Мало сказати, що 2016 рік був непростим. Не буде перебільшенням сказати, що він став переламним.

Це був рік, коли Україна часом робила неможливе, але водночас – не отримала те, на що розраховувала. Це був рік, коли "Європейська правда" вперше вийшла з редакційною статтею, щоби зупинити владу від незворотніх дій.

Ми підбиваємо підсумки року, що минає, та пропонуємо нашим читачам разом згадати (а можливо, й наново прочитати) головні публікації цього року – тема за темою. Сподіваємося, ви ще повернетеся до цього тексту впродовж новорічних свят.

Вільна торгівля Україна–ЄС

Першу статтю 2016 року ми опублікували вранці 1 січня, і для такого поспіху були підстави. Цього дня – після дворічної паузи, взятої на вимогу Росії, – запрацював режим вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом ("Україна та ЄС офіційно розпочали вільну торгівлю. Що це означає").

ЄвроПравда від початку своєї роботи пише про торгівлю; лише у нас публікуються закриті статистичні дані про торгівлю регіонів України з ЄС, СНД та іншими державами – такі публікації виходили в січні, березні, червні та вересні.

І хоча в зовнішній торгівлі України ситуація не є ідеальною, 2016-й став без сумніву роком перемог. Восени ми домовилися з ЄС про перегляд умов експорту! Про це – в статті "Неможливе можливо: на які торговельні поступки Україні пішов ЄС".

Нідерланди. Як багато в цьому слові!

Те, що 2016 рік увійде в історію відносин України та ЄС, було відомо заздалегідь. Від початку всі розуміли, що шансів на успіх у Нідерландах небагато, і соцопитування це підтверджували. Тому ще в січні ЄвроПравда опублікувала матеріал про сценарії та наслідки референдуму, а в лютому – статтю фахівця з права ЄС: "Що станеться, коли Голландія скаже "ні".

Та оскільки до останнього хотілося вірити у краще, ми поїхали до Голландії і привезли статтю про ініціативи української громади.

Але реальність – важливіша. За два дні до історичного голосування на ЄП вийшов текст "Україна нам до лампочки" – репортаж про останні дні агітації у Нідерландах".

Назва виявилася пророчою. Україна програла. Та на цьому історія не закінчилася.

Попри те, що в Гаазі всерйоз обговорювали навіть остаточну відмову від асоціації, зрештою, вихід було знайдено. В грудні, коли лідери держав-членів ЄС нарешті узгодили цей компроміс, ЄвроПравда підготувала для своїх читачів текст про всі деталі та наслідки цього документа.

Чого більше в цій домовленості, "зради" чи "перемоги", читайте у статті "Що пообіцяли Нідерландам за асоціацію? Аналіз ризиків та змісту угоди".

Польща: друг чи "не враг, а так..."?

Повна зміна влади у Польщі відбулася ще у 2015 році – спершу тут переобрали президента, далі – парламент. Партія PiS отримала всю владу в державі, крім судової, та на цьому не зупинилася.  

"А тепер, курва, ми" – як змінилася Польща за лічені місяці нової влади" – чудовий січневий текст Пьотра Андрусечка, сумні оцінки якого підтвердило саме життя.

Та на цьому зміни у Варшаві тільки розпочалися.

Все частіше доводилося чути про "українізацію" польської політики. 2016-й став роком вуличних протестів, та справді масштабне обурення почалося після того, як нова влада спробувала втрутитися у приватне життя, остаточно заборонивши аборти. Що і як відбувалося у сусідів – в статті "Святіші за Папу: до чого приведе Польщу повна заборона та криміналізація абортів".

Зрештою, реакція суспільства виявилася такою, що владі довелося зробити крок назад.

Та вже в грудні – новий пік. Про те, як на вулицях Варшави співали "Разом нас багато, нас не подолати" – в репортажі "Різдвяний "Майдан" у Варшаві: як розпочалися протести в Польщі та до чого вони призведуть".

Звісно, українське питання також лунало. Відбулася прем’єра фільму "Волинь", стався скандал в Перемишлі на антиукраїнському грунті...

Зрештою, масштаб проблем усвідомили лідери двох держав, і це дає обережні надії на позитив. І епізод, коли Порошенко став на коліно перед пам'ятником жертвам Волинської трагедії, справді вразив польське керівництво.

