12 лютого мають відбутися чергові вибори федерального президента Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Часто кажуть, що ця посада - "почесна пенсія" для політиків. Але насправді це не зовсім так. 

Чим важлива посада президента?

Федеративна Республіка Німеччини є парламентською республікою. При цьому обидві особи, які обіймають найвищі посади в державі - федеральний президент та федеральний канцлер, не обираються прямим загальнонародним голосуванням.

Канцлера, який є фактичним керівником держави, обирають у Бундестазі. Для обрання ж федерального президента скликається особливий орган - Федеральні збори (Bundesversammlung), до якого входять усі депутати Бундестагу й така ж кількість депутатів, делегованих парламентами всіх 16 земель ФРН.

Посада президента ФРН багато в чому має представницький та церемоніальний характер. Голова держави може представляти Німеччину в міжнародних відносинах й укладати угоди з іншими суб'єктами міжнародних відносин. Окрім того, він приймає вірчі грамоти від глав іноземних дипмісій, що акредитуються в Німеччині. Однак саме президент пропонує Бундестагу кандидатуру канцлера, призначає канцлера, а також може розпустити Бундестаг у разі, якщо канцлер не може бути призначений, або після відставки попереднього складу уряду.

Окрім того, президент призначає і звільняє федеральних суддів й здійснює помилування від імені держави.

Спадщина Йоахіма Ґаука

Нині головою німецької держави є Йоахім Ґаук, який має численні заслуги як через участь у дисидентському русі в колишній Німецькій Демократичній Республіці, так і з точки зору наступної діяльності в об'єднаній Німеччині. Це ставить перед кандидатами на посаду президента доволі високі вимоги в плані морального авторитету.

Лютеранський пастор, який не бажав співпраці зі східнонімецьким комуністичним режимом, людина, яка стояла біля витоків "Нового форуму" (Neues Forum) - однієї з перших опозиційних організацій колишньої НДР, управляючий архівами ліквідованої "Штазі" (зловісного міністерства державної безпеки Східної Німеччини), послідовний борець за засудження злочинів комунізму - все це про Йоахіма Ґаука.

Відповідно, обрання діючого президента стало наслідком його непересічного авторитету та поваги до нього з боку політичних сил різного спектра. Так, попри те, що його висувала "чорно-жовта" коаліція ХДС/ХСС та вільних демократів, кандидатуру Ґаука під час голосування підтримали й соціал-демократи, і "Союз90/Зелені". Авторитет чинного голови німецької держави був примножений його діяльністю на посаді. Серед іншого, німецькому суспільству імпонує притаманна Ґауку певна прямота висловлювань, яка дещо контрастує зі зваженою тональністю промов канцлера Меркель.

До того ж із вересня 2015 року Йоахім Ґаук став найстаршим за віком президентом ФРН в історії - зараз йому 77 років. Тож чинний президент Німеччини залишає своєму наступникові доволі високу планку.

 Лідер та пелотон

23 жовтня 2016 року Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) висунула в якості кандидата в президенти Франка-Вальтера Штайнмаєра, очільника німецького МЗС в урядах "великої коаліції" й колишнього керівника відомства канцлера в кабінеті Ґерхарда Шрьодера.

Рішення Штайнмаєра піти з великої політики найчастіше пояснюється проблемами зі здоров'ям - у 2010 році він став донором нирки для власної дружини. 

В середині листопада цю кандидатуру погодили для висування також канцлер Ангела Меркель від імені ХДС та прем'єр Баварії Хорст Зеєхофер як керівник Християнсько-соціального союзу (ХСС). Дані партії наразі входять до правлячої "великої коаліції" (ХДС/ХСС-СДПН) в Бундестазі й володіють більшістю у Федеральних зборах.

Такий рівень підтримки з високою ймовірністю дозволяє стверджувати, що Франк-Вальтер Штайнмаєр напевно буде обраний наступним президентом ФРН.

