В понеділок в Брюсселі втретє відбулося засідання Ради асоціації Україна-ЄС.

Знову ця зустріч стала далеко не лише протокольною, а її перебіг – багато в чому несподіваним.

Але, попри всі складнощі, можна говорити навіть про початок нового етапу, або нових реалій у відносинах України та ЄС.

Київ та Брюссель, по суті, помінялися місцями у сприйнятті один одного. Відтепер можна говорити, що довіра Брюсселя до України стала навіть більшою, аніж довіра Києва до ЄС, оскільки перша суттєво зросла в останні місяці, а друга – впала.

Про те, як проходила зустріч в Брюсселі, що їй передувало та що відбувалося "на полях" переговорів – в репортажі "Європейської правди".

Загубити прем’єра

Рада асоціації – ключовий двосторонній орган, створений в рамках Угоди про асоціацію, та вже вдруге поспіль українському уряду не вдається долетіти на її засідання "без втрат".

Нагадаємо, торік представники уряду прилетіли в Брюссель буквально на пару годин, щоби після того прожогом кинутися назад до Києва та встигнути поспілкуватися з віце-президентом США Джо Байденом. Тоді був період кризи у стосунках гілок влади в Україні, кожен хотів забезпечити собі підтримку американських партнерів (деталі – в публікації "Рада без міністрів: як Байден ледь не зірвав Раду асоціації Україна-ЄС").

Цьогоріч – знову зміни. І знову – в останній момент. В Брюсселі не мали сумніву, що до них приїде прем’єр, для нього склали програму найвищого рівня... та за день до приїзду Україна повідомила партнерам, що плани змінюються. Володимир Гройсман лишився в Києві "розрулювати" ситуацію з Приватбанком, до інституцій ЄС натомість полетів перший віце-прем'єр Степан Кубів.

"Ми насправді ще в п’ятницю припускали, що може бути всяке, тому доручення на підписання угод оформили таким чином, щоби були варіанти – або один підписує, або інший", – розповів співрозмовник ЄвроПравди в уряді.

Окрім цього, делегація "схудла" – приміром, міністр енергетики Ігор Насалик, на якого чекали в Брюсселі, також тут не з’явився.

Чи образив Брюссель такий підхід України?

Відповідь не очевидна.

На перший погляд, може здатися, що так. В дипломатії важливі деталі, а тут вони – не на нашу користь. Приміром, за планом Федеріка Могеріні мала зустріти українського гостя на вході до будівлі, та цього не сталося – високий представник ЄС приїхала за кілька хвилин до Кубіва, але не стала його чекати.

А запланована зустріч українського гостя з Дональдом Туском була взагалі скасована – президент Європейської ради був готовий поговорити з прем’єром, але не з його заступником.

Та протокольні моменти – не єдині важливі. Численні джерела ЄП (як з української, так і з європейської сторони) свідчать, що хід розмови був принципово іншим.

Не лише "Приват"

Відхилитися довелося не лише від протоколу, а й від порядку денного.

Представники ЄК та українського уряду не могли оминути питання Приватбанку, яке, в принципі, не мало обговорюватися на цьому рівні. Звідси почалося приємне для української влади.

Брюссель повністю і безумовно – спочатку на переговорах у вузькому колі, а далі у публічних виступах – підтримав Україну.

"Сильне рішення", "сміливий хід" – такі епітети не щодня почуєш під час міжнародних візитів.

Хоча варто додати, що за останній час це з Брюсселем не вперше. Мабуть, кожна зустріч чи виступ протягом останнього місяця лишає "медовий присмак" – в Брюсселі не шкодують компліментів на адресу Києва, а зауваження до українського уряду відсувають на другий план.

Так, за кілька днів до Ради асоціації ЄК оприлюднила звіт про прогрес України, і цей документ був неймовірно позитивним та повним тверджень про "безпрецедентні реформи" та "відновлення демократичних інституцій" (детально про це – в статті "Доповідь Брюсселя про здобутки та проблеми асоціації").

Федеріка Могеріні і під час засідання в закритому режимі, і на прес-конференції рясно цитувала цей документ, додаючи позитиву до враження про українські реформи.

І лише побічно – після всіх позитивних сигналів – Могеріні згадала не лише про зроблене, але й про плани: "Важливо перейти від ухвалення законодавства та створення інституцій до імплементації".

Гроші для України

Співрозмовники ЄП кажуть про дві причини того, що європейські посадовці нині згадують про Україну майже виключно у позитивному ключі.

