Нерозкрита Румунія: перспективний ринок, який не помічають українські експортери

Українські виробники поступово освоюють європейські ринки. Звичайно, що насамперед зростає експорт до наших найближчих сусідів.

Досить показовим є приклад Польщі – останніми роками українські товари у польських супермаркетах вже не є винятком, експортери приймають амбіційні стратегії, вкладаючись у спеціальні місця на полицях польських супермаркетів, а також у рекламні кампанії.

Але інші країни, у тому числі сусідні з нами, часто не можуть похвалитися таким самим зацікавленням до себе з боку українських експортерів.

Яскравий приклад – Румунія. Це також наш найближчий сусід, країна з великим ринком (населення – 19,5 млн), її економіка показує ледь не найкращі темпи зростання в ЄС (в останні роки – 4-6% за рік).

Але українські товари майже не представлені на цьому ринку. 

У цьому "Європейська правда" переконалася особисто – прогулявшись місцевими магазинами.

Щоправда, в українському посольстві уточнюють: товари українського походження, у тому числі харчові, все ж продаються в Румунії. "Річ у тім, що переважна більшість нашого харчового експорту до Румунії потрапляє у вигляді сировини, тут розфасовується і тому продається як місцевий продукт", – пояснює перший секретар з економічних питань українського посольства Борис Патраш.

На підтвердження своїх слів він демонструє роздруківки зі статистичними даними. Дійсно, за результатами 11 місяців минулого року темпи зростання українського експорту до Румунії склали 23,8% (до $995,6 млн).

Так, це дуже гарний показник, якби не одне "але". Справа в тому, що значна частина цього експорту (точніше – 21,6%) – це "деревина та продукція з деревини". Тут варто нагадати про численні скандали навколо мораторію на експорт деревини, який з початку цього року поширився і на сосну. А відповідно – до поширення цього мораторію темпи такого експорту зростали "за сьогодні та заразом і за завтра".

Натомість харчова продукція складає лише 5% від нашого експорту до Румунії.

А відповідно – виникає питання: чому український бізнес ігнорує цей ринок? Можливо, він здається менш перспективним, ніж польський (менше населення, нижчий рівень доходів)?

Або цей ринок вважається складнiшим, а пристосування до смаків румунiв потребує більше часу та зусиль, ніж, наприклад, до смаків поляків або чехів?

ЄвроПравді вдалося поспілкуватися з декількома українськими компаніями, що наразі активно працюють над виходом на румунський ринок.

Перша компанія – харківська "Тайфун-2000", що виготовляє десерти. Цю продукцію, чий термін реалізації складає 28 днів, важко продавати у Західну Європу. А відповідно – компанія в першу чергу шукала ринки збуту в сусідніх країнах.

"Рішення почати з Румунії – значною мірою випадкове, – розповідає директор з експорту Марина Шевцова. – Просто у Румунії проводилася профільна виставка, тому ми поїхали туди, а згодом – почали роботу".

За її словами, такий вибір має й свої переваги порівняно з Польщею. "Зазвичай українські компанії обирають вихід на польський ринок як початок для подальшої експансії у Східній Європі. Це зрозуміло – населення Польщі більше, смаки подібні. А отже, освоївшись на цьому ринку, можна дивитися й на сусідні", – каже вона.

У випадку Румунії перевагою для українських експортерів є лояльність споживачів до іноземних продуктів.

Це дещо відрізняється від інших європейських країн, споживачі яких все ж надають перевагу вітчизняному виробнику. 

"Звичайно, це аж ніяк не означає, що можна не думати про якість. Але українські компанії вже давно здатні виробляти продукти достатньої якості для продажу в Європі", – розповідають у "Тайфун-2000".

Тим більше, думка про відмінності смаків на практиці найчастіше виявляється міфом. "Звичайно, певні особливості є завжди. Наприклад, там навряд чи матиме великий попит оселедець – румуни надають перевагу м’ясу. Але поступово смаки місцевих мешканців стають все більш подібними до загальноєвропейських, так само, як і в Україні. А отже, великих проблем з особливостями місцевих смаків очікувати важко", – говорить Марина Шевцова.

Так само не зустрів проблем на румунському ринку й "Київхліб". "Ми раніше виходили на закордонні ринки, в основному орієнтуючись на емігрантів з пострадянського простору, які добре знають нашу продукцію. Румунія стала першою країною, де ми від початку орієнтувалися на місцевого споживача", – розповідає начальник управління маркетингу компанії Тетяна Бєгма.

Втім, за її словами, особливих проблем це не склало. "Нам не довелося якось особливо пристосовуватися до цього ринку. Єдине, що потрібно було зробити, – адаптувати упаковку, адже у нас були всі написи кирилицею. Але й тут можна було не перекладати всі написи румунською, обмежившись лише перекладом маркування на звороті, а ззовні залишивши універсальну англійську", – розповідають у "Київхлібі".

Як бачимо, чутки про суттєву специфіку румунського ринку переважно є лише чутками. Але й це не все.

Ще один з експортерів, що працює на польському ринку, у розмові "не на диктофон" озвучив додатковий аргумент на користь Румунії.

На його думку, певне погіршення відносин між Києвом та Варшавою – в першу чергу після "історичних заяв" польських лідерів – може призвести до зменшення попиту поляків на українські товари.

Звичайно, що масового бойкоту, а тим більше заборон на російський кшталт, там ніколи не буде, проте мітинги ультраправих під супермаркетами, де масово продається українська продукція, вже були. "В такій ситуації варто дивитися й на інші сусідні до України ринки, щоб розкладати яйця по різних корзинах".  

Насамкінець варто вказати ще один аргумент на користь роботи на румунському ринку. "Європейська правда" кілька років поспіль проводить експеримент, перевіряючи рівень готовності українських дипломатів допомогти експортерам.

Остання перевірка показала, що економічний відділ посольства України у Румунії дійсно готовий допомогти. Хоча посольство відповіло лише на другий лист нашого "експортера", проте надало детальну інформацію про можливості співпраці з місцевими торговельними мережами, а також необхідні контакти.

Український експорт вже показав, що здатний конкурувати на найвідоміших європейських ринках. Але для успіху часто потрібно йти на незвичні ринки, не лякаючись нового. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Стаття підготовлена "Європейською правдою" в рамках інформаційної кампанії "Сильніші разом!"