Наприкінці минулого тижня Польща стала генератором новин щодо можливої зміни керівництва ЄС. Або, якщо точніше, заміни президента Європейської ради (найвищого політичного органу ЄС). Нині цю посаду обіймає поляк Дональд Туск, але у Варшаві офіційно заявили, що заперечують проти продовження його роботи на цій посаді.

Це не стало аж надто великою несподіванкою.

У Варшаві й раніше попереджали, що спробують зупинити переобрання Туска головою Євроради на новий термін. Але нова кандидатура на цю посаду справді вразила багатьох. Польща запропонувала Яцека Саріуш-Вольського, євродепутата, відомого "ворога Кремля" і, як не дивно, суперника чинної польської влади – принаймні, за партійною належністю.

То чи буде Туск скинутий з посади? І чи має шанс новий кандидат?

Створюючи традиції

Чутки про заміну Дональда Туска з’явилися не на рівному місці.

Посада президента Європейської ради – особлива. На більшості політичних посад в Євросоюзі людей міняють раз на 5 років, після чергових виборів, але для головуючого в ЄР заміна може відбутися також за 2,5 роки після призначення. Цей термін спливає 1 червня 2017 року, і доти лідери країн-членів ЄС мають визначитися, хто головуватиме на їхніх зустрічах у найближчі роки.

А ще вона особлива через те, що в ЄС поки немає традицій щодо цієї посади. Президенти з’явилися у Єврораді лише в 2009 році. Першим став Герман ван Ромпей, який пропрацював два терміни, тобто п’ять років. Але чи достатньо цього, щоби говорити, що в ЄС є "традиція" перезатвердження на другий термін? Навряд чи.

Саме це підкреслюють ті, хто нині прагне відправити Туска у відставку.

Як відомо, Дональд Туск є одним з ключових політиків партії "Громадянська платформа"; він був прем'єром Польщі у 2007-2014 роках. Та у 2015-му правити стали його опоненти з партії "Право і Справедливість" (ПіС). Відтоді з Варшави час від часу лунають голоси про потребу замінити європейського лідера.

Лідери ПіС та представники польського уряду неодноразово обіцяли, що Польща не висуватиме Туска на другий термін. Причому говорили це із впевненістю в тому, що без їхньої підтримки польський представник не матиме шансів. Мовляв, не буде номінації - не буде і Туска.

А 4 березня Варшава перейшла від заяв до справи.

МЗС Польщі офіційно оголосив, що представляє нову кандидатуру на посаду голови Євроради – нинішнього депутата Європарламенту Яцека Саріуш-Вольського. Примітно, що той досі не був помічений у симпатіях до ПіС. Натомість він є однопартійцем Туска і заступником голови Європейської народної партії – найпотужнішого в Європі міжпартійного об’єднання, до лав якого належать президенти Єврокомісії та Європарламенту, канцлер Німеччини та низка інших європейських лідерів.

Мовляв, це допоможе новому номінанту від Польщі знайти голоси на свою користь. Але чи так це?

Туск без ілюзій

Офіційна позиція Варшави може видаватися логічною. За спостереженнями нашої редакції, вони справді переконали багатьох, що зможуть якщо не призначити Саріуш-Вольського, то принаймні "поховати" свого опонента Дональда Туска.

Але їхні плани розбиваються вщент об процедури та політичну реальність  в органах влади ЄС.

Туск не є "представником Польщі в ЄС", і Варшава не здатна заблокувати його повторну номінацію.

А переобрання Дональда Туска на наступні 2,5 роки нині є майже безальтернативним.

Лісабонський договір ЄС, в якому описана процедура обрання президента Євроради, не визначає жодних деталей щодо того, хто подає кандидатів на цю посаду. Свого часу автори "Лісабона" вирішили залишити цій процедурі додаткову гнучкість і не прогадали: нині вона виявилася доречною. Крім того, з тексту договору випливає, що при повторному обранні голови ЄР його можна взагалі не номінувати – кандидатура Туска розглядається автоматично.

