Вимоги ЄС для безвізових подорожей: коментований переклад прикордонного кодексу

Після того, як перспектива безвізового режиму нарешті стала близькою, стали ще актуальнішими питання, як правильно і безпечно подорожувати, які документи потрібно взяти, аби успішно перетнути кордон з біометричним паспортом в кишені.

Відповісти на такі питання складніше, ніж може здатися на перший погляд. Правила перетину кордону з ЄС і перелік необхідних документів подекуди сформульовані неоднозначно, не є вичерпними і уможливлюють різні трактування. Це підвищує ризики отримати відмову у в’їзді через їх незнання або нерозуміння.

"Європейська правда" вже публікувала детальний опис правил безвізового режиму. Тепер до вашої уваги – публікація наших партнерів, громадської організації "Європа без бар’єрів" (ЄББ).

ЄББ підготувала коментований український переклад витягу з Шенгенського кодексу про кордони (інша назва документа – "прикордонний кодекс", Schengen borders code) у частині, яка стосується правил перетину зовнішніх кордонів ЄС для громадян третіх країн (Стаття 6 і Додаток І).

Ці рамкові правила однаково діють і за візової системи, і для безвізового в’їзду і можуть стати в нагоді тим, хто планує подорож до держав Шенгенської угоди.

Оскільки кодекс є юридичним документом і його норми часом сформульовані не надто просто, рекомендуємо звернути особливу увагу на коментарі ЄББ, що подані червоним кольором.

Нагадуємо також, що наведений у Додатку І список документів не є вичерпним.

Шенгенський кодекс про кордони

Стаття 6

Умови в’їзду для громадян третіх країн

1. Для запланованого перебування на території держав-членів протягом відрізку часу не більше, ніж 90 днів на будь-який 180-денний період, із розрахунку 180-денного періоду, який передує кожному дню перебування, умови в’їзду для громадян третіх країн є такими:

(а) вони мають чинний проїзний документ (travel document), що надає власнику право перетинати кордон і відповідає таким критеріям:

(і) документ залишатиметься чинним щонайменше три місяці після запланованої дати від’їзду з території держав-членів. У разі обґрунтованої нагальної потреби це зобов’язання може бути скасоване.

(іі) він має бути виданий протягом попередніх 10 років.

(b) вони є власниками чинної візи, якщо це необхідно відповідно до Регуляції Ради ЄС №539/2001 від 15 березня 2001 року, яка встановлює перелік третіх країн, громадяни яких зобов’язані мати візу для перетину зовнішнього кордону (ЄС), і країн, громадяни яких не підлягають цій вимозі, крім випадків, коли вони мають чинний дозвіл на проживання або чинну довготермінову візу (long-stay visa).

(с) вони можуть обґрунтувати мету та умови запланованого перебування і мають достатні засоби для існування, як на період запланованого перебування, так і для повернення до країни походження або транзиту до третьої країни, право на в’їзд до якої вони гарантовано мають; або мають можливість законно отримати такі засоби.

(d) вони не є особами, щодо яких створено запис у SIS (Шенгенській інформаційній системі) про відмову у в’їзді.

(е) вони не вважаються загрозою для публічної політики, внутрішньої безпеки, здоров’я громадян  або внутрішньої безпеки будь-якої з держав-членів, зокрема, щодо них не внесено записів про відмову у в’їзді на таких підставах до національних систем оповіщень (national list of alerts). 

2. У рамках імплементації параграфа 1, дата в’їзду має вважатися першим днем перебування на території Держав-членів, а дата виїзду має вважатися останнім днем перебування на території Держав-членів. Періоди перебування на підставі дозволу на проживання або довгострокової візи не повинні враховуватися під час підрахунку тривалості перебування на території Держав-членів

3. Невичерпний перелік супровідних документів, які може запитати прикордонник у громадянина третьої країни, щоб переконатися у відповідності до умов параграфа 1, включено до Додатку І.

