Впродовж минулого року вся Європа, затамувавши подих, спостерігала за президентською кампанією в Австрії.

І на те була причина, адже саме в цій невеликій центральноєвропейській країні існував цілком реальний шанс приходу до влади президента-євроскептика. Більше того, кандидат від правої Австрійської партії свободи (АПС, FPÖ) Норберт Гофер у другому півріччі 2016 року навіть "однією ногою" стояв у президентській резиденції у віденському палаці Гофбург, оскільки, будучи віце-головою Національної ради, виконував обов’язки президента після завершення повноважень соціаліста Хайнца Фішера.

Тим не менш, австрійські виборці зберігали інтригу до кінця року. Зрештою, 4 грудня, після третього за ліком другого туру виборів, був обраний чинний голова держави Александер ван дер Беллен. До речі,

цей результат став першою поразкою популістів після Brexit та перемоги Дональда Трампа. 

Після насиченого політичними подіями 2016 року нинішній рік, здавалося, не віщував різких змін. Однак 15 травня канцлер, соціал-демократ Крістіан Керн повідомив про розпуск Національної ради.

Дострокові вибори були призначені на 15 жовтня цього року. Причиною стала відставка Райнхольда Міттерленера, віце-канцлера та голови Австрійської народної партії (АНП), однієї з учасниць поки що діючої коаліції.

Чому ж австрійські політики зважилися на вибори в умовах такої турбулентної ситуації, хоча могли б працювати ще півтора року? І головне, хто може отримати найбільше політичних акцій від дострокових перегонів?

Молоде обличчя консерваторів

Державний секретар у 24 роки, міністр у 27 та діючий голова ОБСЄ у 30 – все це про чинного голову австрійського МЗС (до слова, наймолодшого в світі), а з 14 травня – ще й голову Народної партії Себастьяна Курца.

Оглядачі вважають, що саме його рішення очолити партію та розпочати боротьбу за посаду канцлера і стало вирішальним у розриві "великої коаліції" з соціал-демократами. Спробуємо розібратися, як йому вдалося дістатися таких позицій.

Другорядна роль АНП в коаліції, а також посилення позицій правої євроскептичної Партії свободи під час президентських виборів (у вирішальному повторному другому турі в грудні 2016 року її кандидат Гофер отримав 48% голосів виборців) вже давно спричиняли занепокоєння у верхівці австрійських консерваторів. Останні планували розпуск парламенту ще в середині минулого року, й лише затяжна епопея з обранням голови держави відвернула цей сценарій.

Нині ж, здавалося,

партії був потрібен лише привід, щоб почати парламентську кампанію. І привід знайшовся.

Ним стали дебати про створення парламентської комісії для розслідування випадків завищення цін, що сталися при закупівлі винищувачів Eurofighter для австрійських ВПС. До певних епізодів виявилися причетними керівні особи з-поміж членів уряду "великої коаліції" від соціал-демократів.

Тож Народна партія ухвалила два простих, але електорально вигідних рішення. Насамперед, відправила у відставку віце-канцлера Міттерленера, який взяв на себе відповідальність за участь у коаліції з "есдеками" та "волюнтаризм" в керівництві партією.

А окрім того, зробила ставку на не замішаного в політичні інтриги й молодого Себастьяна Курца.

Себастьян Курц

До слова, така майже філігранно проведена операція зі "зміни влади" в АНП позбавила козирів й соціал-демократів. По-перше, через те, що ініціатива стосовно виборів вийшла не від канцлера Керна, а, по-друге, через втрату "есдеками" головного об’єкта для критики в особі колишнього віце-канцлера Міттерленера.

Саме нинішнього голову МЗС оглядачі вважають надією Народної партії. І Курц, судячи з його перших кроків на посаді її керівника, намагається це сподівання виправдати.

Вже за кілька годин після його вступу на посаду партійні сайти, сторінки в соціальних мережах та поштові розсилки радикально змінили свій зовнішній вигляд.

Водночас в одній із перших своїх заяв Курц дав зрозуміти, що продовження "великої коаліції" з соціал-демократами не буде.