Перша з них – те, що Київ часом справді вражає ЄС реформами, на які в Брюсселі і не сподівалися. В цьому переліку і запуск електронних декларацій (справді, в ЄС досить скептично оцінювали намір України реально запустити ці зміни), і зміни в газовому секторі (де Україна часом реформується швидше, ніж держави ЄС), і реформа держслужби (де досягнення не так помітні, але все ж цього року Україна зробила в рази більше, аніж за два попередні роки після Майдану)...

Друга причина – принципово інша. В Брюсселі нерідко доводиться чути: досить критикувати Україну.

Чимало євробюрократів схиляються до думки, що "батіг" перестав працювати. Настав час "пряника".

Складно напевно сказати, який чинник вагоміший, а який – менш вагомий.

Але факт є фактом: 19 грудня, в день Святого Миколая, українські урядовці зібрали врожай подарунків не лише від Коломойського, а й від Євросоюзу.

Ось нарисний перелік грошей, які привезе до Києва українська урядова делегація – нехай навіть скорочена, нехай навіть без прем’єр-міністра:

- 600 млн євро цільових дешевих кредитів від Європейського інвестиційного банку;

- до 366 млн євро безповоротної допомоги на транскордонні інфраструктурні програми, зокрема для модернізації прикордонних переходів (обсяг залежить від того, скільки проектів запропонує Україна та держави-сусіди);

- до 104 млн євро безповоротної допомоги на реформування державної служби, з яких до 90 млн потрапить до бюджету і, серед іншого, допоможе підвищити зарплатні.

Останній блок заслуговує на особливу увагу.

Правила виділення коштів ЄС є такими, що частину зі згаданих 90 мільйонів бюджетної підтримки Україна навряд чи отримає – фактична сума залежатиме від прогресу реформ, а він ніколи не буває ідеальним, якісь індикатори точно лишаться невиконаними. Та й навіть повної суми, 90 млн євро, не вистачить, щоби оновити українську держслужбу чи підвищити зарплатню нині працюючим держслужбовцям.

Ці кошти підуть на підтримку "реформаторських груп" у міністерствах, та й там не факт, що їх вистачить.

Цінність цієї допомоги в іншому.

Автору цього тексту чи не з десяток разів доводилося чути від ЄС, чому там не виділяють ці кошти, адже вони давно зарезервовані для України. Проблемою було питання довіри щодо того, як піде реформа. Брюссель не мав такої довіри до Києва і прямо це визнавав.

Нині, виходячи із розмов з представниками Єврокомісії, рівень довіри до Києва, мабуть, вищий за весь період після Революції Гідності. Та й до неї, мабуть, також.

От тільки взаємність відчувається не завжди.

Безвіз і навколо нього

Найбільшу проблему в стосунках України та ЄС можна описати двома словами: "безвізовий режим".

В понеділок на зустрічі в Брюсселі це питання майже не обговорювали, оскільки ані від України, ані від Єврокомісії на даному етапі мало що залежить. Та відкласти цю проблему в сторону просто неможливо.

Візи – дуже невелика частина відносин з ЄС.

Однак візове питання, без перебільшення, отруїло відносини Києва та Брюсселя. Загалом.

І, якщо відверто, цей розвиток не був несподіваним – українські активісти та посадовці ще влітку попереджали ЄС, що це станеться, якщо ЄС затягуватиме виконання своїх зобов’язань.

Цікавий нюанс - цього разу дорогою до Брюсселя українські міністри за їх заступники стикнулись з нетиповою для себе проблемою, яка додала відчуття візової проблематики. Оскільки участь прем’єра в Раді асоціації скасували, інші учасники діставалися до Брюсселя рейсовими літаками, з пересадкою в Варшаві. І за словами учасників, польські прикордонники... взялися "перераховувати штампіки" у паспортах українських VIP-пасажирів, шукаючи, чи нема серед них когось, хто затримався в ЄС довше за дозволений термін.

Такі перевірки в Польщі останнім часом стали постійними, але це правило стосується виключно українських пасажирів.

У дусі партнерства і довіри.

Отже... Україна не без підстав вважає себе ошуканою, а українські посадовці вже не соромляться говорити про це на диктофон.

"Тепер нам складно вірити у будь-які обіцянки ЄС", – заявила нещодавно заступниця міністра закордонних справ Олена Зеркаль. В ЄК цю заяву сприйняли болісно.

Але це – нова реальність. Вона не йде на користь Україні. Вона не йде на користь ЄС.

Всі сторони нібито зацікавлені у її вирішенні.

Але доки цього не станеться, можна буде і далі говорити лише про напівдовіру між Україною та ЄС.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"