Початок агресії РФ проти України у 2014 році разом із незадовільним рівнем бойової готовності і оснащення Збройних сил України (ЗСУ) ставили першочерговим завданням перед офіційним Києвом отримання максимально можливої військової допомоги від міжнародних партнерів, і насамперед – від США.

За таких умов логічним кроком було ініціювання Україною процесу залучення міжнародної допомоги.

В березні 2014 року на запрошення офіційного Києва колишній командувач сил НАТО в Європі генерал Веслі Кларк і американський військовий теоретик Філіпп Кербер прибули до України для оцінки потреб країни у допомозі від США. У доповіді, яка була представлена на початку квітня 2014 року, наголошувалося на тому, що Україні для максимально швидкого посилення обороноздатності була необхідна нелетальна допомога (у першу чергу бронежилети, прилади нічного бачення і захищені системи зв’язку).

Зі свого боку уряд США на кінець березня 2014 року обмежився постачанням 330 тисяч сухих пайків, готових до споживання, вартістю $3 млн. Подібне одноразове постачання готових до споживання сухих пайків ($77 тисяч) було здійснено також Норвегією 29 червня 2014 року.

Кордони передусім

Однак дуже скоро відбулися зміни у баченні необхідної допомоги на тлі ескалації українсько-російського протистояння у формі "гібридної війни" на сході України.

Як наслідок, 17 квітня 2014 року тодішній міністр оборони США Чак Хейгел на прес-конференції заявив, що президент США Барак Обама затвердив надання пакету нелетальної військової  допомоги Україні. Йшлося, зокрема, про аптечки першої медичної допомоги, шоломи, спальні мішки і системи очистки води для ЗСУ.

Також Чак Хейгел заявив про те, що США продовжують здійснювати оцінку допомоги, яку можуть надати Україні для посилення обороноздатності. 21 квітня 2014 року з’явилося офіційне повідомлення про надання США допомоги офіційному Києву на $8 млн. Для потреб ЗСУ йшлось про засоби розмінування і системи зв’язку.

Хоча фактично США основний наголос зробили на допомозі Державній прикордонній службі України (ДПСУ), яка мала отримати інженерне обладнання, засоби зв’язку і машини. Такий розподіл пояснюється тим, що

головну загрозу на той час американська сторона вбачала у недостатній захищеності держкордону України, що уможливлювало інфільтрацію російських агентів і сил у прикордонні області.

Як наслідок, саме на протидію цій загрозі і була спрямована основна американська допомога.

4 червня 2014 року, виступаючи у Варшаві, президент США Барак Обама заявив про надання ЗСУ бронежилетів, пристроїв нічного бачення і додаткових засобів зв’язку на суму $5 млн. Таким чином на червень 2014 року США надали загалом допомоги на $23 млн. Фактично ж американський уряд пішов на виділення мінімально необхідного обладнання для посилення обороноздатності України лише через два місяці після відповідних рекомендацій від американських експертів.

Таким чином уже на ранніх стадіях проявлялася ключова відмінність в очікуваннях української сторони і баченні міжнародних партнерів.

США та їхні союзники робили наголос саме на інституційному розвитку, який у середньо- і довгостроковій перспективі розглядався як ключовий елемент успіху України у конфлікті з РФ. При цьому матеріально-технічній допомозі відводилася другорядна роль. В той час як офіційний Київ вбачав саме у збільшенні масштабів і розширенні номенклатури матеріально-технічної допомоги основу для ефективної протидії РФ на сході.

На початку липня 2014 року, що збіглося з відновленням активної фази АТО, Україна почала отримувати заявлену Бараком Обамою у Варшаві допомогу. Україна отримала від США 1 тисячу спальних килимків і 3,6 тисяч камуфляжних жакетів, а також 2 тисячі бронежилетів Interceptor, які розроблялися на основі досвіду ведення війн в Іраку та Афганістані і мали відповідний рівень захисту. Також в цей час Україна отримала 1 тисячу бронежилетів із Франції, які офіційний Париж пообіцяв передати ще у квітні 2014 року.

