Президент Порошенко зустрівся 27 березня з послами країн "великої сімки" та Європейського Союзу.

За інформацією "Європейської правди", розмова мала відбутися ще минулого тижня через протискання українською владою в аудитори НАБУ Найджела Брауна. Однак тоді зустріч перенесли, а до порядку денного додався ще й скандал із включенням до системи електронного декларування громадських активістів.

Втім, далі йтиметься не про декларування, а про маніпулювання.

Показовою є різниця у повідомленнях про цю зустріч від її сторін: адміністрації президента та представництва ЄС.

Президентська прес-служба розповіла, що "особливу увагу було приділено загостренню ситуації на Донбасі у зв’язку з останніми деструктивними діями Росії…", що "домовлено продовжувати тиск на російську владу", що посли "висловили розуміння щодо вимушеності" блокади окупованих територій і т.д. І лише побіжно, одним реченням, згадано, що президент поінформував співрозмовників про реформи, зокрема у сфері боротьби  з корупцією.

Натомість в ЄС стверджують, що головною темою зустрічі та причиною її проведення були саме антикорупційні проблеми, а не ситуація на Донбасі.

"Посли обговорили з президентом Порошенком низку останніх подій, що викликали стурбованість. Зокрема, пов'язані з порядком денним реформ, а саме боротьбою з корупцією – особливо щодо поширення вимоги про електронне декларування активів на представників громадянського суспільства. Послів обнадіяла обіцянка президента Порошенка створити робочу групу, включно з представниками громадянського суспільства, аби оцінити нещодавні законодавчі поправки", – повідомило представництво Євросоюзу.

Ситуація на перший погляд дуже дивна – та насправді проблема є звичною.

Українська влада за всіх часів і президентів намагалася маніпулювати інформацією, що стосується зовнішніх відносин України та контактів із зарубіжними партнерами.

Маніпуляції завжди було спрямовано на внутрішню аудиторію.

Мета – подати зовнішньополітичні справи у кращому вигляді, ніж вони є насправді, у вигідному для себе світлі. Першопричина маніпуляцій також типова – брак популярності або легітимності влади всередині країни, сумнівність чи суперечливість окремих її дій. Як от у випадку з електронним декларуванням.

І за часів Ющенка, і за Януковича кількість та масштаб маніпуляцій зростали із загостренням внутрішньополітичної ситуації.

А отже, є підстави вважати, що тенденція до таких маніпуляцій міцнішатиме і зараз.

Тому варто вивчити цю проблему глибше та розібратися, які типи "зовнішньоінформаційних маніпуляцій" найчастіше використовують українські політики.

Перебільшення важливості події

Чудовий приклад цього різновиду інформаційного шахрайства мав місце 1 квітня 2016 року.

Прес-служба президента Порошенка повідомила, що той провів зустріч з президентом США Бараком Обамою. Сталося це у Нью-Йорку, де проходив традиційний саміт з ядерної безпеки. До інформації додали навіть фото.

Та досить швидко з’ясувалося, що "зустріч" була просто протокольним рукостисканням перед ланчем для гостей саміту. А в мережі можна знайти купу подібних фотографій Обами з іншими президентами – в тому ж інтер’єрі та зроблених приблизно в той самий час.

Більше того, прес-служба Білого дому подає фото як протокольне, зроблене перед початком обіду.

Одне слово, президентські піарники виставили Порошенка на посміховисько.

Точно так, як чотири с половиною роки перед тим – Януковича. У вересні 2011 року на Банковій повідомили про зустріч Януковича та Обами на засіданні Генасамблеї ООН, хоча згодом з’ясувалося, що президенти лише привіталися та перекинулися кількома фразами у коридорі. Ну і як тут не згадати недавню нібито "зустріч" Тимошенко з новообраним президентом США Дональдом Трампом на молитовному сніданку у Вашингтоні.

Або ще один показовий екземпляр – народний депутат від Народного фронту Георгій Логвинський.

"Чергова перемога України на міжнародному фронті, – пафосно писав нардеп у Facebook 23 січня цього року. – У Страсбурзі за одноголосної підтримки зали мене обрали віце-президентом Парламентської асамблеї Ради Європи. Це величезна честь, гордість та відповідальність для мене. Посада віце-президента і члена Бюро ПАРЄ – найвища займана посада на міжнародній парламентській арені за всю історію України. Але я хочу відзначити, що це перемога саме країни, і подякувати колегам з української делегації…"

Звучить справді "потужно" – але не є правдою.

Насправді у ПАРЄ аж 20 віце-президентів. Їх міняють за принципом ротації, почергового представництва держав-членів. Це чиста формальність, і навіть на сайті ПАРЄ зазначено, що країни змінюють одна одну за алфавітом.

А отже, ніякої "перемоги країни" тут немає.

Також ясно, що представники України були віце-президентами асамблеї  і раніше.

Дуже схожа "перемога" трапилася в жовтні 2015 року, коли Україну обрали непостійним членом Ради безпеки ООН – формальність із заздалегідь узгодженим та передбачуваним результатом в Україні перетворили на мало не історичну подію.

Однак перебільшення – не найтяжчий гріх маніпуляції.

Відверта неправда

Ще гіршою є "перемога" у вигляді відвертої неправди. Причому дуже часто вкладеної у вуста співрозмовника.

