Польща знову в центрі уваги Брюсселя. Якщо минулого року консерватори з PiS запам'яталися Європі скандалом навколо повноважень Конституційного суду і подальшої його дискредитації, змінами в державних медіа та законі про прокуратуру, то в 2017 році країна має всі шанси стати одним з головних опозиціонерів всередині ЄС.

Черговим каменем спотикання між Брюсселем і Варшавою стала політика переселення біженців в Євросоюзі.

У 2015 році країни ЄС зобов'язалися солідарно розподілити біженців з Близького Сходу і Північної Африки, які перебувають в Італії та Греції. Ба більше, витрати на переміщення та інтеграцію біженців повністю покрив би Європейський Союз.

Попри це, польський уряд сьогодні категорично відмовляється приймати 6,1 тис. біженців. Суперечка вийшла на такий рівень, що в Єврокомісії вже навіть заявили про санкції проти Польщі.

Своєю чергою, правлячий табір Ярослава Качинського відреагував погрозами блокування євробюджету, судом і рішучими коментарями на адресу європейських політиків.

Між "за" та "проти"

Пік кризи біженців припав на час завоювання партією "Право і справедливість" головних крісел у державі. Навесні 2015 року Анджей Дуда стає президентом Польщі, а його партія, на чолі з Ярославом Качинським, виграє восени парламентські вибори і формує уряд.

Під час виборчої кампанії представили PiS старанно уникали категоричної відповіді щодо прийняття біженців. Навіть Ярослав Качинський, який сьогодні називає біженців "вірусом", лише пропонував зняти відповідальність з уряду, натякаючи, що тільки шляхом референдуму можна приймати рішення такого характеру.

На цьому тлі уряд Єви Копач, що "доживав" останні місяці, декларував готовність прийняти 2 тис. біженців. "Громадянська платформа" вважала своїм обов'язком і тестом на порядність прийняття біженців. Принаймні, такі заяви лунали від представників "Платформи".

Було б дивно чути іншу позицію від партії, з якої походить президент Європейського Союзу Дональд Туск.

PiS відповів заявами про "хвилі біженців з України".

Саме під час передвиборчого протистояння почав зароджуватися міф про українських біженців, за допомогою якого польські політики вже не один рік намагаються відхреститися від кризи в Європі.

"Якщо говорити про прийняття біженців, то я скажу так: Польща також стикається з хвилею біженців. Ще не на такому рівні, як це відбувається в Німеччині, але факт, що в умовах війни в Україні тисячі українських громадян перетнули наш кордон і намагаються отримати дозвіл на проживання в Польщі", – заявив у вересні 2015 року президент Анджей Дуда.

Варто зазначити, що тоді опитування Gazety Wyborczej демонструвало тонку межу між прихильниками і противниками європейської міграційної політики на користь перших. За прийняття біженців з Близького Сходу і Північної Африки – 53%, відповідно, 47% проти.

Через два роки ситуація змінилася – 22% за, а 74% – проти прийняття біженців.

Річ не лише в проблемах національної безпеки – йдеться про терористичні акти, що почастішали в 2016 році, і їх асоціації з кризою біженців, – але й у невизначеності польських політиків.

Протягом цілого року уряд Беати Шидло не міг остаточно визначитися, чи прийме Польща біженців, чи ні. Називалися різні цифри, від 100 до 400 осіб, хоча вже тоді було відомо, що згідно з планами програми переселення щокварталу до Польщі мали прибувати біженці, які перебувають в Італії та Греції.

Більше того, на початку 2016 року Анджей Дуда в коментарі німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung заявив, що Польща прийме біженців з Близького Сходу і Північної Африки, адже уряд PiS не відмовлявся від раніше досягнутих домовленостей.

Категоричне "ні"

"Польща відкрита для тих, хто хоче приїхати сюди, і для тих, хто потребуватиме допомоги Польщі. Країна була і буде відкрита. Але я не можу собі уявити ситуацію, щоб хтось був привезений силою і утримувався в Польщі", – вже в 2017 році сказав Анджей Дуда, коментуючи політику переселення.

