2 квітня у Вірменії відбулися чергові парламентські вибори. Втім, нинішнє голосування було особливим – воно стало ключовим елементом конституційних змін у країні.

З новообраним складом Національних зборів країна переходить до парламентської форми правління. Відповідні зміни до Конституції були внесені за підсумками референдуму, ініційованого правлячою Республіканською партією в грудні 2015 року. Значне звуження повноважень президента на користь посилення ролі парламенту, уряду і прем'єр-міністра тоді підтримали 63,3% громадян.

Тепер новій парламентській більшості треба сформувати уряд. І цей уряд отримає ключові повноваження, які поки що належать президенту Сержу Саргсяну.

Всупереч Електромайдану

Згідно із соцопитуваннями, проведеними незадовго до голосування Вірменською соціологічною асоціацією і BS/The Gallup Organization, трійку електоральних симпатій складали правляча Республіканська партія (РПА), однойменний блок вірменського олігарха Гагіка Царукяна та опозиційний блок "Елк" ("Вихід").

Оприлюднені 3 квітня ЦВК Вірменії дані голосування показали схожу картину. Згідно з результатами обробки бюлетенів, місця в Національних зборах отримують: Республіканська партія – 770 718 голосів або 49,15%, блок "Царукян" – 428 892 голоси або 27,35%, блок "Елк" – 121 997 голосів або 7,78% і найстаріша політична сила АРФ "Дашнакцутюн" – 103 148 голосів або 6,58%.

Інші учасники так і не змогли подолати необхідний п'ятивідсотковий бар'єр для партій і семивідсотковий – для блоків. Серед аутсайдерів – партія "Вірменське відродження" (3,72%), блок імені колишніх міністрів закордонних справ і оборони "Оганян-Раффі-Осканян" (2,07%), блок "Конгрес-НПА" – (1,66%), партія "Вільні демократи" (0,94%), а також Компартія Вірменії (0,75%).

Треба зазначити, що

республіканцям вдалося втримати лідерство, незважаючи на негативний фон, що склався в останні роки їхнього правління.

Влітку 2015 року Єреван охопили протести, що отримали назву "Електромайдан". Однак відсутність політичного досвіду і брак координації серед мітингувальників дозволили владі розколоти і звести до нуля протестний рух.

Рік потому два десятки озброєних прихильників опозиції захопили в Єревані будівлю полку патрульно-постової служби і взяли в заручники співробітників поліції, вимагаючи відставки президента країни Сержа Саргсяна і уряду, а також звільнення політичних в'язнів. Тоді озброєні опозиціонери вирішили здатися владі після двотижневої облоги.

А в квітні минулого року відбулися найзапекліші за останні 20 років бої на лінії зіткнення між Азербайджаном і Нагірним Карабахом, які вже охрестили "чотириденною війною".

Республіканська партія підійшла до електорального періоду не в найкращій формі, що змусило президента Вірменії Сержа Саргсяна піти на значні ротації в правлячій команді.

У вересні минулого року непопулярного главу уряду Овіка Абрамяна замінив колишній мер Єревана Карен Карапетян. У крісло глави уряду він потрапив прямо з Москви, де з 2011 року працював на ключових посадах у структурах "Газпрому", а останнім часом був першим віце-президентом "Газпромбанку".

Карапетян виглядав більш виграшно на тлі свого попередника і за короткий час став найпопулярнішим представником виконавчої влади. За даними опитування, проведеного Gallup International Association в березні цього року, 81% опитаних позитивно оцінювали діяльність чинного прем'єр-міністра.

Крім того, був оновлений склад уряду, а частина міністрів перед виборами була включена до пропорційного списку Республіканської партії, який очолив новий глава Міноборони Віген Саргсян. У підсумку РПА вдалося покращити свій показник 2012 року, коли за партію віддали 44% голосів.

Підсумки виборів означають, що другого туру не буде, а РПА отримує можливість самостійно сформувати уряд.

Вірменії вдалося те, що не вдалося в 2004 році Україні і що побоялися провести в РФ. Перехід до парламентської форми правління дозволить зберегти владу президенту Сержу Саргсяну, який очолює країну з 2008 року.

Ймовірно, незабаром він зможе стати новим прем'єр-міністром, а абсолютна більшість, отримана його партією, зробить роботу уряду цілком комфортною. 

Таку модель співпраці, швидше за все, обере і "Дашнакцутюн". Що стосується блоку "Елк", то його представники позиціонуватимуть себе в якості третьої сили, що не вважає себе системною опозицією до влади.

Тим більше, що в парламенті відсутні сили, які можна назвати непримиренною опозицією. Зокрема, блок "Царукян", напевно, діятиме в неформальній зв'язці з правлячою партією. Це важливо, оскільки сумарно дві партії мають конституційну більшість.

Незважаючи на видиму легкість, зміна системи влади рідко проходить без наслідків, особливо в пострадянських країнах. У будь-якому разі Вірменія стане єдиною парламентською державою у складі Євразійського економічного союзу.

Знову до багатовекторності?

Напередодні парламентських виборів не могла залишитися непоміченою активізація контактів представників вірменського керівництва з Євросоюзом.

Президент Вірменії Серж Саргсян 26-28 лютого перебував у Брюсселі з робочим візитом. Безпрецедентно насичена програма включала в себе зустрічі з керівниками ключових структур ЄС: головою Європейської ради Дональдом Туском, президентом Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером, верховним представником Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки Федерікою Могеріні, головою Європарламенту Антоніо Таяні, а також головою Європейської народної партії Жозефом Долем.

Відмовившись три роки тому парафувати Угоду про асоціацію, вірменська сторона домовилася про новий базовий документ, який дозволить розвивати економічні відносини з ЄС, при цьому не перешкоджаючи членству Вірменії в Євразійському економічному союзі.

Вже 21 березня в Єревані відбулося парафування Угоди про всеосяжне і розширене партнерство між Вірменією та ЄС.

Саме цей документ згадала під час вчорашньої прес-конференції в Єревані глава делегації Європарламенту Хейді Хаутала. За її словами, нова угода, ймовірно, буде підписана в листопаді цього року в Брюсселі під час саміту Східного партнерства.

Прем'єр-міністр Вірменії Карен Карапетян також зробив акцент на співробітництві з Євросоюзом у своєму інтерв'ю російським ЗМІ за підсумками парламентських виборів. Прем'єр нагадав, що ЄС є одним із найбільших донорів та інвесторів Вірменії і членство в ЄАЕС не несе обмежень щодо співпраці з Брюсселем.

Вочевидь, офіційний Єреван таким чином намагається повернутися до колись традиційної для себе багатовекторності у зовнішній політиці.

Тим більше, що участь ЄС є важливою і в контексті конфлікту навколо Нагірного Карабаху. Останнє загострення конфлікту показало, що Баку не готовий йти на поступки, а Москва, не розриваючи військового співробітництва з Азербайджаном, не може вважатися надійним союзником.

У такій ситуації Вірменія не хоче залишатися один на один з Баку, а для цього їй необхідна участь в процесі врегулювання карабаського конфлікту європейських партнерів.

Подальші кроки вірменської влади покажуть, наскільки успішною виявиться спроба розвивати діалог з Брюсселем після майже трирічної перерви. А точніше, наскільки Москва дозволить Єревану проводити таку політику.

Автор: Карен Мадоян,

журналіст, експерт з Південного Кавказу