Усього за період червень-вересень 2014 року Україна в рамках затвердженої допомоги від США отримала 2 тисячі аптечок першої допомоги типу IFAK, 175 систем зв’язку Harris Multiband Handheld Radios, 7 роботів для розмінування, 4,5 тисяч комплектів літньої і зимової форми, 1 тисячу шоломів і 150 приладів нічного бачення.

З іншого боку, оцінка тогочасних переліків озброєння, яке Україна прагнула отримати передусім від США, дають можливість краще зрозуміти реальні очікування офіційного Києва і гарно фіксують різницю в його баченні необхідних передумов ефективної протидії агресії РФ порівняно з міжнародними партнерами.

Україна зверталася до США та їхніх союзників із проханням надати такі види озброєння: снайперські гвинтівки і набої до них для сил спеціальних операцій, міномети калібру 60 мм, 80 мм і 120 мм, а також боєзаряди, ручні гранатомети MGL-140, пускові пристрої і ракети для ПТРК Javelin або TOW-II, ПЗРК Stinger, бронетранспортери типу MRAP і бронеавтомобілі типу HMMWV для чотирьох бригад (1312 одиниць), радіолокаційні станції контрбатарейної боротьби різних типів (AN/TPQ-49, AN/TPQ-37, AN/TPQ-36), БПЛА для розвідки і забезпечення вогневого ураження радіусом від 2 до 100 км, радіостанції, медичне обладнання (в тому числі і 52 тисячі аптечок IFAK), окуляри нічного бачення, тепловізійні бінокуляри і приціли.

Тим самим ішлося про отримання як летального озброєння, так і більших масштабів нелетальної військової допомоги, що розходилося із баченням США і їх союзників.

Саме в такому ключі Петро Порошенко виступив перед обома палатами Конгресу США 19 вересня 2014 року. В своїй промові президент України офіційно попросив про надання Україні летального оборонного озброєння і статусу головного союзника поза НАТО.

Фактично про те ж саме йшлось під час переговорів із Бараком Обамою за зачиненими дверима. Однак Білий дім вирішив обмежитися черговим пакетом військової допомоги Україні, який не включав летального озброєння.

Збільшення масштабів американської допомоги Україні з боку США протягом літа 2014 року стало "зеленим світлом" для американських союзників щодо можливості здійснювати допомогу офіційному Києву.

Однак наповнення цієї допомоги не виходило за неформальні рамки, які були встановлені у Вашингтоні, що чітко демонструють нижче наведені приклади допомоги інших країн щодо посилення обороноздатності України. Так, уряд Канади 7 серпня 2014 року надав Україні 7 тисяч шоломів, 30 тисяч балістичних окулярів, 2,3 тисячі бронежилетів, 300 аптечок, 100 тентів і 735 спальних мішків.

Також 14 серпня 2014 року Україна і Польща підписали договір про надання гуманітарної допомоги. Це дозволило одній із частин на Львівщині отримати 320 тонн гуманітарки (продукти харчування і постіль). За подібною схемою у грудні 2014 року Польща надала на 3,5 млн доларів допомоги (255 тонн) для однієї із частин ЗСУ, зокрема це стосувалося харчування і елементів спорядження. Допомогу Україні виділили також Австралія, Велика Британія, Словаччина та Іспанія.

Ці приклади чітко підтверджують тенденцію, яка склалася щодо надання міжнародної допомоги Україні – часто саме США виступали тригером такої допомоги, а також по суті визначали межі та природу відповідної допомоги.

Окремо слід згадати про те, що 30 січня 2015 року США передали Україні п'ять надувних човнів виробництва компанії Willard Sea Force 730 і Sea Force 11M. Потреби ВМС України обраховуються десятками цих човнів. При цьому їхня передача не вирішує більш нагальної проблеми щодо нарощення кількості надводних кораблів після втрати більшої частини кораблів ВМС у процесі окупації Криму.

Суперечки навколо летального озброєння

На тлі ескалації протистояння у січні-лютому 2015 року проблема отримання зовнішньої допомоги проходить чергову еволюцію.

Перш за все в боях за Дебальцеве ЗСУ активно застосовували отримані від США контрмінометні РЛС AN/TPQ-48A. Це фіксує гостру потребу ЗСУ в сучасній техніці, оскільки від постачання до початку використання минуло менше двох місяців. Два таких радари використовувалися бригадною артгрупою 128-ї гірсько-піхотної бригади.

