Позачергові парламентські вибори у напіввизнаному Косові мали вивести країну з політичної кризи. Натомість суттєво поглибили цю кризу, зробивши її проблемою не лише для всього регіону, але і як мінімум - для всієї Європи.

Незадовго до дня голосування в косовських ЗМІ з’явилася інформація про можливі провокації в день виборів. За даними органів безпеки Косова, Російська Федерація мала намір втрутитися у виборчий процес в республіці, як це було зроблено в Чорногорії в жовтні минулого року, коли мета полягала в тому, щоб убити колишнього чорногорського прем'єра Міло Джукановича та здійснити державний переворот.

Йшлося і про можливі інциденти на півночі Косова та зрив виборів у сербських районах. Але жодних надзвичайних подій у день виборів не сталося, голосування пройшло спокійно.

Натомість результати стали справжньою бомбою.

За підрахунками 95% виборчих бюлетенів, майже 34,4% голосів набирає правий передвиборчий блок, до якого входять "Альянс за майбутнє Косова" на чолі з Рамушем Харадінаєм, Демократична партія Косова із Кадрі Веселі, "Ініціатива для Косова" (NISMA) із Фатміром Лімаєм та дев’ять невеличких партій.

Лідери усіх провідних партій цього об’єднання під час війни наприкінці 1990-х були командирами Армії визволення Косова (албанською Ushtria Çlirimtare e Kosovës; UÇK). Рамуш Харадінай та Фатмір Лімай до того ж були фігурантами судового процесу в Міжнародному трибуналі по колишньої Югославії в Гаазі – їх звинуватили у скоєнні воєнних злочинів, але потім виправдали.

Рамуш Харадінай

Треба зауважити, що завдяки "Альянсу за майбутнє Косова", "Ініціативі для Косова" та Демократичній партії Косова і відбулися позачергові парламентські вибори. Саме ці сили добилися відставки попереднього уряду Косова на чолі з Ісою Мустафою, що призвело до розпуску парламенту.

Причинами для винесення вотуму недовіри Кабінету міністрів стали незгода з підписаним урядовцями договором щодо демаркації кордону з Чорногорією та укладеною при посередництві Євросоюзу угодою із Сербією щодо надання особливого статусу сербським районам (муніципалітетам) на півночі Косова.

На другому місці у виборчих перегонах із 26,8% голосів – ліворадикальний рух "Самовизначення" на чолі з Альбіном Курті, відомим ще з часів Югославії студентським ватажком та лідером протестного руху в Косові. У поміркованого та проєвропейського політичного об’єднання, до якого увійшли, зокрема "Демократична ліга Косова", "Альянс за нове Косово" та рух "Альтернатива" - 25,7%. Неформальним лідером коаліції є екс-прем’єр республіки Іса Мустафа.

Окрім того, до парламенту проходить Громадянська ініціатива "Сербський список" із 5,7%. Це політична сила, однозначно орієнтована на Белград (інші партії сербів Косова сербські політики заклеймили як проалбанські). За словами Марко Джурича, директора Управління у справах Косова і Метохії у Белграді, ця політична сила в сербських районах отримала понад 90% голосів і, швидше за все, матиме всі десять місць у парламенті, що гарантуються спеціальною національною квотою для сербської меншості. Ще десять місць зі 120, що нараховує парламент Косова, за законом отримають представники інших національних меншин – турки, роми тощо.

Головний результат виборів - реальна можливість створення радикально налаштованої парламентської коаліції та формування уряду на цій платформі.

На прем’єрську посаду вже претендує Рамуш Харадінай - лідер коаліції "Альянсу за майбутнє Косова", "Ініціативи для Косова" та Демократичної партії, що отримала найбільшу кількість голосів виборців. Треба зауважити, що Харадінай вже був прем’єр-міністром Косова, причому ще до того, як республіка проголосила незалежність - в 2004-2005 роках.

Цей політик є найбільшим подразником для Сербії та значної частини Європи у порівнянні з усіма іншими косовськими лідерами. Достатньо буде згадати, що Франція нещодавно його затримала і намагалася видати Сербії як військового злочинця.

Це означає багато неприємностей для сусідніх країн та ускладнення і без того непростого західнобалканського напрямку європейської дипломатії.

Політики з Брюсселя постійно вмовляють регіональну політичну еліту загалом та косовських лідерів зокрема більше уваги приділяти вирішенню нагальних питань життя країни та її мешканців. Для Косова це нібито особливо актуально.

Республіка Косово є єдиною країною Західних Балкан, громадяни якої потребують візи для в'їзду в ЄС. Рівень безробіття - 33%; серед молоді – 60%. 20% ВВП складають грошові перекази громадян, що працюють за кордоном. Середня заробітна плата працівників державного сектора - 300 євро. Рівень бідності в країні – 30%.

