За три дні до президента: як змінить Францію обрання нового лідера

7 травня 2017 року у Франції відбудеться другий тур президентських виборів. Передвиборчі перегони тривають, а боротьба стає запеклішою. До того ж на початку тижня з’явилися повідомлення про скорочення розриву між рейтингами Еммануеля Макрона і Марін Ле Пен.

Отже, яку ситуацію ми маємо за кілька днів до обрання нового президента Франції?

Лідер перегонів

Згідно з усіма соціологічними дослідженнями, Еммануель Макрон і досі має значну перевагу над Марін Ле Пен у другому турі. 11 опитувань, проведених з 23 по 30 квітня, надають йому від 59% до 64% голосів виборців.

Чимало політиків публічно закликали своїх прибічників голосувати за Макрона – це і лідери Соцпартії (включно з Амоном і першим секретарем Камбаделісом), і керманичі правої партії "Республіканці" (Фійон, Жюппе, Саркозі).

Із закликом підтримати Макрона до французів звернувся навіть футболіст Зінадін Зідан.

Макрона готові підтримати чимало виборців з тих, хто у першому турі голосував за його опонентів.

Опитування BVA від 26-28 квітня показує, що 41% виборців, які проголосували за Жана-Люка Меланшона, у другому турі підтримають Макрона, і лише 18% віддадуть голос за Ле Пен. Виборці Бенуа Амона розділяться у пропорції 71% / 4%. Навіть виборці правого кандидата Франсуа Фійона  більше схильні голосувати за лівого Макрона (41%), аніж за ультраправу Ле Пен (26%).

Макрон обрав цікаву стратегію.

Він наполягає на екстремістському фундаменті "Національного фронту", зокрема, називає свою суперницю тільки на прізвище, тим самим підкреслюючи, що вона – донька скандально відомого Жана-Марі Ле Пена, колишнього керівника Нацфронту, який свого часу був навіть засуджений через підтримку расизму та антисемітизму.

Щоби підкреслити свою відмінність, Макрон нещодавно відвідав меморіал Голокосту.

Та у лідера перегонів є серйозна проблема – це суперечності в його передвиборчій програмі.

Політик планує скорочення державних витрат на 60 млрд євро протягом 5 років – і водночас має на меті працевлаштувати 5000 вчителів, понад 10000 співробітників поліції, збільшити оборонний бюджет, знизити деякі податки, зокрема на дрібний бізнес, на житло для 80% населення, а також частину податку на багатство.

Прагнення знизити деякі податки, працевлаштувати значну кількість людей і одночасно скоротити державні витрати зрештою може викликати розчарування серед багатьох виборців, адже висока імовірність, що ці обіцянки не будуть втілені в життя.

Макрон декларує намір втілити ліберальні закони про працю ще протягом літа 2017 року. Лібералізація ринку розпочалася два роки тому, за його ж ідеєю – тоді нинішній лідер перегонів був міністром економіки. Те, що "закони Макрона" відразу ж викликали протести профспілок, політика не зупинило.

Серед іншого, це означає, що в разі перемоги Макрон може отримати двох противників – не лише політичну опозицію в парламенті, але також соціальну опозиція на чолі з профспілками, які протистоятимуть його наміру лібералізувати економіку.

Ультраправі у другому турі

Марін Ле Пен динамічно розпочала передвиборчі перегони другого туру: вдала зустріч з робітниками заводу Whirlpool отримала широкий розголос у пресі.

Опозиція "Національному фронту" є дуже широкою, та все ж не загальнонаціональною. Меланшон так і не закликав голосувати за Макрона (хоча заявив, що сам не підтримає Ле Пен). Один з другорядних кандидатів у президенти Жан Ласаль заявив, що не голосуватиме за жодного кандидата; деякі республіканці заявили, що голосуватимуть за Ле Пен.

