Конституційний суд Німеччини 6 грудня ухвалив гучне рішення, відповідно до якого визнав за трьома енергетичними концернами – Eon, RWE та Vattenfall – право претендувати на компенсації у зв’язку з курсом уряду на відмову від атомної енергії, взятим в 2011 році.

Відповідно до постанови найвищої інстанції конституційного судочинства Німеччини, законодавча гілка влади була зобов'язана розробити необхідне для виплати відшкодувань законодавство до березня 2018 року.

Утім, вже наприкінці тижня стало відомо про відмову позивачів від їхніх вимог. Що ж підштовхнуло трьох енергетичних гігантів до неочікуваної розв'язки? Спробуємо розібратися.

Передісторія питання

Далекого 2002 року уряд "червоно-зеленої" коаліції під керівництвом Герхарда Шрьодера (СДПН) та Йошки Фішера ("Союз90/Зелені") ухвалив рішення про курс на відмову від атомної енергії (т.зв. Atomausstieg).

Внаслідок цього того ж року були зняті з експлуатації 4 енергоблоки німецьких АЕС, зведені в першій половині 1970-х років. Водночас, енергетичні концерни отримали відмову в питаннях продовження термінів експлуатації їхніх енергоблоків. Тоді ж було встановлено, що

кінцевим терміном експлуатації АЕС в Німеччині має стати 2030 рік, а нові енергетичні реакторні установки (РУ) зводитися не будуть.

Прихід до влади Ангели Меркель в 2005 році не ознаменував значних змін у цьому питанні. Ймовірно, з огляду на те, що її перша каденція прийшлася на правління "великої коаліції", утвореної разом із соціал-демократами.

Однак після чергових виборів і приходу до влади "чорно-жовтої" коаліції ХДС/ХСС та вільних демократів наприкінці 2009 року розгорнулася повільна ревізія попередньої "атомної політики". Так, на початку 2010 року Меркель окреслила атомну енергію як "технологію, що стимулюватиме перехід від викопного палива до відновлюваних джерел".

А вже у вересні 2010 року в рамках нової "Енергетичної концепції-2050" була ухвалена 12-та поправка до федерального закону про атомну енергію. Відповідно до неї задовольнялися наміри з продовження експлуатації діючих енергоблоків АЕС строком до 2035-2040 років. Це означало, що 17 РУ, які перебували у роботі, могли використовуватися впродовж додаткових 12 років понад встановлений у Німеччині як нормативний 40-річний строк.

Аварія 11 березня 2011 року на японській АЕС "Фукусіма" викликала докорінну ревізію "Енергетичної концепції-2050" й повернення до курсу на Atomasstieg. Вже 15 березня 2011 року всі енергоблоки німецьких АЕС були відключені для позапланової перевірки безпеки строком на 3 місяці.

Згодом, у серпні 2011 року набула чинності 13-та поправка до федерального закону про атомну енергію, відповідно до котрої 7 із 17 енергоблоків, що були побудовані наприкінці 1970-х і перебували на той момент в експлуатації, підлягали негайній зупинці.

Нормативний термін експлуатації 10 інших РУ, зведених у 1980-х роках, був визначений законом відповідно до їх технічного стану. Усі пропозиції з продовження їх використання в понаднормативний період були відхилені.

Поправка встановила також граничну дату зупинки реакторів німецьких АЕС – останні три енергоблоки мають бути остаточно відключені від мережі в 2022 році.

Після цього, три енергетичних концерни – Eon, RWE та Vattenfall – подали скаргу на федеральний уряд до Конституційного суду Німеччини, звинувативши чиновників у порушенні норм конкурентного права й висунувши вимогу з компенсації втрат, завданих рішенням про відмову від атомної енергії.

Загальна сума збитків, завданих рішенням федерального уряду, на переконання даних компаній, становить понад 19 млрд євро. Справа ускладнювалася не лише фактом приватної власності на АЕС, значною роллю двох з вищезгаданих компаній на енергетичному ринку ФРН, а й тим, що Vattenfall належить до державної власності Королівства Швеції.

Що вирішив суд?

Обґрунтовуючи власні мотиви на 129 сторінках рішення, судді Конституційного суду ФРН, по суті, відхилили більшість вимог енергетичних концернів. Зокрема, в мотивувальній частині рішення зазначалося, що "власність на атомні електростанції пов'язана з високим ступенем соціальної відповідальності", причому йдеться про використання "технологій, пов'язаних зі значним ризиком".