Один радар було виведено з ладу, але його частини було захоплено російськими бойовиками на складі. Тим самим ЗСУ не втратили повністю функціонуючого радару, хоча російська пропаганда намагалася довести протилежне. При цьому

можливість захоплення Росією сучасної американської техніки була і залишається одним із аргументів проти надання Україні летального оборонного озброєння.

За оцінками українських експертів, ефективність застосування РЛС AN/TPQ-48A була високою. Однак контрмінометні радари не є ефективними проти реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) і артилерії великого калібру, застосування яких призводило до найбільших жертв. Тим самим Україні необхідні були радари AN/TPQ-36 і AN/TPQ-37 Firefinder для протидії РСЗВ і великокаліберній артилерії.

Зрештою, значний такий тиск із боку частини американської експертної спільноти і Конгресу щодо необхідності посилити обороноздатність України, а також постійні звернення з боку Києва мали позитивний наслідок щодо отримання нового пакету допомоги з боку США.

11 березня 2015 року була оприлюднена заява про те, що США нададуть іще додатково на $75 млн допомоги Україні у сфері оборони, що фінансуватиметься у рамках European Reassurance Initiative. Новий пакет допомоги включав нові контрбатарейні радари, БПЛА, радіостанції, аптечки першої медичної допомоги і карети швидкої допомоги. Також ішлося про передачу Україні 30 броньованих Humvee і 200 неброньованих.

Окремо 18 березня 2015 року відбулася телефонна розмова Петра Порошенка і віце-президента США Джо Байдена. Під час переговорів, зокрема, обговорювався початок багатонаціональних тренувань Національної гвардії України за участю представників Нацгвардії США. 

Домовленість про початок тренувань бійців Національної гвардії між США і Україною також стала можливістю ще для низки країн розширити масштаби своєї допомоги. Тим самим знову повторювалася тенденція попереднього року, коли саме розширення масштабів і природи американської допомоги було стимулом для союзників США збільшувати власну допомогу Україні.

Так, у лютому 2015 року стало відомо про плани Великої Британії почати тренування українських бійців. У них мали бути задіяні 75 британських військових, а у листопаді 2015 року кількість тренерів було вирішено збільшити до 100 військовослужбовців. 

25 березня 2015 року Україна отримала перші 10 броньованих автомобілів типу HMMWV, які були передані 95-й аеромобільній бригаді і Службі безпеки України. Усього ж до кінця березня 2015 року було передано усю партію із 30 броньованих HMMWV.

Таке швидке постачання Україні бронеавтомобілів різко контрастувало з тим, що від рішення до постачання техніки і обладнання проходило зазвичай декілька місяців.

З іншого боку, загальна кількість отриманих бронеавтомобілів HMMWV склала 130 одиниць, тоді як Україна просила 1312 одиниць. Окрім того, як стало відомо у грудні 2015 року, подеколи машини, які передавали США, не мали відповідного бронювання чи у них були проблеми з шинами через те, що HMMWV довго зберігалися на складах. 

Протягом літа 2015 року основні дебати в США розгорнулися щодо того, які саме РЛС для боротьби з російськими РСЗВ і далекобійною артилерією США можуть передати Україні. У липні стало відомо, що розглядається можливість передачі систем AN/TPQ-36 і AN/TPQ-37.

Саме можливість постачання в Україну систем AN/TPQ-37 розглядалася російськими експертами як загроза для ефективної роботи РСЗВ типу "Град",

оскільки ця американська РЛС має радіус дії до 50 км, який повністю покриває радіус дії РСЗВ "Град". Однак до кінця літа адміністрація Барака Обами так і не прийняла остаточного рішення, які саме системи передавати Україні. 

Нарешті 29 вересня 2015 року президент США Барак Обама підписав указ про постачання Україні контрбатарейних радарів AN/TPQ-36. Дальність виявлення пуску РСЗВ – 24 км, а артилерії – 18 км. Із цією метою було виділено додатково 20 млн доларів на військову допомогу.