То ж лишається сподіватися, що у 2017 році позитивних новин від сусідів буде більше, ніж цьогоріч, а негативних – менше.

Перший пішов

Якщо для України Нідерланди чи непорозуміння з Польщею входять до ключових питань, то в ЄС головною темою 2016 року став Brexit.

Незадовго до референдуму всі усвідомили, що вихід Британії з Євросоюзу може стати реальністю.

23 червня британці сказали "ні" членству в ЄС. Той день був гарячим для "Європейської  правди". З багатьох статей, що публікувалися, порадимо ось цю: "Пенсіонери проти середнього класу: хто проголосував за вихід Британії з Євросоюзу".

Та хоча референдум відбувся і його результати ніхто не ставить під сумнів, юридично вихід Британії з Європейського Союзу ще не розпочався. Чіткий сценарій розлучення та його терміни невідомі й досі, тому лишається тільки аналізувати можливі варіанти. Як це зробив, приміром, Джордж Сорос у своїй резонансній статті про "неминучий розпад" Євросоюзу.

Коротко про всі можливі шляхи – в статті "Економічні наслідки Brexit: три сценарії для Європи та Британії".

"Першим", тобто таким, що геть виходить за межі європейських традицій, був не лише британський референдум. Тектонічною зміною світової політичної карти стали результати виборів в США.

Дональда Трампа ще на початку року експерти сприймали всерйоз (стаття "Шестеро "друзів України" й один Трамп" вийшла на ЄП ще в лютому), але до останнього – не вірили, що це справді станеться.

Про причини та обставини перемоги найскандальнішого лідера США – в статті Юлії Курнишової "Популісти на марші. Що принесло перемогу Дональду Трампу".

Чи стане це трагедією для нашої держави – в тексті Альони Гетьманчук "Перемога Трампа як шанс для України: яку стратегію має обрати Київ".

Контрабанда закордонних справ

Читач знає, що "Європейська правда" пише не лише про події в ЄС. У 2016 році низка публікацій ЄП часом перевертали розуміння щодо того, що відбувається всередині України.  

Зокрема – у дипломатичному відомстві.

Маючи на руках факти та документи, ми не боялися йти всупереч сформованій думці. Серед перших таких публікацій ЄП цього року – стаття "Як звільняли Юрія Сергеєва: приховані подробиці відомого скандалу". Завершився рік також тематикою, пов’язаною з ООН – ми розповіли, що передувало та що було причиною ізраїльсько-українського дипломатичного скандалу.

Та найрезонанснішою темою став скандал навколо дипломата-контрабандистки Оксани Ліщишин.

Адже затримання її чоловіка з контрабандними цигарками показало проблеми на рівні цілого посольства. Деталі – в статті "Від поцілунків Януковича до "кришування" контрабанди: історія одного посла України".

Звісно ж, проблемним було наше посольство не лише у Словаччині.

До честі МЗС, проблему з родиною контрабандистів там вирішили. Ліщишин терміново відкликали, а після розслідування – звільнили з дипслужби з офіційним формулюванням "за порушення присяги". Посол, звільнення якого є в компетенції президента, також дуже скоро був відправлений у відставку.

Але й на цьому історія не закінчилася. Її продовження – в статті "Пригоди "дипломатів-контрабандистів": як виправдати себе і відсудити 900 тисяч у держави".

А де ж безвіз?

"Улюблена" тема "Європейської правди" не залишиться без уваги.

Їй у 2016 році було присвячено, мабуть, більше часу, нервів та текстів, аніж будь-якій іншій, тому спогадів тут також найбільше.

Січень ми розпочали зі статті наших партнерів,"Смаку подорожника", про те, як працює безвіз у Молдові та Боснії, в травні була окрема публікація про факти і стереотипи щодо правил роботи безвізу.

Ми щиро вірили, що до осені безвіз безумовно запрацює, але ще в травні з’ясувалося, що ці плани зриваються.

Не допомогла ані заява громадянського суспільства, ані термінові поїздки експертів до Брюсселя: ключові країни ЄС ухвалили остаточне рішення про те, що візи скасують лише після схвалення "механізму призупинення". До того ж низка країн на чолі з Францією мали претензії до Києва щодо того, як виконуються "безвізові реформи" у сфері боротьби з корупцією, тому безвізові домовленості опинилися на волосині...

А в серпні сталося те, на що ніхто не очікував: Київ почав свідомо зривати виконання ключової вимоги ЄС.