Голос Польщі також не є вирішальним – рішення про обрання президента ЄР ухвалюється кваліфікованою більшістю, а не консенсусом. Тобто для позитивного голосування потрібно 55% від усіх країн-членів, які представляють щонайменше 65% населення ЄС.

Зрештою, однопартійці нового кандидата, Саріуш-Вольського, виступають категорично проти його обрання –  ЄНП в неділю поширила офіційну заяву про те, що її кандидатом лишається Туск. Та й поза межами ЄНП Туск має вагому підтримку. Польський політик, до якого на початку багато хто ставився скептично, за 2,5 роки роботи на чолі Євроради здобув імідж неупередженого головуючого та майстра компромісів. А що ще потрібно на цій посаді?

І, зрештою, для пошуку нового лідера просто немає часу. Лише на перший погляд видається, що до завершення мандату Туска ще майже три місяці.

Насправді рішення мають ухвалити вже цього тижня.

Президента Євроради затверджують рішенням саміту ЄС. До кінця весни запланований лише один такий саміт, він відбудеться в Брюсселі 9-10 березня. Наступний – в червні. За 3-4 дні нереально знайти нового, компромісного кандидата та узгодити його з усіма країнами – на це піде щонайменше місяць.

Легше просто підтвердити повноваження чинного президента.

Звісно, в теорії можна зібрати позачерговий саміт десь у квітні чи травні, але лідери Євросоюзу напевно не робитимуть цього лише через забаганки польської влади.

А отже, наразі немає великих сумнівів, що вже в четвер у Брюсселі оголосять про обрання нового-старого президента, Дональда Туска. Хай як до нього ставиться офіційна Варшава.

Не без наслідків

В усій цій історії найбільш дивною може видаватися роль Яцека Саріуш-Вольського.

Авторитетний європейський політик, не остання людина в Європарламенті (і депутат трьох скликань ЄП), віце-президент міжпартійної групи ЄНП – він пішов всупереч європейській традицій та партійній дисципліні, коли погодився стати офіційним номінантом на посаду президента Євроради.

Саріуш-Вольський не міг не знати, що основним кандидатом лишається його однопартієць Дональд Туск. Він не міг не розуміти, що шанси на його обрання дорівнюють нулю, а Туск майже напевно залишиться на посаді. Він не міг не усвідомлювати, що такий крок призведе до проблем, і це вже сталося. Вже в суботу його виключили з лав партії "Громадянська платформа", а в неділю – публічно викликали на килим до керівництва ЄНП.

Зустріч Саріуш-Вольського з президентом ЄНП Джозефом Долєм має відбутися в понеділок, і за її підсумками дещо може прояснитися, однак реальні мотиви майже напевно залишаться неясними. Бо вони – не в Брюсселі, а у Варшаві.

Нині в Польщі все частіше лунає припущення, що Саріуш-Вольському пообіцяли посаду міністра закордонних справ.

Цей варіант – доволі правдоподібний, враховуючи, що нинішній керівник польського МЗС Вітольд Ващиковський до призначення ніколи не був пов’язаний з дипломатією. Та й нині не надто приховує, що ця посада для нього не є роботою мрії.

Для України ця заміна важитиме чимало. Саріуш-Вольський має репутацію принципового і послідовного критика Росії; щоби пересвідчитися в цьому, достатньо проглянути архів посилань на нього на сайті ЄвроПравди. Тут і критика "Північного потоку", і постійна підтримка санкцій, і навіть припущення щодо можливості ядерної війни з вини РФ. Зрештою, Саріуш-Вольський входить до переліку європейських політиків, яким офіційно заборонено в’їзд до РФ.

Та не будемо поспішати з висновками.

Зрештою, чи є коректною версія про його призначення і як воно вплине на розклад сил в Польщі – говорити зарано.

Але можна з впевненістю стверджувати: гра навколо перепризначення Туска ще не завершилася. Вона не змінить керівника Європейської ради, але цілком може залишити слід як на європейській, так і на польській політичній карті.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"