Ідеологія політики Євросоюзу на Західних Балканах – за допомогою надання країнам регіону перспектив євроінтеграції зменшувати напругу, що залишилася в регіоні з часів війни, та забезпечувати міцну регіональну стабільність – останнім часом проходить серйозні випробування на дієздатність.

Сербія і Косово, які ще півтора десятка років тому воювали між собою, зараз є, відповідно, кандидатом і потенційним кандидатом до ЄС.

І Белград, і Приштина одночасно реалізують політику євроінтеграції. Обидві країни отримують суттєву європейську фінансову допомогу. Громадяни Сербії вже кілька років мають право на безвізовий в’їзд до країн ЄС; Косово знаходиться на фінальній стадії отримання безвізу.

Але метод умиротворення за допомогою руху до євроцілей все більше пробуксовує та починає викликати сумніви в його ефективності.

Зокрема тому, що реальні перспективи вступу цих держав, одна з яких частково визнана, до Євросоюзу, виглядають все більш туманними та непевними.

З 2014 року, коли Сербія почала переговори про вступ до ЄС, було відкрито лише 8 з 35 переговорних статей, причому завершені перемовини тільки по двом, що стосуються науки та культури. Навіть за оптимістичного розвитку подій за таких темпів країна може розраховувати на приєднання до Євросоюзу хіба що через років 10.

Якщо прислухатися до песимістичних прогнозів, то ця дата взагалі пересувається на невизначений термін. До речі, згідно з даними соціологічного дослідження Белградського центру з питань політики безпеки, 12% громадян Сербії вважають, що вступ до ЄС займе більше десяти років, а 41% впевнені, що країна ніколи не вступить до Євросоюзу.

Націоналістичні та проросійські політики Сербії, які не хочуть до ЄС, останнім часом посилюють свій вплив та поновлюють популярність. І поки сербський уряд відкриває чергові розділи в перемовинах з Євросоюзом, в сербському політикумі та суспільстві набувають ваги думки про непотрібність євроінтеграції.

"Србія, Русія, нам не треба Унія (Сербія, Росія, нам не треба Союз (ЄС)", – заклик, скандуванням якого лідер Сербської радикальної партії Воїслав Шешель та його соратники зустріли в сербському парламенті верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріку Могеріні. Депутати від правого руху "Двері" тим часом мовчки тримали в руках різнокольорові плакати з написом "Сербія не вірить Брюсселю".

Суперечки та непорозуміння між Євросоюзом та Белградом виникають, зокрема, через традиційно близькі, особливі сербсько-російські відносини. Як відомо, Белград відмовляється проваджувати узгоджену з Брюсселем зовнішню політику – в першу чергу, не хоче вводити санкції проти Росії через її дії щодо України.

Між тим чинні керівники Сербії утримуються і від відвертої антиєвропейської риторики. І хоча Росія – небезпідставно – вважає нинішнього сербського президента Томіслава Ніколича своїм союзником, навіть він дуже стриманий у своєму песимізмі щодо європерспектив своєї країни.

Єдине, в чому сербський президент насправді є категоричним – це несприйняття незалежності Косова.

На початку березня Ніколич заявив, що Сербія активно працює, щоб відповідати критеріям повноправного члена ЄС, і висловив сподівання, що Брюсселем не будуть поставлені вимоги, які країна не зможе виконати. Такою вимогою, за його словами, є "визнання Косова і Метохії".

За даними соцопитування Белградського центру з питань політики безпеки, якщо визнання Косова буде умовою членства в ЄС, не підтримуватимуть вступ до Євросоюзу цілих 69% громадян Сербії, в той час як підтримають це рішення лише 13%.

Фото AP

Чергове погіршення відносин між Белградом та Приштиною останнім часом сталося через розборки навколо обвинувачень у військових злочинах часів збройного конфлікту.

4 січня у Франції був затриманий лідер депутатської групи "Альянс за майбутнє Косова", косовський екс-прем’єр та колишній командир Армії визволення Косова (т.зв. УЧК) Рамуш Харадінай. Складні взаємовідносини Сербії зі своєю колишньою автономією залишається проблемою, яку ЄС намагається вирішити за допомогою різних дипломатичних прийомів, але поки що Брюсселю мало що вдається.

Зараз колишній польовий командир і діючий політик чекає у Франції рішення суду стосовно екстрадиції до Сербії. Судове засідання заплановане на 6 квітня.

Інтерпол – на вимогу Сербії – видав ордер на його арешт ще в 2004 році. Серби звинувачують Харадіная у військових злочинах під час війни в Косові в 1998 і 1999 роках, незважаючи на те, що він вже був виправданий Міжнародним трибуналом у Гаазі.

Втім, 9 березня парламент Косова ухвалив резолюцію з вимогою негайного звільнення Рамуша Харадіная і припинення діалогу з Белградом – який відбувається за посередництва ЄС – поки його не буде звільнено.

Речник верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Майя Косьянчич виступила з різкою критикою рішення косовського парламенту. Вона закликала політичних лідерів Косова продовжувати діалог с представниками Сербії, що, за її словами, сприятиме нормалізації двосторонніх відносин та європерспективам країни. Але міністр Косова для діалогу Едіта Тахірі повідомила, що представники уряду дотримуватимуться резолюції парламенту.

На цьому причини для загострення відносин між Приштиною та Белградом не вичерпуються.

Хвилю обурення в Сербії – і не тільки – викликала ідея трансформації поліцейських Сил безпеки Косова в повноцінні Збройні сили Косова.

Глава уряду Сербії Александр Вучич негайно звернувся до ЄС, США та РФ за допомогою в організації протидії цьому процесу.

Першою відреагувала РФ. "Вважаємо неприпустимим створення на підмандатній ООН території косовоалбанських збройних сил. Такі дії суперечать резолюції РБ ООН 1244, яка закріплює перебування на території Косова виключно багатонаціональних сил під міжнародним контролем", – підкреслив заступник постійного представника РФ при ООН Владімір Сафронков на засіданні Радбезу ООН, присвяченому косовському питанню.

Втім, від цього кроку Приштину також застерегли НАТО і США.

Але президент Косова не збирається відмовлятися від своєї ідеї. Якщо члени парламенту не голосуватимуть "за", Хашим Тачі збирається подавати у відставку. Про це він заявив декілька днів тому в інтерв'ю телеканалу РТК. До того ж, за його словами, "законодавчий орган, який не голосуватиме за армію своєї країни, має піти додому".

"Ми, як і раніше, є твердими прихильниками процесу нормалізації відносин між Косовом і Сербією. Але Сербія, яку рішуче підтримує Росія, не поділяє цієї мети... Замість цього Сербія, як і раніше, претендує на територію Косова і постійно отримує все більше і більше зброї з Росії, в тому числі російських винищувачів МіГ-29", – пояснив Тачі свою наполегливість в питанні створення армії у листі до генерального секретаря НАТО і держав-учасниць Альянсу, який цими дням оприлюднили ЗМІ. Як відомо, під кінець минулого року Сербія отримала в подарунок від РФ 6 винищувачів МіГ-29, 30 танків Т-72С і 30 бронеавтомобілів БРМД-2.

У відповідь на мілітаристські ініціативи косовського лідера Рада національної безпеки Сербії на своєму засідання 13 березня зобов’язала державні органи застосувати усі політичні та дипломатичні засоби для протидії дестабілізації ситуації в Косові і Метохії, в першу чергу, для протидії створенню війська Косова, що може становити загрозу сербам у "південній сербській провінції".

Рада закликала сербів Косова і Метохії захищати, разом із державними органами Сербії, інтереси "нашого народу та нашої держави".

А 9 березня сербське міністерство оборони провело несподівану перевірку боєздатності своїх збройних сил.

На тлі цих новин складно охарактеризувати процеси, що відбуваються сьогодні в регіоні, як впевнене просування в напрямку забезпечення стабільності та міцного миру на Західних Балканах. Незважаючи на усі зусилля Брюсселя, справжніх "проривів" у європейській миротворчій діяльності небагато.

Символом миротворчих "успіхів" ЄС стала ситуація навколо мосту в Косовській Митровиці – місті на півночі Косова, з часів війни розділеному річкою Ібар на дві етнічні частини. Урочисте відкриття цього мосту мало стати ознакою досягнення чергового етапу на шляху сербсько-косовського примирення. 

Однак замість повноцінного транспортного руху міст, який відновлено за гроші Євросоюзу, досі відкрито лише для пішоходів – через намагання сербської громади перекрити виїзд з мосту стіною.

Стіни, після довготривалої суперечки, позбулися. Але свято примирення та поновлення комунікацій під егідою ЄС вкотре перенесли – з січня на травень. 

Фото federicamogherini.net

Це не завадило Могеріні включити відкриття мосту до програми візиту до Косовської Митровиці. "Я переконана, що цей міст… перетвориться з символу поділу на символ діалогу і контактів між людьми", – заявила вона під час візиту на напіввідкритий об’єкт.

Поки ЄС не готовий визнати провал своїх миротворчих дій. А тим часом Белград запасається російською зброєю, а Приштина створює армію.

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець з Чорногорії,
активіст української громади