Крім того, новий лідер консерваторів прагне переосмислити зміст лідерства в партії, давши більше простору колегіальності й відкритості в ухваленні рішень.

Вже ці кроки дали свій перший ефект, адже партійні рейтинги пішли вгору, виводячи АНП на перші позиції в кампанії з 33% симпатій.

На користь Курца грає ціла низка факторів. По-перше, за чотири роки роботи на посаді керівника зовнішньополітичного відомства він заробив непоганий політичний авторитет, до якого додається й теперішня посада чинного голови ОБСЄ.

По-друге, з 2009 року до обрання головою партії Курц очолював її молодіжне крило. Цей досвід дає безперечні переваги в кампанії, адже нинішній керівник МЗС має змогу його використати в роботі з молодими й соціально активними виборцями. Це забезпечить не лише явку молоді на вибори, але й мобілізацію електорату Народної партії.

Крім того, працюючи в молодіжному крилі партії, Курц добре ознайомився з прийомами агітації в інтернеті. Це також гратиме на користь його кампанії. По-третє, позитивним для нового керівника АНП є й сам перебіг зміни влади в політсилі. Відставка Міттерленера й прихід Курца були обставлені як зміна поколінь й спроба "перезавантаження" партії.

З іншого боку, для Курца в рамках передвиборчої кампанії постає ціла маса завдань. Йому, вочевидь, доведеться брати паузу в зовнішньополітичній кар’єрі й оперативно знайомитися з внутрішньополітичними справами. Адже від цього залежать меседжі, які він доноситиме до власних виборців. Їх нині доведеться формулювати.

Новому голові Народної партії необхідно сформувати власну передвиборчу команду. Оглядачі вказують, що вона може бути пов’язана якраз з молодіжною частиною АНП, якою керував Курц, й навіть не бути прямо пов’язаною з партією.

Молодому кандидату в канцлери доведеться також демонструвати власні лідерство й силу переконання. Від них залежить, сприймуть його потенційні виборці чи ні.

Якщо не есдеки, то хто?

Перед новим головою Народної партії постають нелегкі завдання. Адже країні нині як ніколи потрібні єдність та порозуміння.

Президентська виборча кампанія, котра тривала впродовж більш ніж півроку в 2016-му, засвідчила крайній ступінь поляризації суспільства. Одночасно вона ж виявила й вади політичної системи, залишивши кандидатів від консерваторів і "есдеків" за бортом перегонів.

Тож АНП потребує нових підходів для переконання виборців.

Цікавою можливістю для кампанії "народників" видається, зокрема, спроба представити Курца "кандидатом від усього суспільства", а не лише від конкретної партії. Такий сценарій вже застосував чинний президент Австрії Ван дер Беллен.

Його кампанія проходила не лише під гаслами позапартійного народного руху, але й була доволі насиченою численними виступами на місцях. Останні мали продемонструвати близькість до громадян та розуміння їхніх потреб і проблем. Це багато в чому гарантувало успішний результат виборів, попри двократне відкладання другого туру.

З іншого боку, зважаючи на відкидання новим головою АНП можливої коаліції з "есдеками",

єдиним можливим варіантом парламентського союзу в новому скликанні Національної ради для нього є угода з євроскептичною Партією свободи.

Таке рішення потребує високого авторитету й ступеня політичної відповідальності. До того ж, воно може обернутися й втратою симпатій виборців якщо не на жовтневих, то на наступних виборах.

Водночас негативне рішення виборців стосовно його кампанії під час виборів у жовтні може похитнути довіру до Курца всередині партії.

Подібна ситуація сталася на початку 2007 року з екс-канцлером й головою АНП Вольфгангом Шюсселем. Останній був змушений піти з посад, щоб особисто уникнути співпраці з соціал-демократами в новій коаліції та взяти на себе відповідальність за неуспіх своєї політсили на виборах.

Себастьян Курц вважається одним із "політичних спадкоємців" Шюсселя. Найближчим часом побачимо, чи зможе Курц врахувати досвід помилок свого політичного вчителя. Адже його виборчий провал означає завершення однієї з найблискучіших політичних кар’єр повоєнної Австрії.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка