2 лютого Грузія святкує ще одну перемогу на шляху до скасування віз до ЄС.

Хтось скаже – "невелику перемогу", адже ухвалене рішення ще не означає фактичного скасування віз. Хтось відповість – ні, все ж велику, адже цей крок – важливий, а безвіз може запрацювати де-факто вже у квітні.

Але радіючи за друзів-грузинів,

ми не можемо не ставити питання: то що з Україною?

Чому Європарламент не розглянув одночасно також наш безвіз? Коли варто чекати на скасування віз для громадян України? І, нарешті, чи не залишили "в хвості черги" на невизначений термін?

"Європейська правда" з’ясувала, які настрої панують в ЄС та які домовленості досягнуто з українського питання.

Що тримає Україну?

У статті ЄС без згадки про процедури точно не обійтися. Хай навіть те слово вже набило оскомину.

Ще минулого року "Європейська правда" опублікувала копію спільних рішень країн-членів ЄС з українського та грузинського питання. Саме в цьому документі є пояснення, чому рішення щодо Грузії схвалили в Європарламенті раніше за наше. Як відомо, Брюссель прив’язав скасування віз до так званого "механізму призупинення безвізу" (це дозволить поновлювати візи для країн, з яких йде потік мігрантів, або для тих, які порушили зобов’язання щодо проведених реформ).

Але деталі цієї прив’язки відрізняються. Грузинський безвіз тоді загальмували до погодження параметрів механізму призупинення, а український – до його затвердження. Перша подія вже відбулася, друга – ще попереду, а тому нам доводиться чекати.

Поза тим, варто наголосити:

коли європейці кажуть, що наш безвіз тримають лише процедури – не вірте. Це неправда.

Насправді йдеться про чисту політику. В листопаді минулого року було досягнуто домовленість про гальмування українського безвізу. Після того ще була можливість змінити процедуру та "оживити" український файл, але в грудні країни-лідери Євросоюзу лишили все "як є" та попередньо узгодили, коли саме повернуться до нашого питання.

Цю інформацію "Європейській правді" за останні два місяці підтвердили співрозмовники в усіх європейських інституціях, дотичних до нашого питання – і в ЄК, і в Раді ЄС, і в службі зовнішніх дій, і в Європарламенті.

Та якщо в Брюсселі це визнають лише "не під запис", то в МЗС України готові до публічного підтвердження. "В ЄС завжди знайдуть процедури, якими можна ускладнити процес. На жаль, схоже, що саме це зараз і відбувається", – заявила, зокрема, заступник міністра Олена Зеркаль в інтерв’ю ЄвроПравді.

Посилання ж на процедури стало для Європейського Союзу зручним виправданням. Адже визнати, що Україну тримають штучно, було би морально складно і політично некоректно.

Тим більше – в ситуації, коли всі причетні знають, хто саме стоїть за таким політичним рішенням.

Франція всьому голова

В останні дні грудня посол Франції в Україні Ізабель Дюмон спростувала чутки про те, що саме Франція стоїть за затримкою українського безвізу, назвавши їх "спекуляціями, які не мають жодного зв’язку з реальністю".

Хоча за день до того заступник глави президентської адміністрації Костянтин Єлісєєв заявив, що за цим стоїть саме Франція.

Маємо констатувати, що правда в цьому питанні – за Єлісєєвим. Хоча Дюмон є щирою, коли стверджує, що Франція не блокує, а підтримує безвіз для України. Це так, тепер вже не блокує. Але біля витоків нашої затримки стоїть саме Париж.

Детально про те, як французьке диппредставництво в Брюсселі намагалося зупинити рішення про безвіз, ми писали в репортажі з саміту Україна-ЄС.

Відтоді дещо змінилося. В грудні найбільші держави Євросоюзу дали добро нашому просуванню вперед, але за однієї умови, висунутої Парижем: українці не мають потрапити до ЄС без віз, доки не відбудуться президентські вибори у Франції.

Ідея полягає в тому, щоби наш безвіз не вплинув на президентську кампанію.

Є ще один, важливий для нас елемент домовленості:

жодні інші вибори, в тому числі вересневі в Німеччині, не мають бути причиною подальшого відтермінування рішення по Україні.

Як свідчать джерела, ця домовленість є "джентльменською", вона не зафіксована в офіційних документах. Однак в ЄС прийнято дотримуватися таких внутрішніх угод. Тим більше ця домовленість була затверджена на високому політичному рівні, після переговорів Юнкера з Меркель і Олландом та після палких суперечок між інституціями ЄС.

На превеликий жаль, під час цих дискусій прибічники України в Брюсселі не домоглися перегляду формули, яку перед тим пролобіювала група країн на чолі з Францією – про те, що формальні переговори щодо українського безвізу мають початися лише після затвердження механізму призупинення.