Але люди на Балканах думають інакше, ніж європейські політики. Партії, які отримали найбільшу підтримку громадян Косова, ставлять собі за мету першочергове вирішення інших питань – розширення кордонів частково визнаної держави та забезпечення її територіальної цілісності.

На меті лідерів виборчих перегонів - перегляд умов демаркації кордону з Чорногорією.

Ратифікація цього договору є умовою для надання косоварам безвізу – такого, як отримали Грузія та Україна, але політики – як і люди, які за них голосують, вважають, що декілька десятків квадратних кілометрів для країни важливіші, ніж право громадян відвідувати країни ЄС без віз.

Ще одне питання, що також може бути переглянуте - втілення узгодженого з ЄС плану надання особливого автономного статусу сербським районам – муніципалітетам - на півночі Косова. На думку незгодних із цим планом косовських політиків і, відповідно, виборців, "мирний план", який активно просуває ЄС, суперечить Конституції і загалом державним інтересам Косова. Рамуш Харадінай неодноразово підкреслював, що домовленості із Сербією щодо автономії північних муніципалітетів Косова мають бути переглянуті.

Не треба думати, що косовські політики зовсім відмовляються від візової лібералізації, ні. Вони просто обіцяють втілити її після врегулювання ситуації з чорногорським кордоном та сербським анклавом. Харадінай обіцяє добитися скасування віз за три місяця, хоча, звісно, в Брюсселі ставляться до його слів скептично.

Європейські медіа згадують про ще одну проблему, що насувається. Прихід до влади радикальних політичних сил на чолі з колишніми командирами Армії визволення Косова поставить під великий знак питання розслідування воєнних злочинів, в яких підозрюють керівників та бійців УЧК, та покарання винних. Досі потрібного  європейцям прогресу на цьому шляху не спостерігалося, а нова радикальна косовська влада, якщо вона все ж таки буде сформована, точно цьому не сприятиме. 

Чи можуть бути варіанти розвитку події, які утримають Косово від радикалізації та забезпечать подальше просування по європейському шляху?

Теоретично такий шанс існує: якщо більшість не буде сформована найближчим часом, країну чекають нові вибори. Але, здається, усі зацікавлені сторони розуміють, що в такому випадку можна чекати ще більш радикальних підсумків виборів, і навряд чи на це підуть.

Найбільш вірогідним сценарієм видається все ж таки формування поміркованої парламентської більшості та уряду завдяки широким коаліціям та корекції політичних платформ переможців.

Для цієї точки зору є достатньо аргументів. Наприклад, ліворадикальний рух "Самовизначення", який на цих виборах отримав більш ніж чверть голосів виборців – це майже вдвічі більше, ніж на попередніх, - безпосередньо перед виборами змістився до центру політичного спектра.

Політична сила, яка традиційно виступала за припинення перемовин із Сербією, вивід міжнародних сил із підтримки миру та проведення референдуму щодо об’єднання з Албанією, в ході передвиборчої кампанії оголосила інші пріоритети: поліпшення економічної ситуації в Косові, інтеграцію до ЄС та НАТО.

На створення проєвропейської коаліції розраховує і президент Косова Хашим Тачі.

Після завершення виборів він висловив у Twitter сподівання, що переможець дострокових парламентських виборів сформує проєвропейський уряд. Окрім того, в інтерв’ю на наступний день після голосування Хашим Тачі підкреслив, що діалог між Белградом і Приштиною буде продовжуватися на президентському рівні, і його метою буде досягнення угоди, яка призведе до нормалізації відносин на основі добросусідства, співробітництва і примирення.

Зрозуміло, що ЄС зробить все можливе для забезпечення саме такого розвитку події.

Методи впливу Брюсселя на Косово прогнозувати не важко: це чітка прив’язка фінансової допомоги (а вона є суттєвою) та безвізу до виконання настанов ЄС.

В свою чергу, президент Косова як людина, що не перший рік співпрацює з ЄС, на своєму рівні, напевно, теж сподівається на досягнення порозуміння з політичними силами, які є зараз лідерами виборчих перегонів. І він для цього має усі підстави.

По-перше, Хашим Тачі до обрання на нинішню посаду був лідером Демократичної партії Косова – сили, що входить до лідируючій на виборах коаліції. По-друге, під час бойових дій у регіоні косовський президент теж був одним зі командирів Армії визволення Косова, і вочевидь, він може знайти переконливі аргументи для своїх колишніх колег.

Якщо йому це не вдасться, то Косово, як і весь регіон, чекає складний та нервовий період.

Європейці вже почали розмірковувати на тему того, що республіку, напевно, не скоро визнають ті п'ять країн ЄС, що досі вважають, що Косово – то є Сербія. А чорногорські ЗМІ вже роблять прогнози, що ж тепер буде з їхнім кордоном.

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець із Чорногорії,
активіст української громади