Цього тижня в Страсбурзі депутати Європейського парламенту голосуватимуть за скасування візових вимог для українських подорожуючих. Це рішення стане ще одним – і дуже вагомим – кроком на шляху України до безвізу.

Власне, великої інтриги тут немає – голоси точно будуть. Євродепутати багато разів заявляли, що мають чітку більшість голосів. Понад те, у минулі роки ЄП схвалив кілька резолюцій, що закликали інші органі ЄС скасувати візи для українців якнайшвидше.

Та навіть тут є ті, хто готові ставити палки в колеса українцям.

До прикладу: менше місяця тому в профільному комітеті ЄП вже розглядали українське візове питання. Це – обов’язковий етап перед винесенням проекту в пленарний зал.

Тоді Київ отримав переконливу перемогу: 40 проголосували за, 4 – проти, 1 – утримався (спершу повідомлялося про 39 голосів "за", згодом ЄП скоригував ці дані).

Але ж знайшлося п’ятеро людей, які прийшли на засідання комітету LIBE... щоби не підтримати українське рішення! Хто саме виступив проти України?

Відповідь на це питання тривалий час лишалася закритою інформацією.

На сайті парламенту протокол комітетського голосування не публікувався (комітет LIBE доволі рідко публікує свої протоколи). Навіть запит "Європейської правди" до Європарламенту не допоміг знайти цю інформацію: прес-служба комітету пообіцяла відшукати дані, але обіцянка так і лишилася на папері.

Та все таємне колись стає публічним.

Для розгляду в пленарній залі комітет LIBE був зобов'язаний передати колегам дані про своє голосування – і він зробив це. Наприкінці минулого тижня на сайті Європарламенту з’явився проект рішення про український безвіз, а в ньому – дані про голосування на комітеті.

Українське питання чітко поділило ЄП на групи. Представники шести фракцій віддали голос за нас. Дві найменші фракції – проти. Тут подиву небагато: український безвіз намагалися заблокувати праворадикальні депутати з груп "Європа націй і свободи" та "Європа за свободу та пряму демократію".

Обидві групи не приховують лояльності до Кремля, тож їхнє голосування проти України – доволі природне.

Ще цікавішим та дуже показовим став розподіл голосів по країнах.

У голосуванні взяли участь представники 22 країн – справді дуже добрий результат. Представники майже всіх держав-членів ЄС бажали підтвердити, що їм не байдуже українське питання. П'ять із шести країн, що лишилися, не мають свого депутата серед членів комітету, або мають лише одного. Шоста країна – Греція, жоден з її двох членів комітету не прийшов на комітетське засідання.

Але найпопулярнішим це засідання стало для... шведів та французів. Від першої країни прийшли шість депутатів, від другої – п’ятеро. Третя – Німеччина, від якої були присутні четверо.

Причому французи доклали особливих зусиль, щоби прийти на засідання.

Троє з присутніх французьких депутатів не є ані членами, ані заступниками членів у комітеті LIBE, тому вони використали особливу процедурну норму: домовилися з іншими депутатами, щоби ті виписали для них персональне доручення і надали право віддати свій голос.

Причому – голос проти України.

Отже, всі троє "гостей комітету" проголосували за збереження візового режиму для громадян України, зробивши Францію єдиною країною, де кількість депутатів-противників "безвізу" стала вищою, ніж кількість прибічників.

Четвертий голос "проти" віддав представник Італії.

Та повернімося до партійності опонентів України.

Італієць Лоренцо Фонтана – член відкрито проросійської партії Lega Nord, яка бореться за відокремлення північних регіонів Італії. Іншого голосу від нього не варто було чекати.

Двоє з французів (Сільві Гуддін та Мілен Трощинскі) є однопартійцями Марін Ле Пен, їхнє бажання будь-що потрапити до комітету та віддати голоси проти України також не викликає подиву.

Але ще одним їхнім співвітчизником, що потрапив у комітет лише для голосування "проти", став... республіканець Арно Деньян, колишній французький дипломат та представник групи Європейської народної партії, яку зазвичай вважають другом України в Європі.

Ця історія наочно ілюструє тезу про те, що єдність французьких (до речі, так само – італійських) "народників" із усією Європою часом закінчується, щойно на шляху виникають інтереси Росії – фінансові, бізнесові або політичні.

І тут йдеться не лише про членів команди відкритого друга Путіна, кандидата в президенти Франції Франсуа Фійона. Навпаки, Деньян нині належить до внутрішньопартійної опозиції Фійону. Та й на праймеріз він агітував за іншого кандидата, Алена Жюппе, якого вважають "найбільш проукраїнським" серед республіканців. Як бачимо, підтримка України тут – дуже умовна.

На цьому тлі особливо цінно те, що дві французькі депутатки – представниці зелених та ліберал-демократів – все ж прийшли на засідання та підтримали наш безвіз, розбавивши своїми голосами антиукраїнську позицію співвітчизників з інших фракцій.

Окремо наголосимо: одне голосування, звісно ж, не є підставою для далеких висновків.

Але так склалося, що у більшості новин щодо української візової лібералізації "негативними героями" виявляються саме французи. І це – попри те, що власне для Франції українці не несуть хоч скільки-небудь помітної міграційної загрози, що засвідчує французька статистика.

Навряд це є випадковим.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"