15 березня в Нідерландах відбулися національні парламентські вибори. Цього разу до них була прикута особлива увага міжнародних медіа і людей, які цікавляться європейською політикою.

Рiч у тiм, що нідерландські вибори мали стати немов би увертюрою до волевиявлення в двох ключових країнах ЄС, Франції та Німеччинi, яке також вiдбудеться впродовж року. І хоча безпосередньо ці три кампанії начебто не пов'язані мiж собою, є один важливий фактор, який їх об'єднує:

у всіх цих країнах балотуються праві популісти, чий рейтинг минулого року значно зріс.

Успіх нідерландської націоналістичної "Партії за свободу" міг би, таким чином, стати позитивним прикладом як для електорату Марін Ле Пен і "Національного фронту" у Франції, так і для партії "Альтернатива для Німеччини". І, крім того, додатковим приводом для хвилювань у Брюсселі.

Удар у відповідь

Але успіху правих не сталося.

У четвер і п'ятницю лідери Німеччини, Франції, Італії та деяких інших країн, так само, як і представники Євросоюзу, вітали з успіхом на виборах чинного прем'єр-міністра країни Марка Рютте.

Незважаючи на те, що його партія втратила вісім крісел у парламенті, вона все ж набрала найбільшу кількість голосів виборців - 21,3% - залишивши на другому місці "Партію за свободу" з 13,1%. Хоча ще в минулому році такий результат здавався мало реалiстичним.

Націоналісти, очолювані ексцентричним Гертом Вілдерсом, збільшили свою підтримку всього на три відсотки і отримали лише на п'ять мандатів більше - 20 проти 15 в попередньому парламентському скликанні.

Це при тому, що, починаючи з осені 2015 року та аж до кінця 2016-го, соціологічні опитування стабільно показували: "Партія за свободу" виграє вибори з великим відривом.

Так, наприкінці 2015 - на початку 2016 років деякі опитування навіть показували, що націоналісти готові зайняти близько сорока місць - приблизно на 20 крісел більше, ніж найближчі переслідувачі. Швидше за все, якби вибори проводилися тоді, результати були б насправді катастрофічними. Вкрай сумнівно, що,

навіть отримавши перемогу з великим відривом, націоналісти змогли б сформувати уряд: праві в Нідерландах вважаються "нерукопожатними", й інші партії відмовляються вступати з ними в коаліцію.

Ще нещодавно ситуація була іншою: партія Вілдерса, разом з правоцентристськими "Народною партією за свободу і демократію" (ПСД) Рютте і "Християнсько-демократичним закликом" (ХДЗ), де-факто увійшла до правлячої коаліції за підсумками виборів 2010 року, хоч і не отримала міністерських портфелів. Тоді, до речі, націоналісти зайняли на чотири парламентських крісла більше, ніж в цьому році.

Вплив міграції

Але протягом останніх років у Нідерландах, як і в багатьох інших країнах Європи, риторика правих помітно радикалізувалася, а отже, стала менш прийнятною для центристських політичних сил. Не в останню чергу це пов'язано, вочевидь, з міграційною кризою.

Так, в 2015 році в Голландії було розглянуто близько 45 тисяч заявок на отримання статусу біженця, з них близько третини було задоволено - і це не враховуючи мігрантів, що переселилися в країну іншим шляхом, а також нелегалів. У 2015-му до країни переїхали близько 9 тисяч сирійців, рік по тому - близько 15 тисяч.

Звичайно, об'єктивно при населенні в приблизно 17 мільйонів це досить незначні цифри. Втім, більшість біженців та економічних мігрантів селяться у великих містах, що робить їх помітнiшими. А головне, як і в багатьох інших країнах Європи, населення Нідерландів схильне переоцінювати реальну кількість мусульман в країні.

Згiдно з опитуванням Ipsos в 2016 році, жителі країни вважають, що в ній проживає 19% мусульман, тоді як в насправді їх лише 6%.

Це може бути пов'язано в тому числі з їх відносною концентрацією у великих містах, яка створює у мешканців і гостей міста помилкове уявлення про реальну кількість представників мусульманської громади в країні.

twitter-профiль Вiлдерса з лозунгом Stop Islam

Але ще більшою мірою це, швидше за все, пов'язано з більш загальним страхом перед групою, яка є носієм іншої культури і, з точки зору багатьох європейців, інших цінностей.

Цей страх може бути багато в чому ірраціональним, але, так чи інакше, на результати виборів він впливає. Разом з тим, існує і цілком реальне відчуження мусульманської меншини.

Так, за опитуваннями, значна частина громадян країни турецького і марокканського походження не почувається в Нідерландах як вдома; і, згідно з результатами європейських і нідерландських досліджень, в країні існує дискримінація щодо мусульманської меншини в працевлаштуванні і сфері освіти.

"Партія за свободу" завжди була налаштована досить жорстко щодо мусульман. Однак події останніх років - міграційна криза і теракти в Європі, - так само, як і розмови про етнічну злочинність, дали правим привід для подальшої жорсткої риторики.

Так, Герт Вілдерс під час цієї кампанії висловився за закриття всіх мечетей на території країни і заборону на поширення Корану, звинувачував мусульман у зростанні рівня злочинності в країні і заявляв, в дусі Трампа, що

хоче зробити Нідерланди знову великими - шляхом деісламізації.

Як і у випадку інших правих партій в Європі, євроскептицизм "Партії за свободу" частково пояснюється їхньою фрустрацією через відсутність адекватних європейських відповідей на міграційні виклики, а також неможливість повного контролю за власним кордоном.