Законодавці, на думку німецьких суддів, мали підстави для прискорення відмови від атомної енергії у зв'язку з катастрофою на АЕС "Фукусіма".

Тож, приймаючи рішення про Atomausstieg, уряд взяв курс на припинення використання ризикованих технологій, не зачіпаючи при цьому прав власності енергетичних концернів. Тим не менш,

Конституційній суд визнав за концернами право на отримання компенсації за припинення експлуатації належних їм АЕС.

У мотивувальній частині рішення йдеться про те, що енергетичні компанії мають змогу претендувати на відшкодування лише тих втрат, що постали внаслідок перенесення строків зняття енергоблоків з експлуатації в 2011 році на раніший термін, порівняно із тим, що був встановлений в 2002 році. Крім того, поверненню підлягатимуть інвестиції, здійснені компаніями в період з 2011 року.

Водночас, Конституційний суд відмовив концернам у поверненні "неотриманої вигоди" від реалізації електроенергії, отриманої після продовження експлуатації енергоблоків АЕС у понаднормативний строк. Рішення щодо Atomaussieg судді визнали політичним. Тож, як вказав Конституційний суд, операторам АЕС не слід було безумовно розраховувати на продовження експлуатації власних РУ, особливо з огляду на високі ризики, які постають у зв'язку з використанням атомної енергії. 

При цьому втручання федерального уряду щодо перенесення термінів відключення енергоблоків АЕС на раніший строк було визнано легітимним, адже в цьому випадку йшлося про управління ризиками.

З іншого боку, судді зазначили, що законодавець, за наявності підстав, має право встановити й інші терміни припинення роботи РУ, переглянувши їх у бік подовження.

Загальна сума, що може підлягати компенсації, на сьогодні оцінюється експертами біля 2 млрд євро.

Утім, голова першої палати Конституційного суду ФРН Фердинанд Кірхгоф, який оголошував рішення суду, заявив, що зазначені компенсації "не обов'язково підлягають виплаті у вигляді фінансових ресурсів". На його переконання, уряд може вдатися й до прийняття "альтернативних рішень чи інших поступок".

Міністр фінансів ФРН Вольфганг Шойбле також заявив про свою схильність до "нефінансового варіанту" компенсації.

Про необов'язковість компенсацій у грошовому вигляді заявив навіть представник Eon у процесі, лейпцизький адвокат, професор Крістоф Дегенхарт. На його думку, недоотримана вигода від експлуатації АЕС може бути відшкодована й нефінансовими методами. Однак, у випадку повернення інвестицій в енергоблоки АЕС мова має йти про фінансові важелі.

Якою була реакція на рішення суду?

Більшість політичних діячів й екологічних організацій привітали рішення суду. Водночас реакція соціал-демократів й "Союзу90/Зелених" містила й певні критичні аспекти.

Зокрема, генеральна секретарка СДПН Катаріна Барлі закидає федеральній канцлерці Ангелі Меркель "політичну невизначеність" в питаннях відмови від атомної енергії. На переконання Барлі, "Меркель зруйнувала консенсус, досягнутий "червоно-зеленою" коаліцією". Генеральна секретарка соціал-демократів запевняє, що "дотримання планів, розроблених в 2002 році, вберегло б від подібного робу проблемних моментів".

А заступник голови СДПН Ральф Штегнер додав, що рішення про компенсації є провиною Меркель, яка "коштуватиме платникам податків мільярди євро".

Співголова фракції "Союзу90/Зелених" у Бундестазі Антон Хофрайтер зі свого боку заявив, що ухвала суду не має перетворитися на "подарунок атомній промисловості". Його підтримав і колишній міністр навколишнього середовища в урядах "червоно-зеленої коаліції" і діючий депутат Бундестагу Юрген Тріттін. Він закликав компанії-оператори АЕС до відкликання власних скарг та укладення мирової угоди з федеральним урядом.

Представники німецького відділення Greenpeace в коментарі Die Welt зазначили, що задоволені ухвалою Конституційного суду, адже остання, на їхнє переконання, "доволі чітко відхилила" більшість аргументів операторів АЕС. Німецький "Союз захисту природи" (BUND Naturschutz) також привітав ухвалу й закликав зафіксувати відмову від атомної енергії в Основному законі ФРН, передає Der Tagesspiegel.

Самі ж енергетичні концерни, не отримавши переконливої перемоги в суді, заявили про визнання рішення, а також про прихильність курсу на відмову від атомної енергетики.

