.

Вільні демократи

Вибори 2013 року обернулися для вільних демократів не лише втратою представництва в бундестазі, але й скороченням федерального фінансування.

Тож кампанія 2017 року буде як показником симпатій виборців, так і критерієм для оцінки успіхів нового керівництва партії на чолі з Крістіаном Лінднером.

Земельні вибори 2015-2016 року дають непогані шанси на повернення ВДП до федеральної політики. Останні соціологічні опитування вказують, що їхній рейтинг коливається в межах 6-7% - цього може бути достатньо для проходження до бундестагу нового скликання.

Тим не менш, партійне керівництво наразі більш схильне концентруватися на виборах в Шлезвіг-Гольштейні та Північному Рейні-Вестфалії, які відбудуться вже навесні наступного року.

Партія вільних демократів багато в чому солідарна з ХДС, особливо в поглядах на "цифрову економіку", тож цілком могла б забезпечити підтримку відповідних намірів Меркель за умови проходження до бундестагу.

"Альтернатива для Німеччини"

Права партія, електоральний прорив якої стався на тлі міграційної кризи та Brexit, продовжує завойовувати симпатії виборців та експлуатувати дедалі радикальнішу риторику. Її рейтинги на сьогодні коливаються в межах 12-15%, що гарантує проходження до нового скликання бундестагу.

Втім, до квітневого з'їзду партії залишається незрозумілим, хто поведе її на федеральні перегони 2017 року. При цьому наразі в передвиборчий період партією керуватиме "команда" у складі її очільниці Фрауке Петрі, віце-голови AfD Александра Ґауланда та шефа тюринзького осередку Бйорна Хьоке.

Німецька преса окреслює цей крок як нетиповий для політичних сил, що послуговуються авторитарною ідеологією.

Мітинг AfD. Фото AFP

Риторику AfD надихають останнім часом як успіх Дональда Трампа в США чи референдуму про вихід з ЄС у Великій Британії, так і прихід до влади правої партії "Право і справедливість" (PiS) у Польщі чи успіхи євроскептичних сил у Австрії, Франції та Нідерландах.

Чіткої програми дій AfD поки не має, однак вже наразі критикує наміри Ангели Меркель балотуватися на посаду канцлера. Чинній очільниці уряду закидають, серед іншого, "міграційний хаос" в країні й "безвідповідальну соціальну політику". А чинного голову Європарламенту й потенційного кандидата на посаду канцлера від СДПН Мартіна Шульца AfD робить винним у провалі європейської інтеграції.

При цьому "Альтернатива", зробивши низку пафосних заяв на теми євроінтеграції, майбутнього єврозони, біженців, внутрішньої безпеки та боротьби проти гендерних питань, стійко утримується від надання пропозицій щодо актуальних соціальних тем.

Варіанти коаліції

Вже зараз можна накреслити деякі варіанти політичних розстановок, що можуть утворитися за підсумками виборів.

По-перше, виходячи з даних останніх соцопитувань, чинна "велика коаліція" ХДС/ХСС та СДПН може набрати до 55%, що гарантує її формування та продовження нинішнього політичного курсу.

Враховуючи певну консервативність німецького суспільства та його опозицію щодо різких змін, "велика коаліція" цілком може отримати схвалення виборців.

З іншого боку, низка видань, зокрема, авторитетні Die Welt та Die Zeit, окреслюють чергову каденцію даного союзу як "катастрофу для німецької демократії". В першу чергу, це зумовлено вже описаним "прокляттям великої коаліції", за якого участь дрібніших партій в політичному житті країни суттєво розмивається. З іншого боку,

для України "велика коаліція" означає як збереження курсу на санкції проти Росії, так і на підтримку України з боку ЄС в середовищі відповідальних за прийняття політичних рішень в Німеччині.

По-друге, більше 50% голосів може потенційно отримати коаліція "Ямайка" (назва відповідає кольорам політичних сил, чорно-зелено-жовта), до якої включають ХДС/ХСС, "Союз90/Зелених" та вільних демократів.

"Малі коаліції" ХДС/ХСС-ВДП є звичним політичним форматом для ФРН, проте випадків формування "чорно-зелено-жовтої" коаліції на федеральному рівні ще не було. Такий союз існував лише в парламенті Саару в період з 2009 по 2012 роки, однак розпався через політичні розбіжності.

Водночас низка "чорно-зелених" коаліцій, що постали у землях ФРН після 2013 року (Баден-Вюртемберг, Гессен), а також заяви лідера "Зелених" Оздеміра про готовність до перемовин з ХДС дають змогу сподіватися,  що такий союз матиме шанси й на федеральному рівні.

До того ж, на те, що можливості для консультацій між ХДС та "Союзом90/Зеленими" є відкритими, вказує візит Вольфганга Шойбле до головної квартири "Зелених" вже наступного дня після оголошення Ангелою Меркель наміру балотуватися.

Третім варіантом тристоронньої коаліції є "червоно-червоно-зелена коаліція" СДПН, "Лівих" та "Союзу90/Зелених".

Для його реалізації наразі недостатньо голосів, оскільки, за даними опитувань, партії цієї спільноти набирають до 46% голосів виборців. Крім того, створенню такого союзу заважають розбіжності між партіями на федеральному рівні.

Передовсім, це стосується "Лівих" та "Зелених", між якими є різниця в поглядах, в тому числі й на українське питання.

З іншого боку, ліве крило "Союзу90/Зелених" не заперечує проти альянсу з СДПН та Die Linke. Така коаліція вже виникла за підсумками місцевих виборів у Берліні, тож і цей політичний альянс також спробуємо розглянути.

В даному випадку непересічного значення набуватимуть персоналії, які вестимуть діалог щодо коаліції, зокрема й від особи кандидата в канцлери від СДПН.

За такого сценарію вибір Штайнмаєра на посаду президента є радше позитивним моментом, адже він був чи не основною мішенню критики "Лівих". 

Результати виборів 2017 року насамперед мають дати відповідь на питання, чи залишатиметься ФРН опорою демократії в Європі.

Але для цього її політичним силам слід знайти підходи, за яких можна буде ефективно протистояти зростанню популізму та євроскептицизму, а також зміцнювати роль Німеччини в Європі та світі.

З цієї точки зору успішною може бути не лише нинішня "велика коаліція", але й варіант "Ямайка", адже усі три політичні сили, які до неї входять, намагаються обстоювати й просувати європейські цінності: відкритість, дотримання прав людини та несприйняття порушень принципів міжнародного права.

Втім, не слід недооцінювати й популістські сили, адже вони з їхніми простими відповідями на складні питання можуть стати свого роду виразниками соціального невдоволення чи то пак навіть і дещо революційних настроїв тієї частини німецького суспільства, яка не вважає еволюційний шлях розвитку прийнятним рішенням.

Автор: Віктор Савінок,

експерт МЦПД "Progress"