Серед неочікуваних проблем, з якими зіткнулася Ле Пен на фінальному етапі кампанії, стала потреба терміново міняти тимчасового голову "Національного фронту". Жана-Франсуа Жалха довелося змістити з посади через антисемітські висловлювання, змінивши його на Стіва Бріу.

Радикалізм Марін Ле Пен відлякує багатьох консервативно налаштованих французів, а отже, зменшує її потенційний електорат.

Втім, поступово політик розуміє, що чим більше її програма стає поміркованою, тим більше вона завойовує прихильників, які так потрібні їй у другому турі.

Найкраща ілюстрація цього – позиція Ле Пен щодо членства Франції в єврозоні.

Відмова від євро була наріжним каменем її економічної програми; йшлося про відновлення національної валюти та, до того ж, оподаткування деяких імпортних товарів. Але соціологічне дослідження Ifop показує, що тільки 28% французів схвалюють відмову від євро, тоді як 72% – проти цього.

Тому 29 квітня Ле Пен оголосила про угоду "Національного фронту" з головою партії "Вставай, Франція" Ніколя Дюпоном-Еньяном, який отримав 4,7% голосів у першому турі президентських виборів. Марін Ле Пен пообіцяла призначити його прем’єр-міністром у випадку своєї перемоги та несподівано оголосила, що вихід Франції із єврозони нині не є нагальним питанням.

Але при цьому вона... не відмовилася від ідеї повернення до франків, тобто до національної валюти.

Ле Пен пояснює, що євро залишатиметься "спільною валютою", але "не єдиною для Франції".

І врешті – родзинкою на торті – кандидатка заявляє виданню Le Parisien, мовляв, вона ніколи не казала, що Франція вийде з єврозони.

Життя після виборів

Хоча соціологічні дослідження прогнозують поразку Ле Пен, нині зарано списувати її з рахунків. Довготермінове майбутнє лідера Нацфронту залежить від того, чи вистачить їй хисту, харизми та здатності реформувати партію, щоб наблизитися до класичної правоцентристської політсили, поступово відмовляючись від певного радикалізму.

Чи зможе вона це зробити – стане відомо вже скоро. Незабаром на Ле Пен чекає парламентська кампанія.

Лишається шанс, що вона перебере до себе частину правого електорату (адже імідж правих "Республіканців" похитнувся через скандали навколо Фійона) і водночас – частину лівого електорату завдяки вдало продуманій програмі соціального захисту французів та французького виробника та зменшенню риторики щодо певної закритості Франції (і тут також є сприятливі умови – Соцпартія нині у важкій ситуації через політику попереднього уряду, 6% голосів кандидата-соціаліста Амона це підтверджують).

За умов, якщо Макрону не вдасться покращити ситуацію у Франції та стабілізувати разом з Німеччиною функціонування ЄС, якщо теракти залишаться на порядку денному, рейтинг Макрона може впасти, як і у його попередника Олланда.

А Ле Пен тим часом готуватиметься до наступних президентських виборів...

Не варто забувати і про те, що президент мало що здатен зробити самотужки, без підтримки парламенту.

Новообраний лідер Франції потребуватиме парламентської більшості для вдалого втілення свого курсу. Вибори до Національної асамблеї відбудуться трохи більше ніж за місяць – 11 та 18 червня 2017 року.

Якщо Ле Пен оберуть президентом, для неї стане нагальним питання формування більшості з "Національного фронту" та "Республіканців".

Якщо ж, як і очікується, перемогу здобуде Макрон, можливі два сценарії. Або його рух "Вперед!" отримає більшість і програма президента буде втілена повністю та негайно, або ж Макрон повинен буде спиратися на строкату більшість із депутатів "Вперед!", соціалістів та центристів і реалізуватиме програму з компромісами.

Питання в тому, наскільки значними будуть ці компроміси.

Автори:

Оксана Мітрофанова,

кандидат політичних наук, старший науковий співробітник

Інституту всесвітньої історії НАНУ,

Жюльєн Плюшар, 
викладач коледжу м.Бошам, Франція,

для "Європейської правди"