А отже, зараз нам доводиться чекати. І радіти за Грузію, не скуту такими обмеженнями.

То коли ж нарешті?

Відповідати на це питання одним реченням – неправильно. Останні місяці довели, що в ЄС є потужні опоненти скасуванню віз для України, отже, завжди варто розглядати і реалістичний, і песимістичний сценарії.

А також – зважати на те, наскільки високими є шанси на негативний розвиток подій.

Спершу про дані джерел. Співрозмовники в Єврокомісії та Раді ЄС стверджують, що

український безвіз буде схвалений наприкінці весни, а запрацює – влітку.

Найчастіше звучить припущення, що вже в липні українці їздитимуть до ЄС без віз. Можливо, навіть з 1 липня

Це, до слова, приблизно стільки ж, як і за стандартними процедурами. Хіба що трохи довше.

Нагадаємо, для розблокування українського безвізу ЄС має остаточно схвалити "механізм призупинення", про який ми вже згадували. Зараз триває його переклад, далі перекладений документ ще раз винесуть на узгодження в Європарламенті, після цього його мають двічі розглянути країни-члени ЄС – на рівні послів та на рівні міністрів. Політичних перепон тут не буде, адже де-факто рішення схвалене, його лише потрібно юридично оформити. За оцінками інсайдерів у Брюсселі, сумарно ця процедура забере приблизно місяць – до кінця лютого. Від себе маємо додати: може забрати трохи довше.

В березні можна розраховувати на початок тріалогу щодо України (у випадку Грузії він забрав лише один день), в квітні – переклад та розгляд документа в Європарламенті, в травні – на схвалення Радою ЄС. А отже – виходимо на червень як дату початку роботи безвізу.

А тепер – про ризики.

Теоретично цей процес можна загальмувати у будь-якій точці, але є ризикові етапи, про які довелося чути в Брюсселі.

Один з них – тріалог, під час якого представники Європарламенту, Ради ЄС та Єврокомісії зустрічаються та домовляються про те, яким буде остаточний текст українського рішення. Цікаво, що змістовна частина рішення дуже проста. Українською вона звучить приблизно так: "1) Видалити Україну з переліку візових держав. 2) Включити Україну до переліку безвізових". Здавалося б, тут нема про що сперечатися; саме тому грузинський тріалог перетворився лише на формальність.

Та зачіпкою може стати узгодження дати, з якої почне діяти український безвіз, а також преамбула рішення, де йдеться, зокрема, про механізм призупинення та про реформи в Україні.

Окрема увага – до останнього, політичного етапу – узгодження в Раді ЄС, коли в гру знову увійде Франція.

Затвердження безвізу Радою ЄС відбудеться вже після французьких виборів. Принаймні, після їх першого туру.  Чи не зупинить новий господар Єлисейського палацу скасування віз для України?

На наше переконання – ні.

По-перше, формально новий президент не впливатиме на цей процес. Схвалення безвізу має відбутися на рівні міністрів внутрішніх справ. Обрання нового президента не означає зміни керівника МВС.

По-друге, найімовірніше, що затвердження безвізу відбудеться ще до інавгурації нового лідера Франції.

Звісно, в нинішніх умовах нічого не можна говорити напевно, але дуже схоже, що цього разу ми дійсно на фінішній прямій.

І наостанок – про нового та до певної міри несподіваного друга України на цьому шляху. Від кількох не залежних один від одного джерел "Європейська правда" отримала повідомлення про те, що Мальта, яка головує в Раді ЄС від початку року, виявилася щирим адвокатом українського безвізу і нині справді робить чимало для того, щоби просувати наше питання вперед у порядку денному.

Саме вони формують порядок денний Ради ЄС, і тому їх допомогу тут складно переоцінити.

І тут не можна не згадати про події трирічної давнини.

На початку грудня 2013 року, тобто відразу після початку Євромайдану, тодішній український президент Янукович планував відвідати Мальту, але за пару днів до візиту вимушений був скасувати поїздку. Тоді мальтійський прем'єр Джозеф Мускат попередив через ЗМІ українського гостя, що донесе до нього жорстку позицію ЄС. Керівник мальтійської опозиції Саймон Бусуттіл був ще категоричнішим. "Я зустрінусь з Януковичем, щоби особисто висловити занепокоєння. Але я відмовлюся від спільної участи в державному обіді та концерті", – написав він.

Тоді цей несподіваний жест мальтійців викликав захоплення українців, дотичних до зовнішньої політики. Цього року у нас буде привід знову подякувати найменшій країні ЄС.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"