Така позиція Польщі призвела до того, що вона продовжує йти по слідах Угорщини. Разом з Австрією це єдині країни Євросоюзу, які не прийняли в рамках програми переселення жодного біженця. Втім, Австрія вже відреагувала і приступить до виконання своїх зобов'язань.

Єврокомісія називає це юридичним порушенням, а також недотриманням принципу справедливого розподілу відповідальності.

Здавалося б, прийнята нещодавно Європейським парламентом резолюція, що закликає ЄС ввести санкції проти Будапешта, мала стати сигналом для неслухняної Варшави. Та уряд Беати Шидло не тільки не намагається виправити ситуацію, а відкрито йде на конфронтацію з брюссельськими політиками.

Виступаючи в парламенті, прем'єр-міністр Польщі назвала попередження Єврокомісії шантажем, а політику щодо біженців – безумством європейських еліт.

"Я маю сміливість поставити питання політичним елітам: куди ти йдеш, Європо? Встань з колін, в іншому разі будеш оплакувати своїх дітей щодня", – заявила в парламенті Шидло, маючи на увазі нещодавній терористичний акт в Манчестері.

Глава уряду практично пов'язала терористичні атаки з сьогоднішньої міграційною політикою, культивуючи міфи про загрозу з боку біженців. За такої позиції перших осіб держави не варто дивуватися, чому у більшості поляків не лише біженці, але й мусульмани загалом асоціюються з терористами.

Також не варто забувати і про те, що у Польщі продовжують говорити про "мільйон українських біженців". Після Дуди, виступаючи в Європарламенті, заявила про це і прем'єрка Беата Шидло. Далі це словосполучення не раз вживалося міністрами та чиновниками з правлячого табору.

Влада за допомогою подібних маніпуляцій не тільки створює ксенофобський клімат у суспільстві, але і шкодить національним меншинам у Польщі.

Новий етап конфлікту настав, коли в Брюсселі заговорили про можливість скорочення фондів ЄС для Польщі через відмову прийняти біженців.

Згідно із заявою єврокомісара з питань юстиції Віри Юрової, в майбутньому можлива залежність розподілу фондів ЄС від дотримання країнами основних європейських цінностей.

На це у Варшаві відреагували досить рішуче. Хоча для Польщі як найбільшого отримувача коштів в Євросоюзі обмеження єврофондів може обернутися катастрофою в економіці.

Польський міністр з питань ЄС Конрад Шиманський заявив, що слова Юрової – "європейський популізм". Політик навіть пригрозив Євросоюзу блокуванням бюджету.

"Якими б не були обставини у Союзі, Польща захищатиме своє суверенне право на ухвалення рішень щодо політики надання притулку. У разі необхідності – навіть в судах ЄС", – вважає Шиманський.

Європейська солідарність? Ні, не чули

Вже зараз не залишилося сумнівів, що Польща не братиме участі в допомозі не лише біженцям.

"Право і справедливість", розвиваючи тему загроз з боку біженців на внутрішньополітичній арені, успішно перенесла цей дискурс у міжнародну політику. Загравання з правим і консервативним електоратом не лишили партії вибору, окрім цілковитої відмови від прийняття біженців.

До нового витка конфлікту лишається все менше часу. А відповідно, і для пошуку компромісу.

При цьому і Варшава, і Брюссель дедалі менше готові до такого компромісу.

Єврокомісія надала польській владі можливість почати переселення біженців до початку червня. Або, нагадують у Брюсселі, Варшаві загрожують санкції.

Реалізація цих загроз, а заразом і зустрічних з боку Варшави, стане серйозним випробуванням ЄС на міцність. А також не меншим випробуванням для польського суспільства.

Автор: Євген Приходько,

журналіст, Польща