Але не тільки: так, приводом для посилення риторики нідерландських правих щодо Брюсселя стала успішна кампанія Brexit, яка дала привід Вілдерсу говорити про бажання, за прикладом Британії, вивести Нідерланди з ЄС. Лише 20% нідерландців, згідно з дослідженням державного агентства, підтримували вихід з ЄС восени минулого року; але саме на цей електорат націлювалась "Партія за свободу".

Коаліціада

Отже, націоналісти програли. Але хто керуватиме країною в найближчі роки?

Відповідь на це питання не така вже й проста. Рiч у тiм, що в Нідерландах на виборах до парламенту дуже низький прохідний бар'єр - щоб отримати одне місце, досить набрати 0,67% голосів виборців.

До парламенту, що складається зi 150 депутатів, пройшло одразу тринадцять партій.

Вкрай малоймовірно, що майбутня коаліція буде без нині правлячої "Партії за свободу і демократію", що отримала 33 місця в Палаті представників. Але де знайти ще 43 мандати, необхідні для формування більшості?

Більш ніж імовірно, що одним з майбутніх коаліційних партнерів цієї партії знову, як і в 2010-2012 роках, стане "Християнсько-демократичний заклик", який набрав 19 голосів. Стільки ж набрали ще одні можливі партнери - ліберальна партія "Демократи-66" (або просто D-66). Ці три партії також вже формували коаліцію раніше - в 2003-2006 роках.

Залишається питання: чиннiй коаліції не вистачає п'яти мандатів для формування нового уряду.

Варіантів, звичайно, на перший погляд багато. Насправді - не дуже. Так, вкрай малоймовірно, що до коаліції увійдуть ліві з Соціалістичної партії (14 мандатів), які, приблизно як Компартія в Греції, найкраще почуваються в позиції "а Баба-яга проти".

Більш помірковані, вельми проєвропейські і такi, що підтримують культурну та міграційну відкритість країни, "Зелені ліві" (14 мандатів), чий основний електорат - молоді й освічені жителі великих міст, можливо, можуть стати учасником коаліції. Значною мірою їхня програма, побудована на максимізації особистих свобод, схожа з програмою "Демократів-66", але відрізняється лівоцентристською економічною платформою.

Вiлдерс не досяг успiху на цих виборах, та все ще сподiвається на реванш

Водночас незрозуміло, як більш жорстка риторика, яку взяли на озброєння правоцентристські партій щодо мігрантів останнім часом, "зживеться" з такими політичними поглядами. Так, і партія Рютте, і ХДЗ, щоб не вiддати партії Вілдерса більш поміркований, але не прихильний до мігрантів електорат, останнім часом заявляють про необхідність меншинам інтегруватися в нідерландське суспільство або залишити його.

Природно, що ліволіберальна партія має й інші розбіжності з консерваторами. І, можливо, для "Зелених лівих", які збільшили на цих виборах свою підтримку в чотири рази, йти в таку коаліцію зі стратегічної точки зору було б не дуже розумно.

Вкрай малоймовірно, що потенційний блок ПСД-ХДЗ-Д66 вирішить співпрацювати з партіями, які набрали менше п'яти мандатів, таким чином, збільшуючи коаліцію до п'яти учасників і роблячи її архітектуру ще нестабільнiшою. Втім, і в ідеологічному відношенні більшість з цих дрібних партій - крім орiєнтованої на інтереси пенсіонерів сили "50 плюс" (4 мандати) - з вищевказаною трійцею принципово несумісні.

Це правий "Форум за демократію" (2 мандати) - євроскептична партія, ініціатор референдуму щодо ратифікації Угоди про асоціацію ЄС-Україна. Це протестантська Реформатська партія (3 мандати), чия політична програма не надто сумісна з секуляризмом найбільших політсил, особливо D66.

Також це "Денк" (2 мандати) - партія, яка заснована представниками турецької меншини і виступає на захист національних меншин. Як вже було зазначено, правоцентристи останнім часом свою риторику щодо мігрантів посилили. Вимоги асиміляції не надто поєднуються з вимогами "Денк" - толерантним, мультикультурним суспільством.

Більш того, Рютте нещодавно заборонив виступи президента Туреччини Ердогана перед представниками турецької меншини в Нідерландах, щоб не провокувати націоналістів і не додавати їм підтримки. Ця жорстка позиція, на думку аналітиків, дозволила прем'єру завоювати більше голосів правого і правоцентристського електорату - але популярності серед нідерландських турків явно не додала.

Християнський союз (5 мандатів), ще одна протестантська партія, ліва в економічному відношенні, але права в соціальних питаннях і досить скептично налаштована щодо ЄС, ризикує не знайти спільну мову з Д66.

Залишаються два варіанти.

Партія захисту тварин, яка набрала 5 місць, може як коаліційний партнер вимагати вiдносно небагато - впливу на екологічну політику.

Робоча партія - партнер Рютте по коаліції протягом останніх п'яти років і одна з традиційно найбільших партій країни - цього разу завоювала лише 9 мандатів (проти 38 на минулих виборах): виборці покарали її за підтримку досить жорстких антикризових заходів економії. Ці варіанти, мабуть, здаються дуже ймовірними.

Можливо також, що ХДЗ або Д66 до коаліції не увійдуть. Тоді її архітектура буде ще складнішою, оскільки до неї доведеться включити більше чотирьох партій.

Нарешті, не можна виключати й того, що протягом майбутніх тривалих переговорів - очікується, що коаліціада триватиме кілька місяців - рішення математично-політичного "завдання" так і не буде знайдено.

Тоді на країну чекають перевибори.

Втім, і успішно сформовані коаліції більш ніж з двох партій у Нідерландах останнім часом довго не живуть, що також часто призводить до дострокових виборів. І не можна виключати, що наступного разу праві все ж зможуть взяти реванш.

Автор: Костянтин Федоренко,

молодший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва, Київ,
випускник Києво-Могилянської академії та Університету Гамбурга