4. Засоби для існування мають оцінюватися відповідно до тривалості та мети перебування і на підставі середніх цін у державах-членах на харчування та проживання бюджетного класу, помножених на кількість днів перебування.

Відповідні суми, встановлені державами-членами, мають повідомлятися Європейській комісії відповідно до статті 39.

Оцінка достатності засобів для існування може ґрунтуватися на готівці, тревел-чеках і кредитних картках, які має громадянин третьої країни. Декларації спонсорування (sponsorship), які відповідають чинному законодавству країни, та гарантійні листи від приймаючої сторони, які відповідають законам держави, де збирається перебувати громадянин третьої країни, також можуть бути доказом наявності достатніх засобів для існування.

5. У порядку винятку з параграфа 1

(a) громадянам третіх країн, які не відповідають усім умовам параграфу 1, але мають дозвіл на проживання або довгострокову візу, має бути дозволено в’їзд на територію інших держав-членів з метою транзиту, щоб вони мали змогу дістатися держави-члена, яка видала дозвіл на проживання або довгострокову візу, окрім випадків, коли імена цих громадян внесені до національної системи оповіщень держави-члена, зовнішній кордон якої вони намагаються перетнути, з приписом заборонити їм в’їзд або транзит.

(b) (скорочено) громадяни третіх країн, які відповідають умовам, викладеним у параграфі 1, крім викладених у пункті b… можуть отримати дозвіл на в’їзд на територію держави-члена, якщо віза видається на кордоні…

…Якщо неможливо поставити візу в документ, вона має бути, як виняток, поставлена на окремому аркуші, вставленому в документ…

(c) громадянам третіх країн, які не відповідають умовам, викладеним у параграфі 1, може бути дозволено в’їзд на територію держави-члена на підставі гуманітарних міркувань, національних інтересів або міжнародних зобов’язань. Якщо щодо такого громадянина третьої країни існує оповіщення, про яке йдеться у параграфі 1 (d), держава-член, що надає дозвіл на в’їзд, має поінформувати про це інші держави-члени.

Шенгенський кодекс про кордони

ДОДАТОК I

Супровідні документи для підтвердження відповідності до умов в’їзду

Документальне обґрунтування, про яке йшлося у статті 6 (2), може включати такі документи:

(a) Для ділових поїздок:

(і) запрошення від фірми або органу влади відвідати зустрічі, конференції або події, пов’язані з торгівлею, промисловістю або роботою

(іі) інші документи, які демонструють наявність торгових або робочих відносин

(ііі) вхідні квитки на ярмарки і конгреси, якщо ви плануєте їх відвідати

(b) Для подорожей з метою навчання в університеті чи інших видів навчання та вдосконалення навичок:

(і) сертифікат про зарахування/реєстрацію до навчального закладу/курсів/школи з метою відвідання професійних або теоретичних курсів у рамках базового та інших рівнів навчання

(іі) студентські картки або сертифікати відвідуваних курсів

(с) Для подорожей з метою туризму або з особистих причин:

(і) супровідні документи щодо проживання:

• запрошення від приймаючої сторони (господаря), якщо ви зупинитеся в нього (неї)
• супровідний документ від установи, що надає помешкання, або будь-який інший прийнятний документ, що свідчить про наявність помешкання для проживання

(іі) супровідні документи щодо маршруту:

• підтвердження замовлення організованої подорожі або будь-якого іншого прийнятного документа, що свідчить про наявність плану подорожі

(ііі) супровідні документи щодо повернення:

• зворотній квиток або квиток туди-назад

(d) Для подорожей з метою участі в політичних, наукових, культурних, спортивних чи релігійних заходах або з іншою метою:

• запрошення, вхідні квитки, дані про реєстрацію (enrolments) або ж програми, в яких зазначено за можливості назву приймаючої організації і тривалість перебування, або будь-які інші прийнятні документи, що засвідчують мету візиту