Публікація ЄвроПравди "Хто зірвав електронне декларування статків: хронологія та документи" розпочала, без перебільшення, новий етап у цьому процесі.

Ситуація була справді близька до критичної, західні столиці не розуміли, що відбувається, в ЄС навіть з’явилися думки про те, чи не є процес незворотнім, тому ЄП зважилася на непростий крок, яким ми пишаємося і досі.

Редакційна стаття "Імітатори реформ" відрізала для офіційного Києва можливість робити вигляд, що все йде, як планувалося. За підтримки громадськості тиск на Київ розпочав не лише Євросоюз, але й МВФ, і зрештою Банкова відмовилася від зриву е-декларування і припинила підтримувати тих політичних гравців, які лобіювали цей шлях.

Звісно, на цьому проблеми не закінчилися. Далі був скандал з фальшивим "зламом" е-декларацій, були порушення з боку Держспецзв’язку, була помста з боку влади та скандал із заміною підрядника (про це – в матеріалі "Хто зривав електронне декларування: нові подробиці").

Та результат виявився позитивним, і він вартував зусиль.

Успіх електронного декларування, яке виявилося жорсткішим, аніж у будь-якій країні-члені ЄС, визнали в усьому світі. А Франція та Бельгія, які до того блокували безвіз, зняли свої зауваження до України. Реакція західних ЗМІ на завершення е-декларування – в статті з промовистою назвою "Вистачить, щоб купити більшу частину країни".

На жаль, встигнути в 2016-му вже було нереально – про це ми попереджали і в листопаді, і в грудні. Але в Брюсселі та в Києві не мають сумніву: політичні перешкоди знято, і згодом візи все ж скасують. Та, на жаль, цього не відбудеться до кінця весни 2017 року.

Чемпіонат Європи з візових скандалів

У 2016 році доводилося боротися не лише з перешкодами для безвізу, а й також з проблемами з видачею віз.

І не просто боротися, а лаятися з посольствами, йти на конфлікт, здобувати противників чи навіть ворогів. Саме це сталося в червні з посольством Франції в Україні.

Скандал, який розпочався з відмови у візі маленькому уболівальнику Володі Бобенчику, відкрив системну та масштабну проблему – з’ясувалося, що консули Франції тижнями, а то й місяцями тримали без віз сотні вболівальників, видаючи їм папери в останні дні перед від’їздом. Тобто у разі відмови не лишали жодного шансу на апеляцію.

Стаття "Французький рецепт зіпсованого свята" призвела до мітингів під посольством, до спільних заяв експертів та до обурення українських політиків.

На жаль, публічно дипломати так і не визнали свою помилку, обмежившись точковим вирішенням "справи Бобенчика" (про це – в статті "Посольство Франції: в конфлікті з реальністю. Чому справа Бобенчика не вирішила візову кризу"). Та варто зазначити, що згодом, після медійного розголосу, розгляд звичайних візових справ також пришвидшився.

І для "Європейської правди" це – найвища нагорода.

Що ще?

Звісно, це не всі найрезонансніші теми, про які писала "Європейська правда" у 2016 році.

Сюди не увійшла серія репортажів з неспокійної Молдови (з зимових протестів із штурмом парламенту та з драматичних виборів, на яких виграв проросійський президент), тут не згаданий репортаж про останню поразку Саакашвілі на виборах у Грузії та з латвійсько-російського кордону ("Без стіни і рову з крокодилами").

Ми разом з "Українською правдою" стали першим виданням, яке взяло інтерв’ю у новопризначеного посла США в Україні ("Крим повернеться до України, але коли? Моя відповідь може бути неприємною").

Текстів було багато, та завершити хочеться колонкою Анатолія Марциновського про одну з найболючіших проблем – втрату довіри між Україною та Євросоюзом "Безліс, безвіз та заборона членства назавжди: кому вигідне руйнування іміджу ЄС".

2016 рік був непростим. Він справді не сприяв зміцненню цієї довіри.

Ми не знаємо напевно, чи стане 2017 рік легшим, та можемо без сумніву сказати: "Європейська правда" і надалі залишиться з вами.

І хай які новини приходитимуть з теренів ЄС, ви дізнаєтеся про них на сайті www.eurointegration.com.ua – від 1 січня до 31 грудня.

Лишаймося разом і вітаємо всіх з прийдешніми святами!