До того ж про підтримку Штайнмаєра заявили представники "Союзу90/Зелених" й вільні демократи. Зрештою, на його боці й суспільна думка - у випадку прямого голосування кандидатуру Штайнмаєра підтримало б 55% німців.

Хто є суперником Штайнмаєра?

22 листопада перелік кандидатів на посаду президента ФРН поповнився кандидатом від лівопопулістської партії "Ліві" (Die Linke) соціологом Крістофом Буттервеґе.

Цікаво відзначити, що Буттервеґе до 2005 року був членом СДПН, однак пішов з партії через незгоду з її позицією в питаннях соціальної політики. Зокрема, кандидат від "Лівих" критикує систему соціального забезпечення, запроваджену реформою Hartz IV, одним з основних провідників котрої є Франк-Вальтер Штайнмаєр. Отже, протистояння між кандидатами від "великої коаліції" й "Лівих" буде не лише чисто виборчим, але й дещо концептуальним.

Ще в квітні 2016 року з'їзд правої євроскептичної партії "Альтернатива для Німеччини" (Alternative für Deutschland, AfD) висунув Альбрехта Глазера кандидатом на посаду президента. Глазер до 2012 року був членом ХДС, однак перейшов до AfD в 2013 році, ставши одним із засновників партії.

До виходу на пенсію в 2006 році він, починаючи з 1995 року, був членом міської ради Франкфурта-на-Майні, відповідаючи за охорону здоров'я, а згодом - за економіку. В 1997 році він очолив фінансовий департамент міської ради, керуючи яким, Глазер виявився замішаним у низку скандалів. Зокрема, йому закидають маніпуляції з коштами, призначеними на реконструкцію будинків, а також фінансові зловживання при будівництві в місті стадіону Commerzbank-Arena.

В грудні 2016 й січні 2017 року до кампанії приєдналися ще два кандидати. Першим є Александр Хольд, висунутий блоком "Вільні виборці" від Баварії. Хольд - юрист та телеактор, відомий німцям з ТВ-програми "Федеральний суддя", а також очолює фракцію "Вільних виборців" у баварському регіоні Швабія.

В січні до передвиборної боротьби долучився Енгельберт Зоннеборн, батько коміка й депутата Європарламенту Мартіна Зоннеборна. Його висунули представники партії "Пірати" з Північного Рейну-Вестфалії та партії "За роботу, правову державу, захист тварин, підтримку еліт та демократичної ініціативи" (Partei für Arbeit, Rechtsstaat, Tierschutz, Elitenförderung und basisdemokratische Initiative, скорочено PARTEI), очолюваної все тим же Мартіном Зоннеборном.

Втім, жоден з альтернативних кандидатів не має навіть теоретичного шансу на перемогу.

Президент буде обраний представниками ключових політичних партій держави, "великою коаліцією".

Наразі в її розпорядженні у Федеральних зборах понад 920 голосів з 1260, що робить обрання її кандидата, а саме Франка-Вальтера Штайнмаєра, практично вирішеним питанням.

Зовнішньополітичний президент

Кандидатура Штайнмаєра видається наразі для Німеччини чи не оптимальною з огляду політичну обстановку в Європі й світі в цілому.

Екс-голова МЗС з його зовнішньополітичним досвідом є деякою противагою Йоахіму Ґауку, діяльність котрого зосереджувалася переважно на внутрішньополітичному порядку денному. Втім, це не слід сприймати як втрату чи недолік.

За нинішніх умов особистість Штайнмаєра на посаді президента ФРН свідчитиме радше про здатність німецького політикуму адаптуватися до актуальних міжнародних проблем.

Відповідно, не можна не відзначити того факту, що президент Штайнмаєр, перейнявши на себе частину зовнішньополітичного порядку денного, буде гарною підтримкою для діючого й новообраного канцлера, даючи останнім змогу переважно концентрувати власні дії та риторику на розв'язанні внутрішньополітичних проблем.

Але лишається під питанням, чи піде це на користь Україні.

Автор: Віктор Савінок,

експерт МЦПД "Progress"