Найяскравіший – телефонна розмова Порошенка з тодішнім президентом Європейського парламенту Мартіном Шульцом у січні 2015 року. Глава України після неї оголосив, що ЄП днями проголосує за резолюцію із закликом до ЄС визнати "ДНР-ЛНР" терористичними організаціями. Мовляв, так йому пообіцяв Шульц.

Це спричинило дипломатичний скандал, хоча його і не виносили тоді назовні. Зрозуміло, нічого такого Шульц не обіцяв і не міг обіцяти – було відомо, що переважна більшість політичних груп Європарламенту визнання "ДНР-ЛНР" терористичними організаціями не підтримує. До слова, Україна і сама досі офіційно не оформила такого визнання.

Видається, однак, що згаданий випадок з Шульцом нічому Порошенка не навчив.

Бо, наприклад, після візиту до Брюсселя 20 жовтня  2016 року й низки зустрічей там із керівництво Євросоюзу Порошенко впевнено заявив, що Україна отримає безвізовий режим до 24 листопада, на саміті ЄС-Україна. Зрозуміло, ніхто йому нічого подібного не обіцяв, та й навіть технічно це було неможливим – про що одразу ж написала "Європейська правда".

Ну й ще один приклад.

17 січня цього року Порошенко в рамках Давоського економічного форуму зустрівся з президентом Швейцарії Доріс Лойтхард.

"До кінця січня Україна отримає 100 млн доларів, які надійдуть на рахунки Національного банку. 100 млн доларів фінансової допомоги від Швейцарської Конфедерації як перша частина траншу, який спрямований на підтримку України", – переможно цитувала Порошенка його прес-служба.

"Перемога" швидко розійшлася тоді українським медіапростором. А гроші прийшли аж у березні.

Та й сама президент Лойтхард про ті "100 мільйонів до кінця січня" після зустрічі з Порошенком не повідомляла – точно так, як Мартін Шульц про намір визнати “ДНР-ЛНР” терористичними організаціями.

Перекручення фактів

Третій різновид маніпуляцій – це специфічне трактування сказаного співрозмовниками або підсумків зустрічі.  

Іноді це може бути не надто помітним, але суттєвим перебільшенням, як от у пості голови Верховної ради Андрія Парубія з Варшави кілька днів тому:

"...З президентом Польщі Анджеєм Дудою говорили про посилення санкцій проти міжнародного злочинця – путінської Росії", – написав Парубій.

Однак прес-служба глави Польщі передає суть розмови інакше – і коректно відповідно до сьогоднішніх реалій: "У відповідь на російську політику агресії ми повинні втримати санкції, але для цього потрібна європейська єдність".

Можливо, втім, про посилення санкцій говорив лише Парубій. Раніше, восени 2016-го, він так само прогнозував швидкий безвізовий режим – з посиланням на розмову із тим же багатостраждальним Мартіном Шульцом. Але загалом виглядає, що Парубію варто ще повчитися в досвідченіших колег.

Бо ті інколи після міжнародних контактів оголошують ще сумнівніші тези.

Скажімо, президент Порошенко зустрівся в лютому цього року в Мюнхені з віце-президентом США Майком Пенсом.

"Україна – серед пріоритетів нової президентської адміністрації США – Президент після зустрічі з віце-президентом Пенсом", – великим літерами запостив у Twitter прес-секретар Порошенка Святослав Цеголко.

"Ще раз отримано потужний сигнал про те, що США є з Україною, що для нової адміністрації США Україна знаходиться серед перших пріоритетів. Питання Криму і рішуча боротьба за звільнення Криму також залишається серед пріоритетів", – передала згодом пафос Порошенка його прес-служба.

Натомість у повідомленні Білого дому після зустрічі Порошенка з Пенсом жодної згадки про "пріоритетність" не було.

"Віце-президент підкреслив підтримку з боку США суверенітету, територіальної цілісності та самовизначення України та наголосив, що США не визнають російську окупацію Кримського півострова", – повідомляв Білий дім.

І ще: "Віце-президент висловив вдячність за прогрес України у реформах, і лідери погодилися з важливістю подальшого реформування, аби перетворити Україну на процвітаючу та безпечну європейську країну на благо всіх її громадян".

Про реформи президентська прес-служба тоді не згадала. Так само, як практично не згадала їх у повідомленні про недавню зустріч Порошенка з послами "великої сімки" та ЄС.

Це тенденція, і вона, ймовірно, міцнішатиме – тема реформування країни ставатиме дедалі неприємнішою та незручнішою під час контактів вищого керівництва України із західними партнерами. Очевидно, натомість нам ще більше розповідатимуть про “підтримку”, “пріоритетність”, “єдність”  і так далі. На небувалі успіхи перетворюватимуться звичайні "паркетні" зустрічі.

Знову ж, так було і при попередніх владах. І при Ющенкові, і при Януковичі масштаби маніпуляцій зовнішньополітичною інформацією збільшувались по мірі зростання проблем внутрішніх.

"Перемоги" для народу українські можновладці шукатимуть зовні. "Продати" людям щось всередині країни ставатиме дедалі важче.

Автор: Анатолій Марциновський, 

"Європейська правда"