Однак, як стало відомо пізніше, навіть ті системи, які США вирішили передати Україні, за повідомленнями WSJ, було модифіковано таким чином, що українська сторона не могла своїм використанням цих систем привести до ескалації конфлікту з РФ. Тим самим США і далі продовжували дотримуватися лінії щодо максимального попередження можливої ескалації на лінії зіткнення.

У березні 2016 року Україна і Туреччина підписали міжурядову угоду на постачання обмундирування, в тому числі і штурмових бронежилетів, для України на 809,7 тисяч доларів. Окремо до цього Туреччиною було передано палатковий госпіталь. В грудні 2016 року було підписано угоду між Україною і Туреччиною про надання протягом 5 років щорічно по 3 млн доларів на закупівлю турецької військової продукції. Цей тип договору є унікальним у практиці взаємодії України з іноземними партнерами і може слугувати моделлю для взаємодії.

2 липня 2016 року Україна отримала від США 14 контрбатарейних систем. Із них 10 – це АN/TPQ-48 і 4 – AN/TPQ-36. Партія цих систем була відразу направлена в зону АТО. Після цього 27 липня 2016 року Україна отримала розвідницькі БПЛА RQ-11B Raven від США. Усього було передано 24 авіаційні системи із 72 БПЛА.

У повідомленні Міноборони України було наголошено на тому, що отримані американські БПЛА є надсучасними. Цікаво те, що для протидії цим американським БПЛА РФ відразу розгорнула системи РЕБ "Шиповник-Аеро". Однак, як стало відомо у грудні 2016 року, цей тип БПЛА не підходить для ведення бойових дій в ситуації активного використання систем РЕБ противником.

Попри це, протягом 2016 року США майже повністю виконали свої зобов’язання, які були дані у 2014-2015 роках щодо надання відповідної технічної допомоги.

Новий етап

На тлі ж обрання новим президентом США Дональда Трампа головним пріоритетом стало збереження нинішнього рівня підтримки як такої. При цьому у взаємодії з США акценти починають переноситися американською стороною все більше в бік допомоги Україні у реформуванні сектора безпеки як такого і зменшення наголосу на передачі обладнання.

Саме реформи ВПК і розбудова загального потенціалу українських військових формувань розглядаються США як основа для успішної протидії російській агресії.

Заступник міністра оборони США Роберт Ворк зробив наголос саме на такому баченні перспектив взаємодії з Україною під час зустрічі із керівником МЗС України Павлом Клімкіним 15 лютого 2017 року.  

В той самий час такі великі донори, як Канада чи Велика Британія, як показав 2016 рік, основний наголос в допомозі Україні починають робити на тренуваннях і зменшують масштаби допомоги технікою і обладнанням, як це було у 2014-2015 роках.

Не в останню чергу це пов’язано з тим, що надання матеріально-технічної допомоги визначалось як пріоритет у короткостроковій перспективі, поки промисловість України зможе почати задовольняти потреби як у нелетальному, так і в летальному озброєнні.

США також наголошують на тому факті, що Україна має власний ВПК, який може задовольнити потреби армії, в тому числі і в сучасних ПТРК.

Що робити Україні у ситуації, що склалася?

На тлі поступового зміщення уваги міжнародних партнерів із надання значної матеріально-технічної допомоги на реформи в оборонно-промисловому комплексі

пріоритетом має стати зняття неформальних обмежень на експорт іноземних технологій, які є необхідними для створення нових зразків озброєння.

Одночасно Україні необхідно провести повну оцінку ефективності використання наданої міжнародної допомоги. Це дасть можливість посилити довіру з боку міжнародних партнерів, що збільшує шанси на подальшу необхідну підтримку.

У питаннях матеріально-технічної допомоги варто зробити наголос на подальшому отриманні систем нелетального характеру, які б дали можливість посилити ефект стримування на лінії зіткнення (розвідницькі безпілотні літальні апарати, РЛС контрбатарейної боротьби проти реактивних систем залпового вогню і далекобійної артилерії, системи РЕБ).

І нарешті, окрему увагу варто зосередити на просуванні плану, який був запропонований Філіппом Кербером у лютому 2015 року щодо можливості отримання Україною запасів радянської зброї і матеріалів від країн Центрально-Східної Європи в обмін на постачання відповідного американського озброєння в ці держави.