Після першої перемоги масових протестів у Румунії постає питання – що далі?

Яке рішення може стати виходом із ситуації: зміна уряду, переформатування коаліції із залученням опозиційних сил або ж перевибори?

Щоб відповісти на це питання, варто згадати кілька міфів про румунську кризу. Насамперед – про її причини.

"Гуманізація" покарань для чиновників була рекомендацією Венеціанської комісії. Зокрема, комісія рекомендувала вважати перевищенням повноважень, які мають кримінальний характер, лише випадки, коли мали місце "серйозні злочини проти демократичних процесів, порушення фундаментальних, національних прав, підрив неупередженості державного управління".

Тим більше, що нинішнє законодавство фактично заблокувало роботу чиновників, які бояться взяти на себе якусь відповідальність.

Саме тому ключовою помилкою уряду було не так ухвалення спірної постанови, як відмова від суспільної дискусії.

Особливо коли рішення про декриміналізацію покарань для корупціонерів ухвалює партія, чиє керівництво має сильний корупційний шлейф. Все це не могло не викликати обурення.

Обурення, якого можна було уникнути, розпочавши реформу із суспільного діалогу.

Однак і цих кроків було б недостатньо для "ідеального шторму". Необхідним компонентом стали особливості прийняття рішення – на позачерговому засіданні, вночі. І це в ситуації, коли того дня засідання уряду тривало до пізнього вечора!

Корупціонери, які ухвалюють антинародні рішення таємно від суспільства – цього виявилося достатньо для перетворення мітингів на масштабний антиурядовий протест.

Ще один важливий момент – нинішня перемога площі Вікторії може виявитися ілюзією.

Так, уряд скасував свій указ про декриміналізацію корупційних справ. Однак аналіз цього рішення вказує на одну важливу деталь – воно прийнято з посиланням на інше, щодо якого ведеться перевірка Конституційним судом.

Отже, під перемогу "румунського Майдану" була закладена міна уповільненої дії. Ніхто не знає, коли вона може спрацювати і чи спрацює взагалі.

Цілком можлива ситуація, що рішення Конституційного суду "переверне дошку", скасувавши і перемогу протестувальників.

Саме тому пропозиція президента Клауса Йоганніса провести референдум досі не втратила актуальність.

Зрештою, цього року Румунія і так має провести референдум. Ініціатива визначити сім'ю як союз чоловіка і жінки набрала достатньо підписів для початку загальнонаціонального референдуму. У такій ситуації додати ще одне питання було б цілком доречно – цей крок поставив би крапку в дискусії, не вимагаючи додаткових бюджетних витрат.

Проте якщо у випадку зі скандальним рішенням про амністію корупціонерів можна говорити про якусь ясність, то щодо іншої вимоги протестувальників – нових парламентських виборів – ясності немає і близько.

Парламентські вибори відбулися зовсім нещодавно – у грудні минулого року, і їх чесність не ставилася під сумнів. А отже, не ставиться під сумнів і легітимність нинішнього уряду.

А головне – чому програли пропрезидентські сили? Відповідь на поверхні – через помилки, яких припустилися  політичні партії, що нині формують опозицію.

На цьому тлі обіцянки соціал-демократів підвищити пенсії, скасувати деякі податки і плату за проїзд у міському транспорті для студентів виглядали дуже вигідно. І значну частину цих обіцянок вони вже встигли виконати!

Є безліч урядів, що зберегли симпатії виборців навіть після "затягування пасків".

Швидше, варто говорити про те, що попередня коаліція була просто не готова до виборів. Складнощі з вибором ідеології, проблема різних партійних фракцій, як наслідок – компромісний керівник для партії, яка так і не змогла стати справжнім лідером.

Усі ці проблеми залишаються актуальними! А отже, далеко не всім і в опозиції так вже й хочеться перевиборів.

Водночас народні протести диктують свій порядок денний. Після першої перемоги площа Вікторії навряд чи вдовольниться косметичними змінами, наприклад звільненням міністра юстиції.

Проблема посилюється ще й тим, що головним антигероєм протестів став голова соціал-демократів Лівіу Драгня – авторитарний керівник, який вважається реальним керівником уряду.

Відповідно, й формальна зміна уряду навряд чи влаштує протестувальників. Особливо якщо вона відбудеться без зміни формату уряду.

Виходом із ситуації могло б стати переформатування уряду. Такі пропозиції вже лунають. У Соціал-демократичній партії є професіонали, які вважаються відносно незаангажованими. Можливо, це був би найкращий варіант, однак не факт, що він влаштує площу Вікторії.

Озвучується і ще один сценарій – створення коаліційного уряду за участю пропрезидентських сил, які зараз перебувають в опозиції. Втім, поки що цей сценарій важко назвати можливим – до нього не готові ані соціал-демократи, ані опозиційні парламентські фракції.

Як наслідок, Румунія отримала ситуацію, простого виходу з якої поки що не видно. А отже, будь-який ексцес може зробити ситуацію геть неконтрольованою.

А це – найбільший ризик для Румунії.

І нарешті – ще про один ризик. Про можливу дискредитацію антикорупційного комітету.

Румунський досвід боротьби з корупцією вважається показовим для Східної Європи. Тим небезпечніше, коли органи боротьби з корупцією стають інструментом міжпартійної боротьби.

Останнє – ризик не тільки для Румунії, але й для інших країн, що вивчають румунський досвід. У тому числі – й для України.

Автор: Анжела Грамада,

президент Асоціації експертів з безпеки та глобальних питань (ESGA, Румунія)