На переконання представників RWE, судді у власній ухвалі встановили необхідність захисту здійснених інвестицій, а також вжили заходів до захисту прав власності енергетичних концернів.

Eon зі свого боку наголошує, що здійснив на підставі ухваленої восени 2010 року "Енергетичної концепції-2050" "інвестиції, що обчислюються сотнями мільйонів євро", в продовження терміну експлуатації енергоблоків власних АЕС, які виявилися марними у зв'язку з перенесенням строків відмови від атомної енергії на раніший час після катастрофи на АЕС "Фукусіма", а відтак, підлягають відшкодуванню.

Тим не менш, концерн готовий до перемовин з федеральним урядом "з питань імплементації винесеного рішення", зазначається на сайті компанії.

Чому концерни відкликали власні вимоги?

Вже ввечері в п'ятницю, 9 грудня, стало відомо, що RWE, Eon,  Vattenfall та EnbW відкликають з Конституційного суду загалом 20 скарг стосовно політики федерального уряду щодо відмови від атомної енергетики, "тримісячного мораторію" на атомну енергію весни 2011 року та дострокового припинення експлуатації 7 енергоблоків в серпні 2011 року.

Втім, як пише Süddeutsche Zeitung, за цими кроками не криється нова несподіванка на кшталт рішення Конституційного суду, винесеного минулого вівторка.

Ця подія стала наслідком політичних домовленостей між партіями "великої коаліції", "Союзом90/Зеленими" й енергетичними концернами.

Три парламентські фракції погодилися ухвалити законодавство про поводження з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) та радіоактивними відходами (РАВ). Йдеться як про фінансування проекту створення геологічного сховища для остаточного захоронення РАВ, так і про подальше довгострокове зберігання ВЯП і РАВ у постійних сховищах приповерхневого та інших типів.

Зазначається, що управління даними проектами візьме на себе федеральний уряд в обличчі Федерального агентства з питань протирадіаційного захисту.

Водночас, для фінансування вказаних заходів буде створений спеціальний фонд, що наповнюватиметься коштами компаній-операторів АЕС. Süddeutsche Zeitung оцінює обсяг даного фонду в понад 17 млрд євро. До цього слід додати також близько 6 млрд євро на страхування ризиків.

Повноцінне наповнення фонду має бути "приурочене" до зупинки трьох останніх енергоблоків німецьких АЕС в січні 2022 року.

Що далі?

Незважаючи на те, що федеральний уряд у випадку ухвалення закону буде зобов'язаний нести відповідальність за експлуатацію сховищ ВЯП і РАВ після 2022 року та перейме пов'язані з нею ризики, усі сторони, причетні до рішення, схвалили досягнутий консенсус.

Зокрема, голова франкції СДПН в Бундестазі Уве Фогт окреслив його як "вагомий успіх переговорницьких зусиль". Позитивну оцінку рішення отримало й з боку енергетичних концернів. Олівер Крішер, заступник голови фракції "Союзу90/Зелених", також привітав консенсус між політиками й енергетичними концернами, зазначивши, що "енергетики нарешті зрозуміли, що курс на відмову від атомної енергії є незворотним", передає Süddeutsche Zeitung.

Натомість представники "Лівих" окреслили згоду щодо законопроекту як "змову між енергетичними гігантами й політиками". Негативну оцінку рішення отримало й з боку "Союзу захисту природи".

Природозахисники, зокрема, закидають федеральному уряду й парламентаріям спробу "перекласти наслідки безвідповідальних дій енергетичних компаній на плечі платників податків".

Законопроект має всі шанси бути погодженим інституціями ЄС до початку червня. В такому випадку початок виплат можна очікувати вже з липня 2017 року.

Федеральний уряд поставив умовою прийняття закону повне відкликання позовів щодо відмови від атомної енергії. І хоча більшість дійсно відкликана, декілька питань поки залишаються відкритими.

По-перше, шведська Vattenfall досі вимагає в третейському суді у Вашингтоні (США) відшкодування збитків у 4,7 млрд доларів, завданих припиненням експлуатації належної їй на 50% АЕС "Бібліс" в 2011 році. По-друге, на порядку денному залишається скарга Eon, RWE й Vattenfall щодо оподаткування свіжого ядерного палива, котра, однак, не має прямого стосунку до відмови від атомної енергетики.

Автор: Віктор Савінок,

експерт МЦПД "Progress"